Друк
Розділ: Барвінок-Криниця (Пушкіно)
Тетяна Ключникова
Тетяна Ключникова

Хто знає народні танці? Та не ті, що виконують артисти на сцені, а ті, старовинні, що колись танцювали наші прабабуні, коли були молодими. Так от, саме з таких народних старовинних танців почалися Андріївські вечорниці у великому залі Бібліотеки української літератури м. Москви. Тут зібралася парубки та дівчата з Клубу україністики Палацу дитячої та юнацької творчості, що на Воробйових горах та ті, кому просто було цікаво побувати на українських вечорницях. Серед гостей були представники Посольства України в Росії та українських громадських організацій Москви і Підмосков'я.

Молодь взялася за руки і стала парами. Чарівна господиня вечора, студентка МДУ Анна Карасьова дохідливо пояснювала основи танцю, як треба рухатися, скільки кроків вліво, вправо, потім - назустріч. «Коробочка» - зазвучала музика і пари одна за одною пішли по колу. Веселий сміх і запальна музика маскували сором'язливі погляди на сусіда, бо дуже хотілося роздивитися нового партнера. Трохи плутали малюнок танцю, але всім було весело. А далі «Полька Ойра», «Гречаники» - танець змінювався танцем. Для дівчаток з української «Криниці» підмосковного Пушкіно це були зовсім нові танці, адже на таких вечорницях вони були вперше. Насправді, для сучасної молоді це трішечки складно танцювати, бо ж це не просто, як на дискотеці, вихилятися в такт музиці, а чітко слідкувати за положенням рук і ніг, поворотами, кроками, «фігурами» та візерунком танцю.

Далі були цікаві народні ігри «Землетрус», «Полька з віником», «Коцюба» та «Пісенна відповідь». Спостережливість, швидкість реакції, спритність і кмітливість - все включалося в гру. Той, хто замешкався, мусив ставати в центр кола і подавати наступні команди чи танцювати з мітлою. Переможці миттєво ставали переможеними, бо досить було на хвильку замешкатися і все мінялося. Сміх і веселий гомін панували в залі.

Натішившись іграми, всі перейшли до наступного традиційного звичаю Андріївських вечорниць - гадання. З давніх часів заведено на Андрія ворожити. Гадають переважно дівчата, але і хлопці можуть, якщо захочуть хоч трішечки відгадати свою долю, заглянути в майбутнє, особливо туди, де на них чекає кохання. Гадають на зерні, на свічках, на чоботях, на папірцях, на варениках. От і сьогодні «криничаночки» Алевтина Атаманенко, Діана та Тетяна Зублевські наварили вареників з вишнями, чорницями, картоплею та капустою. В деякі заліпили монети, перець, сіль, муку, цукор, гірчицю та зернята. Кожний сюрприз дівчата коментували, віщуючи, кому солодке щасливе кохання, кому любовні муки, кому великий достаток, кому гіркі сльози чи багато радості з нареченим. Всі отримали задоволення і від гадання, і від вареників, бо вони ж були смачними, здобреними маслом і медом.

А потім дівчата з Клубу україністики для всіх парубків винесли калиту. Випекла її Ліра Готнога, студентка МПДУ. То вже стало традицією для Ліри, бо саме в неї щороку калита виходить така рум'яна та смачна. Це кручений хліб у вигляді великого плоского бублика, якого високо підвішують на червоних стрічках. Оберігає калиту пан Калитинський, а юнак, що хоче вкусити, стрибає на коцюбі і зветься паном Коцюбинським. Між ними відбувається така розмова:

- Доброго вечора, пане Калитинський!

- Доброго вечора, пане Коцюбинський!

- Я приїхав калиту кусати!

- А я буду писок писати!

- А я вкушу!

- А я впишу!

І хлопці по черзі підстрибували і намагалися відкусити хоч малесенький шматочок цього хліба. Хто відкусив, у того збудеться задумане бажання, а тому, хто не зумів відкусити, пан Калитинський «писав» - пензликом пудрив обличчя мукою.

Коли всі вже вдовольнилися гаданням, господині запросили до чаю: розрізали калиту, дістали всілякі солодощі і почалася тиха душевна розмова. Кожен учасник коротенько розповів про себе: хто він, звідки і чому завітав на Андріївські вечорниці. Це на стільки зблизило всіх, що народилася думка зустрічатися щомісяця таким дружним колом. Виявилося, що всі присутні люблять українську пісню. До того ж серед учасників вечора були члени вокального ансамблю «Купава», художній керівник Олена Карасьова. Ох, як же душевно співалося! Пісні лилися із самого серця. Всі співали «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Тополина моя Україна», «Одна родина», «Черемшина» і багато інших. Впевнена, що співати могли б аж до ночі, так не хотілося порушувати цю чарівну атмосферу українського свята. Та час було прощатися, дякувати Святому Андрію за вечорниці і надіятися, що всі загадані бажання збудуться. Як говорила моя мама: «Дай, Боже, за рік дождати, щоб всі були живі та здорові!»

Тетяна Миколаївна КЛЮЧНИКОВА,

Голова ради НКОУ «Криниця»,

Член Правління ОУР.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

,Коробочка'- танцюють всі!
,Коробочка'- танцюють всі!
І я вкушу...
І я вкушу...
А я вкушу!
А я вкушу!
А я впишу!
А я впишу!
Вареники з сюрпризом
Вареники з сюрпризом
Гадання на варениках
Гадання на варениках
Господиня вечора
Господиня вечора
Гра 'Полька з віником'
Гра 'Полька з віником'
Доброго вечора, пане Калитинський! Я приїхав калиту кусати
Доброго вечора, пане Калитинський! Я приїхав калиту кусати
Ох, як же душевно співалося!
Ох, як же душевно співалося!
Тетяна Ключникова, голова Ради НКОУ 'Криниця', член Правління ОУР
Тетяна Ключникова, голова Ради НКОУ 'Криниця', член Правління ОУР
Тиха розмова у дружньому колі за чаєм
Тиха розмова у дружньому колі за чаєм

На світлинах: Тетяна Ключникова. ,Коробочка' - танцюють всі! І я вкушу... А я вкушу! А я впишу! Вареники з сюрпризом. Гадання на варениках. Гра 'Полька з віником'. Доброго вечора, пане Калитинський! Я приїхав калиту кусати. Ох, як же душевно співалося! Тетяна Ключникова, голова Ради НКОУ "Криниця", член Правління ОУР. Тиха розмова у дружньому колі за чаєм.