Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)

Святослав Поліщук. Світла людина, яку не зламали сталінські концтабори

Згадуючи яскраві  постаті українців Камчатки, не можна пройти повз особистості Святослава Максимовича Поліщука, про якого говорять усі, хто його  знав, як про людину надзвичайно світлу і життєлюбну, незважаючи на важкі випробування, що випали на його долю.

2011 року,  вітаючи Станіслава Максимовича на сторінках «Кобзи» із 80-річчям, друзі писали:  «Через всю свою дорогу життя Святослав Поліщук проніс щиру любов до України, її мови і пісні під акомпанемент своєї гітари. Світив Свєтік (як називали його рідні – Ред.) так на темних шляхах своєї долі, що назавжди його світло лишалося з тими, кого воно доторкалося».

Ніла Висоцька. 12 років «щасливого заслання»

«Кобза» продовжує серію нарисів про українців Камчатки, матеріалом для яких є переданий редакції Едітою Мирославівною Позняковою електронний архів альманаху «Україна на Камчатці». Наша чергова розповідь про поетесу Нілу Василівну Висоцьку, яка віддала цьому краю 12 років, як вона сама згадує, «щасливого заслання», і без якої неможливо уявити не тільки активну діяльність у 80-90 роках минулого століття Клубу української культури у Петропавловську-Камчатському, а й  культурне життя Камчатки в цілому.

Олександр Гіль.  Українець, що відкрив світові невідому культуру корінних народів Росії

Від редакції «Кобзи». Нещодавно від Едіти Мирославівни Познякової, яка   із 1994 року очолювала Клуб української культури імені Івана Франка при  обласній бібліотеці Петропавловська-Камчатського,  ми отримали унікальний подарунок – електронний архів публікацій альманаху «Україна на Камчатці». «Очевидно, - писала Едіта Мирославівна, представляючи в якості автора і упорядника  перший номер альманаху, - що культуру і націю завжди рухають вперед одиниці. І де б вони не жили, в які б умови їх не кинуло життя – вони українці, які несуть у світ свої національні корені, свої традиції, святе зерно національної культури народу, його мову, історію. Ці українці – це джерело життя, з якого можна пити і пити, аби тільки дати йому дорогу витоку. І такою дорогою для багатьох українців став Клуб української культури, що на Камчатці… Час невпинно плине далі. То ж озирнемося разом в недавнє минуле, аби  поцінувати здобутки  тих людей, що їх множили і примножують сьогодні справи українські».

Едіта Познякова відвідала Х Конгрес СКУ у Львові. Фото автора
Едіта Познякова відвідала Х Конгрес СКУ у Львові. Фото автора

Інтерв'ю з Едітою Позняковою на Х Конгресі СКУ

2013 року виповнюється 130 років від початку масового переселення українців на Далекий Схід. Цей регіон отримав українську назву - Зелений Клин.

Дослідником української далекосхідної діаспори є В'ячеслав Чорномаз, який написав енциклопедичну книгу «Зелений клин. Український Далекий Схід». Саме завдяки В'ячеславу Чорномазу на Світовий конгрес українців приїхала Едіта Познякова-Мочевус, яка народилася у Зборові на Тернопільщині. Доля закинула її на Далекий Схід Росії. Там з 1994 року очолювала Клуб української культури імені Івана Франка в обласній бібліотеці Петропавловська-Камчатського. Попри проблеми зі здоров'ям, Едіта Познякова прибула на конгрес, щоб поділитися тим, що турбує.

- Як живеться українцям на Далекому Сході Росії?

- Я відкрила нашу Україну саме на Камчатці, - спочатку для себе, потім на сторінках газети "Батьківщина", на вечорах у клубі української культури. Допомагали мені в цьому наші поети Данило Кулиняк, Ліна Костенко, Антоніна Листопад, Ніла Висоцька. Львівський поет Василь Колодій, якого Львів забув, дуже довго був з нами, його слово кликало нас думати, любити і пам'ятати свій рідний край. Багато там українців, але свідомих одиниці, про яких і пише В'ячеслав Чорномаз у своїй енциклопедичній книзі.

- Чи не загрожує українцям у Росії повна асиміляція?

- Загрожує. Багато українців у Росії бояться навіть розмовляти українською мовою. Коли якийсь конфлікт з Україною, то людина навіть боїться сказати, що є українцем, бо роботи позбудеться, першою потрапить під скорочення. Ті, хто просто розмовляють українською мовою, - вже герої. Вони насправді люблять свою Батьківщину і не бояться постраждати за неї.

Другого квітня 2013 року Данилу Івановичу Кулиняку - 65 років!
Другого квітня 2013 року Данилу Івановичу Кулиняку - 65 років!

«Життя - як спалах блискавки. І вічне.» (Данило Кулиняк)

Даруючи книжку «Тягар Чорнобильського неба», Данило Кулиняк підписав так: «З під чорнобильського неба вітаємо камчатські береги. А цей світ вже не повернеться - він зафіксований лише в книгах». Нам, камчатським українцям, пощастило, бо ми зустрілися з творчістю Данила Кулиняка багато років тому. Це для українців Камчатки великий духовний набуток і велика радість! Бо як пише Данило Кулиняк: «…слово зір дає і слово сліпить, та лиш від слова думка ожива». Не одну зустріч провели камчатські українці в Клубі української культури ім. Івана Франка з магічною поезією Данила Кулиняка. Ніколи незабудуться слова-дзвони:

«Ми ж мічені атоми людства,

Ми - мічені атоми часу,

Ми - мічені атоми світу…

Чорнобиль, Чорнобиль, Чорнобиль у нашій крові

Едіта Познякова, активістка українського руху на Камчатці
Едіта Познякова, активістка українського руху на Камчатці

На ювілей товариша - Володимира Бондаренка

13 липня 2012 року Володимиру Анатолійовичу Бондаренку, котрий живе і творить у Петропавловську-Камчатському виповнюється 50! Вітаємо з Ювілеєм! Шлемо найщиріші та найсердечніші вітання!

У цей літній день маємо бажання подарувати ювілярові яснеє небо, теплеє сонечко, ніжність сердець. Зичимо чудового настрою, веселого свята, вірних друзів і любих людей поруч, океан усмішок і добрих побажань! Хай життя буде безхмарним і спокійним!

Володимир Бондаренко - рідкісної дивовижної внутрішньої краси Людина. Духовно багата й щедра! У 2007 році він так зауважив про себе: «Мама у мене росіянка з Курської області, рідня мого батька - з Черкаської області, що колись була Київською, Жашківський р-н, село Леміщиха, рідня із сусідніх сіл Литвинівки та Тихого Хутору, що знаходяться на відстані 180 км від Києва, якщо їхати по трасі Київ-Одеса. А народився 13 липня 1962 року в Томську. Одразу по моєму народженні перебрались до України, а саме до Криму, а коли мені виповнилось років із п'ять, переїхали до Леміщихи. Там і нині живуть мої мама та двоє братів. Тато, на жаль, рік як помер. До армії і рік після служби (в РВСН) я також жив в Україні, а вже з 1984 року, так склалась доля, коріння пустив на Камчатці».

Юрій Мазур
Юрій Мазур

Розповідь про мої козацькі і селянські корені, якими я пишаюсь

Моя прабабуся Жук Ганна прожила 113 років, мала дивовижну пам'ять і добре знала свій родовід. Ось вона і розповідала моїй мамі, а моя мама мені. Почну з батьківської гілки, яку досконало знав мій прадід.

В народному повстанні в 1653 року на річці Буг був і мій прапрадід Мазур Семен, який родився 1613 році.

Після ліквідації козацтва Катериною II в 1775 році частина козаків утворила Задунайську січ, а частина козаків переселились в західну частину Київської губернії. Там в Звенигородському повіті в селі Вільшани в родині переселених козаків родився мій прадід Мазур Микола Йосипович (1795). А через декілька років вся сім’я Мазур  переселилися в с. Тростянець Київської губернії, де пізніше Мазур Микола одружився з козачкою Уляною. У них було троє дітей: Феодосій, Софія і Марія.

Ювіляр-камчадал Святослав Поліщук із українського села Тучин
Ювіляр-камчадал Святослав Поліщук із українського села Тучин

Святослава Максимовича Поліщука називають «Свєтиком» донька, дружина, друзі, бо це людина світла

Сьогодні, 21 січня 2011 року, Святославу Максимовичу Поліщуку – 80. Зрозуміло, - тиск, болять нирки… Все частіше лікарня. Та ще одна весна, ще одне літечко, ще і ще…Адже стільки було «зим» на тому віці!

Народився Святослав Максимович в селі Тучин Гощанського району Рівненської області 21 січня 1931 року. Тяжкі часи для України. Батьки стали членами Української повстанської армії…

Виступає Галина Скрябіна
Виступає Галина Скрябіна

12 листопада 2010 року відійшла у вічність камчатська львів’янка Галина Скрябіна (Колодій)

Галина Скрябіна (з дому Колодій) - донька львівського поета, професора журналістики Василя Семеновича Колодія, колишня актриса нинішнього Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка у Києві, заслужений працівник культури РФ, удостоєна патріархом всієї Русі Олексієм II-м ордена святої Ольги III-го ступеня, режисер-постановник, ведуча. Зіграла визначну роль у розвитку культурного життя Земляцтва українців Камчатки. Перші українські концерти вела ще в 1988-1989 роках. Справжній подвижник, що своєю творчою працею сприяла відродженню українського життя на Камчатці, підготувала появу першого товариства камчатських українців, член правління Національно-культурної автономії українців Камчатки, почесний член Клубу української культури ім. Івана Франка міста Петропавловська-Камчатського.

Григорий Головатюк
Григорий Головатюк

О Почетном рыбаке России с винницкого села

В этом году ЗАО «Рыболовецкое предприятие «Акрос» отмечает 35 лет с момента создания.

Каждый год был наполнен работой на благо Камчатки, компания стала своеобразной «кузницей кадров», «выпускники» которой сегодня — известные на полуострове рыбаки.

 

Один из них – Почётный рыбак России Григорий Петрович Головатюк, работающий в Акросе со дня образования компании, последние 16 лет — на ярусоловах.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s