Едіта  Познякова відкриває Чорнобильський вечірВ Камчатському Клубі української культури відбулася зустріч з ліквідаторами аварії на ЧАЕС

За Чорнобилем села покинуті, мертві.
Та з роками у пам'яті все чіткішає мить
Поминальна свіча Товстоліської церкви
В узголів'ї села (і Вкраїни?) горить.
Данило Кулиняк

26 квітня 2006 року минуло 20 років з часу, коли чорна біда прийшла в Україну, накривши, також, чорним крилом Росію, Білорусь та інші країни. Поліське містечко Чорнобиль  стало у  списку поряд із Хіросімою та Нагасакі. Світова спільнота все більше усвідомлює необхідність участі у вирішенні глобального завдання сьогодення - порятунку від наслідків ядерного лиха.

То ж не випадково в Клубі української культури імені Івана Франка на Камчатці  пройшла зустріч, учасниками якої були не тільки члени Клубу, а й ті, хто приймав участь у ліквідації аварії. Ця зустріч була побудована на матеріалі зі спогадів очевидця – поета Данила Кулиняка, який під час вибуху ядерного реактора на ЧАЕС був, з групою рибінспекторів, у відрядженні якраз на Чорнобильщині. Також використані вірші поета Леоніда Закордонця (на той час заступника головного лікаря санаторію «Україна»), який одним із перших віч-на-віч зустрівся з наслідками світової біди. 4 травня 1986-го, саме на Великдень, він приймав та розселяв евакуйованих вагітних жінок з дітьми з Прип’яті та Чорнобиля в санаторії «Україна».

В зустрічі прийняли участь заслужений артист Росіїї Валерій Кравченко, тріо камерного оркестру Камчатської філармонії заслужені артисти Росії Сергій Бичков (фортепіано), Юрій Кравченко (віолончель), Олександр Гільов (скрипка), члени клубу імені Івана Франка. Почесними гостями зустрічі були ліквідатори чорнобильської трагедії, яких нам представила голова Камчатського «Союзу Чорнобиль» Росії Людмила Іванівна Чернявська, та члени сімей померлих ліквідаторів.

Грає тріо Камерного оркестру Камчатської філармонії

ШУРИГІН ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ – 1964 року народження. Добровольцем поїхав на ліквідацію аварії в складі аварійно-відновлювальної бригади спецпідприємства «КОМПЛЕКС». Жили в порожньому місті Чорнобилі, в спеціально обладнаному гуртожитку. Працював півтора року: 15 діб в Чорнобилі, 15 діб дома. На сьогодні всі члени бригади померли, а вони були такого ж віку, як і Євген Вікторович.

ЧЕБАН ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ – 1966 року народження. Під час аварії служив в Армії в Молдавії. В травні місяці його, разом з іншими солдатами, відправили в Чорнобиль для патрулювання. Захищали місто від мародерів, возили хіміків до 4 енергоблоку. Пробув на ЧАЕС перший  місяць після катастрофи.

ТИТОВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ – 1964 року народження. Був ліквідатором в перші місяці після катастрофи. Першим, ще в 1993 році, створив громадську організацію «Союз Чорнобиль» на Камчатці.

ЖАРИКОВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ  - лікар. В червні 1986 року працював в зоні відчуження – надавав медичну допомогу цивільному населенню.

ІСАЙЧИК ОЛЕКСІЙ ФІЛІПОВИЧ – працював квітень-травень 1986 року на випічці хлібної продукції для людей, які прибули для ліквідації аварії.

ЧАРОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ – ліквідатор, інвалід 2-ї групи.

МАКСИМОВ МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ – працював водієм в складі групи ліквідаторів три роки.

КОЧУР ОЛЕНА СТЕПАНІВНА – мама ліквідатора, якого вже немає в живих.

На зустріч також прийшли вдови ліквідаторів, переселенці з зони підвищеної радіації, учасники підземних ядерних випробувань на Семипалатинському полігоні…

Учні недільного українського класу Антон Вишньов, Настя Діденко, Тамара Боргун, Роман Петрук, Андрій Вишньов разом з Людмилою Чернявською зустрічали почесних гостей квітами, вітали віршами, та вручали  подарунки.

Життя не зупинилося після найбільшої у світі ядерної катастрофи: триває будівництво, вирощується хліб, народжуються діти. Чим більше народ страждає, тим сильніше його слово, тим глибша музика, тим прекрасніша пісня… За Франком «Чи те горе, як праса, щоб із серця пісень надушить? Чи пісні ті, як дзвони, щоби горя завід заглушить?». І зазвучали: «Україночка», «Києве мій» - у виконанні ансамблю «Ласкаво просимо» (Лідія Перевалова, Світлана Кривуца, Наталія Діденко, Наталія Березіна), «Журавлі», «Козака несуть» виконували Емма та Віктор Шаповалови, «Моя стежина» - Антоніна Ходосова, Лідія Плюшко, «А я лягу, прилягу» - Гільова Валентина. Чудово декламувала вірші Данила Кулиняка Антоніна Ходосова. Вони надовго запам’ятаються  учасникам зустрічі.

Фото на пам'ять про Чорнобильський вечір

Докладно розповів про наслідки Чорнобильської катастрофи для Білорусі голова камчатського білоруського земляцтва і співдружності національних громад «Содружество» Василь Васильович Лиськович.

Представником від адміністрації Камчатської області в зустрічі приймала участь  Баришева Наталія Миколаївна, яка була приємно вражена високим духовним рівнем вечора.

Всі учасники зустрічі  повернулися до важкого тягарю Чорнобильського неба словом, музикою, піснею, молитвою… І, запаливши свічечки від поминальної свічі, учасники хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто загинув під час аварії, за 20 років поспіль і тих, хто помер на камчатській землі…

Ще довго звучала музика Баха, Власова, Рахманінова, Глюка, перекликаючись з правдивим словом очевидця  страшної Чорнобильської трагедії - поета Данила Кулиняка, який закінчує свою поему «Мічені атоми» словами:

Все мине. Тільки правда залишиться в зболенім слові.

Перетрухне і зникне полова кон'юнктурних «прозрінь» та розмов.

Я писав цю поему на бланках аналізів власної крові

У столичній лікарні. На кров накладалася кров. 

Епілогу не буде. Його наша дійсність ще має писати.

Продиктує його майбуття і грізних подій круговерть,

Я творив цю поему, повернувшись в минуле.

Це тільки початок. Це поема життя.

Та завершить її моя смерть.

Що ж пише «наша дійсність»? У сухих науково-статистичних звітах говориться, що 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції, що в 130 км на північ від Києва, сталась аварія. О 1-й годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором ЧАЕС несподівано велетенське полум'я розірвало темряву ночі…

Людство вперше зустрілося з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з під контролю. Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших  катастроф в історії людства, полум'я її бурхливої пожежі висвітило кожного, хто там працював, жив, був поруч із бідою в ту трагічну хвилину.

Вогонь освітив також масу людей, які першими, ризикуючи власним життям, кинулися до реактора, щоб боротися з наслідками атомного спалаху. Це люди, які ціною свого життя і здоров'я дали можливість нам сьогодні жити, вчитись і працювати на нашій землі. У результаті аварії на ЧАЕС було забруднено територію, на якій проживало 17,5 млн. чол., в тому числі 2,5 млн. дітей.

За офіційними даними в перші місяці після катастрофи загинуло 35 чоловік. Це пожежники, працівники станції, екіпаж вертольоту Мі-8, інші ліквідатори. Госпіталізовано тисячі людей і сотні тисяч зазнали впливу радіації, яка спричинила захворювання на рак. Близько 135 тисяч чоловік були евакуйовані з Чорнобильської зони. Скільки лиха завдала та трагічна ніч: хтось назавжди лишився рідного порога, хтось втратив чоловіка, батька. Розгубилися друзі по світу…

Радіацією було забруднено 5 мільйонів гектарів сільськогосподарських земель тільки в Україні. 11 мільйонів українців проживають зараз на забруднених радіонуклідами територіях. Постчорнобильське населення має вразливий імунітет – онкозахворюваннями та туберкульозом хворіє 600 тисяч чоловік і від цього щорічно вмирає більше 11 тисяч хворих. Променева хвороба характеризується довготривалістю. Чорнобиль збирає свої жертви до цього часу.

15 грудня 2000 року Чорнобильська АЕС закрита. «Горя не обійдеш. Горя не спалиш. Але його можна не пустити далі, і зробити не таким болючим...», - стверджує поет Леонід Закордонець.

Наша зустріч, це  збереження від забуття пам’яті про людей, які ціною свого життя і здоров'я дали можливість нам сьогодні жити, вчитись і працювати на нашій землі. Це правдива передача свідками найбільшої  катастрофи в історії людства фактів Чорнобильської трагедії молодому поколінню. Це ще одне нагадування про те, скільки горя, біди і нещасть завдала ця трагедія мільйонам людей, природі, землі! Це ще і усвідомлення необхідності участі світової спільноти у вирішенні глобального завдання сьогодення - порятунку від наслідків ядерного лиха. Закінчилася зустріч словами поета Леоніда Закордонця:

О відступи, сльозо свавільна.

Он для підмоги і добра

Вже світ братерства нероздільний

Зімкнувсь круг Прип'яті, Дніпра.

Його не спинять жах і втома,

Смертельні зони він пройде.

Як повінь, біль важкий спаде.

Ще буде радість в нашім домі.

І разом з ансамблем «Ласкаво просимо» всі присутні стоячи заспівали гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…».

На світлинах: Едіта Познякова відкриває Чорнобильський вечір. Грає тріо Камерного оркестру Камчатської філармонії. Загальне фото на пам'ять про Чорнобильський вечір.

Едіта ПОЗНЯКОВА,

ведуча і керівник Клубу української культури ім. І. Франка на Камчатці.

26.04.2006

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка