Про державну мову до 10-річчя Конституції України 

У статті 10 Конституції України, прийнятій Верховною Радою 10 років тому - 28 червня 1996 року, записано: "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

Державна мова як спільна для всіх громадян виконує в суспільстві ряд надзвичайно важливих функцій, зокрема:

а) інтеграційну - об'єднує людей, створює в них відчуття групової ідентичності і, отже сприяє перетворенню населення в суспільство;

б) організаційну - виступає засобом мобілізації зусиль, адекватного передавання волі від одних структур суспільства до інших;

в) інформаційну - забезпечує здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків, якими крізь час і простір поширюються інтелектуальні й моральні імпульси, що пронизують усе суспільство».

Спільна для всього суспільства мова, отже, дає змогу сконцентрувати весь його інтелектуальний потенціал і таким чином у процесі історичного розвитку, врешті-решт, переростає в могутню рушійну силу суспільного прогресу. Це добре розуміли й розуміють політики чи не всіх держав.

Вчительки недільного українського класу м. Петропавловськ-Камчатського  Оксана Петрук та Марія Сидорик

У Франції наприкінці XVIII століття половина її населення не володіла французькою мовою. Але внаслідок послідовної політики держави, яка залучила до цієї справи такі чинники, як освіта, військова повинність, засоби масової інформації, видання книг, зрозуміло, французькою мовою, державні чиновники, які мусили вживати мову держави, - французька мова впродовж ХІХ століття утвердилась як єдина на всій території держави й у всіх сферах суспільного життя. Наслідки - консолідація суспільства й духовне та економічне зростання Франції.

Коли Італія 1861 року здобула незалежність, італійською мовою розмовляло менше 2,5 % населення. "Італію створено, тепер треба створити італійців", - робить висновок один із керівників національно-визвольної боротьби. І на державному рівні розробляється програма утвердження італійської мови на всій території країни. "Услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації відчутною, міцною й благотворною", - писав у цей час один з її авторів відомий італійський письменник Алессандро Мандзоні. Втілення в життя цієї програми дало змогу консолідувати населення Італії в одне динамічне італійське суспільство, яке тепер відіграє не останню роль у світі.

Євреї Ізраїлю відродження втраченої майже 2і тисячі років тому власної держави тісно пов'язали з відродженням своєї давньої, донедавна мертвої мови - івриту. В Індонезії, у якій є понад 300 мов, на державному рівні розробляється й утверджується єдина мова - індонезійська, а голландська, як мова колишніх колонізаторів, заборонена. Американська держава - США вимагає від усіх своїх громадян, незалежно від їхнього етнічного походження, знання англійської мови. Німеччина не приймає до себе своїх співвітчизників-репатріантів, якщо вони не володіють німецькою мовою. Франція встановлює суворі санкції за ігнорування французької мови на території держави. У Конституції багатонаціональної Росії записано: "Державною мовою Російської Федерації на всій території є російська мова". І це положення неухильно виконується.

Щодо національних меншин, які є майже в усіх країнах, то, з одного боку, їм гарантується вільний розвиток, використання й захист рідних мов, а з другого - використання мов національних меншин, вказується в Рамковій Конвенції Ради Європи про захист національних меншин, не повинно завдавати шкоди вивченню й функціонуванню офіційної (державної) мови, "оскільки знання офіційної мови є одним із чинників соціальної злагоди та єдності".

Та чи інша нація виборює державність насамперед для того, щоб створити умови, необхідні для збереження й вільного розвитку власних традицій, власної етнічної, культурної й духовної самобутності, а отже, й якомога повніше розкрити й реалізувати свої творчі можливості заради власної і вселюдської користі. А все це можливе лише за умови повнокровного функціонування національної мови.

Українською мовою в Україні, за переписом 1989 року, вільно володіло 80 % громадян, розуміють її практично всі. В Україні є велика оригінальна й перекладна література українською мовою (тільки ж або не видана, або тиражі її мізерні), укладено різноманітні словники української мови, досконало опрацьована її граматика, достатньо розвинені засоби масової інформації українською мовою, в основному сформована наукова термінологія, випрацювані засоби ділового мовлення, українською мовою ведеться навчання, є інтелектуальні сили, здатні повністю забезпечити потреби суспільства в навчальній, науковій і технічній літературі українською мовою.

Мовна ситуація в Україні незрівнянно сприятливіша, ніж вона була у Франції, Італії, Індонезії чи Ізраїлі під час їхнього становлення як держав. Потрібно лиш пам'ятати, що українська нація, як і будь-яка інша, має право на власні цінності, на власну культуру, на власний внесок у всесвітню духовну скарбницю.

На світлинах: Червень 1996 року. Вчительки недільного українського класу м. Петропавловськ-Камчатського  Оксана Петрук та Марія Сидорик.

Марія СИДОРИК,

вчителька українського класу СШ № 7 м. Петропавловська-Камчатського

За матеріалами газети "Українське слово".

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка