Друк
Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)

Біля  памятника Великому Каменяреві в його рідних Нагуєвичах. 28 серпняСпомини про останні дні минулого літа на землі рідної Україні

Красо моя! Вкраїночко моя!

Ну, що мені робити - я не знаю!

То прилечу, то знову відлітаю,

А день за днем і гасне, і сія...

М. Вінграновський

Живу я, чи то на краю світу, чи на його початку та знаю певно, що сонце, що сходить саме на Камчатці, все ж доходить до моєї України, з якої я щойно прилетіла.

Мені, дякуючи Богові, пощастило побувати на всіх серпневих українських святкуваннях. Це: ІV Всесвітній форум українців, делегатом якого я була (Київ, 18-20 серпня), День незалежності (Львів, 24 серпня), 150-річчя з дня народження Івана Франка (Нагуєвичі, 27 серпня).

Усі ми любимо правду, бо вона як сонечко не тільки світить але і гріє. Та на диво правду шукаємо не в собі, а в комусь. І коли хтось нам видався неправдивим - ми готові ненавидіти всіх і все. Стою я якось на зупинці в місті Пустомитах, що на Львівщині, чекаю з подругою Нелею на маршрутку до Львова. Чую як юнак років 20 голосно говорить: "Я був на Майдані, я вірив. А сьогодні зрозумів, немає правдивих людей! Немає правди..." Я ж запитала юнака: "В чому ж ти зневірився, в якій правді? Ти перестав любити рідну землю, її народ, а може її мову, чи може пісню материнську? А якщо все це залишилося твоєю правдою, то неси її і борись за неї! Служи своїй правді - замість нарікати на когось, вчини по честі - замість ненавидіти, дай добру пораду - замість скиглити!" Юнак низько схилив голову. Не сперечався, задумався...

В екскурсійному автобусі, що віз мене в Нагуєвичі на святкування 150-річчя з дня народження Івана Франка я познайомилась з Людмилою Михалюньо, головою правління ЛОТВО "Галицькі оселі",  яка пізніше передала мені пам'ятні світлини через свого сина Ростислава. В розмові з юнаком я дізналася, що він був на Майдані під час Помаранчевої революції. Я вклонилася йому, мовляв, що вклонюся кожному, хто там був...А він мені зі сльозами на очах і говорить: "А знаєте, до Майдану я Державний гімн України соромився співати. І тільки там я по-справжньому став пишатися тим, що я родився українцем. А зараз з гордістю і великим піднесенням співаю Державний гімн України всюди..."

Ось так сьогодні в Україні: одні зневіряються у власних ідеалах, а інші знаходять їх. Та й не дивно! В суспільстві збуреному розколами, протистояннями, спровокованими самими ж політиками, які закликають об'єднатися і…, на кінець, приходять до Універсалу національної єдності. А далі?! Тішить бодай те, що політики усіх гілок влади публічно поклялися у вірності основним засадам Конституції, національним інтересам України. Та всім вже стало! Та ж Україна у нас ОДНА! Час будувати нормальне життя як собі, так і своїм дітям!!! О, Боже, об'єднай український народ і благослови не тільки на СЛОВО, а й на ДІЛО!!! Нам же лишається тільки молитися…

І все ж: IV Всесвітній форум українців відбувся, а це позитив, бо це є поклик до єдності в ім'я майбутнього України. В країні накопичена неймовірна кількість проблем, які потребують негайного вирішення. І тут розуміння, підтримка та активна участь з боку світового українства може тільки допомогти успішному вирішенню цих проблем. Приїхало майже 1900 осіб, з них 500 делегатів, 450 учасників фестивалю "Український спів у світі", журналісти, гості. Консолідуючим осердям українського суспільства покликана стати національна ідеологія з провідною духовною силою на традиційних моральних засадах національної культури. І саме культурна програма була найорганізованішою на форумі. Можливо тому, що: по-перше -  всі культурні заходи присвячувалися 15-й річниці Незалежності, по-друге - головою Організаційного комітету з підготовки та проведення IV Всесвітнього  форуму українців був Міністр культури і туризму Ігор Ліховий.

На форумі демонструвались різноманітні виставки про славні сторінки історії українського народу та досягнення українців зарубіжжя у культурній та мистецькій сферах. Зокрема, в центрі ділового та культурного співробітництва "Український дім" при вході до концертного  залу була виставка фотомонтаж про діяльність Клубу української культури ім. Івана Франка що при обласній бібліотеці ім.. Крашеніннікова в місті Петропавловську-Камчатському.

Також на форумі Президент України Віктор Ющенко вручив нагороди усім, хто боровся за незалежність України, жив її тривогами і турботами й сьогодні працює на благо своєї історичної Батьківщини.

Хочу відмітити, що очевидно, що гарно попрацювали групи громадських експертів та їх керівники, секретаріат УВКР, які розробили проекти документів. Ці проекти були широко обговорені і доповненні під час заключних засідань. Форумом були прийняті остаточні заяви, звернення такі як: до світового українства, де, зокрема, говориться, що Україна набула статусу країни-донора бо з неї поставляють світові найцінніший національний ресурс - людей. В зв'язку з виїздом науковців та спеціалістів - втрати України в рік становлять понад мільярду доларів США. В Україні відсутня державна стратегія збереження і розвитку духовно-інтелектуального ресурсу нації. Завдання щойно створеної організації "Нова хвиля" - об'єднання громадян України, які проживають за кордоном, з метою реалізації й захисту їхніх громадянських, професійних, соціальних, економічних прав та сприяння їхньому поверненню в Україну. Для подолання проблем світового українства необхідні спільні дії держави й громадських організацій в Україні й за кордоном.

Тому в Зверненні до Верховної Ради України сказано: відповідну стратегію співпраці з закордонним українством, захисту своїх громадян за кордоном та збереження цілісності українського суспільства повинна мати українська держава. Головним завданням при цьому являється повернення українців, перед усім своїх громадян, на Батьківщину. Для цього слід створити для людей соціально-економічні умови,...необхідно прискорити прийняття Закону України "Концепція національної політики щодо українців за кордоном", проект якого розроблено і подано на розгляд Верховної Ради України...За круглими столами розглядалися проблеми розбудови в Україні громадського суспільства, питання культурно-духовного та соціально-економічного розвитку України.

На форумі працювали 21 секція, які прийняли Ухвали. Так, наприклад, в Ухвалі правничої секції сказано, що вагомим знаряддям розбудови української України є вдосконалення правових основ здійснення державної мовної політики. Складовими зусиль у цій сфері мають стати закони і нормативні акти, які спрямовані на утвердження української мови як єдиної державної мови і мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України, так і забезпечення    мовних прав національних меншин.

Мовою цифр згідно даних Державного інституту розвитку сім'ї і молоді, в минулому навчальному році в Україні працювали 20601 школи. В 16924 з них викладання ведеться українською мовою, в 1345 - російською, в 94 - румунською, 70 - угорською, 14 - татарською, 8 - молдавською, 4 - польською. При цьому в 2105 школах викладання ведеться на двох або більше мовах. За 15 років незалежності кількість дітей, що навчаються українською мовою виросла з 50 до 78%. Ось що сказав в Криму Віктор Янукович, будучи вже державною людиною України: "Сьогодні зробити російську мову другою державною - нереально. Для того, щоб змінити статус потрібно або рішення конституційної Ради (300 депутатів) або проведення референдуму з цього питання. Наша політсила, її політичні союзники не зможуть набрати конституційної більшості, а референдум - це процедура, яка знаходиться у руках Президента". Освіта сьогодні на 82% ведеться українською мовою, державні справи - теж українською. Тому очевидно, що дітей, яких думають навчати в Україні сьогодні вже віддають в українські школи, бо вища освіта україномовна. До того ж всі діти одержують базову освіту в рамках єдиної навчальної програми, затвердженої міністерством. Виступаючи перед світовим українством Віктор Ющенко сказав, що популяризація української мови є ключовим завданням, бо "мова - це хрест для української нації". Президент наголосив на незворотності демократичного шляху України, а також її соборність. Висловив думку про примирення ветеранів різних армій.

Відкриваючи IV Всесвітній форум українців, міністр закордонних справ Борис Тарасюк повідомив, що за ініціативи Президента України Віктора Ющенка розроблено Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. Орієнтований обсяг фінансування на виконання програми становить 76905 тис. гривень, з них 68 млн. 210 тис. - з державного бюджету, 8 млн. 695 тис. гривень - з місцевих бюджетів. Виконання програми дасть змогу: задовольнити культурні, інформаційні, мовні потреби закордонних українців, зберегти їх етнічну ідентичність і національно-культурну самобутність; посилити правовий захист закордонних українців; ширше використовувати їх духовний, культурний і науковий потенціал для зміцнення міжнародного іміджу України у світі... Основна мета форуму - це об'єднання українців навколо ідеї національного відродження. Утвердження української нації в світі. І хай ці прагнення не залишаться тільки на папері!

15 років тому справдилися мрії та сподівання багатьох поколінь українців: розпочалася ера незалежної суверенної України. Мені, а також голові Томської регіональної громадської організації Центр української культури "Джерело" Мирославі Філіповій пощастило побувати на урочистій академії з нагоди 15-ї річниці незалежності України 23 серпня 2006 року в Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької за участю артистів Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки. Мирослава Орестівна Філіпова на відкритті IV Всесвітнього форуму українців одержала нагороду з рук Президента України орден княгині Ольги 3-го ступеня, який вона з гордістю одягла на торжество. В нас був піднесений настрій і хотілось голосно закричати: "Україна є, Україна буде! В ім'я майбутніх поколінь бережімо державну суверенність як найвищу форму і цінність буття! Не забуваймо, що за неї покладено мільйони життів, пережито століття страждань, перенесено численні війни і голодомори ". І не випадково в своєму виступі 24 серпня Президент, підбиваючи підсумки пройденого за 15 років шляху, зокрема, зазначив, що за цей час ми навчились бути народом, державою і вчимось бути нацією.

Після виступу на Форумі, неждано, але напрочуд приємно, пан Любомир Сікора з Дрогобича, голова НКГ "Бойківщина" подарував мені запрошення взяти участь у святкуванні 150-х роковин народження Івана Франка в селі Нагуєвичі, музеї-садибі Івана Франка. Мені надзвичайно пощастило, бо я їхала до Нагуєвичів в екскурсійному автобусі, з найкращим екскурсоводом м. Львова пані Галиною Скреметою, яка повезла нас туристичними шляхами Івана Франка. Ми не тільки милувалися мальовничими куточками Прикарпаття, а саме Дрогобиччиною, а й слухали натхнену розповідь про життя та творчість письменника, поета, драматурга, історика, етнографа, літературного критика, перекладача, вченого, громадсько-політичного діяча - Івана Франка. Тисячі людей приїхали до Нагуєвичів, щоб вклонитися землі, яка дала Україні і світові титана думки і праці, ступити на ті шляхи, якими пішов він у далекий світ, ступив на тернистий шлях боротьби за щастя і волю свого народу. В урочистостях з цієї нагоди взяв участь і  Президент України Віктор Ющенко, який поклав квіти до пам'ятника Івану Франкові.

Стежки Франкового дитинства, повітря, настояне Франковою музою, криниця з цілющою водою, прекрасні околиці, розкішна природа мальовничого передгір'я Карпат - все це Нагуєвичі - колиска Франкового генія. І я там була! І звучать і вічно звучатимуть мені, як молитва, слова великого сина українського народу, Івана Франка:

Земле, моя всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині,

Краплю, щоб в бою сильніше стояти,

Дай і мені!

Силу рукам дай, щоб пута ламати,

Ясність думкам - в серце кривди влучать,

Дай працювать, працювать, працювати,

В праці сконать!

Ми - делегати IV  Всесвітнього форуму українців

Едіта Познякова з Камчатки   та  Мирослава Філіпова з Томська. Львів. 23 серпня

На світлинах: Біля  памятника Великому Каменяреві в його рідних Нагуєвичах. 28 серпня. Ми - делегати IV  Всесвітнього форуму українців. Едіта Познякова з Камчатки   та  Мирослава Філіпова з Томська. Львів. 23 серпня.

Едіта ПОЗНЯКОВА,

керівник та ведуча Клубу української культури імені Івана Франка

при Камчатській обласній бібліотеці ім. Степана Крашеніннікова  

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.