Засніжені вулкани - поетичний символ КамчаткиІ знову з нами був “поетичний Ірпінь”...

Зовсім неждано прилетів на Камчатку нащадок знаменитого українського роду Василя Степановича Завойка - найпопулярнішої історичної особи Камчатки, першого губернатора півострова, організатора героїчної оборони Петропавловської фортеці від нападу англо-французької ескадри в 1854 році Юрій Микитович Завойко. Зустріч відбулася в клубі української культури ім. Івана Франка при обласній бібліотеці ім. Степана Крашеніннікова.

Про саму зустріч напишуть її учасники, а я хочу сказати про таку ж неждану зустріч з віршами ірпенських поетів на цьому ж вечері. Як сказала Ольга Мазур – росіянка, член клубу, вона ніколи не думала, що про Камчатку є так багато віршів написаних українською мовою. Це вірші Олекси Ющенка, Ніли Висоцької, Олександра Борщенка з Ірпеня. Дякую Богові, що ці поети є, що доля так щиро подарувала нам їх вірші написані таким прекрасним українським словом про землю, на якій ми живемо, від яких нам стало і тепліше, і затишніше. Через мальовничу красу українського слова побачила я цю вічно збуджену, неспокійну землю зовсім іншою, якоюсь зачарованою, таємниче загадковою, яка кожну наступну мить інакша,  як і небо над нею…І злилися чуття духмяної теплої української ночі і завжди загадково-бентежної камчатської…

Пропоную декілька віршів, шановні читачі, гадаю, що вони вам відкриють і красу, і велич, і буйство камчатської землі. Приємного чтива!

Едіта ПОЗНЯКОВА-МОЧЕВУС

Керівник та ведуча Клубу української культури імені Івана Франка

при Камчатській обласній бібліотеці ім. Степана Крашеніннікова

Я вже іду в тому краю,
Де грізні гори-вогневиці.
Я над Ключевською стою,
“Край світу” бачу, впізнаю...
Край світу, котрому не спиться.
З гарячих вибухів, вогнів,
Життя зачаття, дня початок.
Вулкан раптово заяснів!
Тут не до спокою та снів...
У світі скільки їх, Камчаток?
Одна – із кригою, снігами,
Із вибухом вогню й зела.
Одна – із хвилями-валами, -    
Зловісні блискавиці злами –
Й спокійним джерелом тепла.
Вона – то ніжність соболина,
Песця блакить, ведмедя гнів,
Зорі казкової перлина
І вічність океаноплинна,
Берези стан, що скам’янів.
Вона – то голос алеута,
Завзяття чукчі, коряка.
Хоч на краю, та не забута,
Бо мороку спалила пута
Відродження міцна рука.
Вона – то незвичайний снопик
Там виплеканих квітів, трав,
Вона – то піраміди сопок,
Сивини гір стрімких, високих,
Шаленство й таїна заграв.
І оленя краса гілляста,
До океану лет струмків,
І диво гейзера-фантаста,
Пориви Тихого гривасті,
Переклик-гул глибин віків.
Все то вона, твоя Камчатка,
Її відкрила ти в ці дні.
Я починаю жить спочатку!
І місяць золоту печатку
На метрику поклав мені.

***

Не від полинних пахощів тут гірко
І не чиїсь полинули жалі.
У виверженні гніву пахне сірка,
Нервове дихання гарячої землі.
Природи непостійний, злий характер,
За спокоєм – раптова буря, гнів.
Застугонів, скипів зловісно кратер,
Неначе хижий звір, що зголоднів.
А там фонтанять гейзери гарячі...
Вулкан бунтує, сопка закипа.
Земля, можливо, як людина плаче,
Що в космосі згубилася сліпа?
Одвічний бунт: буття своє кінчати
Не хоче цей далекий “край землі”.
Щербатий місяць викотив на чати,
Щоб зорі не боялися малі.
Хто ж хоче бачить свій кінець чи край?!
Чуття моє! Живи, не помирай!

Олекса Ющенко

***

На самім кінчику землі,
На самім нігтику мізинця,
Де сопок вічні мозолі
У зашкорубленій шкуринці.

Де скель гранітних валуни
Із океаном наодинці
Про батьківщину бачать сни
Там, на Камчатці, українці.

Це десь у чорта на рогах.
Це – навіть далі, ніж у казці.
І українська й там нога
Застрягла намертво у пастці.

Яким вас вітром занесло
Туди? Яким чумацьким шляхом?
За вами журиться село
І по щасливим, і невдахам.

Та вас йому не осудить,
Бо, може, сталінські ординці
Колись загнали вас туди.
Етапом, скопом, поодинці.

З тавром проклятим – «куркулі».
А мо’ самі ви повтікали
Від колективної землі,
Яка ярмом нестерпним стала.

Та зла нема у вас. Добро
І там ви сієте, «чужинці».
І на Камчатці про Дніпро
Співають пісню українці.

Олександр Борщенко

18.09.2001

Камчатка

Які тут проліски крислаті
У душу дивляться струмку,
Які тут вербоньки кошлаті
На воду падають стрімку.

Які строкаті тут долини
Яка збентежена зима,
Які корали та перлини…
Лиш України, України,
Лиш України тут нема.

Ніла Висоцька

Авторка Едіта Познякова-Мочевус на фоні блакитної  Авачінської бухти. Листопад 2006 р.

На світлинах: Засніжені вулкани - поетичний символ Камчатки. Авторка Едіта Познякова-Мочевус на фоні блакитної  Авачінської бухти. Листопад 2006 р.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка