До ювілею колишньої камчадалки, української поетеси Ніли Висоцької
Запрошую тебе до долі
Де до снігів твоя калина
У мене жевріє на полі
Як купина неопалима.
Ніла Висоцька
Доля подарувала мені зустріч з Нілою Василівною Висоцькою на теренах землі Камчатської, де ми працювали програмістами. Саме там її вірші торкнулися моєї душі і залишили свій слід до сьогодні. А як могло бути інакше, коли читаєш наступне:
Коли вже сам нещадно захирів,
Тоді збагнеш, нарешті, що б годилось
Столичні вавілони цвинтарів
Не повнить, а вмирать, де народились.
Щоб під знайомим зотлівать дощем,
Щоб нас віки топтали рідні люди,
Нехай забувши навіть…А іще,
Принаймні, я б лежала поруч з любим.
В 1994 році Ніла Висоцька повернулася в Україну, залишивши своїх друзів, і тих, хто щиро полюбив її вірші в Петропавловську-Камчатському:
Які тут проліски крислаті
У душу дивляться струмку,
Які тут вербоньки кошлаті
На воду падають стрімку.
Які строкаті тут долини,
Яка збентежена зима,
Які корали та перлини…
Лиш України, України,
Лиш України тут нема.
І повернулась поетеса не на Донеччину, де народилась, а в Ірпінь:
Наснилось гирло неозоре
З заплавами навколо, де
Ріка Ірпінь впадає в море,
У рукотворне й молоде.
Там із коханим кочувала,
З яким відтоді не дружу,
Хоча ніяк не відчувала,
Що долю з іншим пов’яжу.
Летять часи. Аж вітер свище.
На Ірпіні тепер живу,
Та далі, мабуть, ніж в Мостище
Вже не дійду й не допливу.
Звелись чуття на однострунність.
Не так, як мріялось отам.
Та й досі в гирлі марить юність,
А річка, мов зв’язкова нам.
Летять літа. Аж серце в’яне.
А річка, ніби й не стара,
Все котить вранішні тумани
В обійми сизого Дніпра.
В тяжкі часи повернулася Ніла в Україну:
Долаючи дум полюси,
Безодні жалю і провини,
В негожі для неї часи
Дісталася я батьківщині.
Неначе в ворожій межі
Листівки про волю і гідність,
А гасла та гроші чужі
І всюди принизлива бідність,
І ніби навала, повзе
Нищівна байдужість і втома.
Жахаюсь…Але, попри все,
Душа почувається вдома.
Збірка віршів Ніли Висоцької «Запрошую до долі» вийшла в Києві в 2001 році, де Ніла Висоцька пише:
Обожнюю я осінь. От якби
Весна за нею зразу починалась,
Щоб без перерви сіялось і жалось
За втішної і сталої доби,
Щоб не було ні спеки, ні завій,
Лиш білий цвіт, а листя вже багряне,
Коли водночас все цвіте і в’яне,
Як у душі натрудженій моїй.
14 лютого 2010 року Нілі Висоцькій 70. З ювілеєм, шановна Ніла Василівна! Здоров’я, натхнення, творчого підйому на многії літа. Хай Господь дарує надію, віру і любов, щоб так писати:
…Яка ти рідна, ненько Україна.
Від тебе взявши напрям і мету,
Я, СІМ’ЯЧКО ТВОЄ, ТВОЯ ПІР’ЇНА,
Мережу обрій твій і на льоту
Твою красу і велич осягаю,
І кожну іпостась твою святу
В своїй душі плекаю і збагаю.
З любов’ю
Едіта ПОЗНЯКОВА.
На світлинах: Ніла Висоцька сьогодні, місто Ірпінь Київської області. Ніла Висоцька, Едіта Познякова, Геннадій Барков. Друзі та шанувальники – Камчатські зустрічі, 1994 рік.
Фото Валерія Кравченка.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Довідка:
Ніла Василівна Висоцька родом із Донеччини. Закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. Працювала за спеціальностю у Донбасі, Києві та на Камчатці. Проживає в Ірпені. Авторка п’яти книжок (українською та російською мовами). Твори останніх років друкувалися в журналах „Жінка”, „Радуга”, в альманахах „”Первоцвіт”, „Юрьев день”, „Ukr. Ru. Ets”, „Приірпіння”, в антології „Киев. Русская поэзия. ХХ век”, "Первоцвіт-2".
Кобзарівна
Ні генієм, ні образом не рівна,
Не намагаюсь славу підім`ять
Та в сьомому коліні кобзарівна,
Бо вже і кобзу нікому піднять.
За прикладом далеко не ходити:
Приспали нашу правду брехуни,
І до сокири нікому будити,
Бо й кобза без єдиної струни.
Отрута елітарного естетства
Національну витравила суть.
За зраду вітчизняного мистецтва
Твою, Поете, премію дають.
За Україну, як ніхто, змагався,
А всі здобутки у чужих руках.
Отак, Тарасе, допророкувався,
Що сам сьогодні ходиш в жебраках.
Твоїх нащадків неімущу жменьку
Всяк обдирає й бариші гребе,
І викупити нікому, Шевченку,
З кріпацтва демократії тебе.
http://ikt.at.ua/publ/literaturnaja_studija_quotdebjutquot/nila_vasilivna_visocka/9-1-0-133