lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Запрошую до долі

Ніла Висоцька сьогодні, місто Ірпінь Київської області

До ювілею колишньої камчадалки, української поетеси Ніли Висоцької

Запрошую тебе до долі

Де до снігів твоя калина

У мене жевріє на полі

Як купина неопалима.

Ніла Висоцька

Доля подарувала мені зустріч з Нілою Василівною Висоцькою на теренах землі Камчатської, де ми працювали програмістами. Саме там її вірші торкнулися моєї душі і залишили свій слід до сьогодні. А як могло бути інакше, коли читаєш наступне:

Коли вже сам нещадно захирів,
Тоді збагнеш, нарешті, що б годилось
Столичні вавілони цвинтарів
Не повнить, а вмирать, де народились.

Щоб під знайомим зотлівать дощем,
Щоб нас віки топтали рідні люди,
Нехай забувши навіть…А іще,
Принаймні, я б лежала поруч з любим.

В 1994 році Ніла Висоцька повернулася в Україну, залишивши своїх друзів, і тих, хто щиро полюбив її вірші в Петропавловську-Камчатському:

Які тут проліски крислаті
У душу дивляться струмку,
Які тут вербоньки кошлаті
На воду падають стрімку.

Які строкаті тут долини,
Яка збентежена зима,
Які корали та перлини…
Лиш України, України,
Лиш України тут нема.

І повернулась поетеса не на Донеччину, де народилась, а в Ірпінь:

Наснилось гирло неозоре
З заплавами навколо, де
Ріка Ірпінь впадає в море,
У рукотворне й молоде.

Там із коханим кочувала,
З яким відтоді не дружу,
Хоча ніяк не відчувала,
Що долю з іншим пов’яжу.

Летять часи. Аж вітер свище.
На Ірпіні тепер живу,
Та далі, мабуть, ніж в Мостище
Вже не дійду й не допливу.

Звелись чуття на однострунність.
Не так, як мріялось отам.
Та й досі в гирлі марить юність,
А річка, мов зв’язкова нам.

Летять літа. Аж серце в’яне.
А річка, ніби й не стара,
Все котить вранішні тумани
В обійми сизого Дніпра.

В тяжкі часи повернулася Ніла в Україну:

Долаючи дум полюси,
Безодні жалю і провини,
В негожі для неї часи
Дісталася я батьківщині.

Неначе в ворожій межі
Листівки про волю і гідність,
А гасла та гроші чужі
І всюди принизлива бідність,

І ніби навала, повзе
Нищівна байдужість і втома.
Жахаюсь…Але, попри все,
Душа почувається вдома.

Збірка віршів Ніли Висоцької «Запрошую до долі» вийшла в Києві в 2001 році, де Ніла Висоцька пише:

Обожнюю я осінь. От якби
Весна за нею зразу починалась,
Щоб без перерви сіялось і жалось
За втішної і сталої доби,

Щоб не було ні спеки, ні завій,
Лиш білий цвіт, а листя вже багряне,
Коли водночас все цвіте і в’яне,
Як у душі натрудженій моїй.

14 лютого 2010 року Нілі Висоцькій 70. З ювілеєм, шановна Ніла Василівна! Здоров’я, натхнення, творчого підйому на многії літа. Хай Господь дарує надію, віру і любов, щоб так писати:

Яка ти рідна, ненько Україна.
Від тебе взявши напрям і мету,
Я, СІМ’ЯЧКО ТВОЄ, ТВОЯ ПІР’ЇНА,
Мережу обрій твій і на льоту
Твою красу і велич осягаю,
І кожну іпостась твою святу
В своїй душі плекаю і збагаю
.

З любов’ю

Едіта ПОЗНЯКОВА.

Ніла Висоцька, Едіта Познякова, Геннадій Барков

Друзі та шанувальники – Камчатські зустрічі, 1994 рік

На світлинах: Ніла Висоцька сьогодні, місто Ірпінь Київської області. Ніла Висоцька, Едіта Познякова, Геннадій Барков. Друзі та шанувальники – Камчатські зустрічі, 1994 рік.

Фото Валерія Кравченка.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Довідка:

Ніла Василівна Висоцька родом із Донеччини. Закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. Працювала за спеціальностю у Донбасі, Києві та на Камчатці. Проживає в Ірпені. Авторка п’яти книжок (українською та російською мовами). Твори останніх років друкувалися в журналах „Жінка”, „Радуга”, в альманахах „”Первоцвіт”, „Юрьев день”, „Ukr. Ru. Ets”, „Приірпіння”, в антології „Киев. Русская поэзия. ХХ век”, "Первоцвіт-2".

Кобзарівна

Ні генієм, ні образом не рівна,

Не намагаюсь славу підім`ять

Та в сьомому коліні кобзарівна,
Бо вже і кобзу нікому піднять.

За прикладом далеко не ходити:

Приспали нашу правду брехуни,

І до сокири нікому будити,

Бо й кобза без єдиної струни.

 

Отрута елітарного естетства

Національну витравила суть.

За зраду вітчизняного мистецтва

Твою, Поете, премію дають.

 

За Україну, як ніхто, змагався,

А всі здобутки у чужих руках.

Отак, Тарасе, допророкувався,

Що сам сьогодні ходиш в жебраках.

Твоїх нащадків неімущу жменьку

Всяк обдирає й бариші гребе,

І викупити нікому, Шевченку,

З кріпацтва демократії тебе.

http://ikt.at.ua/publ/literaturnaja_studija_quotdebjutquot/nila_vasilivna_visocka/9-1-0-133

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка