lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 О, горе тим, хто загубив минуле… (укр.)
Глибоко зворушена пишу цю статтю про свого земляка i сусiда Данила Івановича Кулиняка – українського поета та прозаїка, Члена Національної Спілки письменників і Національної Спілки журналістів України.

Глибоко зворушена пишу цю статтю про свого земляка i сусiда Данила Івановича Кулиняка – українського поета  та прозаїка, Члена Національної Спілки письменників і Національної Спілки журналістів України.

В колисці з ялицевого гілля вигойдала його бойківська земля, дала з гірських потічків силу і вроду. Тут, у селі Старий Кропивник на той час Дрогобицької (нині Львівської) області, він народився. І хоч невдовзі, через післявоєнне примусове переселення галичан, довелося розлучитися з Карпатами, ніколи не забуває, звідки він пішов у широкий світ, якого він роду:

 

Я народився в дивному селі,

Над ним з вітрами гомонять смереки,

Струмочки капілярами землі

Несуть співучу кров у світ далекий.

 

Моє знайомство з його творчістю почалося з віршів, які відразу привернули увагу авторською біографією: “Я юності не знав...” Захотілося більше знати про автора – його поезії були пройняті болем пережитого, любов’ю до життя, до рідних Карпат, до “маленької батьківщини” Волині.

І ось вдруге до його поезії я доторкнулася на поетично-музичному вечорі, присвяченому Д. Кулиняку, що відбувся 31 травня 2004 року в обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова.

Вступним акордом прозвучала “Мелодія” П.І.Чайковського у виконанні Заслуженого артиста Росії Валерія Кравченка та Заслуженого працівника культури Росії скрипаля Лева Зіневича. А на фоні цієї музики проникливо лунав голос Заслуженого працівника культури Росії Галини Скрябіної, в якому вмістилися і гнів, і осуд, і “біль і тривога за долю Землі”:

 

Встигнути треба мир захистити

В битві одвічній між злом і добром.

Наша планета – долоня відкрита

Під лебединим крилом.

 

У віршах Данила Кулиняка наявні справжні почуття людини, що розмірковує над сутністю законів природи, що страждає від нерозділеного кохання, що освідчується в любові до рідної землі:

 

Озовусь червоною калиною

На одному із твоїх узлісь...

Нас не розєднати з Україною –

Я в її священну землю вріс...

 

17-річним юнаком він потрапив у складне плетиво підозр та обмов, зазнав переслідувань та принижень.

Та, незважаючи на винятково колючі випробування долі, що нерідко рясніли на життєвій стежині, поет шукає ту нитку людяності, добра, традицій, котра повязує  людину та матір-природу, єднає покоління людей, бо без минулого нема й майбутнього:

 

О, горе тим, хто загубив Минуле,

Тим, хто ковтнув забутності вина.

Тінь упаде з важким грозовим гулом,

І ляже прірва, наче сивина...

 

Данило Кулиняк, людина гарячого серця, яка по-синівськи любить кожну п’ядь рідної землі, свій народ, його культуру, присвятив цикл віршів Чорнобильській трагедії:

 

За Чорнобилем села покинуті, мертві.

Та з роками у памяті все чіткішає мить –

Поминальна свіча Товстоліської церкви

В узголівї села (і Вкраїни?) горить.

 

Ця тема сповнена особливого смутку і навіює думку про екологічну кризу.

Серед численних праць ліричного характеру, окреме місце в творчості Данила Івановича Кулиняка посідає проза. На вечорі присутнім була представлена книжка “Од Калниша вісті...”.

Це історична повість про останнього кошового отамана Запорозької Січі з долею Прометея Петра Калнишевського, якого царат гнітив у темниці “ежедневно и еженощно” довгих 27 літ, та інших героїв-українців – в’язнів тюрми Соловецького монастиря, які поклали своє життя на вівтар визволення України, але імена яких не збереглися на скрижалях історії.

Творчість Данила Кулиняка звернена до нашого сумління, мов би запитує: а що ти зробив для того, щоб світ став кращим і багатшим. Вона вчить думати, застерігає від байдужості й духовного пасиву.

Шану поетові своїми виступами склали камчатський поет Генадій Барков, поетеса Валентина Могилевська, автори і виконавці своїх пісень Сергій Паламар, Вадим Шкотін, Анатолій Федоров. Звучали слова визнання і схилення перед Данилом Кулиняком, його музою, тим внеском, який він зробив в українську культуру.

Присутні на вечорі щиро вітали автора музики на вірші “Я юності не знав...” Святослава Поліщука.

Виступаючі, у складі Ольги Гаврилової, Марії Сидорик, Оксани Петрук, Надії Сивашенко,Світлани Бондаренко, під керівництвом Едіти Познякової виконали, в подарунок Данилові Івановичу, низку карпатських народних пісень.

Зал дружно підспівував. Це було щось більше, ніж просто жива реакція глядачів на виступ самодіяльних артистів. Завдяки Данилові Кулиняку, на самому краю світу відбулося свято яскравої, хоч і короткої мандрівки на нашу таку далеку неньку-Україну. На вечорі панувала особлива тепла й невимушена атмосфера, яка і повинна бути всюди, де звучить справжня поезія.

 

Світлана Кривуца

Клуб української культури при Камчатській обласній бібліотеці ім. С. Крашеніннікова

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..ru

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка