lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Цвіти, наша Україно! (укр.)
Друк
Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)
З піднесеним настроєм зустріли члени Клубу української культури при обласній бібліотеці ім. С.П. Крашеніннікова в місті Петропавловську-Камчатському 13 річницю незалежності України.

З піднесеним настроєм зустріли члени Клубу української культури при обласній бібліотеці ім. С.П. Крашеніннікова в місті Петропавловську-Камчатському 13 річницю незалежності України.

 

Свято почалося з пісні у виконанні Анатолія Руденка “Гімн Україні”. До наповненого людьми залу ввірвався високий дух любові до України. Про що ж він нагадав нам? Відповідь прозвучала у виступах членів клубу.

Валентин Пилипчук зробив короткий огляд того історичного шляху, яким довелося пройти українському народові до того незабутнього дня 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада проголосила незалежність Української держави. Від початку Акт проголошення незалежності став символічним відродженням українців не тільки України, а й цілого світу і не тільки тому, що наша зрошена кров’ю прадідівська земля та її незборимі жителі відчули перший раз сонечко волі, але й тому, що разом з проголошенням відкрились нові обрії єднання української нації..

Далі була розповідь про державні символи Української держави: Герб – тризуб, український жовто-синій прапор. Державний Гімн “Ще не вмерла Україна” стоячи співали всі присутні

Едіта Познякова зачитала слова поздоровлення, які надіслав українцям Камчатки  Голова УВКР Михайло Горинь:

“Шановні друзі!

Прийміть наші щирі вітання з Днем незалежності України!

Бажаємо Вам усіляких гараздів, успіхів та міцного здоровя!

Відроджена тринадцять років тому українська держава постала завдяки жертовній праці багатьох поколінь українського народу. Сьогодні вона потребує наших нових зусиль, наших нових звершень.

Нехай у цей День нас обєднає спільна радість, любов до рідного краю та благородна ідея в утвердженні та розбудові української держави!”

В урочистій тиші вірш Т. Шевченка “І мертвим, і живим...”, який полум’яно прочитала Надія Сивашенко, був сприйнятий присутніми як справжній заповіт на сьогодення. Бо споконвіку було незаперечною істиною, що: “хто матір забуває, того Бог карає, свої діти цураються, в хату не пускають, чужі люди проганяють і немає злому на всій землі безконечній веселого дому”.

Закликом до праці на благо України прозвучав вірш Кобзаря “Мені однаково…” у виконанні Валентина Пилипчука.

Зворушливо прозвучало “Калинове намисто” поетеси Тетяни Домашенко, яке прочитала Оксана Петрук:

 

До сонця піднесем серця й долоні,
Любов
ю освятім єднання мить
Калини намистиночки червоні
Нанижемо на вічність, як на нить.

 

Легкий смуток оволодів людьми під час звучання пісні “Чужина” у виконанні Володимира Горбатюка. Всім пригадалися рідні українські села і міста, близькі люди, що залишилися в Україні.

Але нашого цвіту - по всьому світу. І на камчатській землі є нащадки родини Великого Кобзаря. Едіта Познякова показала всім, хто зібрався на свято, світлину Яни Лисенко, яка народилася в рік 190-річчя з дня народження свого прадіда, генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка.

Гарно декламували вірші про рідну мову маленькі артисти Юля Сидорик, Дарія Шишкіна і Роман Петрук.

Учасники вечора говорили про українську хату, білу хату, український вишитий рушник, український народний стрій: прикрашену вишивкою сорочку, крайку, плахту і камизу або лейбик (верхній одяг із сукна без рукавів), український віночок, що прикрашав голову Юлечки Сидорик.

Україночки-господарочки представили приготовлені власними руками українські національні страви: вареники, галушки, голубці, духмяний каравай... В.Пилипчук прочитав “Оду салу” і, як добрий господар, запросив товариство до столу, на якому красувалися Українська з перцем і Житомирська на бруньках.

Трохи жалю додав Святослав Поліщук:

 

Скучив за степом, скучив за лугом,
Скучив за ставом, скучив за гаєм,
Скучив за сином, скучив за другом,
Скучив за матір
ю, за рідним краєм.
Часом присниться синій барвінок,
Сивий полин і сум чебрецевий...

 

На вечорі панувала особлива тепла і невимушена атмосфера, дзвеніла гітара, звучали українські народні пісні, бо ж українці співають у печалі і в радості, у розлуці з коханими, працюючи й на відпочинку, тому що така в нас доля – бути одним з найпісенніших народів у світі.

Світлана КРИВУЦА

Клуб української культури

при Камчатській обласній бібліотеці

ім. С.П. Крашеніннікова

 

На фото: Едіта Познякова зачитала слова поздоровлення, які надіслав українцям Камчатки Голова УВКР Михайло Горинь:

 

 

“Батьківщина”, №9 (43) 2004 р.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..ru