Герб Сумської області

В российской столице открылась выставка художественных произведений сумских авторов

Нынешнее лето щедро на литературные юбилеи. Недавно, откликнувшись на предложение  Сумского землячества г. Москвы, многие годы действовавший при  Библиотеке украинской литературы историко-культурологический клуб «Родичі — Большая семья» организовал книжно-документальную выставку, представляющую творчество выдающихся уроженцев  Сумщины, известных всей Украине и за её рубежами, — художника Антона Лосенко, поэтов Олексы Ющенко, Мыколы Данько, Володымыра Затулывитра.

Особенностью небольшой, однако же весьма ёмкой и по-своему экслюзивной экспозиции, открывшейся 3 августа в Большом зале на Трифоновской, 61, явилось то, что основу её составили книги из домашних библиотек наших сотрудников и читателей (ведь фактически весь книжный фонд БУЛ уже перемещён в хранилище Библиотеки иностранной литературы, продолжая оставаться недоступным для пользователей).

Интерес посетителей вызвали также подготовленные БУЛ к юбилеям земляков электронные издания, рассказывающие о жизни и творчестве основателя русской исторической живописи Антона Лосенко (на днях исполняется 280 лет со дня его рождения), композитора Максима Березовского, поэта, Василия Туманского — современника и приятеля Александра Пушкина, а также художника и поэта, родоначальника российского футуризма Давида Бурлюка.

Кстати, со всеми электронными  изданиями БУЛ (а это десятки и сотни дайджестов, информ-блоков и литературных сборников, научных публикаций отдела истории украинской книги)  можно ознакомиться на библиотечном сайте, который, хочется верить, останется доступным для пользователей, в течение десяти лет прибегавших к его услугам.

Представленные на выставке книги и электронные издания служат своего рода приглашением к более обстоятельному знакомству с богатым духовным миром и художественными открытиями  творцов-земляков, рождённых на берегах Сейма, Псла и Ворсклы… Публикуя строки из творческого наследия поэтов Сумщины, работники библиотеки и читательский актив приглашаем к прочтению их замечательных книг.

Микола ДАНЬКО (1926-1993)

* * *
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!

Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,
Сонечком красним встаєш,
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу.

Хто ж там злічив! Як піску біля Чорного моря, —
Стільки перлин,
Слів-діамантів ясних — ніби рос красовитих
Поспіль на кулі земній, на тополях і квітах.
Більше, як зір, бо сузір'ями й діти говорять:
«Журавленятко, прилинь!»
Так лопотять й оченята — до Чорного моря.

Предків вулканний вогонь. О священне горнило,
Дух-Прометей!
Душу розжарюєш ти до крицевого гарту,
Щойно заслабне вона, — то піснями, то жартом.
Слухаєш-мовиш, здається, злітаєш на крилах,
Справді — один з надлюдей...
Предків вулканний вогонь, о священне горнило!

Слово ж яке! Перед ним упадеш на коліна,
Мов пілігрим,
Що проблукав по світах, надаремне шукавши
Святощі десь, а вони ж у серденьку, як завше,
В генах, либонь, наче кров, як червона калина...
Смійся ж, змиваючи грим!
Слово ж яке! Перед ним упадеш на коліна.

Це ж у його пелюшках то шовкових, то з тернів
Люляли, гей,
Предків твоїх достеменно — і Дана, й Дажбога,
Ратаїв, мудрих князів на цілющий нам спогад.
Ще ж Наливайко й Тарас, світочі характерні.
Ох, таж і ми з пелюшок то шовкових, то з тернів!

Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Доле ж моя!

Мов на ріллю припадаю весняну, вже теплу.
«Сійся-родися!» — шепчу і скропляю сльозою,
І журавлі угорі, і запахло грозою...
З хмари Хтось в німбі сія!

Дмитро БІЛОУС (1920-2004)

СОБІНОВ СПІВАЄ

Cобінов  приїхав  на  гастролі.
Золотий  сезон.  Найкращі  ролі.
Собінов  співає  на  Вкраїні
ув  «Онєгіні»  і  в  «Лоенгріні».
Собінов  співає  в  «Майській  ночі».
Тисячі  послухати  охочі.

 Наша  опера  заледве  набирає  сили,
й  раптом  —  світове  імення  в  ній  оголосили.

Жовтню  —  перший  лиш  десяток.  Ще  зіяють  рани,
ті,  що  нашому  народу  завдали  тирани,
 
як  була  на  рідну  мову  люта  заборона,
як  жорстоко  її  царська  тиснула  корона.
 
А  сьогодні  море  звуків  плещеться  безкрає:
в  українському  театрі  Собінов  співає.
 
Але  що  це?  Ярославець,  корінний  волжанин,
українською  співає.  Знак  любові  й  шани.
 
Для  волжанина,  напевне,  нелегка  то  праця  —
кожне  виплекати  слово,  знати,  не  збиваться!
 
Сотні  слухать  Лоенгріна,  й  Ленського  охочі,
і  Левка  у  «Майській  ночі»  слухать  до  півночі...
 
Грім  овацій.  Свіжі  квіти.  Захват  по  виставі.
Коло  нього  і  артисти,  й  глядачі  цікаві.

—  Ви  пробачте  нам,  —  аж  сяють  молоді  дівчата,  —
а  по-українськи  важко  ролі  вам  вивчати?
 
Він,  симпатію  відчувши  в  їхньому  нестримі,
лиш  очима  усміхнувся,  ще  в  костюмі  й  гримі:
 
—  Може,  декому  і  важко,  та  признатись  мушу,
легко  все  мені  красиве  западає  в  душу.

У  Москві  я  Заньковецьку  бачив  на  гастролях,
українських  корифеїв  у  найкращих  ролях.
 
В  юні  роки  з  ними  навіть  виступав  укупі,
у  Садовського  Миколи  в  українській  трупі...
 
В  нашім  мовнім  багатоголоссі
Собінов  хвилює  нас  і  досі.
Золота  сторінка  не  зів'яне.
То  хіба  ж  могли  тоді  кияни,
як  і  харків'яни,  й  одесити,
на  руках  артиста  не  носити!

Олекса ЮЩЕНКО (1917-2008)

СЕРЦЕ МАТЕРІ
Я не забуду і на мить
Про ніжність сонячного серця.
В дитини пальчик заболить,
А в серці матері озветься.
І доброта, і теплота
Поєднані у серці тому.
Пролинули грімкі літа,
А пам'ять поверта додому,
Де твій дитячий милий світ,
Де вчила слову рідна мати,
Де на сторожі ваших літ
Було найважче їй стояти.

РОМЕН-ЦВІТ

(Пісня мого дитинства)

Я народився в тім краю,

Де пахнуть роси,

Де юні подруги в маю

Ромен вплітають в коси.

Там, серед гомону дібров,

Де юність казку ткала,

В чарівних снах я бачу знов

Вогні у ніч Купала,

В ромені радощі й жалі,

Весняні грози,

Мої співаночки малі,

Мої малечі сльози.

Я не одну в житті здолав

І нелегку дорогу,

А цвіт-ромен п'янив і звав

До отчого порога.

А цвіт-ромен мене п'янив і звав

До отчого порога.

Миліший він за всі квітки

У цілім світі,

Бо на землі росте віки,

Де люди у привіті.

І в'ється жайвір степовий

В ранковій синій висі,

І пахне цвіт роменський мій

В краю, де народився.

Володимир ЗАТУЛИВІТЕР (1944-2003)

ТЕОРІЯ КРИЛА

Вставайте, батьку: вже летять плуги!
Як птаство з вирію, на лан вертають.
Розкрилює вже Ворскла береги,
виводить зграї вод на перші трави.

Вставайте, батьку! В тупоті шляхів
такий над Слобожанщиною клекіт!
В печі доспів, як сонце, чесний хліб,
доспіло сонце в білопінних глеках.

Вставайте, батьку! І старих прикмет
навчіть мене – дорога ж не близенька:
у квітні пахне дощ – на щедрий мед,
парує лан – наллються, значить, зерна

важкі й тужаві – наче ваш кулак,
такий ще молодий, ще молодецький…
Є віщий у простих прикметах знак:
майбутнє із нічого не почнеться!

Всього навчіть, нічого не втаїть –
ростити криниці і класти хату,
бо жити нам ще безліку століть,
наш хліборобський рід ще не втомився, тату!

Дзвінка зірката юнь птахів, пильнує лет –
й новітній зміст у давнім відкрива,
щоб завтра із язичницьких прикмет
почати строгу формулу крила!

Наш кор.

Додатково:

http://kobza.com.ua/kultura/1997-30-godyn-na-neokupovanij-terytoriji.html


На світлинах:

Герб Сумської області. Презентація видань сумських авторів. Частий гість БУЛ - співак, заслужений артист України, член Ради РГО «Українці Москви» Руслан Кадіров (Брагар). Поет Микола Данько. Поет Дмитро Білоус. Поет Олекса Ющенко. Поет Володимир Затуливітер.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка