Друк
Розділ: Бібліотека української літератури
Герб Сумської області

В российской столице открылась выставка художественных произведений сумских авторов

Нынешнее лето щедро на литературные юбилеи. Недавно, откликнувшись на предложение  Сумского землячества г. Москвы, многие годы действовавший при  Библиотеке украинской литературы историко-культурологический клуб «Родичі — Большая семья» организовал книжно-документальную выставку, представляющую творчество выдающихся уроженцев  Сумщины, известных всей Украине и за её рубежами, — художника Антона Лосенко, поэтов Олексы Ющенко, Мыколы Данько, Володымыра Затулывитра.

Особенностью небольшой, однако же весьма ёмкой и по-своему экслюзивной экспозиции, открывшейся 3 августа в Большом зале на Трифоновской, 61, явилось то, что основу её составили книги из домашних библиотек наших сотрудников и читателей (ведь фактически весь книжный фонд БУЛ уже перемещён в хранилище Библиотеки иностранной литературы, продолжая оставаться недоступным для пользователей).

Интерес посетителей вызвали также подготовленные БУЛ к юбилеям земляков электронные издания, рассказывающие о жизни и творчестве основателя русской исторической живописи Антона Лосенко (на днях исполняется 280 лет со дня его рождения), композитора Максима Березовского, поэта, Василия Туманского — современника и приятеля Александра Пушкина, а также художника и поэта, родоначальника российского футуризма Давида Бурлюка.

Кстати, со всеми электронными  изданиями БУЛ (а это десятки и сотни дайджестов, информ-блоков и литературных сборников, научных публикаций отдела истории украинской книги)  можно ознакомиться на библиотечном сайте, который, хочется верить, останется доступным для пользователей, в течение десяти лет прибегавших к его услугам.

Представленные на выставке книги и электронные издания служат своего рода приглашением к более обстоятельному знакомству с богатым духовным миром и художественными открытиями  творцов-земляков, рождённых на берегах Сейма, Псла и Ворсклы… Публикуя строки из творческого наследия поэтов Сумщины, работники библиотеки и читательский актив приглашаем к прочтению их замечательных книг.

Микола ДАНЬКО (1926-1993)

* * *
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!

Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,
Сонечком красним встаєш,
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу.

Хто ж там злічив! Як піску біля Чорного моря, —
Стільки перлин,
Слів-діамантів ясних — ніби рос красовитих
Поспіль на кулі земній, на тополях і квітах.
Більше, як зір, бо сузір'ями й діти говорять:
«Журавленятко, прилинь!»
Так лопотять й оченята — до Чорного моря.

Предків вулканний вогонь. О священне горнило,
Дух-Прометей!
Душу розжарюєш ти до крицевого гарту,
Щойно заслабне вона, — то піснями, то жартом.
Слухаєш-мовиш, здається, злітаєш на крилах,
Справді — один з надлюдей...
Предків вулканний вогонь, о священне горнило!

Слово ж яке! Перед ним упадеш на коліна,
Мов пілігрим,
Що проблукав по світах, надаремне шукавши
Святощі десь, а вони ж у серденьку, як завше,
В генах, либонь, наче кров, як червона калина...
Смійся ж, змиваючи грим!
Слово ж яке! Перед ним упадеш на коліна.

Це ж у його пелюшках то шовкових, то з тернів
Люляли, гей,
Предків твоїх достеменно — і Дана, й Дажбога,
Ратаїв, мудрих князів на цілющий нам спогад.
Ще ж Наливайко й Тарас, світочі характерні.
Ох, таж і ми з пелюшок то шовкових, то з тернів!

Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Доле ж моя!

Мов на ріллю припадаю весняну, вже теплу.
«Сійся-родися!» — шепчу і скропляю сльозою,
І журавлі угорі, і запахло грозою...
З хмари Хтось в німбі сія!

Дмитро БІЛОУС (1920-2004)

СОБІНОВ СПІВАЄ

Cобінов  приїхав  на  гастролі.
Золотий  сезон.  Найкращі  ролі.
Собінов  співає  на  Вкраїні
ув  «Онєгіні»  і  в  «Лоенгріні».
Собінов  співає  в  «Майській  ночі».
Тисячі  послухати  охочі.

 Наша  опера  заледве  набирає  сили,
й  раптом  —  світове  імення  в  ній  оголосили.

Жовтню  —  перший  лиш  десяток.  Ще  зіяють  рани,
ті,  що  нашому  народу  завдали  тирани,
 
як  була  на  рідну  мову  люта  заборона,
як  жорстоко  її  царська  тиснула  корона.
 
А  сьогодні  море  звуків  плещеться  безкрає:
в  українському  театрі  Собінов  співає.
 
Але  що  це?  Ярославець,  корінний  волжанин,
українською  співає.  Знак  любові  й  шани.
 
Для  волжанина,  напевне,  нелегка  то  праця  —
кожне  виплекати  слово,  знати,  не  збиваться!
 
Сотні  слухать  Лоенгріна,  й  Ленського  охочі,
і  Левка  у  «Майській  ночі»  слухать  до  півночі...
 
Грім  овацій.  Свіжі  квіти.  Захват  по  виставі.
Коло  нього  і  артисти,  й  глядачі  цікаві.

—  Ви  пробачте  нам,  —  аж  сяють  молоді  дівчата,  —
а  по-українськи  важко  ролі  вам  вивчати?
 
Він,  симпатію  відчувши  в  їхньому  нестримі,
лиш  очима  усміхнувся,  ще  в  костюмі  й  гримі:
 
—  Може,  декому  і  важко,  та  признатись  мушу,
легко  все  мені  красиве  западає  в  душу.

У  Москві  я  Заньковецьку  бачив  на  гастролях,
українських  корифеїв  у  найкращих  ролях.
 
В  юні  роки  з  ними  навіть  виступав  укупі,
у  Садовського  Миколи  в  українській  трупі...
 
В  нашім  мовнім  багатоголоссі
Собінов  хвилює  нас  і  досі.
Золота  сторінка  не  зів'яне.
То  хіба  ж  могли  тоді  кияни,
як  і  харків'яни,  й  одесити,
на  руках  артиста  не  носити!

Олекса ЮЩЕНКО (1917-2008)

СЕРЦЕ МАТЕРІ
Я не забуду і на мить
Про ніжність сонячного серця.
В дитини пальчик заболить,
А в серці матері озветься.
І доброта, і теплота
Поєднані у серці тому.
Пролинули грімкі літа,
А пам'ять поверта додому,
Де твій дитячий милий світ,
Де вчила слову рідна мати,
Де на сторожі ваших літ
Було найважче їй стояти.

РОМЕН-ЦВІТ

(Пісня мого дитинства)

Я народився в тім краю,

Де пахнуть роси,

Де юні подруги в маю

Ромен вплітають в коси.

Там, серед гомону дібров,

Де юність казку ткала,

В чарівних снах я бачу знов

Вогні у ніч Купала,

В ромені радощі й жалі,

Весняні грози,

Мої співаночки малі,

Мої малечі сльози.

Я не одну в житті здолав

І нелегку дорогу,

А цвіт-ромен п'янив і звав

До отчого порога.

А цвіт-ромен мене п'янив і звав

До отчого порога.

Миліший він за всі квітки

У цілім світі,

Бо на землі росте віки,

Де люди у привіті.

І в'ється жайвір степовий

В ранковій синій висі,

І пахне цвіт роменський мій

В краю, де народився.

Володимир ЗАТУЛИВІТЕР (1944-2003)

ТЕОРІЯ КРИЛА

Вставайте, батьку: вже летять плуги!
Як птаство з вирію, на лан вертають.
Розкрилює вже Ворскла береги,
виводить зграї вод на перші трави.

Вставайте, батьку! В тупоті шляхів
такий над Слобожанщиною клекіт!
В печі доспів, як сонце, чесний хліб,
доспіло сонце в білопінних глеках.

Вставайте, батьку! І старих прикмет
навчіть мене – дорога ж не близенька:
у квітні пахне дощ – на щедрий мед,
парує лан – наллються, значить, зерна

важкі й тужаві – наче ваш кулак,
такий ще молодий, ще молодецький…
Є віщий у простих прикметах знак:
майбутнє із нічого не почнеться!

Всього навчіть, нічого не втаїть –
ростити криниці і класти хату,
бо жити нам ще безліку століть,
наш хліборобський рід ще не втомився, тату!

Дзвінка зірката юнь птахів, пильнує лет –
й новітній зміст у давнім відкрива,
щоб завтра із язичницьких прикмет
почати строгу формулу крила!

Наш кор.

Додатково:

http://kobza.com.ua/kultura/1997-30-godyn-na-neokupovanij-terytoriji.html


На світлинах:

Герб Сумської області. Презентація видань сумських авторів. Частий гість БУЛ - співак, заслужений артист України, член Ради РГО «Українці Москви» Руслан Кадіров (Брагар). Поет Микола Данько. Поет Дмитро Білоус. Поет Олекса Ющенко. Поет Володимир Затуливітер.