Друк
Розділ: Українськ­і Церкви в Україні та в діаспорі

Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій дав інтерв’ю порталу «Релігія в Україні»

Релігія в Україні: Ваше преосвященство, складається враження, що, коли читаєш новини чи повідомлення, що стосуються релігійної Сумщини, то це ніби «гаряча точка» на конфесійній карті України. Чи насправді ситуація така напружена, як випливає зі ЗМІ?

Єпископ Мефодій: Я не вважаю Сумську область якимось осередком конфліктів і непорозумінь. Навпаки, ми впевнено рухаємося в напрямку покращення та розвитку духовної ситуації. Ось наведу красномовну цифру: коли мене було призначено на Сумську кафедру (2003 рік – А.Д.),  тут було 15 священиків нашої Церкви. А нині їх кількість досягнула 100 осіб – причому це високоосвічені пастирі, більшість із них має ступінь кандидата богослов’я.

Тому не вартує говорити про якусь напруженість в області. Ми не створюємо ніяких приводів для напруженості, бо ми не переслідуємо політичні цілі. Наша мета – розвиток і відродження духовної спадщини. І тут ми маємо велике поле для діяльності. Адже наш край, так само як і Харківщина, і Луганщина, був одним із тих регіонів, що найбільше постраждали від Голодомору 1932-1933 років. А скільки на території області за радянського панування було знищено козацьких храмів! Тому ми докладаємо масу зусиль і залучаємо велику кількість людей до тієї відроджувальної місії. Адже ми маємо бути гідні наших попередників. Нагадаю вам, що саме з Сумщини ведуть своє походження п’ять архієреїв Української автокефальної православної Церкви, що існувала в 20-ті роки ХХ століття, на чолі якої перебував славетний Василь Липківський («народний митрополит», очільник УАПЦ; плідно і наполегливо працював на цій посаді до 1927 року, коли, за вимогою ДПУ, з нього “було знято тягар митрополичого служіння  – А.Д.).  Ми повинні відроджувати славні традиції історичного минулого, адже Сумщина уславлена такими містами, як Глухів, Батурин, Путивль, Ромни, Конотоп та інші.

РвУ: Ваше преосвященство, як складаються відносини між вірними УПЦ КП та УПЦ?

Є.М.: Немає ніяких міжконфесійних непорозумінь. Ми лише молимось за єдність нашого народу. Ми не висуваємо жодних претензій до інших конфесій, навпаки, ми намагаємось підтримувати дружні стосунки з усіма конфесіями, представленими на Сумщині. А коментувати точку зору «промосковського» архієрея не можу. Хочу зазначити лише, що з усіма його попередниками – Іовом, Інокентієм, Марком, Іларієм – у мене були прекрасні стосунки (нині архієпископ Марк очолює Хустську і Виноградівську єпархію, Іларій – нині єпископ Макарівський, вікарій Київської єпархії , Іов - з 2005 єпископ Каширський, керуючий Патріаршими парафіями РПЦ у Канаді, єпископ Інокентій наразі перебуває поза штатом – А.Д.). Не виникало ніяких питань, більше того, я підтримував із ними абсолютно дружні стосунки.

На мою думку, передумови нинішніх непорозумінь сформувалися в 2004 році, коли тодішній губернатор Сумщини Володимир Петрович Щербань одним накресленням пера всі храми передав УПЦ Московського патріархату. Хіба можна ухвалювати такі рішення в наказовий спосіб, та ще й в односторонньому порядку, ігноруючи прагнення вірних і кліру?

РвУ: Але ж зараз спостерігається на Сумщині певна тенденція до почастішання випадків переходу громад в юрисдикцію УПЦ КП? Як Ви її розцінюєте?

Є.М.: Чи можемо ми відмовити людям, що хочуть бути належними до національної української Церкви? Нині в мене є прохання 20-30 священнослужителів, що разом зі своїми громадами хочуть перейти під омофор нашої Церкви. Я не заперечую проти таких прагнень, оскільки все одно (раніше чи пізніше) буде в Україні єдина Церква, бо держава наша стає сильнішою.

РвУ: Нещодавно з’явилися повідомлення про те, що у ввіреній Вам єпархії активно провадиться храмове будівництво. Будь ласка, проілюструйте прикладами.

Є.М.: Із задоволенням. Зараз завершується спорудження другого щабля Андріївського храму в Хоружівці, активно просувається будівництво храму в Недригайлові, у Конотопі також – це собор Різдва Пресвятої Богородиці, що на ньому патріарх Філарет освятив хрести в річницю Конотопської битви. Інший храм у Контопі – Свято-Георгіївський плануємо завершити восени. У місті Дружба ми завершили будівництво духовного центру, а в Костянтинові – храм над річкою Сула, в місцевості, що історично пов’язана з родом Івана Мазепи.  У с.Курмани  в будівництві храму нам допомагає наш славетний земляк  письменник Дмитро Григорович Білоус. Кілька храмів споруджується в Сумах. Будуємо церкви також у райцентрі Буринь, і у Роменському районі.

РвУ: Можливо, така активність зумовлена тим, що Сумщина – батьківщина президента Віктора Ющенка?

Є.М.: Аж ніяк. Хоча Президент і наш земляк, проте він має свої важливі державницькі функції. Ми рухаємо духовний розвиток Сумщини насамперед із допомогою громадських організацій, з якими спільно працюємо на відродження духовності.

РвУ: Ваше преосвященство, як Ви прокоментуєте підпал дерев’яного Покровського храму в м. Шостка та розслідування, що ведеться за цим фактом?

Є.М.: Наскільки мені відомо, підозрюваних у скоєнні цього злочину вже затримано. Але підпал цього храму – то лише верхівка айсберга. Бо проблемна ситуація навколо цього храму визрівала вже давно. Ще відтоді як було передано цю ділянку парафіяльній громаді УПЦ КП для спорудження храму, а це сталося три роки тому, навпроти, на цвинтарі, виділили шматочок для громади Московського патріархату, і от вони просто на гробках поставили вагончик, в якому й звершували відправи. Неодноразово ми отримували листівки з погрозами, а з їхнього амвону лунали проповіді пропагандистського характеру.

І от до чого довела така пропаганда! До того, що підбурені люди вдалися до прямого беззаконня. Їх двоє – священик і парафіянин. Причому, і ви це обов’язково зазначте, жоден журналіст, що висвітлював цю подію, не вказав, до якої конфесії належить цей затриманий священик. А я скажу голосно – до УПЦ. Причому, хоч і говорять про заборону його, це заборонне рішення було ухвалено «заднім числом». Причому я особисто знаю цього чоловіка, він - не погана людина. Очевидно, до таких дій його підштовхнули певні економічні негаразди. А також потужний пропагандистський маховик. Тобто, як на мене, зло коріниться не в особі цієї людини, а в ідеологічних настановах, якими її було «обкручено». Говорячи все це, я зовсім не хочу посилювати градус напруги, але розставити крапки над «і». Зараз у мене лежить низка прохань про перехід вірних і їх священників до нашої юрисдикції. Тобто підпалами змінити ситуацію не вдасться.

РвУ: Які в єпархії проходять громадські та просвітницькі заходи?

Є.М.: В єпархіальному управлінні нині налічується 14 відділів, покликаних забезпечувати комунікацію єпархії з соціумом, людьми та органами влади. У нас функціонує єпархіальний сайт, ми видаємо православну єпархіальну газету. Діють у нас молодіжні братства, недільні школи для дітей і дорослих. Щоб ви могли уявити собі масштаб нашої просвітницької діяльності, наведу лише одну цифру: коли я очолив Сумську єпархію, тут було 30 парафій нашої Церкви, а тапер їх кількість перевищила 200. Така метаморфоза сталася насамперед через те, що ключовою ідеєю нашої діяльності є відродження духовності, відновлення святинь. До цього процесу ми залучаємо громадські організації українського спрямування та широкі верстви громадськості. Ми об’єднуємо людей завдяки спільній ідеї, яка полягає у відродженні нації через відродження святинь і зростання духовності.

РвУ: Очевидно, останнім яскравим прикладом такого національного пробудження стало святкування 350-річчя Конотопської битви?

Є.М.: На цьому святі були присутні більше 30000 осіб. Вони бачили й освячення хрестів собору, яке звершив патріарх Філарет. А до того – 5 липня ми звершили молебень на козацьких могилах у Шаповалівці. Ми засвідчили, що Церква посідає гідне місце в україноцентричному громадському русі, що вона закликає суспільно активних громадян до розбудови держави. Ми прагнемо до взаємодії та приязного існування, оскільки життя людське таке нетривке, і не слід затьмарювати його непорозумінням і негараздами. Ми повинні спільно піклуватися про молодь, про немічних, покласти всі сили на вівтар служіння нашій Вітчизні. І зі свого боку ми продемонстрували, що орієнтуємося не на чвари і розбрат, а на плідну співпрацю в єдиній державі.

Питання ставила Алла Дмитрук.

Українська Православна Церква Київський Патріархат:

Офіційний веб-сайт http://www.cerkva.info.

25 липня 2009

На світлині: Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (в миру Микола Миколайович Срібняк).

Додаток:

Звернення про допомогу

Слава Ісусу Христу! Парафіяни спаленого Храму Покрови Пресвятої Богородиці міста Шостка Сумської області звертаються до всіх віруючих з проханням допомоги у відновленні Храму. Ми будемо вдячні будь-якій допомозі: книжки, рушники, ікони, облачення для священиків, будівельні

матеріали та інше - все згоріло. Ми будемо молитися за Вас і Вашу родину. Більш детальна інформація на нашому сайті www.pokrova-shostka.at.ua.

Вельмишановний добродію! До Вас по допомогу звертаються парафіяни Храму Покрови Пресвятої Богородиці! Наша церква була збудована у 2006 році коштом віруючих. По краплинкам будувався Храм завдяки достойним і побожним люди, які розуміють і люблять свою рідну Українську Православну Церкву.

1 липня 2009 року сумна звістка сповістила весь Православний світ.  Наш храм, Покрови Пресвятої Богородиці, був спалений. З цією втратою важко змиритися, бо цей храм був часточкою душ багатьох сотень віруючих. Зараз віруючі при будь-якій погоді,просто неба, щоденно служать біля спаленої церкви.

Сьогодні ми  зібрались, щоб підтримати наш Храм у важку хвилину. Просимо Вас, по можливості, надати посильну допомогу на відбудову Храму.

Ми будемо вдячні будь-якій допомозі: книжки, рушники, ікони, облачення, будівельні матеріали та інше.

З молитвою за Вас і Вашу родину

Духовенство і віруючі  Храму Покрови Пресвятої Богородиці

Отець Олександр Підгорний.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Наша довідка:

Єпископ Сумський і Охтирський МЕФОДІЙ (в миру Микола Миколайович Срібняк) народився 8 червня 1957 р. в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. В молодості переїхав до Сибіру. З 1978 по 1986 роки працював лісничим та старшим лісничим у Красноярському краї (Російська Федерація). У 1985 р. закінчив Сибірський технологічний інститут. З 1986 по 1992 рр. працював заступником директора Іркутського медично-оздоровчого центру. Навчався у медичному училищі, а згодом - в Іркутському медичному інституті, який не закінчив з причини свого від'їзду в Україну (1994 р.). У 1992-1994 рр. був головою Українського земляцтва Іркутська.

У 1995 р. владикою Адріаном, нині митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким, в Богоявленському соборі м. Ногінська (Московська область) був рукоположений на диякона, а згодом – на священика. З 1996 по травень 2004 р. обіймав посаду секретаря Дніпропетровсько-Криворізької єпархії. Навчався у духовній семінарії в Ногінську, згодом – у Волинській духовній семінарії, яку закінчив у 1999 р. В 2004 р. закінчив Львівську духовну академію.

14 травня 2004 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату обраний на єпископа Сумського і Охтирського. 6 червня 2004 р. хіротонісований на єпископа у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.

2 лютого 2006 р. тимчасово призначається керуючим Чернігівською єпархією за сумісництвом.

Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Юрія Переможця (14.12.2006 р.).

http://www.cerkva.info/2009/07/25/print:page,1,int_ep_Mefodia.html