Друк
Розділ: Українськ­і Церкви в Україні та в діаспорі
Едіта Познякова

А Україна потребує нашої спільної молитви

Мені розповідали про «почаївські беззаконня» щодо західних українців. Тяжко було віри дати. Поїхала до Почаєва. Написала записку «За здравіє». Подаю. Монах мене запитує звідки я приїхала. Дивуюсь, яке це має значення!. Він знову питає звідки я приїхала. Кажу, що з Тернополя. Він кричить: «Розкольники! В яку церкву ці люди ходять?! В розкольницьку!». Не варто продовжувати цей діалог. Я відчувала себе як на образливому звинуваченні. Допит тривав, образи не зупинялися…Я забрала свою записочку і порадила монаху не судити, а покаятись…Підійшла до мене молода жінка і каже: «Я вже четвертий раз в Почаєві. Вперше як сказала, що я зі Львова він так само ображав, обзиваючи розкольниками, записку не взяв. Потім я зразу кажу йому, що ходжу до Церкви Московського Патріархату і він бере записку. І ви так зробіть». То ж для чого йти до храму, щоб новий гріх творити? Українці, що з нами? Хвора наша Церква, а значить хвора і Держава!

Конституційно Церква відокремлена від Держави. Це на папері, а насправді являється її душею. А хворіє душа, то хворіє її тіло – Держава. І час вже зрозуміти, щоб оздоровити від корупції Державу, треба оздоровити від корупції  Церкву. Прикриваючись ззовні золотими куполами, гарними будівлями там криється безвір’я, відмивання коштів, брудна політика, беззаконня…В Державі менталітет великої частини людей духовно скорумпований. Оздоровити менталітет і душі людей може тільки духовно здорова Церква.

Відбудовуючи церкви  з зовні, слід не забувати про внутрішнє наповнення Духом Святим. Не створювати ілюзію духовності, залишаючи людей в невігластві, що й досі люди не розуміють, чому  Українську Православну Церкву Київського Патріархату УПЦ Московського Патріархату називає розкольницьким угрупуванням, а людей – розкольниками. І для чого ці священики вводять в оману несвідомих вірян? Тому, що в Церквах не духовно просвітлені священики, а ті, яких комітети по справах релігій за хабарі реєструють і передають церкви проходимцям і бізнесменам.

Треба правду відкрити людям і розпочати серйозний діалог.

Прийшов час об’єднатися українському православ’ю!

В Україні мусить бути єдина Помісна Українська Православна Церква на підставі церковних канонів і, насамперед, 34-го Апостольського правила, котре говорить; «Єпископам будь-якого народу слід знати першого з них і визнавати його, як голову». То чи знають свій народ єпископи УПЦ МП, чи пам’ятають, яка земля їх «носить», що лякають своїх вірних привидами «не канонічності», «неблагодатності»?

Повернемося до історії. В листі Константинопольського Патріарха Димитрія до Московського Патріарха Алексія II від 1990 року, вказано на те, що приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату в 1686 року не канонічно.

Щоб зрозуміти чому не канонічно повернемося до історії становлення незалежної Церкви в Московії 15 грудня 1448 року. Скориставшись політичною ситуацією і беручи за основу 34-те Апостольське правило, Собор єпископів у Москві обрав на свого власного Митрополита Рязанського єпископа Іону без благословення Константинопольського Патріарха. 141 рік  Московська Церква перебувала у схизмі (була не визнаною у православному світі),  за сучасною її ж термінологією – «небогодухновенною», «неканонічною».

Тільки в 1588 році Вселенський Патріарх Єремія II відвідав Київську («благодатну») та Московську («не благодатну») Митрополії. Російська церква прагнула набути «офіційної благодаті». І тільки після піврічного домашнього арешту в 1589 році Патріарх задовольнив прохання Бориса Годунова і, відступивши від церковної традиції, вдруге рукоположив єпископа Іова, тепер уже на Московського Патріарха.

Як же відбулося приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату?

В 1686 році Царгородський Патріарх Діонісій відпустив Київську Митрополію Москві, діставши про це наказ від турецького великого візира, зацікавленого у збережені миру з Москвою. За цей гріх Патріарх Діонісій одержав «три сорока соболів і двісті червоних», збереглася його розписка. У 1687 році Патріарха Діонісія Собор Константинопольської Церкви позбавив патріаршого престолу. Ось так штучно створено поділ нації.

Тому Священний Синод та Вища Церковна Рада УПЦ Київського Патріархату звертаються до єпископату, духовенства і вірних УПЦ Московського Патріархату (документ від 23.02.2005 року): «…По-перше, припинити розпалювання релігійної ворожнечі й не розділяти українців на канонічних і неканонічних, благодатних і не благодатних, православних і розкольників, бо всі ми у Христі – браття і сестри. По-друге, розпочати діалог із духовного відродження українського суспільства, до чого зобов’язує нас Церква…І, по-третє, створити в Україні єдину Помісну (тобто Автокефальну) Українську Православну Церкву на підставі церковних законів, зокрема 34-го Апостольського правила…». 

Прийшов час перейти до практичних дій. Сьогодні Церква мусить повернути до першоджерела християнства і робити все, як навчав Ісус Христос і як жила і будувалась Христова Церква в першому столітті, що й сили пекла не змогли здолати її.

Найперше Церковники повинні стати взірцем духовності і моралі і для людей і для чиновників і почати діалог. Вичерпаний ліміт на байдужість, вагання і роз’єднаність.

Нехай Господь допоможе зрозуміти цю істину і отримати духовне і фізичне зцілення.

Україна потребує, а всетерпелий Бог чекає нашої спільної молитви.

Великий і всемогутній Боже! Провідникам нашого народу дай світло твоєї премудрості з нами, дай йому численне й добре та святе духовенство!

Едіта ПОЗНЯКОВА.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Едіта Познякова в Почаївській лаврі

В Почаївській лаврі 4.05.2010

На світлинах: Едіта Познякова. Едіта Познякова в Почаївській лаврі. В Почаївській лаврі 4.05.2010.