Митрополит Московський і Богородський Адріан
Митрополит Московський і Богородський Адріан

Митрополит Адріан про значимість і значення 1025-річчя Хрещення Русі

Від редакції XPRESS: Із 26 по 28 липня у Києві пройшло урочисте святкування 1025-річчя Хрещення Русі. Одним із його учасників був Митрополит Московський і Богородський (УПЦ КП) Адріан, до якого ми звернулися із проханням поділитися своїми думками щодо значимості і значення цього ювілею для українського народу і всього світу.

За цей період, з 988-го по 2013-й рік, ми зобов'язані проаналізувати всі часи і епохи життя та існування нашого православного українського народу.

По-перше, велика кількість українського люду було замучено печенігами, половцями, німецькими лицарями, татаро-монголами, кримськими татарами та турками, і на завершення для нашого народу багато біди принесли польська шляхта та російські і радянська імперії.

Більше 70-ти років відбувалися жахливі переслідування і страждання нашого народу за віру Христову в СРСР., яка повинна бути відкритою для всього вільного світу. Згадаємо також Голодомор - геноцид українського народу в 1932-1933-ому роках, про катастрофу на Чорнобильській АЕС у 1986-му році, від якої багато народів постраждало й захворіло невиліковними хворобами.

Про Чорнобиль було написано ще в І ст. н.е. святим апостолом Іоанном Богословом в своєму знаменитому Апокаліпсисі (Відкровенні) в главі 8, ст. 10-11. Тільки це місце він назвав не Чорнобилем, а Полинем, бо ці два слова є синонімами в українській мові: «…Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. Ім'я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі» (мається на увазі від сильної радіації, яка рознеслась по всіх сусідніх країнах).

І ця біда відбулась на території України за два роки до святкування 1000-ліття Хрещення Київської Русі.

Адже ж і святий апостол Петро в своєму ІІ Посланні, стихи 6-7 писав, що «…тодішній світ загинув, затоплений був водою, а нинішнє ж небо й земля, заховані тим самим словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі безбожних людей».

Очевидно нам усім повинно бути ясно, про який вогонь сповіщав святий апостол Петро! Звичайно ж, про атомну війну. А що стосується води, від якої гинуло людство, то це й був Ноєв потоп, це є й сучасні природні катаклізми, які продовжують нищити землю і людство. Особливо це відбувається у Японії, США та в інших цивілізованих безбожних країнах, де вода постійно руйнує міста і села, та розрівнює їх із землею.

Зараз ми святкуємо вже 1025-ліття з Дня Хрещення Київської Русі-України, що повинно бути повчанням для багатьох, так званих атеїстів і нехристів, які пробували нищити віру Христову не тільки по всіх республіках СРСР, але й в західних країнах Європи, на Кубі, в азіатських країнах, як в Кореї, Китаї і В'єтнамі.

І все ж таки, скільки би більшовики-ленінці-сталінці не нищили храми, собори, монастирі, Лаври разом з багатомільйонною кількістю чернецтва, духовенства та архієрейства, все рівно прийшов благодатний час, в якому Церква Христова знову отримала можливість відродити своє буття. Як писав святий апостол Матфей в Євангелії: «…врата пекла не здолають її» (Мф. 16, 18), тобто Церкву Христову.

Так чи не нагадують нам і чи не зобов'язують нас ці війни проти Бога в необхідності тримати себе в релігійному і духовному дусі, щоб не бути дітьми того ж самого диявола, який продовжує вести війну проти Творця Неба і Землі, який створив і його ж самого до часів гріхопадіння Адама і Єви, але не для зла, а для добра. Та тільки свобода у виборі своїх дій дала можливість сатані-дияволу відійти від любові Божої і обрати зло, яке є тимчасовим явищем.

Тому й скинутий він був з Неба на Землю, де до цього часу «господарює» і продовжує «воювати» з Богом.

Ця боротьба з Господом велась і ведеться силою зла у всі часи. І незважаючи на те, що Господь наш Ісус Христос хоч й постраждав на землі під час Своєї проповіді, та Його велика справа залишилась на всі віки, коли кожна людина має можливість стати на шлях правди і істини Божої для отримання вічного Царства Небесного.

Ось чому був направлений до наших предків скіфів і сарматів святий апостол Андрій Первозваний, який проповідував святе благовістя євангельського вчення.

Про це, про перебування святого апостола Андрія у Києві, де він зустрічався з усіма людьми в околицях Дніпра, у Великому Новгороді писав в ХІ ст., згідно передання, преподобний Нестор Літописець.

Хто знав в той час, що віра Христова буде мати такий тяжкий шлях, на якому вірні Церкви Божої постійно будуть як страждати, так і радіти за свої духовні успіхи в пізнанні Тайни Божої.

А скільки було на землі, так званих, лідерів атеїстичних міркувань. І всі вони зараз перед нашим зором стоять, як нещасні люди в своєму виборі зла, а не добра.

Це особливо стосується майже всіх імператорів Римської імперії, а пізніше, й навіть візантійських, які хоч і були християнами, але часто ставали на шлях зради Христовій вірі, як це було в часи іконоборства у V-VIII ст.ст.. Пізніше, ці війни постійно відбувались між самими християнськими державами.

Особливо в цьому прославилась Римо-Католицька Церква в часи інквізиції (ХІ-ХIV ст.ст.), хрестоносці якої з хрестами йшли на свідомий грабунок та вбивство східних християн Візантійської імперії, прикриваючись захистом Церкви Христової в Єрусалимі від ісламського нашестя.

А ще пізніше ці релігійні війни відбувались і в середовищі православних Церков світу, коли підкорені православні народи бажали церковної свободи від Константинопольських першоієрархів. Це були болгари, серби, румуни, греки, албанці, а пізніше й росіяни.

Українська Православна Церква, тобто Руська, з 988-го року по 1686-й рік постійно перебувала під омофором Вселенської Патріархії, тобто Константинопольської.

А з часом відбулась бійка і страждання у православному світі, коли першоієрархи древніх східних Церков зі своєю паствою опинились в турецько-османському полоні. Вони змушені були прибувати до України і Росії за милостинею.

Саме в ці часи Московській митрополії Російської Православної Церкви, яка не була визнана світовим православ'ям, вдалось добитися своєї самостійності і в отриманні патріаршого достоїнства (1589-й рік).

На жаль, одній тільки Україні та її українському народу не пощастило, як в часи середньовіччя, так і в наш час, щоб заслужено отримати свою незалежну Помісну Українську Православну Церкву. Адже від неї відійшло московське князівство, яке створило церковний розкол в Руській Православній Церкві Київської Митрополії Константинопольського Патріархату, бо воно бажало мати свого Московського митрополита, який повинен був очолити Московську митрополію Російської Православної Церкви. Це відбулось в середині ХV ст. у 1448-му році.

І ось зараз Московська Патріархія, яка в 1943-му році, завдяки Йосипу Сталіну «прихватила» назву нашої Церкви, Київської Митрополії, Руську, відзначає у Москві з 24-го липня, з дня свята великої княгині Київської Ольги, Хрещення Київської Русі, від якої Московська Русь була завжди підлеглою в церковному розумінні слова.

Це все робиться для того, щоб сучасних людей, як в Україні, так і по всій Росії, заплутати в істинній історії Хрещення українського (руського) народу за часів Київської Русі.

Ми говорили про імператорів Римської та Візантійської імперій, які проявили себе, як переслідувачі і знищувачі християн перших століть нашої ери.

Але необхідно сказати й про атеїстичні часи ХVIII-XX ст.ст., коли головні атеїсти слов'янських та західноєвропейських країн проводили атеїстичну пропаганду. В цьому особливо прославився англійський фізіолог Ч. Дарвін, філософ і психолог Ф. Ніцше, К. Маркс і Ф. Енгельс, В. Ленін і Й. Сталін, а також особливо мракобіс М. Хрущов, який заявив у свій час, що в «його» комунізм «не увійде жоден піп». Але він глибоко помилився, оскільки після розпаду СРСР в Україні, Росії і Білорусі було сформовано в загальній кількості більше 30-ти тисяч парафій, більше 20-ти Духовних академій та богословських Університетів, десятки Семінарій та Духовних училищ тощо.

Отож, початок святкування 1025-ліття Хрещення Русі у Києві розпочалось 26-го липня 2013-го року з великою кількістю людей, які прибули на свято.

Звичайно, що весь український народ мріє про об'єднання трьох Українських Православних Церков - УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ - в єдину Помісну Церкву:

Ми віримо й надіємось, що в середовищі Української Православної Церкви Московського Патріархату відбудуться великі зміни. Є такі настрої віруючих, духовенства і архієреїв, які відбувались в Україні протягом 1989-1992 р.р., коли не тільки бажав цього об'єднання український народ, але й народні депутати Верховної Ради України й сам її Президент - Л. М.Кравчук, який заявив в свій час, що незалежній Україні потрібна незалежна Українська Православна Церква.

Треба сказати, що в УПЦ Московського Патріархату зараз, як ніколи раніше, відбуваються протистояння між духовенством і архієреями.

Одні, яких є більше в Україні, відстоюють незалежність УПЦ від Московської Патріархії, а інші - за залежність від Москви, як це було в часи двох імперій: російської та радянської.

Але рабство ніколи не було вічним, бо визволення з його «обіймів» приніс на землю Сам Христос Спаситель, у якого перші послідовники були раби і обездолені люди в часи рабовласницького устрою, які прибували до річки Йордану на проповідь святого пророка Іоана Хрестителя, щоб послухати його нове вчення, згідно якого «…у Бога всі рівні: і скіфи - слов'яни, і елліни - греки, і юдеї - євреї».

Тому, якщо раніше православні народи, які були залежні від Константинополя, отримали свободу і незалежність завдяки своїй національній боротьбі, то тим більше український народ отримає цю можливість мати свою Помісну Українську Православну Церкву, оскільки саме вона є Матір'ю-Церквою для Російської Православної Церкви Московського Патріархату. Бо не Київ православний народився від Москви, а навпаки, Москва від Києва, оскільки вона народилась, як місто, лише у ХІІ ст..

І так, 26-го липня, у Києві, в знаменитому Палаці «Україна» відбулась велика урочистість на честь 1025-ліття Хрещення Русі. Патріарх Кирило заявив, що він не буде присутній у Києві там, де буде знаходитись Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Але Україна від цього не постраждає, а тільки виграє, бо це свято українського народу, тобто руського, а не російського, в державі якого живуть сотні національностей, які не мають ніякого відношення до Русі і до руського народу (українського), який мав свої кордони за часів Київської Русі від Волги до Польщі та від Фінляндії до Чорного моря.

27-го липня відбулось Всенічне бдіння у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі, а 28-го липня, в день свята святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, в тому ж соборі була звершена Божественна літургія на чолі зі Святійшим Патріархом Київським Філаретом, якому співслужили архієреї і духовенство УПЦ КП, після того відбувся Хресний хід від собору до Володимирської гірки на Молебень. «В цьому Хресному ході приймало участь більше 25-ти тисяч чоловік. Можливо тут були й ті віруючі, яких міліція вчора і сьогодні не пропускала на богослужіння, які очолював Патріарх Московський Кирило».

Тож нехай Господь Всемилостивий умудрить наші народи і наших Першосвятителів, святителів і пастирів у пізнанні правди Христової, яка була принесена Ним на землю в І ст. після Свого Різдва!

АДРІАН, Митрополит Московський і Богородський.

Передрук: Сумський інформаційний портал XPRESS http://xpress.sumy.ua/article/culture/5726.

Київ. У Мистецькому арсеналі на виставці до 1025-річчя Хрещення 'Велике і величне'. Фото з порталу XPRESS
Київ. У Мистецькому арсеналі на виставці до 1025-річчя Хрещення 'Велике і величне'. Фото з порталу XPRESS
Архієреї і духовенство УПЦ КП (третій ліворуч -- Митрополит Адріан). Фото з порталу XPRESS
Архієреї і духовенство УПЦ КП (третій ліворуч -- Митрополит Адріан). Фото з порталу XPRESS

На світлинах: Митрополит Московський і Богородський Адріан. Київ. У Мистецькому арсеналі на виставці до 1025-річчя Хрещення 'Велике і величне'. Фото з порталу XPRESS. Архієреї і духовенство УПЦ КП (третій ліворуч - Митрополит Адріан). Фото з порталу XPRESS.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка