Друк
Розділ: Українськ­і Церкви в Україні та в діаспорі

18 жовтня 1999 р.

Історична довідка керуючого Московсько-Богородською Єпархією УПЦ Київського Патріархату до Комісара ОБСЄ (Женева) Ван дер Стула на його прохання під час перебування у Москві

(мова англійська)

ПРО СТАН І УМОВИ ЖИТТЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ м.НОГІНСЬКА МОСКОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Після насильницького і зрадницького приєднання України до Росії в 1654 році український народ потрапив у духовний, моральний і фізичний полон Російської імперії. Україна була узурпована як держава. Запорозьке Військо було знищене Російськими імператорами та імператрицями: Петром-І, Анною Іванівною з Біроном та Остерманом, Катериною-ІІ.

Останнє повстання в центральній частині України за назвою "Коліївщина", яке відбулося у 1768 році під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка було жорстоко придушене польськими панами і російським військом. Івана Гонту 14 днів четвертували в Польщі, а Максима Залізняка стратили в Сибіру. З цього часу ця Сибірська Земля стала поповнюватися українським народом, якого загарбники виганяли з України, а замість українців в Україну переселяли представників інших національностей та релігійних спрямувань, що привело Україну до розбрату і непорозумінь між собою.

Особливого знущання над українським народом досягнено у 20-40-ві роки ХХ-го століття під час так званого розкуркулювання, коли знищувалися кращі сільські трударі України. Їх або висилали до Росії або нищили, як ворогів Радянської Влади, і таких українських страждальників, до кінця ХХ-го століття у Росії досягло до 20 млн., які стали вимушеними мешканцями російських міст та сіл Сибіру, Магадану, Усурійського краю, Далекого Сходу, Кубані, Петербургу та Москви.

Українська діаспора з Росії не має ніяких прав та свобод. По всій Росії жодне українське поселення немає ні школи, ні театру, ні українського храму. І навпаки, російська діаспора в Україні має все: тисячі середніх шкіл з російською мовою навчання, сотні інститутів, технікумів, концертних залів, тисячі різних газет і журналів видаються російською мовою.

Особливою цифрою виділяється філія РПЦ Московського Патріархату в Україні, яка займає близько 6-ти.тисяч кращих святинь українського народу (храми, собори, монастирі) в тому числі Корецький жіночий монастир, Почаївська Лавра, і вершиною є Києво-Печерська Лавра з ХІ-го століття будівництва, коли Москви ще не існувало.

Таким чином, з часів російського царя Петра-І Україна стала колонією Росії, українському народу було оголошено кріпосне право, а Українська (Руська) Православна Церква Київської Митрополії була насильницьки приєднана до Московського Патріархату у 1686 році

Але, Слава Богу, з відродженням Української Держави і суверенітету відновила своє буття і Українська Церква, члени якої на Помісному Соборі УПЦ в Києві у 1991 році в листопаді місяці заявили про свою незалежність, тобто Автокефалію на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Філаретом (Денисенком). Але через півроку у Москві на Архієрейському Соборі РПЦ Московського Патріархату всіх українських архієреїв примусили відректися від своїх рішень. Тепер більшість цих єпископів в Україні належить до Московського Патріархату, які обманюють український народ, що й вони належать до Української Православної Церкви, яка підкорена Московському Патріархату.

Таким чином, ця зрада єпископів послужила розділенню Української Православної Церкви на Московський і Київський Патріархати. Але Господь не залишив Українську Православну Церкву своєї милості. У червні 1992 року на Об'єднавчому Помісному Соборі об'єдналися дві православні гілки - УПЦ на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Філаретом та УАПЦ на чолі з Патріархом Київським і всієї України Мстиславом (Скрипником), який на той час був і Предстоятелем УПЦ в США, до якої належала вся українська православна діаспора цієї країни. Ці дві Церкви одностайно підтвердили, що Патріархом УПЦ Київського Патріархату є Патріарх Мстислав.

На кінець 1999 року УПЦ Київського Патріархату налічує більше 4000 парафій як в Україні, так і за її межами.

В Російській Федерації українська діаспора теж заявила Митрополиту Київському Філарету про свою підтримку і забажала належати до своєї рідної державної Української Православної Церкви. Але Російська Влада "на прохання" керівництва РПЦ Московського Патріархату не дає можливості розвиватися та існувати українським парафіям в Росії, так як мають свій розвиток російські парафії в Україні, де їх нараховується більше 6000.

Незважаючи на те, що у Москві є українські храми і Палац, які будувалися ще за часів українського Гетьмана І.Мазепи, їх привласнила собі РПЦ МП. У Москві є п'ять діючих українських православних парафій, які мають юридичний статус і жодній з них, мер міста Москви - Юрій Лужков не виділяє не тільки типові храми, чи окремий будинок, а й якогось підвального приміщення. Є у Москві Українське Посольство з будинками і Український культурний Центр на вулиці Старий Арбат, який побудований на кошти Української Держави. Але в ньому господарює дух радянського атеїзму і антиукраїнства. Адже в цьому будинку можна було б розмістити православний храм і канцелярію Московсько-Богородської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка була знищена у м.Ногінську Московської області в ніч з 29 на 30 вересня 1997 року на території Богоявленського Собору.

З 1989 по 1997 рік наші юридичні організації не тільки відбудували напівзруйнований Богоявленський Собор, але й на його території побудували 2-3-х поверхові кам'яні будови, в яких були розміщені: Духовна Семінарія, Православна загальноосвітня гімназія, оздоровчий пункт, бібліотека, велике підсобне господарство, продукція якого направлялась двом благодійним їдальням при Соборі, в яких щодня годувалися росіяни безкоштовно до 1000 чоловік в день. П'ять років боролась Московська Єпархія РПЦ Московського Патріархату на чолі з митрополитом Крутицьким і Коломенським Ювеналієм (з благословення самого Патріарха Московського - Алексія-ІІ) з нашими українськими парафіями за допомогою Московського обласного арбітражного суду.

Більше 100 судових засідань виносили рішення в нашу користь, окрім деяких. Тому об'єднавшись, РПЦ Московського Патріархату з Державною Думою склали новий Закон "Про свободу совісті та релігійні організації" проти якого рішуче виступили Президент США Б.Клінтон, Папа Римський Павло-ІВАН-ІІ та інші діячі. Але московський шовіністично-націоналістичний люд не відреагував на ці прохання і прохання Президента Росії Єльцина, а прийняв його у вересні місяці 1997 року.

В наслідок цього 25 вересня 1997 року в Одесі, на території України Патріарх Московський Алексій-ІІ, видаючи себе за господаря і представника України, приймав свого колегу турецького Патріарха із Стамбула - Варфоломея, а через чотири дні більше 100 омонівців і службовців міліції на чолі зі священнослужителями РПЦ Московського Патріархату в ніч з 29 на 30 вересня 1997 року в п'яному вигляді вигнали всіх українців і чесних росіян, які належали до українських православних парафій з нашого культурного Центру на території Богоявленського Собору, заявивши, що "хахлам" в Росії не має чого робити. Ніч була холодна і дощова, але для прибулих "звірів" у людському вигляді це не було перешкодою, щоб за межі огорожі вигнати напівроздягнених, без документів і грошей гімназистів, семінаристів та священнослужителів з дружинами і малолітніми дітьми.

Таким чином, Богородський Православний Центр "Братство", Богородська Духовна Семінарія, Православна гімназія і парафіяни Богоявленського Собору та черниці Свято-Тихвінського жіночого монастиря сестер милосердя та благодійництва опинилися на вулиці.

Жодній переліченій юридичній організації Московська єпархія не віддала рухомого майна, яке було оцінено по бухгалтерському звіту на 1.09.1997 року в 500 тисяч доларів США.

У 1992 році нам був подарований великий житловий 3-х поверховий будинок (6000 кв.м.), але й в ньому нас переслідували більше місяця міліція з омоновцями і з автоматами в руках вишукували українців, навіть на горищі, обзиваючи "хохлами", згідно з їхніми словами, що в Україні росіянам погано живеться. Адміністрація Ногінського р-ну за вказівкою Москви вимкнула назавжди в цьому будинку електроенергію, відрізала газ, вимкнула воду і водяне опалення. Два роки наші українські парафії і юридичні організації знаходилися в жахливих умовах. Це бачив своїми очима Президент СКУ пан Аскольд Лозинський.

Про ці страшні події багато писалось й говорилось на радіо й телебаченні за кордоном.
На сьогоднішній день віруючі УПЦ Київського Патріархату бояться, що зможуть втратити і це
останнє, що в них є, тобто цей будинок зі Свято-Троїцьким храмом за адресою м. Ногінськ
Московської обл., вул. Совєтської Конституції, 17.

У зв'язку з цим Московське - Богородське єпархіальне управління УПЦ Київського Патріархату просить президента США п. Б.Клінтона, сенаторів, конґресменів, Уряд США, СКУ на чолі з п. Президентом Аскольдом Лозинським, українські політичні і громадські організації США допомогти нашим парафіянам в Росії отримати людські права і свободи.

  • Ми просимо Вас подіяти на Російську владу, щоб закріпити у м.Ногінську (вул. Советської Конституції, буд, № 17) хоч би цей 3-х поверховий будинок, в якому зараз розміщені українські парафії і юридичні організації, підключити до будинку електроенергію, воду, газ і водяне опалення, щоб ми в ньому жили і працювали прославляючи Господа і Божий народ в Свято-Троїцькому храмі, який ми утворили в цьому подарованому нам будинку.
  • Подіяти на Російську владу і керівництво РПЦ Московського Патріархату, щоб вони повернули наше рухоме майно нашим юридичним організаціям, яке було захоплене на території Богоявленського Собору м.Ногінська.
  • Повернути, українцям в Москві Палац Гетьмана І.Мазепи та українські храми, збудовані українським народом протягом 15-18 століть.
  • Повернути українським парафіям Богоявленський Собор з нашими новими будівлями на його території.
  • В Українському культурному Центрі (м.Москва) відкрити домовий храм з канцелярією Московсько-Богородської Єпархії УПЦ Київського Патріархату.
  • Подіяти на Російську владу, щоб припинили затримання реєстрації Статутів православних громад УПЦ Київського Патріархату.
  • Заборонити філії РПЦ Московського Патріархату в Україні приховувати себе за назвою "Українська Православна Церква", яку очолює митрополит Володимир (Сабодан). Подіяти на Міністерство Юстиції України в ліквідації цієї релігійної організації за такого назвою або доповнити в офіційній формі, що вона, УПЦ, є філія Російської Православної Церкви Московського Патріархату в Україні
  • Поставити перед Урядом Російської Федерації питання про виділення земельних ділянок для будівництва типових українських православних храмів для українців в місцях їх масового проживання.

Зі щирою повагою.

Керуючий Московсько-Богородською Єпархією

УПЦ КП Архієпископ Адріан