lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Наречення і хіротонія ієромонаха Мефодія (Срібняка) на єпископа Сумського і Охтирського (укр.)
Друк
Розділ: Українськ­і Церкви в Україні та в діаспорі
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Микола Срібняк був обраний на єпископа Сумського і Охтирського. З благословення Святійшого Патріарха Філарета 23 травня, після святкового богослужіння на честь просвітителів слов'ян святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, звершеного напередодні дня їх церковної пам'яті, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Микола Срібняк був пострижений у чернецтво з іменем Мефодій.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Микола Срібняк був обраний на єпископа Сумського і Охтирського. З благословення Святійшого Патріарха Філарета 23 травня, після святкового богослужіння на честь просвітителів слов’ян святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, звершеного напередодні дня їх церковної пам’яті, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Микола Срібняк був пострижений у чернецтво з іменем Мефодій.
 
 5 червня 2004 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі після Всенічного бдіння відбувся чин наречення ієромонаха Мефодія на єпископа Сумського і Охтирського, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископи Білоцерківський Олександр та Харківський і Богодухівський Флавіан. Під час наречення ієромонах Мефодій звернувся до Святійшого Патріарха Філарета, архієреїв, духовенства і мирян, присутніх у соборі, з наступним словом.
 
 Ваша Святосте!
 Ваше Високопреосвященство, Ваші Преосвященства!
 Всечесні отці! Дорогі брати і сестри у Христі!
 
 З глибоким хвилюванням я стою зараз перед Вашою Святістю і богомудрими архипастирями в цьому святому, величному та історичному соборі. Трепет моєї душі природній і зрозумілий, бо пов’язаний він з обранням мене, недостойного, в єпископи нашої Святої Української Православної Церкви Київського Патріархату. Всемилостивий Господь покликав мене до високого служіння нашій Церкві і нашому народові.
 
 Що я можу відповісти на рішення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України та Священного Синоду? В першу чергу маю щиро засвідчити перед Вами свою недостойність і людську неміч. Глибоке усвідомлення висоти єпископського служіння не може не наповнювати страхом мою грішну душу, але разом з тим мене укріплюють слова Спасителя, які містяться в посланні апостола Павла: “Сила моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12, 9).
 
 Одночасно вірю, що обрання в єпископи є справою Божого Промислу, який творить і направляє Церкву Христову. Сьогоднішньою моєю обітницею є зберігати послух нашій Помісній Святій Церкві, бути покірливим волі Божій та благословенню нашого Святійшого Патріарха і рішенню Священного Синоду.
 
 Роздумуючи про своє майбутнє архиєрейське служіння, згадую слова Спасителя до Його учнів: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав...» (Ін. 15,16). Кожен християнин замислюється над цими святими словами і знаходить підтвердження їх у своєму житті, протягом якого відчуває Божу руку над собою і Божу допомогу. Я, грішний, також дозволю підтвердити цю істину.
 
 Згадавши своє минуле життя, хочу перш за все подякувати Господу за Його щедрі милості до мене, бо Він дав мені життя в християнській родині, де день розпочинався і закінчувався молитвою. Мої батьки прищепили мені віру в Бога, любов до своєї землі і українського народу. Після закінчення школи мій життєвий шлях пролягав серед різних народів і країн - це й російська Сибір, Середня Азія, Кавказ.
 
 До мого священичого служіння, по волі Божій, довелося побувати в святих місцях, відвідати Софію Константинопольську, деякі святині і монастирі Лівану, Синаю, Єгипту.
 
 Господь нагороджував мене зустрічами з добрими і розумними земляками та відданими друзями, з якими я гуртувався і працював на чужині. Ми мріяли про незалежну Державу українського народу та його Помісну Православну Церкву, а також докладали посильних зусиль, щоб цей день настав скоріш.
 
 Прийшов цей час, коли в місті Ногінську, що під Москвою, започаткувався Український Православний Центр Київського Патріархату при Богоявленському соборі. Тоді ж у Москві було зареєстровано парафію на честь святих Первоверховних апостолів Петра і Павла нашої Церкви. Мені було запропоновано навчатися на священика. За рекомендацією Східносибірського українського земляцтва та клопотанням української громади міста Москви, мене було направлено до міста Ногінська в Духовну Семінарію, якою керував митрополит Адріан.
 
 Після рукоположення в священики, Владика Адріан зобов’язав мене продовжити духовне навчання. Я був направлений до, нині покійного, митрополита Луцького і Волинського Якова, який благословив мене на навчання у Волинській Духовній Семінарії. Потім я продовжив навчання в Львівській Духовній Академії. Сьогодні хочу з вдячністю згадати тих духовних наставників, під керівництвом яких я здобував богословську освіту.
 
 З самого початку мого служіння в Українській Православній Церкві Київського Патріархату я ніс послух секретаря Дніпропетровської єпархії під керівництвом митрополита Дніпропетровського і Криворізького Адріана. Владика Адріан був моїм керівником та духовним наставником, не жалів себе щоб навчити і передати мені навики праці на духовній ниві зі свого життєвого досвіду. Хочу подякувати духовенству та віруючим Дніпропетровської єпархії за спільну працю і підтримку моєї роботи в єпархії.
 
 Вдячний Господу, що Він дав мені, недостойному, можливість працювати під омофором Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Ще десять років тому ми не уявляли, що Церква наша так швидко підніметься, укріпиться, розростеться, розквітне і стане стержнем в гуртуванні українців у відстоюванні та відбудові своєї державності. Проживаючи поза Україною, я чув про Вас, Ваша Святосте. Але безпосередньо я побачив інтенсивність Вашої праці під час Вашого приїзду до Дніпропетровської єпархії в 1998 році. Впевнений, що це Дух Святий наповнює Вас Своєю Божественною енергією, щоб укріплювати знедолений український народ і допомагати йому швидше піднятись з колін. Ваша сорокалітня праця на ниві Божій для рідного народу вже сьогодні оцінюється українцями найменуванням Вас “українським Мойсеєм”. А труди з перекладу богослужбової і церковної літератури, видавництво та безкоштовне розповсюдження серед народу сотень тисяч книг “Закону Божого” можна прирівняти до праці Учителів Слов’янських. Ви, Ваша Святосте, є наріжним каменем у відбудові і відродженні нашої Церкви.
 
 Вдячний Вам, Ваша Святосте, за велику довіру до мене. Але разом з тим усвідомлюю, що з покликанням мене до єпископства на мене покладається ще більша відповідальність перед Богом, перед Церквою та перед народом Божим. Свого часу Ви, оцінюючи архиєрейську працю, говорили, що єпископське служіння подібне трояндам, на яких, крім красивих квітів з приємним запахом і листям, приховуються великі колючки. І в житті єпископа серед духовної радості бувають скорбота і журба. Під час своєї праці я хотів би використати свій мізерний життєвий досвід, і з Божої волі та з Вашою допомогою направити свої зусилля на збільшення кількості парафій, побудову храмів, благодійництво, поширення інформації про нашу Церкву, підготовку місцевих пастирських кадрів.
 
 В усьому буду сердечно уповати на поміч Бога. Тільки Господь Своєю благодаттю може допомогти тому, хто ступає на працю архипастирського служіння, бо не своїми немічними силами і здібностями можна впоратися з обов’язками архиєрея, а тільки з Господньою допомогою та надією на Його Божественну волю. Звертаюся до Господа, щоб був Милостивим до мене грішного і не відвертав Своєї благодаті. Молюся, щоб Милосердний Господь даром Своєї благодаті вилікував мої немочі, зцілив мої недуги і сподобив мене безпорочно трудитися.
 
 Прошу Вас, Ваша Святосте, Вашого батьківського благословення і Вас, богомудрі українські архипастирі, молитви за мене, грішного, щоб Господь сподобив мене вірно і чесно послужити Українській Православній Церкві Київського Патріархату і Українському народові.
 
 Амінь.
 
 В неділю, 6 червня 2004 р., у співслужінні архієреїв, які брали участь у нареченні, Святійший Патріарх Філарет за Божественною літургією звершив хіротонію ієромонаха Мефодія (Срібняка) на єпископа Сумського і Охтирського. Вручаючи після літургії новопоставленому єпископу архієрейський жезл, Святійший Патріарх звернувся до нього з наступним словом.
 
 Преосвященний єпископе Мефодію, улюблений у Христі брат!
 
 Сьогодні в день пам’яті усіх святих біля київських святинь у кафедральному соборі св. князя Володимира звершилася твоя єпископська хіротонія. Через покладання архиєрейських рук і молитву Церкви зійшла на тебе благодать Святого Духа, як зійшла вона на святих Апостолів, в день П’ятдесятниці у вигляді вогненних язиків.
 
 У зрілому віці покликав тебе Господь на пастирське служіння. Ти народився і був вихований у побожній православній родині; отримав не тільки богословську вищу освіту у Львівській Духовній Академії, а й вищу світську. Господь водив тебе далекими сибірськими дорогами і привів до архипастирського служіння на українській ниві. Він сподобив тебе поклонитися святим місцям в Єрусалимі і доторкнутися до святинь Православного Сходу. Ти пізнав світське життя, побачив своїми очима землю, де відбулося спасіння роду людського і тепер став на вузьку і тернисту дорогу єпископського служіння.
 
 На тебе чекає нелегке служіння в лоні Київського Патріархату. На цій Божій ниві ти пізнаєш і радість, і журбу. Не лякайся цього! У різні періоди історії Церкви Христової всі святителі перетерпіли теж саме, що і ми у ХХ і ХХІ ст. Не бійся несправедливих страждань, не ухиляйся труднощей. Всі християни в усі віки зазнали несправедливих страждань. Коли ми терпимо несправедливі страждання, це означає. Що ми живемо з Христом, бо і Він страждав на Голгофі несправедливо. Ми повинні боятися не труднощів і страждань, а гріха, будь-якого гріха, пам’ятаючи, що Господь після Вознесіння на небеса не залишив Свою Церкву.
 
 Тобі добре відомо, що повноваження єпископа полягають у священнодійстві, учительстві та управлінні. Священнодії є найважливішою частиною служіння єпископа, і насамперед – відправлення таїнства Тіла і Крові Христової. Єпископу треба любити богослужіння, бо вони в молитві єднають нас з Богом. Святі Отці говорять, що наближення до вівтаря є входження в сферу вогнища, яке у Старому Завіті спалило Озу, який недостойно доторкнувся до ковчегу Завіту.
 
 Для того, щоб увійти до вівтаря, священнодіючий повинен облачиться у священні одежі, щоб через них бути ніби відлученим від світу. Однак ми, священнослужителі, часто забуваємо, що облачення у священні ризи повинно відповідати душевній і тілесній чистоті, умиротворенню духу, усвідомленню високого обов’язку перед Богом і паствою, коли відправляємо будь-яке священнодійство. Єпископи і священики часто вдягають світлі і розкішні одежі на брудні душі і нечистими руками торкаються Тіла Христового. Пам’ятай про це, коли будеш відправляти богослужіння!
 
 Як священні предмети, наприклад, сосуди, уже не можуть вживатися для звичайного вживання, так і ті, хто відправляє таїнства, і насамперед єпископ, через висвячення виділяються з числа людей. Хоча вони і зберігають свої людські немочі і гріхи, але одержують благодать Святого Духа і тому стають освяченими, а через них відбувається освячення інших. Це освячення або святість не є особистою їх святістю. Навпаки, і єпископи, і священики можуть бути і часто бувають, грішніші за мирян. Це не додає нам честі, коли через нас Господь освячує віруючих, а ми залишаємося брудними. Святість, яку передають єпископи через таїнства, це святість Христа. Тільки це освячення дозволяє єпископові переборювати той страх і трепет, який охоплює людину при наближенні до святині.
 
 Служіння єпископа – це великий труд і жертовне вмирання заради любові до пастви і Церкви. Сила єпископа визначається силою його любові до церковного служіння. Зв’язок єпископа з паствою здійснюється не через володарювання, а через взаємну любов. З боку єпископа любов повинна виявлятися у батьківському піклуванні, а з боку мирян – у синівській вдячності. Господь сказав: “Пастир добрий душу свою покладає за овець” (Ін. 10, 11) і “вівці голос його чують” (Ін. 10, 3).
 
 Святитель Іоанн Золотоустий говорить: “Єпископ повинен належати всім і носити тяготи всіх… Єпископу може винести вирок кожен, осудити всі – і мудрі, і нерозумні… якщо будеш діяти сильно, надбаєш ім’я жорстокого, а якщо слабо – недбайливого. Як буває змушений він засмучувати багатьох волею чи неволею! Як буває змушений він поводитися суворо з багатьма, хотів би він цього чи не хотів”.
 
 Архипастирство поєднується з особливою відповідальністю за паству, якої немає у мирян. Вони платять за це своєму архипастиреві особливою любов’ю і шануванням.
 
 Єпископське служіння кличе тебе, улюблений брате, до багатьох подвигів, до готовності переносити труднощі, скорботи і випробування.
 
 Наберись терпіння і завжди пам’ятай слова Господа, сказані апостолу Павлу: “Сила Моя виявляється в немочі” (2 Кор. 12, 9). Покладай усю надію на Господа і Його Пречисту Матір і на молитви святих. Виховуй свою паству в дусі любові до Бога, до України і до ближніх.
 
 А зараз прийми цей жезл – як символ архипастирської влади і опору в старості, і від даної тобі благодаті Божої благослови віруючих людей, які молилися з нами за тебе і за твоє плідне служіння.
 
 Біографічна довідка
 
 Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (в миру – Микола Миколайович Срібняк) народився 8 червня 1957 р. в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. В молодості переїхав до Сибіру. З 1978 по 1986 роки працював лісничим та старшим лісничим у Красноярському краї (Російська Федерація). У 1985 р. закінчив Сибірський технологічний інститут. З 1986 по 1992 рр. працював заступником директора Іркутського медично-оздоровчого центру. Навчався у медичному училищі, а згодом – в Іркутському медичному інституті, який не закінчив з причини свого від’їзду в Україну (1994 р.). У 1992 –1994 рр. був Головою Українського земляцтва Іркутська.
 
 У 1995 р. владикою Адріаном, нині митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким, в Богоявленському соборі м. Ногінська (Московська область) був рукоположений на диякона, а згодом – на священика. З 1996 по травень 2004 р. обіймав посаду секретаря Дніпропетровсько-Криворізької єпархії. Навчався у духовній семінарії в Ногінську, згодом – у Волинській Духовній Семінарії, яку закінчив у 1999 р. В 2004 р. закінчив Львівську Духовну Академію. 14 травня 2004 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату обраний на єпископа Сумського і Охтирського. 6 червня 2004 р. рукоположений на єпископа у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва. 


 ПРЕС-СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ПАТРIАРХIЇ