В гостьовій книзі 1168 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 » |
V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:17:49 2009
Нарешті справа образи національної гідності у суді.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------
Азербайджанцы подали в суд на Жириновского
Ассоциация российских азербайджанцев подала в суд на лидера ЛДПР Владимира Жириновского из-за его книги "Последний бросок на юг", сообщает РИА Новости во вторник, 17 февраля.
Судебное заседание по иску Федеральной национально-культурной автономии азербайджанцев России (ФНКА АЗЕРРОС) к вице-спикеру Госдумы Владимиру Жириновскому назначено на 2 марта и состоится в Мещанском районном суде Москвы.
Сообщается, что ФНКА АЗЕРРОС подала иск о защите чести и достоинства в связи с очередным переизданием его книги "Последний бросок на юг". Истец, как пояснила пресс-служба ЛДПР, усмотрел в книге сведения, якобы не соответствующие действительности и порочащие честь и достоинство этой организации.
Адвокат Жириновского Сергей Беляк рассказал РИА Новости, что эта книга выдержала целый ряд переизданий и "содержит лишь субъективные оценочные суждения и личное мнение ее автора" по тем или иным событиям истории, "в том числе по трагическим событиям в Турции и Армении в начале XX века, а также по событиям в Нагорном Карабахе, имевшим место в 1988 году".
Адвокат также напомнил, что по поводу содержания данной книги к ее автору ранее судебные претензии не предъявлялись.
Отметим, что впервые книга Жириновского "Последний бросок на юг" была издана в 1993 году.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/17/book/
|   | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:13:27 2009
Головний російський острослов знову в центрі скандалу. "Язик до Києва доведе", - як кажуть.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------------
МИД Украины пригрозил объявить Черномырдина персоной нон грата
Продолжение: МИД Украины возмутило интервью Черномырдина "Комсомольской правде"
Посол РФ на Украине Виктор Черномырдин был вызван в министерство иностранных дел страны, где его предупредили, что могут объявить его персоной нон грата. Об этом сообщает "Интерфакс" со ссылкой на заявление, размещенное на сайте ведомства.
Министр иностранных дел Украины Владимир Огрызко выразил протест относительно "недружественных и крайне недипломатичных оценок, комментариев и высказываний" российского посла в адрес Украины и ее руководства. Какие конкретно высказывания Черномырдина вызвали недовольство ведомства, не уточняется.
По мнению министра, действия Черномырдина противоречат положениям Венской конвенции о дипломатических сношениях, грубо нарушают нормы дипломатической этики и международного права и несовместимы со статусом руководителя дипломатического представительства.
МИД заявил, что из-за этого Украина может применить положения 9-й статьи Венской конвенции о дипломатических сношениях. Эта статья и предусматривает объявление дипломата персоной нон грата в стране пребывания.
Огрызко отметил, что положения конвенции также нарушают консулы РФ в Харькове и Одессе, а также некоторые дипломаты российского посольства на Украине.
По данным источников "Интерфакса", резкие заявления, сделанные Черномырдиным, стали одним из предметов разговора между Огрызко и его российским коллегой Сергеем Лавровым, состоявшегося 12 февраля. В телефонной беседе украинский министр заявил, что российский посол стал все чаще позволять себе критические и некорректные высказывание в адрес Украины, и назвал это "провокацией".
МИД Украины уже выступал с критикой "циничных и вызывающих выражений" Черномырдина 20 января 2009 года, в разгар так называемого "газового конфликта" между Россией и Украиной. Тогда возмущение министерства вызвали слова посла о том, что в будущем экспорт российского газа может осуществляться в обход украинской территории.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/17/chernomyrdin/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Feb 22 05:08:11 2009
Передрук лента.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------
Языце, супостате
Как ЮНЕСКО оценивает жизнеспособность языков
Согласно новому атласу ЮНЕСКО, из 6000 существующих в мире языков 2500 стремятся к исчезновению или уже прекратили свое существование. Не менее 3000 языков с каждым годом безвозвратно теряют носителей. При этом 97 процентов населения планеты являются носителями всего 4 процентов языков. Вероятнее всего, к концу XXI века доминирующие языки вытеснят 90 процентов всех существующих.
Все эти цифры свидетельствуют о глобализации, усилении коммуникаций и средств массовой информации. ЮНЕСКО озабочено отнюдь не устранением причин этих явлений, а возможностью поддержать малые языки и вместе с ними культурное разнообразие планеты.
В докладе ЮНЕСКО о жизнеспособности языков мира не дается собственно определений языка, диалектов и наречий. Там говорится только о методике отнесения языков в те или иные категории. Она весьма интересна, и мы хотели бы на ней остановиться, чтобы пояснить, как, например, государственные языки республик РФ попали в список языков, которым в той или иной степени грозит исчезновение.
Сразу скажем, что методики подсчета у ЮНЕСКО и у наших ведомств - например, Росстата - отличаются. Например, атлас ЮНЕСКО учитывает четыре мансийских языка, а в свободной таблице по переписи населения 2002 года все они считаются как один. Судя по цифре - 2746 носителей, которая встречается и в атласе, и в переписи - у нас учитывались только люди, говорящие на северо-мансийском языке, включающем четыре диалекта. В то же время один из малых западносибирских языков - барабинский или барабинских татар - в атласе ЮНЕСКО квалифицирован как мертвый, в то же время в переписи 2002 года 8 человек указали себя его носителями. Примеры можно множить.
Эксперты ЮНЕСКО, составляя атлас исчезающих языков, ранжируют их жизнеспособность, учитывая шесть групп факторов.
Передача языка от поколения к поколению
Абсолютное число носителей
Доля носителей языка в населении
Области употребления языка
Употребление языка в новой среде
Наличие учебных материалов
Внутри каждой такой группы состояние языка оценивается по шкале от 0 до 5 (0 - мертвый язык, 5 - полностью жизнеспособный язык, которому ничего не угрожает).
Например, в первой группе факторов (передача языка от поколения к поколению) высший балл получает язык, на котором говорят все представители всех возрастов без исключения. Опасность регистрируется в том случае, когда родной язык используется в ограниченной области - только дома, но, например, не в школе (оценка "4"). "3" - это ситуация, в которой дети уже не учат родной язык дома, следовательно, основными носителями языка являются их родители, и разрыв в передаче языковых навыков уже существует. Оценка "2", соответственно, выставляется тогда, когда на языке говорят только бабушки и дедушки нынешних детей. Критическое положение ("1") регистрируется в том случае, когда носителями языка остались только старики, доводящиеся детям прабабушками и прадедушками.
Стоит обратить внимание на четвертую группу - "Области употребления языка" (вторая и третья - абсолютное число носителей и доля носителей - очевидны). С оценками "0" и "5" все понятно, интересное начинается потом. "4" выставляется тогда, когда родной язык широко применяется в религиозных учреждениях, на рынках и т.д. А доминирующий язык (или языки) используются в госучреждениях, органах власти и в учебных заведениях. Это - хорошо известный феномен, некоторые его частные случаи называются диглоссией.
Балл "3" эксперты ЮНЕСКО дают в том случае, когда дети превращаются в "рецептивных билингвов", то есть они еще понимают родной язык, но пользуются доминирующим, и родители дома с ними говорят на доминирующем. В то же время родители в равной мере владеют и родным, и доминирующим. Соответственно, оценка "2" присваивается в том случае, когда язык используется с какой-то одной целью - например, в ритуалах. В этой ситуации многие люди еще понимают язык, но уже не говорят на нем. Последняя стадия жизни языка ("1") наблюдается тогда, когда им пользуются единицы носителей старшего поколения, причем в очень узкой области.
Довольно плохо поддается оценке использование языка в новых коммуникационных средах и в СМИ. Так, по идее, наличие передач на радио и ТВ - ободряющий признак, но если в сумме они длятся полчаса в неделю - то это уже не очень хорошо. Точно также, язык может преподаваться в школе, но, например, не во всех ступенях и ограниченное число часов. Хороший пример тому - ирландский в Ирландии. По подсчетам ЮНЕСКО, он является основным языком только для 44 тысяч человек. В атласе исчезающих языков ирландскому языку выставили оценку "3".
При оценке жизнеспособности языков учитываются также отношение к нему государства и самого общества. Государство может поддерживать или игнорировать языки, поощрять или не поощрять их изучение, стимулировать ассимиляцию, принуждать к ней, запрещать использование недоминирующих языков.
Наконец, существует еще один интересный аспект: отношение к языку в среде его носителей. Изучение родного языка может поощряться всем обществом (высший балл); другая крайность здесь - полное равнодушие общества к родному языку и всеобщий переход на доминирующий (оценка "0").
К сожалению, в электронной версии атласа исчезающих языков не разъясняется, по каким данным оценивалось состояние того или иного языка (в частности, уровни отношения к нему общества и государства). Возможно, подробная информация об этом будет изложена в еще не опубликованной бумажной версии. Однако разбор параметров оценок несколько проясняет, каким образом в атласе оказались не только языки малых народов, но и государственные языки республик РФ: адыгейский, башкирский, бурятский, ингушский, чеченский, чувашский, осетинский, удмуртский, коми, якутский и другие, хотя на них говорят и пишут сотни тысяч человек. Очевидно, в ЮНЕСКО полагают, что в текущей политической и культурной ситуации число носителей этих языков расти не будет.
Страны с наибольшим числом исчезающих языков
Индия: 196
США: 191
Индонезия: 147
КНР: 144
РФ: 136
Австралия: 108
Папуа - Новая Гвинея: 98
Канада: 80
Языки РФ с минимальным числом носителей
барабинский: 8
язык алабугатских татар: 10
керекский: 15
язык юртовских татар: 22
крымчакский: 29
алюторский: 40
шугнанский: 52
язык астраханских ногайцев-карагашей: 55
багулальский: 57
лазский: 62
(по данным переписи 2002 года)
Юлия Штутина
http://www.lenta.ru/articles/2009/02/21/languages/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Feb 21 16:47:55 2009
Тут якраз на часі писати нову поему "Проростання нової імперії із попелу попередньої". Після подій в Осетії цілком актуально.
Василь Коломацький | | | Сергей Юрьевич
Місто: Россия | Додано: Tue Feb 17 16:44:10 2009
Очень нужен текст поэмы Юрiя Клена "Попiл iмперiй" (в электронном или бумажном виде). Возможен книгообмен (есть украинская классика и книги по истории). | | | | Федір | Додано: Tue Feb 17 12:46:02 2009
Народ, хто знає координати пітерської української організації? Підкажіть будь ласка! Дуже потрібно! Бажано мило керівника або телефони чи сайт якщо є | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Feb 11 02:12:39 2009
Хотілося б знати чи був би цей нігілізм, якщо не було б анти-історичного погляду, продукованого сучасною Москвою. Там-то і прагнуть усіх забути і усе забути...
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------------
Зупиніть осквернителів слобожанських могил!
Заява архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря з приводу знищення Гайдамацького хреста в Лозовій Якраз у ті січневі дні 2009 р., коли українська спільнота готувалася вшанувати пам’ять героїв Крут, невідомі особи знищили на Харківщині хрест пам’яти воїнів Української Народної Республіки, загиблих при обороні станції Лозова від російських інтервентів 27-28 грудня 1917 р. Цей черговий акт вандалізму нагадав нам про зловісну тенденцію, що виявилася в Харківській області протягом останніх чотирьох років: розв’язувати власні політичні проблеми, знущаючись над пам’яттю померлих. Найбільше пристрастей вирувало довкола пам’ятного знаку воїнам УПА на старому харківському цвинтарі. Але й пам’ятний знак героям Крут, і меморіяльна дошка митрополитові Йосифові Сліпому, і цей-таки скромний гайдамацький хрест у Лозовій зазнавали наруги від вандалів. І жодного разу винуватці не були покарані. Церква Христова не втручається в політичні дискусії, неминучі в демократичному суспільстві. Але обов’язком Церкви є застерегти від використання в політичних війнах знарядь, котрі суперечать християнській моралі й загрожують звироднінням суспільства. Саме такими неприпустимими й небезпечними методами виглядають наруга над пам’яттю померлих та непристойні шабаші на цвинтарях. Чим обертається безкарність бешкетування на історичному харківському цвинтарі, де встановлений пам’ятний знак воїнам УПА, маскарадного «генерала» Валерія Цюртока й групи його однодумців, у тому числі депутатів обласної ради 14 жовтня 2006 р.? Що тягне за собою відмова міської влади Харкова визнати статус меморіяльної зони за колишнім головним цвинтарем, де й нині спочивають тіла Петра Гулака-Артемовського, Марка Кропивницького, Сергія Васильківського, а біля них здіймаються пам’ятники жертвам голодомору та воїнам УПА? Все це стає прикладом морального нігілізму, відкидання традиційних цінностей, на місце яких приходять звироднілі культи. Хіба не стало шоком для Харкова два місяці тому ритуальне вбивство на 15-му міському цвинтарі 18-річного Олександра Пустовіта, кров якого пили двадцятирічні члени сатаністської секти, вже звинувачувані раніше в руйнуванні могил на харківських цвинтарях? А чи не відчувають осквернителі хреста в Лозовій і пам’ятника воїнам УПА своєї провини в жахливій трагедії загиблого юнака? Важко припустити, що металевий хрест у Лозовій зрізали зварювальним агрегатом випадкові особи. Політична позиція місцевих рад і найвпливовіших у реґіоні партій вільно чи невільно створила режим сприяння вандалізмові на могилах і пам’ятниках спочилим. Але яке криваве жниво може зійти на уламках понівечених пам’ятників і сплюндрованих могил!.. Зупинити осквернителів могил можна лише плеканням у суспільстві пошани до минулого, до пам’яти предків, до місць їхнього упокоєння – незалежно від того, як ставишся до їхніх ідеалів, «щоб нам не впасти жертвою сатани» (1 Кор. 2:11). Акції нищення пам’ятників політичним противникам рівнозначні заохоченню кривавих шабашів бузувірських сект, жертвами яких можуть стати діти й онуки тих, хто стоїть за спинами вандалів. Свята Христова Церква, молячись за вічну пам’ять спочилих, звертається до влади й політичних діячів Слобожанщини з благанням: Захистіть майбутнє ваших нащадків! Подбайте про те, щоб добрий приклад пошани до спочилих завжди був присутнім на слобожанській землі і єднав усі політичні сили нашого краю! † Ігор архиєпископ Харківський і Полтавський 2 лютого 2009 р. Вих. ч. 012-09
http://www.maidan.org.ua/static/newsvostok/1233653037.html
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Feb 11 01:56:27 2009
З редакційної пошти.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------------------
Доброго дня! Мене звуть Ольга, я пишу Вам від імені господарок з села Іванівки Голопристанського району Херсонської області, які наважилися займатися сільським (зеленим) туризмом. Зкооперувалися так: хто картоплю вирощує, хто сувеніри майструє, хто екскурсії вміє вести, хто борщ варить, хто утримує помешкання для гостей і т.ін. Наше село розташоване в унікальному місці на березф Ягорлицької затоки Чорного моря. Навкруги - степ з стародавніми курганами та цілющими травами, сосновий ліс, який підходить до самого берега затоки, березові, осикові та дубові гайки, місця античного і інших древніх поселень, маловідоме помістя Фальц-Фейнів, соляний промисел і ще багато чого цікавого, а головне - тиша, свіже повітря, дружня атмосфера, натуральні продукти, сільські будиночки на різний смак (зі зручностями і без). Ми вирішили не чекати милості від "природи" (усіляких спілок, спонсорів, адміністрацій), бо вже давно впевнилися, що селянам ніхто не допомагає на ділі, усі проекти лише на папері. Ми не просимо ні у кого коштів для розбудови нашої неофіційної спілки з розвитку сільського туризму. Ми просто запрошуємо до нашого чарівного куточка на самому краєчку далекої від цивілізації землі: відпочити, навчитися народним ремеслам, провести на нашій базі семінари і тренінги, організувати табір відпочинку. Будемо залюбки сприяти Вашим змістовним і корисним проектам, головне, щоб вони приносили користь усім добрим людям. А ми мріємо заробити бодай яку суму на відбудову нашої сільської церкви Івана Богослова (минулого року спорудили новий іконостас, а тепер хочемо звести над церквою купол, збудувати огорожу; також хочемо організувати православну недільну школу для дітей нашого села). Наші краєвиди Ви можете побачити на сайті, який створили нам наші діти, що працюють у Києві - http://www.sadyba.ks.ua
З найкращими побажаннямиОльга Жукова, господарка Марійкиної садиби
From: Ольга Жукова (marijkina.sadyba@gmail.com)
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Feb 10 05:48:03 2009
Передрук УП.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------------------
Роман Шпорлюк: "Не варто мислити п’ятирічними планами"
09.02.2009
Роман Шпорлюк — відомий американський історик і політолог українського походження, доктор історичних наук, професор (з 2005 року – професор-емерит). Народився 1933 року в Гримайлові на Тернопільщині. В 1965-1991 роках – професор історії Східної Європи Мічиганського університету. З 1991 – професор історії України на факультеті історії Гарвардського університету.
- 2009-й рік – це останній рік президентства Віктора Ющенка, зміни влади у Вашингтоні й період глобальних змін в усьому світі. Пане професоре, в цьому контексті, в якому стані, на ваш погляд, перебуває сьогодні Україна?
- Як історик, я дивлюся на світ з дистанції історичної перспективи. Як, власне, й на життя. Бо в моєму віці люди вже мислять більше суто історичними категоріями. Для мене 2009 рік цікавий не лише тими тенденціями, про які ви згадуєте: проблеми в Києві, нова влада у Вашингтоні, різні катаклізми у світі.
Для мене цікавий і той факт (я щойно прочитав про це в газеті), що за підсумками 2008 року Китай перегнав Німеччину і став третьою за економічними показниками найрозвиненішою країною в світі. Це є прикметою нового часу.
Двадцять років тому відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, в яких вже брали участь і кандидати від опозиції. Народний Рух тоді здобув доволі серйозну кількість депутатських місць, і, фактично, 20 років тому Україна розпочала нову політичну еру.
Двадцять років – це чималий термін. На сучасній суспільно-політичній сцені ми маємо нове, пострадянське покоління, яке сьогодні входить у дорослий, зрілий вік.
Крім того, Українська держава цього року святкуватиме своє 18-ліття. І хоча вона досі є "тинейджером" серед держав світу, українські підлітки, народжені в рік проголошення незалежності України, тобто в 1991 році, матимуть цього року право голосувати. Тобто, вперше робитимуть свій вибір люди, позбавлені родової радянської печатки.
- Чи не відчуваєте ви, як і більшість патріотично налаштованих українців, розчарування, що за ці роки Україна так і не стала українською?
- Можливо, я "непатріотичний українець", а, можливо, ми дивимося на час і реалії з дещо різних дистанцій.
Багато років поспіль я викладав в університеті історію Східної Європи, написав чимало про історію Чехословаччини, Польщі та інших держав. Кажу це лише для того, щоб переконати вас, що в мене є підґрунтя осмислювати шлях України в певній історичній площині…
Я часто аналізую, як ішли до своєї незалежності інші східноєвропейські народи, які проблеми мали, зокрема, Румунія, Угорщина, Болгарія, як виглядали в аналогічному "підлітковому віці" країни Європи, що здобули незалежність після Першої світової війни.
Особливо люблю нагадувати українцям, як творилася незалежна Італія в ХІХ столітті, як важко було її об’єднувати, які конфлікти й досі існують між Північчю та Півднем цієї країни.
Нещодавно я побував у Неаполі й зустрів людей, які нарікали на те, що й досі відчувають на собі рудименти упередженості й дискримінації. "Нас не беруть на добру роботу в Північній Італії, – скаржилися вони й резюмували: – Може, нам і не треба було об’єднуватися". І це попри те, що об’єднана Італійська держава існує вже понад 140 років.
Для мене, історика, позбавленого романтичного підходу до політики, гідним подиву є той факт, що Україна уникнула "югославського шляху" розвитку подій.
Не варто забувати, що 18 років тому, коли над Югославією стояла заграва громадянської війни й вона лежала в руїнах, західні коментатори не стомлювалися повторювати, що Югославія – це дитяча забава в порівнянні з тим, що незабаром відбуватиметься в Україні – різня в Донбасі, війна в Криму, сепаратизм в Галичині...
Разом з тим, я пам’ятаю й розумію людей, які в 1991 році плакали й раділи в надії, що тепер нарешті буде все – і дешеве сало, і ковбаса по 2,20, і всі ми заживемо, як кажуть, "ever after", бо житимемо в соборній незалежній Українській державі.
На жаль, незалежна Україна успадкувала бюрократичний партійно-державний апарат функціонерів, які самі й не помітили, як раптом пробудилися незалежними українцями, будучи ще вчора ввечері радянськими компартійними діячами.
На які блискавичні зміни за таких передумов можна сподіватися?! Див не буває. Потрібна щонайменше зміна поколінь.
- Ви хочете сказати, що якби останній секретар ЦК КПУ з ідеології не став би першим президентом незалежної України, ми сьогодні мали б іншу країну?
- Якби в 1991 році вибори виграв не Кравчук, а Чорновіл, то я не відкидаю, що була б громадянська війна – міжрегіональна, міжнаціональна, релігійна. Україна справді розпалася б. І далеко не мирним, як я вже сказав, шляхом.
Я не суперечу тут сам собі, як вам, можливо, здається. Просто, проблема України ранніх 90-тих – це ще й відсутність патріотично налаштованих і досвідчених кадрів з прагматичним широкомасштабним мисленням і розумінням реальної ситуації.
- У цій площині, якою є роль постійної присутності в українському геополітичному полі "російського фактора"? Мається на увазі і газовий краник, і виборчі політтехнології, і територіальні зазіхання…
- Те, про що я досі казав, не означає, що це оптимальний варіант розвитку України, що її народ і лідери не могли осягнути більшого.
Стосовно ж Росії… Для мене доконаним фактом є те, що теперішнє керівництво РФ, як державне, так і її політичні еліти, досі не сприймають самостійної України. Немає сумніву, що конфлікт довкола енергоносіїв – це не боротьба за газ чи нафту, а спроба знову підірвати засади української державності, як на рівні політиків в уряді та парламенті, так і посіяти регіональний антагонізм й загострити протиріччя.
"Російське питання" цікавило мене завжди. Ще задовго до розвалу СРСР, за років двадцять до "параду незалежностей", я надрукував кілька статей, де переконував, що найважливішим в Союзі "національним питанням" є не українське, не єврейське й не балтійське, а російське.
У 1990 Росія зробила прекрасний крок – Борис Єльцин приїхав з візитом до Києва, підписав договір, а потім завдяки "трьом сестрам" – Україні, Росії й Білорусі – було розпущено Радянський Союз.
Тоді мені здавалося, що Росія нарешті зреклася своїх імперських мрій та амбіцій. Ще тоді, до остаточного розпаду Союзу, я казав, що в радянській політиці йде боротьба між "спасителями імперії" й "будівничими нації".
Тоді я не стомлювався повторювати, що є росіяни, які хочуть, щоб Росія стала нормальною демократичною державою. Тоді, в 1990-му, мені здавалося, що перемогли саме такі росіяни й обрали курс на побудову власної держави замість реставрації сконалої імперії. Сьогодні я вже так не думаю.
Це дуже небезпечне явище – реставрація імперії. І безглузда війна з Грузією – одне з перших підтверджень тому. Бо ця війна – це російська провокація.
Думаю, що російські політики чинять недалекоглядно, перекриваючи газ, захищаючи "рускоязичноє насєлєніє", підбурюючи Донбас, "визволяючи" Крим, взагалі, шукаючи в сусідах ворогів.
Їм би варто опікуватися своїми східними кордонами і думати про те, що Китай економічно вже перевершив Німеччину. А китайська імміграція просувається на Далекий Схід, до Сибіру і Уралу. Тож є підстави прогнозувати виникнення конфлікту з Китаєм і щодо території, і щодо світових впливів.
- Як ви ставитеся до Помаранчевої революції? Сьогодні доволі поширеною є думка, що вона привела до влади людей почасти гірших, ніж кучмісти.
- Для мене Помаранчева революція – це надзвичайно позитивна подія. Не думаю, що її треба оцінювати за тим, більш чи менш корумповані політики прийшли до влади. Тому що, як на мене, це була насамперед психологічна революція.
Історики вважають, що успішні революції – це не ті, що завершилися повною перемогою, а ті, які стали компромісом. З огляду на це, наприклад, революція 1905 року в Російській імперії була більш вдалою, ніж лютнева 1917-го. Так, царизм залишився, але почалися демократичні вибори до Думи, з’явилися перші паростки громадянського суспільства.
Помаранчева революція 2004 року стала політичним продовженням 1991-го. У 1991 році Україна здобула незалежність, але без справжньої демократії. 2004-тий повернув людям почуття власної гідності й віру у власні сили. В цьому контексті Помаранчева революція – крок вперед у напрямку становлення правової держави.
- Втім Європа, незважаючи на Помаранчеву революцію, не поспішає приймати нас….
- Пам’ятаймо, що Європа різна. Це і Варшава, і Будапешт, і Париж, і Лондон, і Берлін... Деякі з європейських держав справді дуже критично дивляться на події в Україні й досить уважно прислухаються, що їм кажуть московські "товаріщі". Але, з іншого боку, є й такі сили, і тут я вважаю особливим є голос поляків, котрі кажуть, що треба розуміти Україну в контексті тих клопотів і проблем, які вона має.
У старій Європі Україну порівнюють з Чехією або Угорщиною. А треба, переконує Варшава, українську демократію порівнювати з тією, яка існує в Росії.
- Чи можна сьогодні говорити про якісь конкретні терміни щодо перспектив євроінтеграції?
- Думаю, що варто уникати мислення по-радянськи: "Побудуємо за 5 років соціалізм, до 80-го року будемо жити при комунізмі, виконаємо п’ятирічку за чотири роки, доженемо й переженемо Америку!".
Не треба мислити п’ятирічними планами. Думаймо конкретно й реалістично. Я за те, щоб Україна ставила перед собою реалістичні завдання.
Наприклад, я вважаю, що чемпіонат Європи 2012 року з футболу – це історична подія. Це – конкретне реалістичне завдання й чудова нагода для євроінтеграції.
Треба не намагатися наздоганяти Європу чи переганяти когось, а зробити все можливе, щоб в Україні були гарні стадіони, сучасні летовищі й дороги, добрі ресторани, зручні й затишні готелі, безпечні автобуси й літаки. Щоб гіди в Одесі, Львові, Донецьку чи Сімферополі знали українську й іноземні мови...
Тут є шанс показати Європі реальний результат. І якщо він буде позитивним, то для Європи не матиме значення, що колись там на якомусь етапі посварилися Ющенко з Тимошенко і деякий час не розмовляли між собою.
Європа це швидко забуде, утім довго пам’ятатиме, які в Україні дороги, лазнички, таксі і як їх зустрічали на летовищі. Не треба євроінтегровуватися деклараціями й промовами, а варто просто показати тисячам, а, може, й мільйонам туристів з усього світу, що Україна – справді європейська держава.
- Ваш прогноз на найближче майбутнє України?
- Я не оракул – майбутнє мені невідомо. Збережімо надію, почекаймо ще років двадцять – тоді й зробимо висновки.
Катерина Кіндрась, Валентин Лабунський, для УП
http://www2.pravda.com.ua/news/2009/2/2/88927.htm | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Thu Feb 5 02:12:57 2009
А що це за Заява ОУР по Ногінську? Я не знайомий із нею.
Василь Коломацький | | | | Gedz | Додано: Wed Feb 4 18:33:00 2009
Звичайний телефашизм
• Росія • Суспільство •
Майдан-ІНФОРМ: 04-02-2009 16:39 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2009/1233758351.html
Недавно пресс-служба ОУР та ФНКАУР оприлюднила інформацію про нехристиянські, нетолерантні дії священників Московського патріархату по відношенню православної Святотроїцької церкви Київського патріархату у м. Ногінську Московської області. Такі дії є одним із видів інформаційної обробки населення. Причому не самим масовим....
Не є секретом той факт, що телебачення як самий масовий, загальнодоступний засіб масової інформації в Росії знаходиться під жорстким контролем влади. Нерідко влада є також і прямим замовником розкрутки тих чи інших тем, сюжетів та інтерпретацій. Можна сказати, що в Росії править не тільки «суверенна демократія», а й телекратія. Україна та українська тема на сучасному російському телебаченні займає одне з провідних місць, але це якраз той випадок, коли краще, якби просто — забули про Україну. Принаймні майже всі українські політичні експерти — різних поглядів та уподобань (навіть налаштовані жорстко проросійськи) — вважають висвітлення української теми на провідних федеральних каналах російського телебачення інформаційною війною.
Лишається питання: навіщо це робиться? Чи через роздратування намаганнями України самій вибирати свій шлях розвитку, яке збільшилося після Помаранчевої революції? Чи для згуртування російського суспільства? Чи, може, через якісь інші причини? Але як тоді розуміти слова провідних російських посадовців про взаєморозуміння, взаємоповагу, добросусідство з Україною?
Пропонуємо зразок подібної телекратії на прикладі нової програми НТВ «Чєстний понєдєльнік» у викладіі Андрія Окари.
Звичайний телефашизм
Від «гламура» через «треш» до «хоррору»
Подивився вчора, 26 січня, по НТВ нову програму «Чєстний понєдєльнік», ведучий - типу письменник Сергій Мінаєв, автор «Духless», «Media Sapiens» і «The Тьолки».
Особисто мене він як письменник ну ніяк не надихав: намагався читати одну його книжку - застряг на середині. Але селф-піарщик він дуже талановитий: одним з перших спіймав «фішку» і «осідлав» актуальну «хвилю» - антигламур. Та й Господь з ним - у мене до нього не було жодної претензії. До того, як учора увечері не увімкнув телевізор...
Отже, перший випуск нової програми «Чєстний понєдєльнік», тема - «Недружні країни». Зрозуміло, йшлося, в основному про Грузію та Україну. Ну не про Сполучені ж Штати говорити - які ж вони «недружні»?! Вони ж-газ не крадуть!
Головні мовні персонажі - Владімір Жіріновський, Лєонід Гозман і хтось на ім’я Андрєй Малявко - студентського вигляду хлопець: його друга, як було сказано, убили недавно в Грузії. Спроба теледуелі не вдвох, як це найчастіше буває, а втрьох - майже як на шоу «Три кути з Павлом Астаховим» (РЕН ТВ).
Зал - повний «радісної гопоти», що після кожного прокльону на адресу України й Грузії радісно свистить, ляскає, махає державними прапорами РФ і слоганами «Правди багато не буває!».
«Грузія і Україна нездатні бути самостійними державами!», «Ми б могли і Грузію, і Україну поставити на коліна!», «Вони повзуть у Кремль рачки», «Батьківщина або ткемалі?!», «Через дешеву (іноземної — із країн СНД. — А.О.) робочу силу я не можу влаштуватися на роботу!», «Це повне дикунство, що вони зробили із Бронзовим Солдатом!», «І вони, недружні до нас країни, стануть на коліна!», «Ми повинні пограти фінансовими м'язами, які в нас є», «Наші бізнесмени, які беруть на роботу іноземних робітників, підтримують злочинні режими Грузії і України!».
Гозман намагався щось викрикувати в дусі: «Навіщо нам повторювати чужі дурниці?», «Навіщо нас нанастроювати увесь світ проти себе?», але його заперечення тонули в загальному «телепатріотизмі».
Ну а на задане з екрана питання: «Чи повинні ми застосовувати санкції проти недружніх країн?», голоси телеглядачів (більше 50 тисяч, що проголосували) розділилися більш ніж «патріотично»: «Так» - 89%, «Ні» - 3%, «Тільки в крайньому випадку» - 8%.
«Антигламурний» письменник Мінаєв у ролі телеведучого виявився як би дитиною відразу двох своїх «старших товаришів» за професією (правда, з Першого каналу): кричав і жестикулював він майже як Андрєй Малахов («Пусть говорят!»), а похмурим, злісним і мефістофелеподібним був майже як Максім Шевченко («Судітє самі»).
Програма «Чєстний понєдєльнік», що у дусі стьобного газетного заголовка відсилає до великого християнського свята, стала новою важливою віхою в логіці розвитку НТВ: років три тому мейнстрімом каналу був гламур, потім - треш, тепер, мабуть, політичний телехоррор.
В епоху системної кризи, зростаючого безробіття, згортання соціальних програм і невизначеного майбутнього центральні російські канали розчохлили ще одну «телепушку», здатну доводити «телепіплів» до повної несамовитості - до захлинаючої ненависті. Зрозуміло, що незабаром такої низькобюджетної антипротестної «анестезії», такого жорсткого «телехліба» і шокових «телевидовищ» буде хоч греблю гати - більше, ніж у свій час було Петросяна з «Аншлагом» і Басковим.
У програмі «Чєстний понєдєльнік» мова йшла всього лиш про можливість економічних санкцій проти «недружніх» країн і «злочинних» режимів. Але у такому тоні, у такій манері і з такими підводками і відеорядом говорять лише про ті країни, які в недалекому майбутньому передбачається або взагалі СТЕРТИ З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ, або, принаймні, БОМБИТИ.
І після цього ми дивуємося - мовляв, чого це вони так хочуть у НАТО?
Прес-служба Об'єднання українців Росії та
Федеральної національно-культурної автономії українців Росії
| | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Wed Feb 4 05:17:06 2009
Украина передала Польше документы о сталинских репрессиях
Служба безопасности Украины (СБУ) передала Институту национальной памяти (ИНП) в Польше электронные копии рассекреченных документов о сталинских репрессиях 1930–40-х годов, сообщает во вторник УНИАН со ссылкой на пресс-центр СБУ.
Среди переданных Польше документов, по информации УНИАН, – служебная переписка НКВД о репрессиях в отношении поляков в 1935–36 годах в рамках так называемого дела о "Польской военной организации"; документы об операции НКВД по переселению около 70 тысяч поляков и немцев с территории Украины в Казахстан, а также об украинских лагерях, где содержались польские военнопленные.
Документы были переданы в рамках состоявшихся на Украине переговоров исполняющего обязанности председателя СБУ Валентина Наливайченко и делегации ИНП. На переговорах Наливайченко напомнил, что в совместной серии "Польша и Украина в 1930–1940-х годах. Неизвестные документы из архивов специальных служб" вышло уже семь томов и готовится к выходу восьмой, а также подчеркнул важность дальнейшего сотрудничества двух стран в этом вопросе.
Кроме того, на переговорах была достигнута договоренность о подписании соглашения о совместной работе по изучению политических репрессий 1917–1991 годов. Как ожидается, это соглашение будет подписано в ближайшее время.
Польский Институт национальной памяти был создан в 1998 году и занимается сбором и изучением данных о преступлениях в отношении граждан Польши, совершенных в период с 1944 по 1990 годы, а также расследованием этих преступлений.
Напомним, что одним из заметных дел, возбужденных в России в рамках расследования репрессий 30–40-х годов против поляков, является так называемое "катынское дело" - о расстреле 14 тысяч пленных польских офицеров в 1940 году под Катынью. Дело было закрыто в 2004 году после 14 лет расследования; Главная военная прокуратура РФ не признала расстрел польских офицеров геноцидом.
Тем не менее в августе 2008 года родственники погибших поляков обратились в Хамовнический суд Москвы с просьбой пересмотреть решение 2004 года. Они настаивали на признании расстрела фактом геноцида и реабилитации расстрелянных, однако российский суд отказался вынести такое решение. Впоследствии апелляцию поляков на решение Хамовнического суда отклонил Мосгорсуд.
http://www.lenta.ru/news/2009/02/04/papers/ | | | Игорь
Місто: Ростов на Дону | Додано: Tue Feb 3 21:54:22 2009
Украинская Диаспора Дона приглашает к сотрудничеству всех тех, кому не безразлична украинская идея! В задачу нашего сайта входит писать о проблемах украинцев, живущих за кордоном.
Заходите на наш сайт: www.ukrajnci.ru |  | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 06:19:48 2009
Матеріал датований вереснем.
Виходить, що російська сторона своєю заявою "дружбу зміцнила". А мені ця заява російського МЗС чомусь здається зверхньою, глузливою і цинічною.
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------------------
Украинский проект резолюции о голодоморе провалился в ООН
24 сентября, 20:56 |
24 сентября делегация Украины в Совете ООН по правам человека, не получив практически никакой поддержки, вынуждена была официально отозвать внесенный ею ранее проект резолюции «Память о Голодоморе 1932−1933 гг. в Украине».
«МИД России считает этот шаг единственно верным. Похоже, что и украинская сторона начинает осознавать конфронтационность и бесперспективность своей инициативы», — говорится в комментарии, опубликованном на сайте МИД.
«Попытки руководства Украины закрепить на международном уровне трактовку событий 1932−1933 годов на территории бывшего СССР как геноцида украинского народа носят политизированный характер и направлены на сеяние раздора между братскими народами России и Украины. Считаем кощунством политические спекуляции Киева на памяти миллионов жертв трагедии, которая постигла народы бывшего Советского Союза», — заявляют в МИД.
Так же в комментарии подчеркивается, что «Совет ООН по правам человека и ООН в целом – не место для проталкивания однобоких и искаженных оценок исторических событий. Историю надо оставить историкам, а ООН должна заниматься своими прямыми обязанностями – поддержанием международного мира и безопасности, содействием развитию и укреплением режима поощрения и защиты прав человека в мире».
http://www.akado.com/news/document29569/
| | | | Vasyl' Kolomatski | Додано: Mon Feb 2 06:10:07 2009
Матеріал датований жовтнем. Чи рішення було виконане чи ні - не відомо.
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------------------
На Украине решили запретить Институт стран СНГ
Служба безопасности Украины (СБУ) потребовала закрыть украинский филиал Института стран СНГ, сообщает "Интерфакс". Об этом заявил глава СБУ Валентин Наливайченко.
Соответствующие материалы, по его словам, уже направлены в Министерство юстиции Украины. Кроме того, о своем требовании СБУ известила Министерство иностранных дел республики. Как отметил Наливайченко, руководство министерства придерживается в этом вопросе той же позиции, что и он сам.
Наливайченко, как сообщает РИА Новости, считает, что Институт стран СНГ не может работать на территории республики, поскольку ведет "антиукраинскую деятельность".
Недовольство главы СБУ, в частности, вызвало то, что представители этой организации отрицают антиукраинский характер Голодомора - массового голода, от которого пострадала республика в начале 1930-х годов. Украинские власти, напомним, настаивают на том, что Голодомор был геноцидом украинского народа, организованным советской властью. Россия эту формулировку отвергает.
Институтом стран СНГ, напомним, руководит депутат Госдумы РФ Константин Затулин. Как сообщается на сайте Затулина, Институт является "автономной некоммерческой организацией, цель которой - определение и научное обеспечение российских интересов на территории бывшего СССР". Самого Затулина власти республики неоднократно обвиняли в антиукраинской деятельности, в связи с этим ему был запрещен въезд в Украину, запрет был снят в начале августа.
http://www.lenta.ru/news/2008/10/15/institute/ | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 06:02:27 2009
Колишній радник екс-президента Путіна попереджає Україну про можливу небезпеку.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------
Le Monde. Москва готовила войну в Грузии с 2004 года, утверждает бывший советник Путина
последнее обновление: 27 октября 2008 г., 12:41
Станет ли когда-нибудь известна вся правда о событиях, приведших к российско-грузинской войне? – задается вопросом Натали Нугайред из Le Monde. Газета пересказывает мнение российского экономиста Андрея Илларионова, считающего конфликт крупнейшим потрясением в регионе с момента распада СССР.
Его анализ ситуации основывается на двух идеях: Россия с 2004 года стремилась избавиться от Саакашвили, которому удалось сорвать российские военные планы и выиграть время, бросив 7 августа свои войска на штурм Цхинвали.
"Целью России было свергнуть Саакашвили, войти в Тбилиси под прикрытием революции или государственного переворота, сопровождающегося вооруженными столкновениями. Такой сценарий уже имел место на Кавказе в 1990-х, и тогда за границей это мало кого беспокоило", – сказал Илларионов в интервью Le Monde, напоминая о событиях 1993 года в Азербайджане.
Желание избавиться от Саакашвили возникло у Москвы в 2004 году, когда он вернул в лоно Грузии Аджарию, а затем начал экономические реформы, направленные на сближение страны с евро-атлантическими структурами. Тогда Россия попыталась задушить Грузию через энергетику и всевозможные эмбарго.
Летом 2008 года, продолжает издание, Москве удалось обмануть бдительность западных спецслужб, сосредоточив значительные силы на границе с Южной Осетией под предлогом военных учений. 7 августа, еще до начала грузинской атаки на Цхинвали, на территории Южной Осетии находилось около 20 тыс российских солдат и осетинских ополченцев (включая резервистов) и 200 российских танков, утверждает бывший "шерпа" Путина. В распоряжении грузинской армии было всего 42 танка и 4 тыс человек, так как основная часть вооруженных сил находилась в Ираке и на границе с Абхазией.
Сделав 7 августа первый шаг, грузинский президент, по мнению Илларионова, "пожертвовал тремя вещами": своей армией, своей репутацией и двумя сепаратистскими регионами. "Но одновременно Саакашвили выиграл три вещи: он остался в живых, структура его власти была сохранена, а его реформы теперь получат серьезную финансовую поддержку Запада", – цитирует издание Илларионова.
По словам Илларионова, Москва планировала поставить у власти в Тбилиси бывшего грузинского министра внутренних дел, бежавшего в Россию, – Игоря Гиоргадзе. Из-за провала этого проекта Кремль был вынужден прибегнуть к запасному маневру, который его не слишком прельщал, – признать независимость Южной Осетии и Абхазии.
Илларионов утверждает, что российская власть продолжит свои попытки решить судьбу Михаила Саакашвили. Однако главным, по его мнению, "слабым звеном" на территории бывшего СССР теперь стала Украина.
http://rus.newsru.ua/press/27oct2008/war.html | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 05:56:52 2009
Росмолодежь насчитала в стране до 5 миллионов беспризорников
В России насчитывается от 2 до 5 миллионов несовершеннолетних беспризорников, большинство из которых вовлечены в преступную деятельность. Об этом сообщает "Интерфакс", цитируя заявления заместителя начальника Федерального агентства по делам молодежи Александра Повалко.
Повалко сообщил, что, по статистике, большую часть правонарушителей среди несовершеннолетних составляют беспризорные, безнадзорные и подростки, относящиеся к категории социальных сирот.
Он рассказал, что более трети преступлений подростки совершают под непосредственным руководством взрослых. Доля несовершеннолетних, совершивших преступления в составе групп, превышает 70 процентов.
По мнению Повалко, в России не проводится профилактика повторных правонарушений. Кроме того, ребенку не создается условий для ресоциализации. Он рассказал, что уровень повторных правонарушений среди несовершеннолетних в среднем по стране составляет от 30 до 70 процентов из-за того, что судебные решения не ориентированы на реабилитационный процесс.
Институты системы профилактики безнадзорности и правонарушений среди несовершеннолетних действуют разрозненно и неэффективно – к такому выводу пришли участники конференции по подростковой преступности, на которой выступал Повалко.
http://www.lenta.ru/news/2008/11/14/waif/ | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 05:52:48 2009
Ще один Жиріновський об"явився. Звати Квицинский. Ніби колишній дипломат.
Василь Коломацький
КОБЗА
----------------------------------
Депутат Госдумы заявил, что Украина "издевается над 20 млн русских"
Россия должна вести более прагматичную политику в отношении Украины. Об этом сказал первый заместитель председателя Комитета по международным делам Государственной думы РФ Юлий Квицинский, передаёт УНИАН.
По его словам, России нужно поставить вопрос очень чётко: "Ежели Украина желает с нами особых отношений, если она желает жить с нами в мире, дружбе и согласии, тогда она должна изменить свою нынешнюю политику".
При этом Квицинский добавил, что после этого Украина сможет пользоваться поддержкой и иметь особые отношения с РФ как, например, Беларусь.
"Если она этого не хочет, она должна иметь самые обычные прагматические отношения с нами без каких-то целований", - подчеркнул депутат, добавив, что это выражается в том, что Украина продолжает "кушать российский газ" не по рыночным ценам.
В тоже время он заявил, что в Украине "издеваются над 20 млн русских". По его мнению, это выражается в закрытии русскоязычных школ, прекращении вещания российских каналов и "хулиганских действиях" в Крыму.
"Мы их обязались защищать и будем защищать", - заявил депутат Госдумы.
Отвечая на вопрос, возможны ли военные действия российских войск по отношениЮ к Украине, он ответил: "Мы не будем виноваты в них. Мы сделаем так, что виноватыми будете вы, если вынудите".
Напомним, что по решению Нацсовета по вопросам телерадиовещания с 1 ноября неадаптированные к украинскому законодательству российские телеканалы изъяты из перечня программных продуктов всех украинских провайдеров кабельного телевидения.
http://rus.newsru.ua/ukraine/24nov2008/xolopy.html | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 05:47:36 2009
Так звана "Правда о Голодоморе" очами російських істориків. Все ж напів-правда, якщо придивитися.
Ні словом про продуктові кордони на кордонах Росії і України, ні словом про постанови уряду про створення цих кордонів, ні словом про погром українських шкіл і бібліотек у Росії. По словам історика - в усьому рівність.
І виходить що сама укркаїнска влада сама дезорієнтувала Сталіна що голоду немає... А Сталін і не знав!
http://www.lenta.ru/conf/golodomor/
Василь Коломацький
КОБЗА | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 05:41:21 2009
Зверніть увагу який імідж України у Росії. Не імідж, а - труба!
Василь Коломацький
КОБЗА
--------------
Газовый конфликт настроил россиян против Украины
Россияне стали хуже относится к Украине после газового конфликта.
Об этом свидетельствует социологический опрос аналитического центра "Левада Центр", который имеет в своем распоряжении, передает УНИАН.
Так, хорошее отношение к Украине проявляют 29% россиян, что на 12% меньше, чем в сентябре прошлого года. Вместе с тем с 53% до 62% увеличилась доля респондентов, отмечающих плохое отношение к Украине. 9% затруднились ответить.
"В случае Украины продолжилось снижение индекса - как реакция на газовый конфликт", - отмечают эксперты центра.
Кроме этого, 48% россиян называет российско-украинские отношения "напряженными", 20% - "прохладными", 19% - "враждебными". В то же время, отношения между двумя странами как: "нормальные, спокойные" характеризует 7%, "дружественные" или "хорошие, добрососедские" - по 1%. Затруднились ответить 4% опрошенных.
Опрос проведен 23-27 января. Опрошено 1600 россиян в 128 населенных пунктах 46 регионов страны. Распределение ответов на вопросы этого исследования приводится в процентах от общего числа опрошенных и сравнивается с данными предыдущих исследований. Статистическая погрешность подобных опросов не превышает 3%.
В то же время, порядка 82% украинцев считают, что перекрытие газа Россией носит преимущественно политическую подоплёку. Как сообщил сегодня на пресс-конференции директор Национального института стратегических исследований Юрий Рубан, об этом свидетельствуют данные опроса об отношении граждан Украины к украино-российскому газовому конфликту.
Согласно результатам опроса, половина украинцев считает, что Россия не имела права перекрывать газ Украине. Треть опрошенных считает, что руководство России таким образом хочет усилить своё влияние на украинскую власть, и столько же - взять под контроль украинскую газотранспортную систему.
Напомним также, что из обнародованых результатов ежегодного соцопроса об отношениях Европы и Америки, проведенного немецкими социологами в 12 странах ЕС, следует, что 7% опрошенных беспокоит ухудшение отношений с Россией после августовского конфликта в Грузии. При этом граждане Евросоюза заявляют, что единая Европа не должна отказываться от помощи Грузии и Украине, даже если ради этого ей придется пойти на разрыв дипломатических связей с Москвой.
http://rus.newsru.ua/ukraine/30jan2009/opros1.html | | | Vasyl' Kolomatski
Місто: Canada | Додано: Mon Feb 2 05:32:51 2009
Ура! Гостьовик нарешті запрацював!
"Давно я нє брал в руки шашек!", - як зауважив класик.
Прошу усіх писати по-більше, але з толком. Усьо зайве буду удаляти... вогньом і мечом.
Василь Коломацький
редактор | | | | Дмитро | Додано: Wed Oct 29 18:47:50 2008
24.10.2008. Обращение Михаила Ходорковского к участникам конференции "Российские альтернативы"
Дорогие друзья, В сегодняшних условиях перед нами остро стоит вопрос об отношении либеральной интеллигенции к другим демократическим силам общества и, главное - к власти.
Я с пониманием отношусь к людям, считающим невозможным для себя сотрудничество с нынешней государственной бюрократией, в том числе из-за существующих в ней корпоративных правил. Однако, на мой взгляд, неверно было бы априори осуждать и тех, кто идет на такие контакты или даже становится частью этого аппарата. Главное, по-моему - сумел ли человек в непростых условиях сохранить свою личную порядочность и позицию, диктуемую нашими общими ценностями. Если да – он делает большое и нужное дело по реформированию и демократизации государства, если нет, а «медные трубы» - тяжелое испытание, - то Бог ему судья.
Также, думаю, неверно было бы огорчаться, когда власть фактически реализует наши разработки и предложения – это движение в нужном нам всем направлении.
Я лично вижу свою задачу в том, чтобы постоянно предлагать обществу либерально-демократические альтернативы решения стоящих перед ним проблем и критиковать с точки зрения эффективности методы авторитарно-мобилизационные.
При этом я стараюсь по возможности беспристрастно разобраться в мотивах и предпосылках реализуемых неэффективных решений, и в причинах их поддержки со стороны населения.
В результате такого разбора иногда прихожу к выводу, что бывают важные субъективные, или даже объективные обстоятельства (предпосылки), заставляющие рассматривать подобные неэффективные шаги, как безальтернативные.
Позиция отрицания в таких случаях бессмысленно маргинализирует либерально-демократическую общественность.
Нисколько не сомневаюсь в неизбежности либерализации страны. Потенциал авторитарной модернизации исчерпан: сырьевая экономика находится на исходе своих возможностей поддержания роста. Цены и объемы экспорта ограничены объективно. В индустриальной парадигме развития мы уже проиграли конкуренцию Китаю, и этот результат не может быть изменен без резкого понижения уровня жизни российского населения – китайский рабочий попросту дешевле. Наша перспектива лежит исключительно в области постиндустриальной экономики, то есть в области высокой доли интеллектуальной составляющей, где российские образовательные и научные школы пока обеспечивают возможность успеха в глобальном соревновании.
Таким образом, предпосылка либерализации и демократизации общества, а также экономического развития страны одинакова: интеллектуальная свобода. Только если для либерализации она – цель, то для экономики России – главное средство, механизм достижения успеха и конкурентоспособности.
Несомненно, либерализм XXI века в России неотделим от социального государства, от значительной роли государственной и муниципальной власти в решении задач, стоящих перед обществом. Это – современный либерализм.
Также современная демократия – это не референдум по выбору «руссбаши», как это представляют отдельные идеологи «суверенности», а система государственного управления, основанная на сложном балансе самостоятельных государственных и общественных институтов в их совокупности.
Именно поэтому либерально-демократическая интеллигенция обязательно найдет союзников и среди умных левых, и среди настоящих, а не квасных, патриотов.
У нас есть, по крайней мере, одна общая задача: добиваться становления такой модели государства, таких государственных решений, которые обеспечили бы успешное построение современной экономики, а уже на ее базе – благосостояния граждан и достойного места России в мире.
Это – большой, в том числе интеллектуальный, вызов. Успешный ответ на него можно дать, лишь показывая пример открытости для восприятия чужой точки зрения, творческого сотрудничества и интеллектуальной свободы.
Чего я Вам от всей души желаю.
С уважением,
Михаил Ходорковский
Пресс-центр Михаила Ходорковского www.khodorkovsky.ru | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Oct 18 03:58:26 2008
Шановні гості нашого Гостьовика!
Питання: у нас в україно-російських відносинах хоч якийсь позитив залишився? Якісь гастролі театрів, художні виставки, передачі культурних ціностей Україні, спільні наукові конференції? Ювілеї видатних українців - діячів російської культури? Невже у всій Росії ніхто добрим словом не згадав нашу Неньку? Що ж ми тоді за країна така і нація?
Будь ласка пишіть трохи і про позитив. Адже він, певний, є. Я не вірю, що подавати відносини між двома країнами у такому чорному світлі є мудро і об"єктивно. Якщо діаспора не побачить позитиву, то як його побачить сама Україна? А сайт же до певної міри - це вікно для українців України у Росію, створене діаспорою. Давайте триматися цієї планки.
З повагою,
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | Голодомор-33 | Додано: Thu Oct 16 19:55:48 2008
[16.10.2008 12:30] Роман Цимбалюк
Антиукраїнські настрої в Росії: поминати Голодомор небажано
Російський МЗС завадив повноцінному проведенню на території РФ заходів, присвячених 75-им роковинам Голодомору. Про жертв трагедії 1932-1933 рр. повинна була нагадати акція «Незгасима свічка», яку в РФ за підтримки Світового конгресу українців організувало українське посольство. У Москві, а також низці інших російських міст були заплановані поминальні богослужіння, жалобна хода і вечори-реквієми. Але програму заходів довелося істотно скоротити. Російське зовнішньополітичне відомство виставило вимогу приводити акцію або в строгій відповідності з офіційною позицією РФ з питання Голодомору, або зовсім відмінити жалобні заходи.
У результаті акція «Незгасима свічка» так і не відбулася в Уфі, Оренбурзі і Краснодарі. Під питанням її проведення в Ростові-на-Дону. Основні заходи поминальної акції поки пройшли тільки в Москві і, можливо, відбудуться в Санкт-Петербурзі. У Білокам`яній, втім, шанування пам`яті жертв Голодомору обмежилося лише територією українського посольства в РФ і молебнем, який пройшов у Богоявленському кафедральному соборі (РПЦ). «Незгасима свічка» вже побувала в 29 країнах і після Росії вирушить до Вірменії.
Російські експерти і політики дали свою оцінку діям МЗС РФ і спробували пояснити УНІАН, з чим пов`язано неприйняття теми Голодомору в Росії.
Ян Рачинський, член правління міжнародного товариства «Меморіал»
ЗАВДЯКИ УКРАЇНІ В БАГАТЬОХ КРАЇНАХ НЕ ЗАБУВАЮТЬ ПРО ГОЛОДОМОР
Безумовно, треба зберігати пам`ять про жертви Голоду, від якого дуже постраждала як Україна, так і Казахстан, і деякі регіони Росії. В Україні про ці жертви пам`ятають. І, частково завдяки цьому, починають згадувати в інших місцях. Думаю, в цьому випадку дії російського МЗС були незграбними.
Валерій Семененко, співголова Об`єднання українців у Росії
РОСІЙСЬКА ВЛАДА ОСТЕРІГАЄТЬСЯ ЮРИДИЧНИХ НАСЛІДКІВ
Такі дії російської влади є порушенням громадянських прав українців у Росії і не відповідають цивілізованим нормам демократичного суспільства. Позиція Росії відома - мовляв, це був просто голод на всій території Союзу. Але ми ж не проти, щоб пам`ятні заходи про загиблих проводили всі народи - татари, калмики, чуваші, інші. Якщо вони не хочуть проводити такі заходи, то це їх особиста справа. Тим більше що українська сторона погоджувала з місцевою владою план заходів, а офіційна позиція РФ була врахована.
Ми хотіли обмежитися панахидами, вечорами-реквіями, зустрічами. Але в Росії не сприймають формулювання «геноцид українського народу». Очевидно тому, що остерігаються юридичних наслідків. Бояться, що це може бути використано в правовому полі - це, думаю, основна причина.
Хоча ми прагнутимемо знайти компроміс з російською стороною - і надалі пропонуватимемо всім постраждалим народам приєднатися до нашої акції.
Костянтин Затулін, перший заступник Комітету Державної Думи у справах СНД і зв`язках зі співвітчизниками
МИ В РОСІЇ НЕ ПОВНІ ІДІОТИ
Українська дипломатія розглядає акцію як елемент впровадження в українському суспільстві і міжнародній свідомості ставлення до подій давнього минулого як прямого злочину проти українців. Україна намагається і робить на цьому політику сьогоднішнього дня. Кажуть, аж до висунення Росії матеріальних претензій і вимог про компенсації.
Але ми ж у Росії не повні ідіоти. Росія, яка декларує себе як правонаступниця СРСР, не може нести відповідальності за все те, що відбувалося в радянські часи.
В даному випадку висунуто тяжке звинувачення в цілеспрямованому знищенні другої за чисельністю в Союзі нації - українців - шляхом створення штучного голоду. Це не відповідає дійсності. Можна говорити про злочини і помилки Радянського Союзу на Кавказі, де було депортовано ряд народів Північного Кавказу, можна погоджуватися або не погоджуватися з виселенням кримських татар, але геноцид українського народу з національних мотивів суперечить будь-якій історичній правді. Немає ніякого документального підтвердження, що в Радянському Союзі винищували українців. Інша справа, що сам голод став можливим через те, що більшовики ніколи не були сильні в сільському господарстві, і вони наламали тут дров. Це, безумовно, злочин, і він стосувався усього населення Союзу.
Модест Колеров, голова союзу "Свободная Россия"
ПОМИНАННЯ ГЕНОЦИДУ - РІВНОЗНАЧНЕ РОЗПАЛЮВАННЮ МІЖНАЦІОНАЛЬНОЇ ВОРОЖНЕЧІ (?)
Тлумачення Голодомору як геноциду українців в умовах Росії є актом розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Голод 1932-1933 років торкнувся не тільки українців, але й усіх народів, що проживають на території як України, так і поза Україною..
Можна об`єднатися в пам`яті жертв Голодомору, але українське посольство має намір проводити акцію «Незгасима свічка» виключно в рамках української державної політики. Об`єднуватися з тими, хто підходить до вшанування померлих вибірково, з політичної, расової точок зору не можна. Саме тому МЗС РФ заблокував проведення цієї акції. Українська влада не відмовиться від формулювання «геноцид», тому їй потрібно звикати проводити такі заходи окремо.
Роман Цимбалюк, власкор УНІАН в РФ
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-278907.html | | | | Light | Додано: Thu Oct 16 19:46:37 2008
Як молоді українці знають кремлівську пропаганду (звичайно антиукраїнську).
* Если русский любит Россию — он патриот. Если украинец любит Украину — он махровый бандеровский националист.
* Если русский президент общается с американским президентом — он налаживает отношения между двумя странами. Если украинский президент общается с американским президентом — они оба плетут антироссийский заговор.
* Если русский говорит на русском языке – он просто русский. Если украинец говорит на украинском языке – он Петлюра недобитый.
* Если президент России декларирует пророссийские лозунги – это нормальный президент. Если президент Украины декларирует проукраинские лозунги – он проамериканский и антироссийский президент.
* Если русское правительство не соглашается с украинским правительством – оно отстаивает национальные интересы. Если украинское правительство не соглашается с русским правительством – абарзели ваще.
Тому гаспада расіянє не гайте часу, ми вас вже давно зрозуміли!  | | |
|
Гостьова книга 
Директор: Стефан Паняк (Єкатеринбург),