В гостьовій книзі 1168 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 » |
RN
Місто: РФ | Додано: Fri Jan 5 17:25:58 2007
Це ж якого розміру потрібен вимірювальний прилад, щоб поміряти рівень нижче згадуваної "субстанції" в сувереннішій з демократій ?..
RN
Читайте дотепне та непафосне визначення провозахистного руху з вуст кандидата в омбудсмени України.
----------------------------------------------------
Євген Захаров: Промова з нагоди вручення нагороди „За інтелектуальну відвагу”
додано: 03-01-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1167838083.html
Промова
23 грудня в Палаці Потоцьких у Львові
з нагоди вручення нагороди незалежного культурологічного часопису „Ї”
„За інтелектуальну відвагу”
Вельмишановні пані і панове!
Отримання цієї нагороди – велика честь для мене, і я щиро дякую капітулі журналу „Ї” за їхній вибір. Вістка про це рішення спонукала мене до рефлексій – чому саме мене нагородили, і я хочу поділитися з вами своїми висновками.
Перше, що спало на думку, – відзначили мою послідовність. Усе життя, ще з дитинства, я збирав, обробляв і розповсюджував інформацію. Колись це був самвидав – я бажав знати, що справді було в нашій країні, оскільки шкільні уроки історії ХХ століття були суцільною брехнею, а я бажав читати те, що ховали. Згодом самвидав перейшов в тисячні наклади, інформації побільшало, але все одне багато що засекречувалося, і при цьому абсолютно безпідставно. Але ж без свободи інформації ніколи не буде свободи слова: непоінформованій людині просто нема що сказати. І тому я багато уваги і зусиль приділяв і приділяю збільшенню відкритості і багато воював проти незаконного засекречування. Тут діє проста презумпція: чим більш відкритою і прозорою буде влада, тим менше буде зловживань і корупції. Чим більше відкритими будуть, скажімо, місця позбавлення волі, тим менше можливостей для зловживань і незаконних дій посадовців.
Другий результат моїх рефлексій наступний. Мабуть, мої мудрі друзі з часопису „Ї” розуміють, що для постійної праці в правозахисті потрібна таки певна мужність. Бо які б локальні успіхи не були, в кінцевому рахунку ти приречений на поразку, оскільки порушення прав людини будуть завжди, вони тільки можуть змінити свій характер. Просто така природа будь-якої держави: намагаючись зберігати порядок і стабільність, піклуючись про безпеку, вона завжди вагітна порушеннями свободи людини, намагаючись надмірно регламентувати геть усе. Колись я показав Ларисі Богораз, одному з найближчих мені людей, фірмовий знак нашої організації – Харківської правозахисної групи: шлях, який ніколи не закінчується, терези, символ правосуддя, літера „Рсі” – символ души в психології... „Женя, це надто складно, усе значно простіше”, – сказала Лариса, – „згадай „Пейзаж” Олександра Галича”. І прочитала:
Все было сумрачно и серо,
и лес стоял, как неживой,
и только гиря говномера
слегка качала головой.
Не все пропало в этом мире,
хотя и хрен ему цена,
покуда существуют гири
и виден уровень говна.
І справді, говномер – це точна метафора правозахисту: спостерігати за рівнем експансії держави в зони свободи, передбачати загрози, які існують, і сповіщати про них urbi et orbi, щоб суспільство не захлинулося в цих хвилях.
І нарешті третє. Участь у правозахисному русі допомогла мені вирішити проблему власної ідентичності. За часів СРСР я не міг ототожнювати себе з жодною спільнотою. Нещодавно я подивився чудовий документальний фільм Михайла Ткачука „Загадка Норильського повстання”. Левова більшість учасників цього повстання були українцями. У фільмі дуже виразно проявився отой „вірус непокори”, спрага свободи, бажання вільно чинити власною долею, яке є таким сильним саме в українців. Цю ж спрагу я бачив у шістдесятників, вона була пружиною подій восени 2004 року. Доля подарувала мені щастя бути знайомим з Зиновієм Антонюком, Миколою Горбалем, Євгеном Грицяком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською, Мирославом Мариновичем, Євгеном Сверстюком і багатьма іншими, через них я закохався в Україну, українська мова поступово стала рідною, і я з радістю спілкуюся українською мовою – мовою свободи.
Дякую за увагу. Вітаю вас з Різдвом і Новим Роком, зичу усього самого доброго в 2007 році!
Фоторепортаж з вручення нагороди дивіться тут
http://maidan.org.ua/gallery/album44?&page=3
http://maidan.org.ua/gallery/album44?&page=4
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Jan 4 03:05:42 2007
Публікація про вбивства українських активістів на сайті РосБалт.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------------------------
Росбалт-Приволжье, 03.01.2007, Башкортостан 17.25
Лидеры российских украинцев потребовали от президентов «право на жизнь»
2 января руководители украинских общественных организаций из республики Башкортостан Василий Бабенко и Владимир Дорошенко обнародовали свои обращения к президентам России и Украины. Они опубликовали их на 9-й день со дня убийства в Туле члена Совета Объединения украинцев России, председателя региональной общественной организации «Батькивська стриха» («Отчий кров») Владимира Сенишина.
Это уже 3-е убийство лидера украинских общественных и религиозных организаций в регионах России за последние 4 года.
Ряд убийств и неудавшихся покушений на жизнь российских украинцев авторы обращений к главам двух славянских государств объясняют последствиями антиукраинской пропаганды в СМИ РФ, ростом украинофобии в российском обществе и высказывают целый ряд серьёзных претензий к руководству страны.
Республика Башкортостан является признанным центром украинского общественного движения в РФ: например, здесь действуют 9 из 12 имеющихся в Российской Федерации украинских воскресных школ. А оба подписанта — признанные авторитеты в российском и мировом украинском общественном движении. Так, ректор Уфимского филиала Московского педагогического университета имени Михаила Шолохова профессор Василий Бабенко – один из 2-х сопредседателей Объединения украинцев России и Федеральной национально-культурной автономии «Украинцы России». А заместитель директора ОАО «Вычислительный центр» (Уфа) Владимир Дорошенко – член Совета Объединения украинцев России.
В своём открытом письме к Владимиру Путину авторы обращения, в частности, констатируют: «Мы, украинцы Башкортостана, с глубокой тревогой наблюдаем за усилением антиукраинской пропаганды в средствах массовой информации Российской Федерации и ростом украинофобии в обществе. Можно было бы высказать много претензий в адрес руководства страны. В стране, в которой проживает около 3-х миллионов украинцев, в соответствии с последней переписью населения, нет ни одной украинской школы, а те школы, в которых изучается украинский язык, являются русскими и по сути, и по содержанию. Мерилом уровня украинской культуры для граждан Российской Федерации сегодня является творчество “Верки Сердючки”. Главным негативным персонажем в выступлениях российских сатириков и так называемых «юмористов», является тупой, недоразвитый, необразованный «хохол», что создает превратное представление о высокой украинской культуре и украинцах, как народе, и оскорбляет национальные чувства нас – украинцев и сеет национальную рознь между народами России и украинцами. За последние 15 лет в средствах массовой информации России не появилось ни одной позитивной передачи или статьи об Украине и украинском народе».
По словам авторов обращения, единственная Украинская библиотека, финансируемая из бюджета г. Москвы, 28 ноября 2006 года была пикетирована со стороны российских национал – шовинистических сил «при явном не только попустительстве, но и поддержке московских властей». 19 ноября 2002 года в городе Тейково Ивановской области убит заместитель председателя региональной организации украинской культуры «Мрия» Владимир Побуринный; в апреле 2004 года в городе Владивостоке убит активист украинского движения, руководитель украинского хора «Горлица» Анатолий Крыль; 19 июля 2006 года в Туле была жестоко избита и искалечена председатель Ревизионной комиссии Федеральной национально-культурной автономии украинцев России, заместитель председателя региональной общественной организации «Батькивська стриха» Тульской области Наталия Ковалева, а 24 декабря 2006 года был убит её муж Владимир Сенишин – председатель региональной общественной украинской организации «Батькивська стриха» Тульской области. Ни одно из этих преступлений не раскрыто до сих пор.
«Считаем, что подобные действия недопустимы, — отмечают лидеры российских украинцев. — Мы требуем от Вас как президента страны, гаранта Конституции и закрепленных в ней прав и свобод, главным из которых является право на жизнь, защитить нас украинцев – граждан Российской Федерации от набирающего силу в России национал — шовинистического разгула, гарантировать нам жизнь и здоровье».
На сайте «Кобза — Украинцы Росси» по случаю убийства в Туле члена совета Объединения украинцев России Владимира Сенишина помещены также обращения к Президенту России Владимиру Путину по поводу убийства организатора первого на Дальнем Востоке прихода Украинской православной церкви Киевского патриархата и покушении на убийство председателя Ревизионной комиссии Федеральной национально-культурной автономии украинцев России Натальи Ковалевой.
http://volga.rosbalt.ru/news/3930.html
|   | | Читач
Місто: Росія | Додано: Tue Jan 2 14:41:14 2007
У Луганську стався безпрецедентний випадок. Після прямого ефіру на місцевому телеканалі “IРТА” студент Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля Сергій Мельничук, який напередодні в суді першої інстанції домігся, щоб рідний навчальний заклад здійснював його навчання українською мовою, потрапив зі струсом мозку в лікарню – внаслідок завданих ударів. Це сталося після його участі в передачі “180 хвилин”.
Серед запрошених на передачу були депутат Луганської міськради від Партії регіонів Арсен Клiнчаєв і доцент Луганського національного педуніверситету Юрій Кисельов. Після передачі Сергій Мельничук порадив йому не вступати в дискусію з депутатом.
Суперечка закінчилася струсом мозку
Сергій Мельничук: "Тоді Клінчаєв почав мені дорікати: ну якщо мені не подобається російськомовне середовище, то я можу виїжджати звідси. На це я йому відповів, що живу на своїй історичній землі і нікуди виїжджати не збираюся. Він на це сказав, що також перебуває на своїй історичній землі".
Сергій Мельничук запитав, яка ж Луганщина й Україна історична земля для нього, якщо він в ефірі заявив, що є вірменином і народився в Магадані. Після цього, стверджує Мельничук, Арсен Клiнчаєв почав чіплятися до нього, але тут подзвонив слухач, і працівники телеканалу “IРТА” передали йому слухавку. Розмова була довгою. Арсен Клiнчаєв вже одягнув пальто, але не йшов, а ходив колами довкола Сергія Мельничука і погрожував йому розправою.
С. Мельничук: "Коли я закінчив телефонну розмову, я віддав слухавку працівникові телестудії. Не встиг я повернутися, як Клінчаєв завдав мені удару в обличчя. Він розбив мені ніс. Я не став відповідати, бо розумів, що це провокація".
З носа Сергія Мельничука йшла сильно кров, але він наполіг, щоб йому дали трубку, і він почав викликати міліцію. Арсен Клiнчаєв вирвав трубку з його рук і послав його вмитися в умивальник. А тоді зайшов за ним в умивальник і почав його знову бити. Невдовзі приїхала міліція, склала протокол. Тоді приїхала швидка, надала допомогу потерпілому, відвезла його в 9-у міську лікарню, де Сергій Мельничук зняв побої. Від госпіталізації він відмовився, оскільки готується до сесії і в нього – паралізована мама. Однак, розповів він, через день його стан різко погіршився, і викликана швидка допомога відвезла його в 2-у лікарню Луганська, де встановили діагноз “струс мозку”.
А. Клінчаєв описав усе по-іншому
Депутат Луганської міськради від Партії регіонів Арсен Клiнчаєв розповідає про те, що сталося в студії,зовсім інакше (переклад з рос.): "Цей пан підійшов до мене і став заявляти, що вірмени повинні їхати на свою історичну батьківщину і тут права голосу вони не мають. Увесь сенс цього конфлікту – розпалювання міжнаціональної ворожнечі. По-іншому це ніяк не називається. Це нагадує 37 рік, коли говорили: “Євреїв – на Батьківщину. Потім починають розбиратися, в кого бабусі-дідусі, і так далі, і тому подібне. Людина, яка сиділа в тюрмі два роки, людина, яка на даний момент перебуває під контролем психлікарні. Гарно виходить: людина, психічно ненормальна, кримінальник, захищає українську мову".
Часи СРСР все ще тривають?
При цих словах мимовільно з’являється аналогія з часами СРСР, коли дисидентів-шістдесятників оголошували то кримінальними елементами, то психічно хворими, то ґвалтівниками.
Про бійку депутат Луганської міськради від Партії регіонів Арсен Клiнчаєв розповів неохоче, попередньо аж п’ять разів переповівши історію з національною образою (переклад з рос.): "Він ударив мене в груди, за що одержав в обличчя".
Ще один свідок, заступник голови обласної “Просвіти”, доцент Луганського національного педуніверситету Юрій Кисельов каже, що з чотирьох гостей найнепристойніше під час передачі поводив себе саме Арсен Клiнчаєв: "Але головні події розгорнулися після закінчення прямого ефіру. Саме тоді, власне, поведінка Клінчаєва і набула ознак криміналу. Дочекавшись, коли Мельничук завершить телефонну розмову, він почав його ображати з застосуванням таких слів, вибачте, як “казьол”, “пєдєраст” і таке інше. У розпалі цієї так званої дискусії він його вдарив кулаком так, що Мельничук опинився на підлозі з закривавленим носом”.
Той самий Клінчаєв?
До речі, і Юрій Кисельов, і інші свідки, яких я записав, розповіли, що в місцевій пресі були опубліковані фотографії, на яких людина, дуже схожа на Арсена Клінчаєва, бере участь у бійці в сесійній залі Верховної Ради України влітку цього року. Сам Клiнчаєв це категорично спростовує. | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Dec 31 21:37:21 2006
Дорогі друзі!
Як вам некролог від ОУР, в якому не вказано на насильницький характер смерті і не вказані громадські посади підписатів?
Виглядає що ніби 6 випадкових громадян повідомили про смерть колеги.
І кого цікаво ці 6 громадян бояться потурбувати, приховуючи кричущі деталі цього вбивства? Кому служать своєю мовчанкою? Вірніше, кого обслуговують?
З приводу замаху на Наталку Ковальову також з боку ОУР не було жодної реакції... А перед цим жодної реакції на вбивство Криля і блокаду Свято-Троїцького храму у Ногінську. Чому така послідовність в діях?
Василь Коломацький
КОБЗА | | | | veCHEERka | Додано: Sat Dec 23 18:53:24 2006
Увага! Дуже скоро у Москві стартує новий клубний проект для молоді,яка любить Україну,або щось інше,що звязує нас з Україною!
На нашій сторінці ви знайдете новини проекта та цікаву інформацію-www.vecheerka.com |  | | | Дмитро | Додано: Fri Dec 15 14:14:06 2006
ГОСПОДИ! ДОПОКИ БУДЕ ЦЕ ЛИЦЕМiРСТВО!
Прочитав "Зард правди Дмитра Павличко": дивуюсь...
"Заряд правди, котрий читач отримує, спілкуючись з його поезією, - нині велика раритетність. Громадянська небайдужість і патріотизм Павличка можуть слугувати взірцем для тих, хто читає, щоб діяти".
Цiкаво, коли вiн (Павличко) казав правду? Коли був придворним поетом КПСС чи чеченiв-лiсовикiв малював героями боротьби за незалежнiсть?
Мабуть, авторка ще молоденьке дiвча, яке все того не бачило i не чуло. До вiдома - всi тi, хто працював в УВКР з Горинем, пiшли тепер звiдти геть. А це ж не полiтична структура - туди "свою команду" приводити не треба.
| | | | VIA "Kobza" | Додано: Wed Dec 13 20:45:42 2006
Презентуємо сайт легендарного ВІА "Кобза" м.Київ: www.kobza.kiev.ua | | | | Асов Александр | Додано: Sat Dec 9 06:45:10 2006
Нет ядерному терроризму!
Много раз мы слышали туманные высказывания «экспертов» о том, что какие-то мифические террористы в горах Афганистана могут создать «грязную бомбу». Этих «экспертов» никогда не интересовали доводы разума о том, что ядерные технологии недоступны людям, живущим в пещере. Но сейчас случилось то, чего все так опасались: русские террористы открыли сезон ядерного террора.
Кто сказал, что для террора нужно непременно что-то взрывать? Взрыв уведомит всех об опасности, что позволит эвакуировать людей из опасной зоны. Намного более эффективно распылить радиоактивные элементы с самолета. Но при распылении большинство радиоактивной отравы «непроизводительно» уйдет в землю и в стоки. Заразить кока-колу или что-то, что люди гарантированно пьют и едят – иногда даже эффективнее, а главное, незаметно. Это – самый эффективный акт террора. К этому методу и прибегла кремлевская преступная группировка, совершив акт террора против Александра Литвиненко.
Сегодня мы точно знаем, что первый в мире акт ядерного террора был совершен 1 ноября 2006 года в Лондоне. На сегодня его жертвой стал только Александр Литвиненко. Но мы не знаем, сколько еще людей получили меньшие дозы облучения и обречены умереть от разных «странных» болезней в ближайшее время или от рака спустя год или два.
Теперь, когда эпоха ядерного терроризма открыта, у стран свободного мира остался очень ограниченный выбор: продолжать терпеть «единичные» акты террора ради русского газа, и ждать, когда русские начнут массовую поставку средств ядерного террора своим арабским и иным друзьям по террористическому клубу, полным решимости применить любые средства поражения против ненавистного им свободного мира, или пресечь деятельность террористов, не считаясь с сиюминутной выгодой от газа, выручка за который пойдет на организацию все новых и более масштабных актов террора, неизбежно ведущих к деморализации и разрушению свободного общества.
Перед странами свободного мира предстала насущная необходимость тяжелого выбора между энергетическим кризисом и полным уничтожением свободного мира и тотальным геноцидом его обитателей. Им придется выбрать. Если правительства выберут неправильно, то мы обращаемся к народам свободных стран с призывом принудить свои правительства к правильному решению, отражающему волю и интересы свободных граждан. Все люди свободного мира обязаны стать на пути тирании, оседлавшей ядерный терроризм. Каждый свободный человек, гражданин своей свободной страны, обязан сделать все от него зависящее, чтобы предотвратить угрозу, нависшую над его родиной, не откладывая на завтра и не надеясь на то, что за него это сделает кто-то, т.к. угроза слишком велика, чтобы можно было надеяться на соседа и пренебречь своими возможностями.
Мир стоит перед угрозой ядерного терроризма. Ставки в этой войне высоки, а компромисс невозможен. Мы можем только встать единым фронтом против тирании или сдаться террору. Мы призываем всех свободных людей встать на защиту нашего мира от терроризма и тирании.
1. Борис Стомахин (Россия, Москва, СИЗО 77/5)
2. Олег Михилевич (Израиль)
3. Надежда Банчик (Украина/США)
4. Ваха Банжаев (ОУКФЛ, Ичкерия)
5. Татьяна Близнюк (Украина)
6. Сергей Ковач (Россия)
7. Рафис Кашапов (Татарстан)
8. Вил Мирзаянов (США)
9. Алия Тайсина (Германия)
10. Айдар Халим (Татарстан)
11. Фаузия Байрамова (Татарстан)
12. Фарит Рахимов (Украина)
13. Альберт Гарапов (Татарстан)
14. Анзор Масхадов (Ичкерия)
15. Musa Ahmadov (ChRI)
16. Асет Гехоева (Ичкерия)
17. Ines Scholz, Journalistin (Wiener Zeitung)
18. Алексей Абрамов (Россия)
19. Ганимет Захидов (Азербайджан)
20. Дениз Байкал (Турция)
21. Юнус Камалутдинов (Татарстан)
22. Сорокин Владимир (Молдавия)
23. Айрат Габдуллин (Узбекистан)
24. Акежана Кажегельдин (Казахстан)
25. Александр Степанов (Башкортостан)
26. Мирсаид Султанов (Таджикстан)
27. Ярас Валюкенас (Литва)
28. Ирина Смит (Великобритания)
29. Аскер Бикбаев (Россия)
30. Зиннур Аглиуллин (Татарстан)
31. Асов Александр (Белоруссия)
32. Линдерман Владимир (Эстония)
33. Нона Гаприндашвили (Грузия)
34. Талгат Ахмадишин (Татарстан)
35. Viachaslau BORTNIK (Belarus)
36. Ахмад Сардали (Ичкерия)
37. Abdul-Muslimov Amirbek (Nohchiyn Respublika Ichkeriya)
38. Максим НЕСТОРОВ (журналист, Россия)
39. Тимофей Цветков (Россия, Москва)
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Tue Nov 28 03:33:38 2006
Передрук про Голодомор із Ізвестій.ру. В матеріалі є документи по темі.
Коментувати висновки автора не хочеться - у кожного народу свій погляд на свою історію. Відмічу лише, що там де росіяни українську сторону звинувачують у політиці, саме в цьому вони займаються політикою самі. Наші виморені голодом предки - це наші предки і як ми ставимося до цього є нашою ж національною справою. Ось в цьому сенсі трагедія розділена точно.
Для мене розділення також і в тому, що коли Суми голодували і мій прадід Семен загинув від голоду, Курськ не голодував, а потрапити із Сум у Курськ було неможливо - стояли охоронні загони. Нехай тепер мені, нащадку жертви Голодомору, російські історики пояснять, що українці і росіяни були у 1933 році у симетричній ситуації.
Василь Коломацький
КОБЗА
------------------------- --------------
"Люди у нас такие голодные, что даже едят дохлую конину"
"Известия" публикуют документы из архивов ФСБ о жертвах голодомора 1930-х годов в СССР
Елена Лория
25 ноября Украина отмечает День памяти жертв голодомора. Чем ближе трагическая дата, тем сильнее давление ряда партий на Верховную раду Украины с требованием признать Голодомор 1932-1933-х годов фактом геноцида украинского народа. О том, что голод коснулся Поволжья, Урала, Ставрополья, Дальнего Востока, республик Северного Кавказа, Казахстана, украинские политики стараются не вспоминать. В распоряжении "Известий" оказались документы из архивов ОГПУ-НКВД, касающиеся голода практически по всей территории СССР. Читать некоторые из них невозможно без содрогания. Но все это было. И опухшие от голода люди, и съеденные дети, и цинизм и жестокость властей.
Сколько людей погибло в результате голода 30-х годов, до сих пор точно не знает никто. Оценки разнятся: от 4 до 7,5 миллиона человек по всей стране. Голод в советской деревне - одно из самых трагических событий прошлого века. В учебниках истории об этом не говорится почти ничего, да и у самих историков до недавнего времени была возможность изучать эту трагедию лишь по отрывочным сведениям выживших очевидцев - архивные данные были недоступны. После того как часть сведений была открыта (конец 1980-х годов), стали ясны масштабы бедствия. В документах - донесениях с мест сотрудников ВЧК, письмах из голодающих станиц, перехваченных военной разведкой, партийных постановлениях - история гибели советской деревни.
До сих пор между историками нет единодушного мнения по поводу причин голода - одни склоняются к тому, что первопричиной все же был неурожай. Другие (и их большинство) считают, что виной всему - хлебозаготовительная кампания властей, результаты которой неурожай лишь усилил... В любом случае результат оказался катастрофическим.
В пятницу мы публикуем документы, предоставленные "Известиям" архивом ФСБ. География обширна - Поволжье, Северо-Кавказский край (СКК), Урал... В комментариях они практически не нуждаются.
"Крупинка за крупинкой, не догонишь и дубинкой"
Северо-Кавказский край - это сегодняшнее Ставрополье, Краснодарский край, республики Северного Кавказа. Места, где достаточно воткнуть палку в землю, и она будет цвести. В 1930-1933 годах край настигла "сплошная коллективизация" - раскулачивание, "спецпереселения" зажиточных крестьян на север и восток страны, заведомо невыполнимые хлебозаготовительные планы и продразверстка, заградительные кордоны на дорогах.
Именно тогда в народе родились горькие поговорки и присказки: "В 33-м году всю поели лебеду. Руки-ноги опухали. Умирали на ходу", "Рожь, пшеницу отправили за границу, а цыганку-лебеду - колхозникам на еду", "Не боюся я морозу, не боюся холоду, а боюся я колхоза, уморят там с голоду", "Ведро воды, да крупинка туды, крупинка за крупинкой, не догонишь и дубинкой".
В городах, особенно в Москве или Ленинграде, мало кто догадывался о масштабах того, что творится в деревнях. Уникальнейшие документы, которые сейчас находятся в архиве ФСБ, - письма голодающих крестьян своим братьям, мужьям и сыновьям, служившим в Красной армии, - не доходили до адресатов. Их оперативно перехватывала военная цензура, чтобы информация о происходящем в голодающих районах не распространялась по стране. Вот некоторые из них.
Письмо из станицы Ново-Деревянковская, Северо-Кавказский край в город Шахты красноармейцу Юрченко. Пишут родители.
"...Людей много мрет у нас с голоду, суток по 5 лежат, хоронить некому, люди голодные, ямы не выкапывают, очень мерзлая земля, хоронят в сараях и в садах. Люди страшные, лица ужасные, глаза маленькие, а перед смертью опухоль спадает, становится желтой, заберется к кому-либо в дом и ложится умирать. Молодые девчата ходят просят кусочек кабака или огурца. Не знаем, что будет с нами, голодная смерть ждет..."
Письмо в Ставрополь Г.Г. Тумиленко из СКК от родителей.
"... Очень много мрут людей, в каждой хате по двое и трое мертвых лежат, и никто не хочет ховать, мрут от голода, хлеба нет, а так бураки, тыквы — все уже поели, дальше людям жить нечем..."
Письмо красноармейцу Берцюку из Ново-Александровской от жены.
"...Хлеба мне из колхоза не дают. Сижу не евши. Вот как-то пошла на станцию, принесла себе ячменных озадков и пеку с них лепешки, но они горькие, как хина. Стану их давать Тоне, а она кричит, бросает их на пол: "Ты мне, мама, хлеба дай!" - у меня сердце разрывается, лучше бы она умерла, чем так мучиться, да и мне лучше отравиться, чем так жить..."
Письмо в артполк в Ростове-на-Дону, Запорожцу из станицы Крыловская (СКК) от сестры.
"...У нас в станице сейчас такой ужас, что даже страшно писать, такой идет грабеж, прямо опасно. Люди ходят голодные, когда забираются в хату, не выпроводишь, пока не дашь поесть, а если не дашь, то и до горла доходит. У нас сейчас столько людей от голода пухлых и больных, просто страшно смотреть. Люди у нас такие голодные, что даже едят дохлую конину. У нас в Крамваря штаб, так, когда лошадь сдохнет, так люди набегают за дохлой кониной".
Письмо в станицу Староминская (СКК), Л.И. Костенко из Ростова-на-Дону от дочери.
"...Мы, наверное, скоро опухнем от голода. У нас новости такие, что уже людей едят. 18-го числа утром я пошла за хлебом, смотрю, а люди бегут на Николаевский переулок, там обнаружили руки и ноги осмоленные. Привели туда собак-ищеек и разогнали народ, и я, конечно, последствия не знаю, а только вот вчера на базаре забрали женщину с колбасами, которые начинены людским мясом, это я сама видела, красивые, желтые на вид, а на вкус не знаю..."
Письмо в Ростов-на-Дону, в 9-й артполк Н.И. Карпенко из Армавира от друга.
"...В Армавире поймали 13 человек, которые резали людей и торговали мясом. Публика эта - кулаки, когда их спросили, что их заставило это делать, то они ответили: "Затем, чтобы создать в народе недовольство на Советскую власть, чтобы доказать, что в стране действительно голод". Понял? Вот что бывает".
- До конца 80-х годов прошлого века масштабы голода были просто неизвестны, - говорит доцент Стокгольмской школы экономики Леннарт Самуэльсон, изучающий проблемы голода 30-х годов в СССР. - Были лишь отрывочные сведения от людей из украинской диаспоры в США и в Канаде. А когда начали открывать документы, стало ясно, что голод был действительно не только на Украине, но и во многих других регионах страны. Я знаю, что Украина хочет добиться признания голодомора геноцидом, даже в ООН представители страны выступили с такими предложениями. Но они расширяют само понятие "геноцид", включая такие определения, которых в конвенции ООН нет.
"Массовый выезд крестьян за хлебом организован врагами советской власти"
Одной из задач властей было недопущение обмена информацией. Голодающие районы оказались отрезаны от внешнего мира. Письма не доходили, люди не могли выехать за пределы краев. Решения же принимались на самом высоком уровне.
"Директива ЦК ВКП (б) и СНК СССР о предотвращении массового выезда голодающих крестьян. 22 января 1933 года.
Ростов-Дон, Харьков, Воронеж, Смоленск, Минск, Сталинград, Самара.
До ЦК ВКП и Совнаркома дошли сведения, что на Кубани и Украине начался массовый выезд крестьян "за хлебом" в ЦЧО, на Волгу, Московскую обл., Западную обл., Белоруссию. ЦК ВКП и Совнарком СССР не сомневаются, что этот выезд крестьян, как и выезд из Украины в прошлом году, организован врагами Советской власти, эсерами и агентами Польши с целью агитации "через крестьян" в Северных районах СССР против колхозов и вообще против Советской власти. В прошлом году партийные, советские и чекистские органы Украины прозевали эту контрреволюционную затею врагов Советской власти. В этом году не может быть допущено повторение прошлогодней ошибки.
Первое. ЦК ВКП и Совнарком СССР предписывают крайкому, крайисполкому и ПП ОГПУ Северного Кавказа не допускать массовый выезд крестьян из Северного Кавказа в другие края и въезд в пределы края из Украины.
Второе. ЦК ВКП и Совнарком предписывают ЦК КП(б)У, Укрсовнаркому, Балицкому и Реденсу не допускать массовый выезд крестьян из Украины в другие края и въезд на Украину из Северного Кавказа.
Третье. ЦК ВКП и Совнарком предписывают ПП ОГПУ Московской обл., ЦЧО, Западной обл., Белоруссии, Нижней Волги и Средней Волги арестовывать пробравшихся на север "крестьян" Украины и Северного Кавказа и после того, как будут отобраны контрреволюционные элементы, водворять остальных в места их жительства.
Четвертое. ЦК ВКП и Совнарком предписывают ТО ГПУ Прохорову дать соответствующее распоряжение по системе ТО ГПУ.
Предсовнаркома СССР В.М. Молотов
Секретарь ЦК ВКП(б) И. Сталин".
Еще один документ. Из Постановления Политбюро ЦК КП(б)У по реализации директивы ЦК ВКП(б) и СНК СССР от 22 января.
"23 января 1933 года
...Предложить уполнаркомпути (т. Лаврищеву) и ЮЖОКТО ГПУ немедленно дать указания всем железнодорожным станциям о прекращении продажи билетов за пределы Украины крестьянам, не имеющим удостоверения РИКов о праве выезда или промышленных и строительных организаций о том, что они завербованы на те или другие работы за пределами Украины.
Секретарь ЦК КП(б)У М. Хатаевич".
- Меры по борьбе с миграцией внутри страны были очень серьезными - везде стояли заградительные кордоны. Но особенно жесткими эти меры были на Украине, - говорит завкафедрой отечественной истории Пензенского государственного педуниверситета, доктор исторических наук, профессор Виктор Кондрашин. - При этом, конечно, в стране догадывались о том, что творится в деревнях. Ведь кордоны начали ставить уже после начала массовой миграции. Так что информация о голоде успела распространиться. Что касается голода в других регионах, то могу сказать, что Поволжье и Казахстан пострадали не меньше Украины. На Украине в результате голода погибло около трех миллионов человек, в Казахстане - около двух миллионов. Правда, по Казахстану очень мало документов. Зато очень много сведений есть по ситуации в Поволжье, на Урале и Дальнем Востоке.
"Сталин не хотел убивать колхозников. Он хотел их наказать"
Спецсводка СПО ПП ОГПУ по НВК (Нижне-Волжскому краю) о продовольственных затруднениях в крае по данным на 20 марта 1933 года.
"28 марта 1933 года.
Продовольственные затруднения продолжают захватывать новые районы и колхозы: на 10 марта... было учтено 110 колхозов в 33 районах, испытывающих продзатруднения семей - 822.
...В большинстве употребляются в пищу различные суррогаты (примесь в муку и хлебные отходы мякины, лебеды, тыквенной и картофельной кожуры, просяной шелухи, толченых корней растений "чакан", употребление в пищу одних суррогатов без примеси муки, питание исключительно капустой, тыквой, другими овощами), а также употребляется мясо павших животных и, в отдельных случаях, людоедство.
ПП ОГПУ по НВК Рудь
Нас. СПО ПП Якубовский".
Спецсообщение СПО ОГПУ о продзатруднениях в ДВК и Уральской области
3 апреля 1933 года.
"Троицкий район Уралобласти. В колхозе им. Сталина Михайловского сельсовета трупы павшего от сапа скота, залитые карболовым раствором, колхозниками нацменами и русскими растаскиваются со скотомогильника и употребляются в пищу.
На почве продзатруднений среди колхозников отмечаются резкие отрицательные настроения: "Разве я думала, летом работала до упаду, ободранная, голая, босая, чтобы теперь сидеть без хлеба и с голоду пухнуть, ведь у меня их семь человек и все сидят и кричат: "Дай хлеба!", - а как это матери перенести? Пойду лягу под трактор, не могу я переносить эти страдания" (ДВК).
Нач. СПО ОГПУ г. Молчанов. Пом. нач. СПО ОГПУ Люшков".
Из воспоминаний жительницы поселка Ртищево Саратовской области Филипповой Ксении Васильевны:
"Что самое страшное-то было в жизни? Это когда голод был. Люди падали, как инкубаторские циплаки. Мы однажды с отцом купили на базаре холодец, а он, когда дома решили поесть, оказался из человечьего мяса, ноготь от пальца нашли в нем. Моя бабушка почти весь голодный год пролежала без движения. Каждый день ждали, что вот-вот отойдет. А когда зернеца дали понемногу, принесли ей махонький ломтик плюшки: "Вот, бабуля, встанешь теперь". А она этот ломтик взяла, прижала к губам и отвернулась. Поначалу мы и не поняли, а как повернули голову-то, а бабушка мертвая. Только на щеке слезу видно было. Дождалась, значит, хлебушка".
Читая документы и донесения с мест, задаешься единственным вопросом: можно ли было избежать катастрофы или ситуация объективно была настолько сложной, что голодные смерти были неминуемы? Историки уверены, что катастрофа была создана искусственно.
- Конечно, недоурожай был. Но не он стал причиной голода, - считает Леннарт Самуэльсон. - Прежде всего, я думаю, что тот же Сталин был уверен, что все не так плохо, и крестьяне просто-напросто прячут хлеб. Да и когда уже было ясно, что началась катастрофа, таких последствий можно было запросто избежать - приостановить несколько крупных строек, пойти на компромисс, признать, что в стране голод, и СССР бы помогли. Но это означало бы для Сталина, для Союза признание своего поражения. Признание того, что коллективизация не удалась. А этого Сталин не мог допустить.
- Не было никакого страшного неурожая! Он был просто чуть хуже, чем в другие годы, - говорит Виктор Кондрашин. - А даже если бы и был... все равно никто не должен был умереть. Я приведу лишь несколько цифр. В 1933 году за границу было вывезено 18 миллионов центнеров зерна. Этим зерном можно было прокормить, если даже не экономить, 6,9 миллиона человек. Как раз столько, сколько погибло в результате голода. А ведь был еще неприкосновенный запас - 18,2 миллиона центнера. Но его никто не тронул. Избежать трагедии можно было, отказавшись от хлебного экспорта. Но дело было в политике. Отказаться от экспорта - значит признать провал коллективизации. При этом я не верю в то, что Сталин целенаправленно доводил крестьян до смерти. Да, он хотел их наказать, стремился загнать их в колхозы, но вряд ли хотел убивать. Хотя я его очень не люблю и вовсе не защищаю.
Делить трагедию по национальному принципу - кощунство
В начале декабря премьер-министр Украины Виктор Янукович планирует поездку в США. Это обычный рабочий визит, и обсуждаться будет много вопросов. В том числе установка памятника жертвам голодомора в Вашингтоне. Установить такой же памятник собираются и в Симферополе. Голодомор вообще стал в нынешней украинской политике очень популярной темой. Законопроект о голодоморе, внесенный президентом Ющенко, до сих пор не рассмотрен Верховной радой. Не из злого умысла, а просто потому, что руки не дошли - много других проблем. Но Народный рух Украины расценил это "как пренебрежение к народу".
Историкам, которые наблюдают за всем этим со стороны, такая активность политиков, мягко говоря, неприятна.
- Это абсолютная глупость, если голодомор все же признают геноцидом украинского народа! - считает Виктор Кондрашин. - Я буду участвовать в Международной конференции по голодомору, которая открывается в Киеве 24 ноября, и повторю то же, что сказал и вам. Голодомор в равной степени коснулся и России, и Украины, и Казахстана! Все, что сейчас происходит вокруг тех событий, - чистая политика, здесь нет никакой науки. Давайте тогда уж и россиян с казахами признавать жертвами геноцида!
- Я понимаю, какие мотивы движут украинскими политиками, - говорит Леннарт Самуэльсон. - Но все же не стоит торопиться с принятием таких законов. Это неправильно. Как историк, я думаю, что надо продолжать интенсивные поиски новых документов, а не принимать законы о голодоморе.
Однако в попытке украинских политиков "приватизировать" трагедию и переписать историю есть один несомненный плюс - на Украине все больше людей узнают о голодоморе, вспоминают свою историю. В российских учебниках истории этой темы касаются лишь вскользь. Как будто и не было 7 миллионов погибших, треть из которых - россияне...
http://www.izvestia.ru/hystory/article3098726/
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sun Nov 26 21:27:06 2006
Передрук про другу річницю Померанчевої революції.
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------------- ----------------
Повернути Батьківщину
Дмитро Крапивенко, Павло Солодько, для УП, 22.11.2006, 10:48
Дисклеймер: Це – ще один матеріал до 22 листопада. Автори зосередилися на темі "повернення Батьківщини". Тема доволі трансцендентальна, утопічна та пафосна. Але хіба те, що сталося два роки тому, не було пафосним і утопічним?
У дитинстві ми дихали вільно. Піонерська краватка не стискала горло, від книжок про Тимура та команду та інших дітей-героїв віяло звитягою та пригодами. Повітря здавалося найкращим, як і все в нашій країні.
Дітей не позбавляли свободи слова, ніхто не обмежував наших зібрань, а школа не потребувала воєнізованої охорони.
Ми не здогадувалися, що там, у дорослому житті, люди "стукають" одне на одного в КДБ, вступають в КПРС здебільшого заради кар'єри, а не для боротьби за щастя усіх народів, дають хабарі, несуть (крадуть) з роботи, купують дефіцити по блату.
Ми, народжені у 70-х, дізналися про це постфактум, із розповідей старших, коли вони почали трощити країну, в якій нам – дітям – було тепло та затишно.Новини ТаблоID
Тоді, коли в нас вперше забирали Батьківщину, ми підсвідомо розуміли, що дорослі щось роблять не так. Вони паплюжили героїв, чиї імена носили наші піонерські загони, скуповували в беззубих і зневірених дідів бойові ордени "на експорт".
Водночас, сором'язливо замовчували свою вчорашню партійність, не прагнули видати на-гора списки кгбешних стукачів, конвертували тарифи хабарів у долари, розкрадали свої заводи та НДІ.
Ми ж тим часом уже куштували немолочними зубами перші снікерси, дихали імпортними цигарками, хімічним запахом польських лікерів, приносили перші жертви кримінальним бригадам і наркотикам.
Уривчасто, абияк, але дізналися, що українська державність – давня мрія предків, за яку вони змагалися не менш завзято, ніж наші діди за Союз, а самостійна Україна і є нашою справжньою Батьківщиною.
Ми вже були здатні любити та полюбили нову Батьківщину. Хоча тоді в моду увійшли визначення "ця країна", "краще гавкати по-німецьки, ніж жити за купони", "валити звідси треба", кравчучки, торбеги в клітинку, турецькі светри.
Ми бачили це в тому віці, в якому наші діди йшли на фронт, батьки – на цілину і БАМ, старші брати – в Афган.
Сила, яка зростала для того, щоб прикластися там, де попросить Батьківщина, потроху вивітрювалася.
У кримінальних розборках, емігрантських поневіряннях, базарному смороді, безплідних вузівських авдиторіях.
Дорослі продовжували брехати. Ті, хто боровся за вільну Україну ще за радянських часів, постійно програвали вибори, сварились один із одним, втрачали своїх лідерів.
Вчорашні герої студентського голодування 90-го року розчинилися десь у морі великої політики, потонули у хвилях дикого капіталізму.
Нам не було місця в їхніх іграх – ну так, хіба що для масовки. Хто не збайдужів до Батьківщини в базарно-купонні роки, не сів на голку, не застряг у побуті – той вийшов на Майдан у 2000-му, щоб сказати Кучмі "Геть!"
Повернулися туди восени 2004-го і оголосили, що свободу не спинити.
На той час ми вже трохи поварилися у котлі ринкової економіки, знайшли місце у житті, одружилися, народили перших дітей.
Нам подобалося жити, працювати і молитися вдома, а не за кордоном – але ми не відчували Батьківщини. Так, ми створювали Батьківщину довкола себе, у своїй тусовці.
Бо більше ніде її не було. З одного боку були націонал-параноїки з плачами про "українськість" та "европейськість", з іншого – "міцні господарники" з мантрами про дружбу з Росією.
Ми їздили по світу, і там нашу нову Батьківщину знали як країну корупції, інфляції та Чорнобиля. Все! А, ні – багато іноземців також знали, що наша Батьківщина віддала Америці та Росії ядерну зброю.
Ні про український внесок у перемогу над фашизмом, ні про українську науку, ні про українську православну культуру вони не знали. Наша влада віддала це все на відкуп, а сама створити нічого не змогла.
Тому ми не йшли на Майдан заробляти – на наші сплачені податки утримувалася армія та міліція по той бік барикад.
Ми навіть не з'їли жодної тарілки каші з польової кухні на Хрещатику, бо мали достатньо власних грошей, щоби прохарчуватися у найближчих фаст-фудах.
Просто тоді дихалося, як у дитинстві над сторінками Гайдара, як у піонертаборі на прощальній лінійці, як у юннатських походах партизанськими стежками Карпат.
Це був наш Конотоп, Сталінград, ДніпроГЕС. Це був наш Інститут Глушкова, Нерюнгрі, Байконур. Велика Батьківщина поверталася.
Але невдовзі після гарячих майданівських днів те ж саме зіпсоване чергами за дефіцитом, кухонними посиденьками та першими кооперативами покоління затіяло новий розпродаж країни.
Незалежна і соборна їх вже не влаштовує – тому в нас знову відбирають Батьківщину. Одні тягнуть її до Росії – через ЄЕП. Інші – до ЄС через НАТО. Їхня Україна вже не єдина, до того ж – економічно відстала, тобто ними ж розкрадена.
Їм не вперше чіпляти ярлики бандерівців, московських запроданців, американських шпигунів, сепаратистів.
Вони засмерділи українське повітря мультикультурними викидами Макдональдза та "єдиним" перегаром російської горілки.
Вони знову забирають нашу Батьківщину в ім'я своїх бізнес-інтересів. Забирають із затятістю нацистського гауляйтера, який упевнений у вищості своєї раси та тисячолітті рейха.
Іноді складається враження, що світ у екрані телевізора справді з'їхав з глузду. Політики ділять громадян на єврооптимістів і москвофілів, до крові зіштовхують нас у віртуальному просторі, а самі обіймаються в реальних кулуарах.
Замість розвивати науку та економіку, вони інвестують у піар. Вони вже живуть у цьому телевізорі.
А якщо жити в телевізорі довго, то можна справді повірити – Батьківщини вже немає, а є лише людські та матеріальні ресурси. Можна повірити, що половина країни піде за проєвроатлантичним піаром, а половина – за піаром промосковським.
І якось забувається, що в Україні ще живе чимало розумних людей, які уособлюють іншу Батьківщину.
Які не хочуть приєднуватися ані до мертвого режиму Путіна, ані до ветеранського клубу НАТО, який останнім часом тільки програє. Ці люди хочуть бачити свою Батьківщину вільною і військово та економічно самодостатньою.
Ці люди – покоління 25-40-річних – вже сказали своє слово два роки тому. Зараз вони спостерігають.
Даний суспільний прошарок не має речників і – на щастя – не представлений нинішніми політичними крикунами.
Це – не маргінали, а цілком успішні українці. Вони пам'ятають про велич своєї країни і знають справжню ціну капіталізму.
Вони знайдуть у своєму житті місце для подвигу. :-) І приберуть із політичної арени клоунів і невдах, народжених у 40-х і 50-х роках минулого століття.
Батьківщині буде повернуто чисте повітря наших молодих почуттів – справжню незалежність. Всім, кожному.
Хай ніхто не піде ображеним.
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Sat Nov 25 20:52:18 2006
Поздоровлення Андрію Васильовичу Бондаренку із 55-літтям з дня народження.
Дорогі читачі! Дорогі друзі!
Сьогодні, 25 листопада, виповнюється 55 років нашому колезі і другу, Головному редактору сайта «Кобза – українці Росії» Андрію Васильовичу Бондаренку.
За минулий рік Андрій Васильович виявив себе як справжній організатор редакційного процесу, як лідер у таких інформаційних напрямках як інформація із регіональних організацій та дискусія по шляхам розвитку ОУР-ФНКА. Саме він зібрав і відредагував сотні статей про життя і роботу регіональних організацій, саме він від імені Редакції вів переписку із керівниками регіональних організацій, членами Ревізійних комісій, саме він підготував основні редакційні матеріали про тривожний стан в наших федеральних організаціях (відсутність Рад, звітності, липові протоколи «засідань», кадрова чистка Провліннь і т.д.). Саме через нього Редакції стало відомо про побиття члена Ревізійої комісії ФНКА «Українці Росії» пані Наталки Ковальової (завдяки чому КЛГП направила відповідного листа Президенту Володимиру Путіну). Одним словом, увесь цей рік Андрій Васильович був одночасно і двигуном і енергетичною установкою сайту. Функція інших членів Редакції восновному зводилася до того щоб хоч якость знизити його надмірну ініціативу, щоб Андрій Васильович «не згорів на роботі». Врешті, навіщо брати на себе забов»язання щоденного оновлення матеріалу? Адже «Кобза» це ж не СNN. Зайве пояснювати, що за увесь рік Андрій Васильович не отримав ні копійки за роботу в Редакції, яка не припинялась ні на день.
Від імені числених читачів ми вітаємо увілянта-патріота-громадянина-офіцера-журналіста-друга із днем народження, бажаємо йому здоров»я і творчих успіхів. При нагоді, висловлюємо дискусійну тезу про те, що журналістика все ж має висвітлювати події, а не випереджати їх (як же без дискусії у святковий день!) Мріємо, що в наступному році ми матимемо бюджет що дозволить нам мати пів-ставки для нашого невтомного Геракла.
На завершення, за редакційною традицією, епіграма:
Неначе той Геракл могутньою рукою
Конюшні Авгієві взявся розчищать:
Корупція, порушення Статуту,
Відсутність Рад і членів побиття.
Він знає де причина всіх порушень,
Він знає де Кащеєве яйце.
Ось голку він візьме у руки вправно...
Хрусь!
І в когось поблєднєє на ліце...
Редакція сайту «Кобза – українці Росії»
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Fri Nov 24 02:43:20 2006
Передрук двох матеріалів із ЛЕНТА.РУ про те, що давно пора повернути Міністерство національностей. ОУР неодноразово висловлювалося за цю ідею.
Василь Коломацький
КОБЗА
---------------- --------
Правительство провело ревизию роли русского народа
Министерство регионального развития разработало новую Концепцию государственной национальной политики.
Как пишет "Коммерсант", документ был представлен на заседании объединенной комиссии по национальной политике при Совете Федерации в среду. В нем говорится о необходимости "сплочения граждан РФ как единой гражданской общности" и "формировании единой гражданственности с учетом установок толерантности и патриотизма". При этом роль русского народа, благодаря которому "на территории России сохранилось уникальное единство и многообразие, духовная общность и союз различных народов", названа "объединяющей".
В документ также призывает противодействовать экстремизму и ксенофобии, а также учитывать особенности культур и традиции народов России "в воспитательной работе в воинских частях". Кроме того, говорится о "повышении ответственности должностных лиц за охрану правопорядка с целью недопущения обострения межнациональных отношений". Представляя концепцию, министр региональной развития Владимир Яковлев предложил создать для ее реализации специальную федеральную службу.
Откорректировать прежнюю Концепцию государственной национальной политики, принятую еще в 1996 году, в 2002 году распорядился Владимир Путин. Вариант, появившийся осенью прошлого года, вызвал многочисленные споры и был отправлен на доработку. Особенно болезненно в национальных республиках восприняли имевшееся в том документе положение о "консолидирующей роли русского народа".
"Коммерсант" сообщает, что большого интереса у сенаторов и региональных лидеров новый документ не вызвал. С его критикой выступили член СФ Владимир Слуцкер, который не обнаружил нужной идеологии, и спикер госсовета Татарии Фарид Махметшин, предложивший создать под концепцию новое министерство.
По итогам заседания было решено создать согласительную группу с участием сенаторов и сотрудников Министерства регионального развития. Ей поручено доработать документ с учетом "стратегии и идеологии межнациональных отношений в России".
http://www.lenta.ru/news/2006/11/23/national/
Миронов предлагает возродить Министерство по делам национальностей
Спикер Совета Федерации Сергей Миронов предложил создать новое ведомство, которое займется вопросами "национальной нетерпимости". Об этом пишет столичное издание "Газета", ссылаясь на заявление, сделанное Мироновым на заседании объединенной комиссии по национальной политике и взаимоотношениям государства и религиозных объединений 22 ноября.
Прежний Миннац был расформирован в 2001 году, а в 2004 году было создано новое ведомство - Министерство регионального развития РФ (Минрегионразвития), которое возглавил Владимир Яковлев. Он сам, открывая заседание в Совете Федерации 22 ноября, заявил, что необходимо разработать и принять базовый закон об основах федеральной политики по национальному развитию и механизм их реализации. "Экономия на национальной политике может привести к чрезвычайно негативным последствиям", - отметил министр.
Впрочем, затем Яковлев отметил и позитивные моменты в существующей Концепции государственной национальной политики России. Напомним, что этот документ был принят еще в 1996 году по указу Бориса Ельцина, но в 2002-2004 годах в Концепцию были внесены существенные поправки. Так, например, из нее был удален пункт об ответственности перед репрессированными народами. Кроме того, в документе появились упоминания о противодействии ксенофобии, экстремизму и терроризму.
Тем не менее, по словам Яковлева, в документе все еще не прописаны детально "социально-экономические, этнокультурные и конфессиональные факторы, влияющие на ход реализации и государственной национальной политики". В тексте нынешней концепции также нет перечисления госпрограмм по проблематике межнациональных отношений и разграничения полномочий между федеральным центром и субъектами в этой же сфере.
Министр отметил, что внесенные его ведомством изменения позволят предупредить и устранить возможные негативные последствия. А если правительство своим постановлением утвердит концепцию в предложенном Яковлевым виде, это позволит Минрегионразвития подготовить мероприятия по ее реализации и согласовать их с другими смежными ведомствами. Министр особо подчеркнул, что дополнительных бюджетных средств для этого не понадобится.
В свою очередь Сергей Миронов, выслушав выступление Яковлева, заявил, что в настоящее время "взвешенная национальная политика" отсутствует и пожалел об отсутствии отдельного федерального органа, ответственного за ее реализацию. "К сожалению, в последнее время участились правонарушения, которые являются проявлениями национальной нетерпимости", - пояснил он.
По словам Миронова, для их искоренения необходимо отдельное ведомство, которое бы смогло курировать решение таких вопросов. В то же время спикер Совета Федерации не уточнил, что, в случае создания нового ведомства, делать с существующим Минрегионразвития.
http://www.lenta.ru/news/2006/11/23/minnats/ | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Nov 23 05:01:44 2006
Анатолію, цікаві у вас там політичні блокування виникають. Я й повірити не можу.
http://www.lenta.ru/articles/2006/11/21/friendship/
Мені здається таке блокування - остаточна перемога Путіна над усіма іншими політичними силами. Тому що в таких блоках разом політично помирають, а не перемагають.
Я спочатку зрадів коли Руський марш провалився, а тепер дивлюся, до нього підгрібають усі інші політики. Дивина якась!
Головне, що ця ідея представити росіян як загнаних тубільців, в принципі, непродуктивна, оскільки нічого до гідності нації не додає і реального шляху реформ не вказує. Це не політичний процес. Якась штучна демонстрація меншовартості і спроба розіграти веймарську карту. А що далі?
А результат для України буде невтішний: щоб нагодувати "розсержених руських" Путін підніматиме ціни на газ...
Василь Коломацький | | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Wed Nov 22 04:45:26 2006
Чергові некоректні заяви з боку Християн Вєри Євангельской на адресу укр. церков. Інформація про спростування нижче.
Василь Коломацький
КОБЗА
-----------------
Українські церковники вимагають від російського єпископа вибачення
www.ПРАВДА.com.ua, 21.11.2006, 20:21
Українські церковники висловлюють занепокоєння з приводу заяв єпископа Російського Об'єднання Союзів ХВЄ й члена Громадської палати РФ Сергія Ряховського які стосуються, зокрема, участі християнських Церков України у Помаранчевій революції.
Українська Міжцерковна Рада православних, римо-католицьких, греко-католицьких і протестантських союзів і об'єднань зібралася 17 листопада на позачергове засідання саме для того, щоб обговорити заяви російського єпископа.
У своїх заявах Ряховський не тільки засуджує участь українських церков у Помаранчевій революції, а також критикує ініціативу президента України реабілітувати воїнів Української Повстанської Армії, повідомляє Християнський Мегапортал «InVictory».
Рада ухвалила офіційну заяву, у якій єпископи висловлюють глибоку стурбованість заявами Ряховського.
Ці заяви названі такими, що "не відповідають історичним фактам і дійсності, суперечать духу Біблії, є втручанням духовної особи іншої країни у внутрішні справи України, вносять розбіжності та розпалюють національну й релігійну ворожнечу між християнами Росії і України, не сприяють зміцненню дружби й взаєморозуміння між двома державами та не служать миру, згоді й любові".
Українські церковники вимагають публічного вибачення перед українським народом, християнськими церквами й громадськістю за поширення неправдивої інформації, яка принижує гідність української нації.
Релігійно-інформаційна служба України
| | | V.K.
Місто: Canada | Додано: Thu Nov 9 02:31:25 2006
Ющенко поговорив з Лавровим про Гоголя і Довженка
www.ПРАВДА.com.ua
Президент Віктор Ющенко обговорив з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим двосторонні відносини.
Як повідомляє прес-служба президента, Ющенко наголосив на стратегічному характері українсько-російських відносин і на необхідності постійного, інтенсивного діалогу всіх гілок влади для виведення цих взаємин на якісно новий рівень.
Сторони також обговорили стан підготовки та порядок денний першого засідання Українсько-Російської міждержавної комісії.
Обговорювалися питання, пов’язані зі спрощенням перетину українсько-російського кордону і збільшенням кількості пунктів пропуску.
Йшлося про зустрічі міністрів закордонних справ обох країн з керівниками прикордонних регіонів.
Сторони відзначили прогрес у питаннях демаркації українсько-російського кордону і делімітації в Азовському морі.
Також йшлося про стан опрацювання Декларації щодо змісту українсько-російського стратегічного партнерства і міжурядової Угоди про реадмісію.
Крім того, було обговорено взаємодію в питаннях, пов’язаних з урегулюванням ситуації у Придністров’ї.
Президент порушив тему перепоховання праху Олександра Довженка, а Лавров висловив готовність сприяти у вирішенні цього питання.
Водночас російська сторона запропонувала провести спільні заходи, присвячені 200-й річниці від дня народження Миколи Гоголя.
Як відомо, Лавров перебував в Україні для участі в роботі підкомітету з міжнародного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії. | | | Анатолій, Москва
Місто: Москва | Додано: Sat Nov 4 21:00:30 2006
Василю, зверни увагу: http://maidan.org.ua/static/viol/1162340580.html | | | Юлія
Місто: Осло | Додано: Fri Nov 3 13:00:22 2006
Доброго дня, шановні українці!
Наша сім"я, що мешкає поблизу Осло, шукає з 01.03.2007 українсько/ російськомовну няню/ aupair з Росії для догляду за нашим 1-річним сином. За детальною інформацією пишіть на mrshaugland@gmail.com | | | MV
Місто: Sevastopol-Ua | Додано: Fri Oct 27 17:00:26 2006
Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота, глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське життя в Севастополі» та на сайті «Весела Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять десятки тисяч афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми з книг «Українська афористика», «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика – це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть зручними для відвідувачів. Повідомлення можна залишити в гостьовій книзі .
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Наповнення сайту залежить від наявності вільного часу і відображається статистикою.
Покищо розміщено -
Давня мудрість : 1116
Прислів'я, приказки : 8326 9442
Народні прикмети : 2879 12321
Афоризми : 5213 17534
Українська афористика : 6705 24239
Тисяча цитат : 1005 25244
Тости 65
25309
http://aphorism.org.ua/
| | | VK
Місто: Canada | Додано: Mon Oct 23 01:47:22 2006
Яскравий доказ того, що громадське суспільство у Росії існує.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------------------- ----------------
Российские деятели культуры заклеймили позором антигрузинскую кампанию
Известные деятели культуры выступили в воскресенье с открытым заявлением против роста антигрузинских настроений в российском обществе.
Авторы обращения "Нет этническим чисткам в России. Нет разжиганию новой войны на Кавказе" назвали позором страны развернутую кампанию по преследованию грузин "независимо от гражданства, возраста и социальной принадлежности".
"Поручение Путина правительству России отрегулировать присутствие иностранных работников на торговых рынках привело к этническим чисткам… Предпринимаются абсурдные попытки сфабриковать дела против деятелей культуры грузинского происхождения... Началась принудительная депортация граждан Грузии из России, разбиваются смешанные семьи", - отмечается в заявлении.
По мнению деятелей культуры, действия российских властей по отношению к Грузии напоминают подготовку к войне. Напомнив о многотысячных потерях российской армии в "бессмысленной чеченской войне", авторы обращения призвали правительства России и Грузии не допустить нового кровопролития на Кавказе и решить все вопросы, в том числе касающиеся непризнанных республик Абхазии и Южной Осетии, за столом переговоров.
В тексте заявления, опубликованном на сайте радиостанции "Радио Свобода", разжигание межнационального конфликта названо недопустимым, а "игры на низменных националистических инстинктах толпы" - смертельно опасными.
"Мы должны противопоставить навязываемой нам ненависти к грузинскому народу нашу многовековую дружбу, которую не смогут уничтожить ни безнравственные политики, ни заинтересованные в раздувании военного бюджета генералы", - заключают авторы документа.
Обращение подписали актриса Лия Ахеджакова, режиссер Артур Аристакисян, историк и публицист Леонид Баткин, поэт Сергей Гандлевский, литератор, президент фонда "Холокост" Алла Гербер, писатель и драматург Вадим Жук, художник-карикатурист Михаил Златковский, певица Елена Камбурова, скульптор и поэт Зоя Масленикова, художник-мультипликатор Юрий Норштейн, переводчица Наталия Трауберг, журналист Артемий Троицкий, актриса Инна Чурикова и актер Сергей Юрский.
http://www.lenta.ru/news/2006/10/22/letter/ | | | VK
Місто: Canada | Додано: Sat Oct 21 04:04:47 2006
Передрук двох інтерв"ю Бориса Акуніна на тему "пятімінуток нєнавісті", що нині практикуються російським телебаченням.
Джерело: іносми.ру.
Василь Коломацький
КОБЗА
-------- --------
'Российское государство сегодня тяжело больно ("El Pais", Испания)
Интервью с Борисом Акунин - писателем грузинского происхождения
Родриго Фернандес/ Rodrigo Fernandez, 20 октября 2006
Сюжет: Грузины собирают гроздья российского гнева
Популярный автор детективных романов Георгий Чхартишвили, пишущий под псевдонимом Борис Акунин, имеет несчастье носить грузинскую фамилию. Этого оказалось достаточно, чтобы в рамках проводимой в России антигрузинской кампании представители налоговой инспекции нагрянули в издательство 'Захаров', публикующее книги Акунина, и поинтересовались размерами его гонораров. Писатель родился в Тбилиси в 1956 году, но живет с двух лет в Москве. Широкую известность он приобрел, благодаря серии детективов, где главным действующим лицом выступает сыщик Эраст Фандорин. Романы 'Азазель' и 'Турецкий гамбит' были опубликованы в Испании издательством 'Salamandra'.
- Что Вы думаете о проходящей в России антигрузинской кампании?
- Эти события показывают, что российское государство сегодня тяжело больно. Истерический припадок, случившийся с российским властями, сказывается на всем обществе.
- Вы выросли в Москве. У Вас сохранились какие-нибудь связи с Грузией?
- Я ношу грузинскую фамилию, но не знаю грузинского языка и имею весьма смутное представление о том, что происходит в Грузии. Лишь сегодня меня заставили вспомнить о моем грузинском происхождении. Но нет худа без добра. Начиная с этого момента, я буду больше интересоваться родиной моих предков.
- Каким образом этот конфликт отражается на двухсторонних отношениях?
- Это не вопрос российско-грузинских отношений. Сегодня на кону стоит судьба российского общества, и здесь нет никакого преувеличения. Сможет ли наша страна победить вирус ксенофобии? Не спровоцирует ли эта, не имеющая прецедентов в посткоммунистической России, этническая чистка появление метастазов межэтнических войн. Для большой страны, где живут люди многих национальностей, это было бы равнозначно настоящему самоубийству.
- Есть ли какой-то предел наращиванию напряженности?
- Меня мало волнуют дипломатические отношения. Куда серьезнее и опаснее оказываются раны, которые этот конфликт оставляет на теле российского общества. Самым опасным следствием этой отвратительной кампании оказывается значительный рост популярности Путина. Националисты-экстремисты признали в нем своего лидера. Если Путин не откажется от подобных своих сторонников, всем станет очевидно, что политика, проводимая нынешним режимом, повернулась в сторону панрусского национализма.
http://www.inosmi.ru/stories/06/06/13/3482/230604.html
---------------------------- ---------------------------------------
Борис Акунин: \'C Грузией Путин поступает, как император Калигула\' ("Liberation", Франция)
Борис Акунин, русский писатель, грузин по происхождению, критикует позицию Москвы
Лоррен Мийо (Lorraine MILLOT), 09 октября 2006
Мы встретились с Борисом Акуниным в его красивом подмосковном доме. Автор исторических детективов, переводимых во всем мире, признался, что теперь он боится. Настоящее имя Акунина - Григорий Чхартишвили, он грузин по происхождению, сын советского офицера, служившего в Москве после окончания Второй мировой войны. Новая антигрузинская истерия, развязанная Кремлем, не может его не беспокоить. 'Я никогда не чувствовал себя грузином, а сейчас меня заставляют вспомнить о моем происхождении. Я даже допускаю, что при царящей ныне атмосфере какой-нибудь дурак примется за меня или за мои книги', - вздыхает Акунин, чей издатель недавно был вызван для беседы в правоохранительные органы.
- Кому принадлежит Ваше сердце в этом конфликте?
- В Грузии я провел всего один месяц после рождения и взрослым был там лишь один раз. Я прожил всю свою жизнь в Москве, я русский, принадлежу к русской культуре. Спрашивать меня про Грузию - все равно, что просить у Александра Дюма прокомментировать политическую ситуацию на Гаити. Но именно как русский человек я хочу сказать, насколько я обеспокоен и встревожен одиозной политикой, проводимой Москвой. Из бутылки выпустили джина ксенофобии, и теперь не просто будет заточить его обратно. А государство, которое должно сдерживать распространение этого микроба расизма и межнациональной розни, сегодня только подливает масло в огонь. Противно смотреть, с каким усердием российская милиция пользуется предоставленным ей карт-бланшем, чтобы дать волю своей ксенофобии, осуществлять рейды на рынках и придираться к грузинам, чтобы получить с них бакшиш. Таким образом создается атмосфера протофашизма.
- Для Вас это явилось неожиданностью?
До сегодняшнего дня я хотел оставаться в стороне от политики. Я не вмешивался во время Норд-Оста (захват чеченскими боевиками заложников в московском театре в 2002 году - прим. Liberation), во время процесса 'ЮКОСа' (и олигарха Ходорковского, который осмелился противостоять Путину - прим. Liberation). Этот процесс ярко продемонстрировал, что уважению к закону пришел конец. Администрация Путина с помощью дела 'ЮКОСа' наглядно показала, как можно разграбить предприятие. С тех пор это стало национальным видом спорта: на всех уровнях можно наблюдать беззаконные рейды, совершаемые с целью завладеть имуществом тех, кто не подчиняется правилам. . . Но на этот раз я не могу молчать, потому что разжигается межнациональный конфликт. Создается образ 'гадкого грузина', который вскоре может распространиться на всех кавказцев в целом. ..
- Как бы Вы объяснили этот кризис?
- После ампутации какой-либо части тела человек все еще продолжает чувствовать, как она болит. Россия никак не может привыкнуть к мысли, что Грузия для нее потеряна (присоединенная к Российской империи в 1801 году Грузия обрела независимость в 1991 году благодаря распаду СССР - прим. Liberation), что сама она уже больше не империя, не одна из двух великих мировых держав. Путин ведет себя, как император Калигула, который предпочитал, чтобы его больше боялись, чем любили. Примитивнейший инфантильный 'мачизм' в действии. Мы перекрываем газ, мы перекрываем дороги. . . и мы покажем этим грузинам и всему миру, что самые сильные - это мы! Трагедия заключается в том, что эта политика еще больше отталкивает от нас Грузию и других соседей. С такой политикой в друзьях у России останутся только авторитарные режимы - Туркменистан, Узбекистан, Беларусь.
- Провокации со стороны президента Грузии сыграли в этом конфликте какую-нибудь роль?
- Я бы не сказал, что я особенно симпатизирую грузинской политике. Но Грузия - маленькая страна, которая не претендует на членство в 'большой восьмерке' и на роль великой мировой державы, которой является Россия. Чем больше страна, тем большую ответственность ей приходится брать на себя. К сожалению, поведение Соединенных Штатов также нельзя назвать конструктивным. Поскольку они играют роль мирового жандарма, складывается такое ощущение, что Россия говорит себе: я тоже хочу быть шерифом, мы же не хуже американцев. . .
- Почему Вы взяли русский псевдоним?
- Свои романы я издаю под именем Бориса Акунина, а мои эссе - под именем Григория Чхартишвили. До сегодняшнего дня в России к грузинам хорошо относились. В советскую эпоху трудности были у евреев или немцев, но у грузин проблем не возникало. Все-таки этой страной в течение тридцати лет руководил грузин, Сталин. Без сомнения, он в первую очередь был приверженцем идеи Великой России, но под его влиянием вся советская пропаганда, особенно фильмы, представляли грузина как симпатичного малого, который любит петь и танцевать. Я не могу припомнить ни одну классическую советскую кинокартину, где бы грузин был отрицательным персонажем: в этом бы сразу же усмотрели выпад против Сталина. Договор 1801 года о вхождении Грузии в состав Российской империи позволил грузинской знати стать частью русского дворянства, благодаря чему в России появилось много грузинских князей. . . Россию и Грузию исторически связывают тысячи нитей, которые сегодня бессмысленно разрушают.
http://www.inosmi.ru/translation/230352.html
| | | | Дмитро | Додано: Thu Oct 19 15:24:13 2006
Такий опит ви зможете знайти на сайтi "Нових iзвестiй". Схоже, що це вже стало, таким собi, расейскiм патрiотизмом. Спочатку вина Молдови, потiм Боржомi. Щось там проти Москви мали у Литвi - на черзi ваш сир, панове!
В связи с возможным запретом на ввоз украинского алкоголя, от какой их водки вы готовы отказаться?
Nemiroff
Союз Виктан
Мягков
Хортица
| | | Анатолій, Москва
Місто: Москва | Додано: Sat Oct 14 19:29:10 2006
Ната писала лише про НТВ. Мушу зауважити, що подібним перекручуванням історії грішать у ці дні всі без винятку федеральні російські телеканали, включно з регіональним підлужковсько-московським так званим 3-м каналом. Лейтмотив брехні - ОУН співпрацювала з гітлерівцями, а УПА воювала на боці Вермахту. Не маю сумніву, що це "лінія партії", себ-то лінія Кремля. Не варто навіть очікувати, що вони згадають, де Степан Бандера знаходився протягом усіх 4,5 років Другої Світової війни. А саме - в німецькому концтаборі. Якщо б російські ЗМІ про це повідомили, у глядачів одразу б виникло запитання - чому духовний та політичний лідер українських самостійників перебуває в катівні, коли його єдинодумці нібито воюють за Гітлєра? Гадаю, нинішній кремлівський режим ніколи відкрито не повідомить своєму народові правду. Про те, наприклад, що УПА (бандерівці) воювала і проти московських, і проти німецько-фашистських загарбників. А також наврядчі повідомить про те, що під час війни Москва готувала спеціальні загони так званих "яструбків" - спецназівців-красноармійців, що володіли українською, і яких переодягали в форму вояків УПА, заситлали в Західну Україною з єдиною метою: під виглядом бандерівців винищити якомога більше мирних громадян - українців, поляків, євреїв, аби дискредитувати саму ідею збройної боротьби українців за Самостійну, Незалежну, Соборну Українську Державу. Ось вам і весь сказ. Ще однак мушу зауважити, що спроби ОУН на початку війни до політичних консультацій з Берліном все ж були, але Гітлер був настільки самовпевненим, що українська самостійність йому не була потрібна. Стосовно поліцаїв - вони не мали відношення до ОУН-УПА. Так само, як від початку не мали відношення до ОУН-УПА дивізія січових стрільців (СС) Галичина і батальон січових стрільців (СС) Нахтигайль. Москва добряче розигрує цю карту абревіатур, навмисно розшифровуючі СС (січові стрільці) як СС (елітні гітлерівські війська). Але історики добре обізнані в тому, що до лав СС могли потрапити виключно (!) вояки чисто арійського походження, німці, родовід яких не мав інших коренів, як німецькі. | | | Ната
Місто: Тула | Додано: Sat Oct 14 17:29:34 2006
Слава Украине!
Увы, сегодня с экранов НТВ на Россию льется откровенная ложь про Украинскую повстанческую армию.
Но! Память об УПА жива и будет жить.
В прошлом году после материалов об УПА наше маленькое издание «Украинский сезон» потерпело крушение, так как главный редактор был против честных публикаций об УПА.
Мы солидарны с теми, кто поддержал праздник в Киеве!
Мій батько воював за свободу України в лавах УПА, після чого сидів в воркутських лагерях. Він тепер бачить Україну вільною, а скільки вояків УПА загинули в боях, тюрмах та лагерях, не дочекавшись незалежності батьківщини! Вічна їм пам'ять!
Брехливі коментатори російських телеканалів знову паплюжать нашу історію, не думаючи про те, що самі не гниють в лагерях та мають можливість щось говорити завдяки воякам УПА, бо українські повстанці воювали проти двох найстрашніших тоталітарних режимів світу – німецького націзму та московського більшовизму.
Слава нашій Україні! Слава українському народу та його світлим героям!
Ковальова Наталля
Володимир Сенишин
м. Тула
| | | www.novasich.org.ua
Місто: Київ | Додано: Sat Oct 14 04:27:57 2006
Здійснено пограбування музею кубанського війська в Ховеллі,США! викрадено цінні речі часів Нової Січі! Частина награбованого вже в Краснодарі, частина ще в Консульстві РФ! Причетні спецслужби РФ. Подробиці на www.novasich.org.ua Просимо діаспору українців РФ висловити свій протест! | | | Віктор Тригуб
Місто: Київ | Додано: Wed Oct 11 23:11:55 2006
Шановне товариство! Вже півроку козацький журнал "Нова Січ" веде боротьбу за повернення козацьких регалій часів Нової Січі, що зберігаються в музеї Кубанського війська в Ховеллі (США). Їх хоче забрати Росія.Крім того, розкопали наказ Сталіна №2 1917р. про передачу козацьких реліквій з Росії в Україну. Якщо хтось щось знає, чи може допомогти - пишіть! Нині створюється спецкомісія Верховної Ради України з повернення культурних цінностей. Нам потрібен Ваш голос як громадян РФ! Віктор Тригуб, редактор | | |
|
Гостьова книга 
Директор: Стефан Паняк (Єкатеринбург),