Марія Заньковецька

Літературно - музичний вечір, присвячений великій акторці

Десятого грудня 2011 року в Центральній бібліотеці міста Нижнєкамська українське товариство «Вербиченька» провело літературно-музичний вечір, присвячений видатній українській акторці Марії Заньковецькій (Адасовській).

На вечорі були присутні не тільки місцеві українці, але й широка громадськість різних національностей: росіяни, азербайджанці, кряшени, татари, чуваші, представники міської адміністрації. Залу було прикрашено українськими рушниками, маки й волошки прикрашали портрет акторки, зручно було розміщено стенди з фотографіями, світлинами Марії Костянтинівни, книгами й журналами, що містили інформації про акторку. Вдало доповнила лекцію інформативна відео-презентація, присвячена акторці.

Як завжди жваво й цікаво розповів про життєвий і творчий шлях Заньковецької непересічний лектор, невтомний відшукувач забутих перлин української історії, голова товариства «Вербиченька» Євген Савенко. Літературні й музичні доробки з репертуару акторки яскраво виконувала Тетяна Федорівна Чекеєва, яка приїхала з Казані підтримати земляків і прикрасити свято.

Блаж. пам. Геннадій Мєщанінов

Вічна пам`ять

19 грудня 2011 року пішов з життя музичний керівник хорового колективу «Вербиченька» Геннадій Ларіонович Мєщанінов.

Геннадій Ларіонович народився 9 червня 1936 року в місті Аксубаєво. Після школи навчався в Казанському сільськогосподарському інституті. У 1967 році закінчив Московський державний інститут культури, і переїхав до Нижнєкамська.

Багато сил віддав він на розвиток культури Татарстану, практично ніколи не розлучаючись з вірним другом-баяном. Працював музичним керівником аматорських колективів СПТУ-44, клуба «Нафтохімік», хорових колективів нафтохімічного комбінату НКНХ та Будинку народної творчості. Він очолював хор ветеранів війни і праці «Надія», вокальний ансамбль«Калинка», майже 13 років керував хоровим колективом українського товариства «Вербиченька». Ці колективи здобули славу і пошану на землі не тільки Татарстану, а й сусідніх республік.

Євген Савенко

До 130-річчя українського театру

«Я у Вас завжди уособлював всю мою улюблену Україну. Ви були для мене всією Україною». Уривок з листа М. Кропивницького до М. Заньковецької (09.04.1898 р.).

У 1862 р. міністр внутрішніх справ Росії Валуєв підписав циркуляр проти української мови: «української мови не було, немає і бути не може». Видовища на «малороссийском наречии» були заборонені. У 1878 р. Олександр ІІ, відпочиваючи в Німеччині, видав сумнозвісний Емський акт, який підтвердив Валуєвський циркуляр. Проте його спадкоємець Олександр ІІІ,, що посів російський престол, 16 жовтня 1881 р дозволив, хоч і з вагомими обмеженнями, ставити п'єси українською мовою.

Група ентузіастів, очолювана відомим українським літератором, громадським діячем Марком Лукичем Кропивницьким на початку 1882 р. організувала професійний український театр. Цей театр став життєтворчим джерелом, завдяки якому не згас вогонь національної самосвідомості українського народу.

Євген Савенко, голова НКА 'Українське товариство 'Вербиченька'

Наші щирі вітання

10 років у житті людини - термін чималий, а 10 років у житті громадської організації - ціла епоха. 26 листопада 2011 року в Іжевську відбувся Фестиваль української культури, присвячений 10-річчю Регіональної громадської організації «Товариство української культури Удмуртської Республіки «Громада».

Хочеться відзначити високу активність і свідомість іжевських українців, які не замикається в своєму колі, бувають в інших організаціях Поволжя, часто запрошують на свої заходи українців з інших регіонів. Організація має чудовий хоровий колектив, багато і добре виступає. Завжди в заходах «Громади» активно беруть участь діти. Усміхнені дитячі обличчя, дзвінкі українські голосочки завжди викликають найсвітліші почуття.

Довгі роки реальну роботу в організації вела невтомна Вероніка Станіславівна Шевчук. Активно допомагав Денис Аркадійович Чернієнко. Молодий, активний, начитаний, він вдало репрезентує цю громаду на терені Росії й за її межами. Вже більше року організацію очолює Степан Михайлович Хаба. Робота організації щораз підіймається на все вищий рівень.

Надзвичайний та Повноважний Посол України в РФ Володимир Єльченко

Нижнєкамська НКА також зустрілась з паном Єльченко

10-12 жовтня 2011р. з офіційним візитом Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації Володимир Юрійович Єльченко з дружиною відвідав Татарстан.

Україна має з Росією, і зокрема з Татарстаном, давні культурні й економічні зв'язки. Багаторічні взаємовигідні контракти зв'язують Україну з ВАТ "Казанський вертолітний завод", ФГУП "Казанське авіаційне виробниче об'єднання ім. С.П.Горбунова", ВАТ "Татнефть", ВАТ "КАМАЗ", ВАТ "Казаньоргсинтез" та ін.

У рамках візиту Посол ознайомився з промисловим потенціалом Татарстану, високими технологіями в "ІT-парку", відвідав промислові підприємства Казані, зустрівся з Президентом Республіки Татарстан Р.Н. Мынныхановим, оглянув визначні пам'ятки Кремля.

У числі супровідних осіб були Перші секретарі Посольства України в Російській Федерації С.Н. Дмитренко і Т.В. Кривоніс, супроводжував делегацію Головний радник сектора країн Америки, Європи і СНД Департаменту зовнішніх зв'язків Президента РТ Р.Р. Гільмуллін.

Євген Савенко

Зустріч з Народними артистами України

До нашого порівняно невеликого, але прогресивного Нижнєкамська артисти приїжджають досить часто, але українські артисти, так ще такого високого рівня, за моєї пам'яті приїжджають вперше.

Народні артисти України Володимир Моїсеєнко і Володимир Данилець, більше відомі широкій публіці як "братики-кролики", на початку жовтня дали кілька концертів у містах Татарстану (Чистополь, Зеленодольськ, Бугульма). 4-го жовтня вони були в Нижнєкамську.

Українське товариство "Вербиченька", довідавшись про візит видатних земляків, стало готуватися до зустрічі. Ми організовано придбали квитки на виступ, домовилися про зустріч з артистами, придумали для них доброзичливу гумореску в ролях, підготували сувеніри на пам'ять і масу запитань. Дуже хвилювалися, - зможемо ми бути цікавими людям, які чимало бачили за часи своєї роботи, чи вони забудуть про зустріч, ледь закриються за нами двері. Що з цього вийде, ніхто припустити не міг.

Герой Радянського Союзу, генерал-полковник, командуючий Південно-Західним фронтом у 1941р. Михайло Петрович Кирпонос

Герою Радянського Союзу, генерал-полковнику, командуючому Південно-Західним фронтом Михайлові Петровичу Кирпоносу

Минулого року все прогресивне людство урочисто відзначило 65-річчя з дня Перемоги над фашистською Німеччиною. Цього року в Росії згадали про те, що 70 років тому почалася Велика Вітчизняна війна. По-різному можна відноситися до цих дат. У Росії і за її межами дотепер не вщухають страсті в трактуванні тих подій, і я не збираюся давати будь-які оцінки подіям тих років і їх результатам.

Для мене ясно одне. Гітлер, нападаючи на СРСР, не збирався щадити нікого. Ми йому не були потрібні ніякі. Він навіть не дозволив керівникам ОУН, свідомим антикомуністам, проголосити Українську державу у Львові 30.06.1941. Гітлер - втілення зла, і його режим нелюдський, у тому числі і проти української нації. А люди, що боролись з фашизмом, і їх пам'ять, гідні поваги.

Ця стаття присвячена Герою Радянського Союзу, генерал-полковнику, командуючому Південно-Західним фронтом у 1941р. Михайлові Петровичу Кирпоносу. Ім'я Михайла Петровича Кирпоноса не на слуху у пересічного громадянина, який більше знає полководців, що штурмували палаючий Берлін у 1945 році. Михайло Петрович загинув у 1941 році, але внесок у Перемогу його і фронту, яким він командував, величезний.

Українське товариство __Вербиченька__, Нижнєкамськ

Вітання колегам з берегів Волги

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія Українське товариство «Вербиченька» вітає з 10-річчям сайт «КОБЗУ» і всіх «КОБЗАРІВ»!

Бажаємо
Хай стане всім
Хай скрізь буде лад - на роботі, в оселях
Панують скрізь усмішки, радість, веселість!

Новини надходять хай тільки хороші!

Тріщать хай кишені від кількості грошей!

Й надалі нехай від зорі до зорі

Про «Кобзу» піклуються всі «кобзарі»!

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія

Українське товариство «Вербиченька»

Калинове гроно - символ батьківської культури

Нижнєкамську гілку Саду Світового українства висаджено!

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія "Українське товариство "Вербиченька" 5 травня 2011р. о 9-00 ранку на території 28 мікрорайону міста посадила "Калиновий гай". Акція відбулась у підтримку започаткування Саду Світового українства, а також у подарунок до 45-річчя Нижнєкамська, та у ознаменування 66-річчя Перемоги.

До церемонії посадки вербичани залучили ветеранів Великої Вітчизняної війни, школярів гімназії №32, мешканців мікрорайону, представників адміністрації міста, СТОС та широку громадськість. Калинова алея віднині буде служити яскравою прикрасою затишному Нижнєкамську, ветеранам війни нагадуватиме про друзів, яким не судилося дожити до Дня Перемоги, а спільна праця старшого й молодшого поколінь буде доказом неперервності життєвого зв`язку, українцям міста алея нагадуватиме про один з символів батьківської культури й стане гілочкою Світового квітучого українського саду.

Молодий український історик Ярослав Пилипчук

Про візит українського інтелігента Ярослава Пилипчука до Казані

Між Росією та Україною існує зв'язок протягом багатьох сторіч, деякі моменти якого не завжди приємні, але історією не перепишеш. Зараз настали нові часи, і усі пропонують відновлювати тимчасово втрачені зв'язки: деякі виступають за відновлення політичних, інші - за співпрацю у культурній сфері, абсолютно всі - за зміцнення та розвиток економічних зв'язків. Але є ще один вид - тонкий, делікатний, але вкрай необхідний - це зв'язки між вченими, та істориками зокрема.

Казань - старовинний університетський та науковий центр. В Інституті історії ім. Ш. Марджані при Академії наук Республіки Татарстан 29-30 березня 2011 року відбувся з'їзд істориків «Міжнародний Золотоординський Форум». Форум проходив у виставковому залі Манеж у Казанському Кремлі, де зберігається не просто історія, а все минуле татарського народу. Тим паче, казанська школа сходознавства завжди була дуже потужною.

На цей з'їзд приїхав з Києва молодий вчений-історик Ярослав Пилипчук. Народився він в Україні у місті Полонне Хмельницької області. До 1995р. мешкав у Петропавловську-Камчатському, в 1995 переїхав жити в Україну. У 2001р. Ярослав закінчив ліцей з поглибленим вивченням історії. З 2001 до 2006 навчався в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. У 2006р. він вступив до аспірантури при Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського, після закінчення якої в 2010р. захистив кандидатську дисертацію за темою «Монгольське завоювання Дашт-і Кипчак в XIII ст.». Зараз Ярослав працює молодшим науковим співробітником у відділі Євразійського степу у Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України.

Емма Андієвська, Людмила Найденко, Ірина Мороз в УВУ

До уродин пані Емми Андієвської хочу поділитися

спогадами про свою зустріч з цією дивовижною людиною

Виїхавши з України ще за часів Радянського Союзу, багато чого пройшло повз мою увагу у навчальному процесі. Ім’я Емми Андієвської, «Української малярки», як вона сама себе гордо називає, я вперше почула вже в Мюнхені в Українському вільному університеті, куди влітку 2004 року приїхала поповнювати свій вантаж знань і надолужувати пропущене.

Під час занять вперше побачила жваву цікаву жіночку «бальзаківського» віку, дещо дивнувату (тобто не таку, як усі!), але з першого погляду таку захоплюючу, що більше від неї відірватися було просто не можливо!

Шкіряні без підборів мешти, чорна довга спідниця, сніжно-біла вишукана блузочка, яскравий, навіть вечірній макіяж, оригінальні великі прикраси: браслет, перстені, намисто, сережки-кульчики і зверху – чудернацький височенний крислатий чорний капелюшок... Поруч з більш скромними канадськими викладачками, пані Емма виглядала просто «парадно».

Учасниця концерту Ганна Сутягіна

Святковий вечір, присвячений герою-українцю генералу Михайлу Кирпоносу

Репортаж о праздничном вечере, посвященном 119-й годовщине со дня рождения Героя Советского Союза, генерал-полковника, командующего Юго-Западным фронтом М.П.Кирпоноса

«Четыре войны и одна жизнь» - эти слова дочь полководца, Евгения Михайловна Кирпонос, посвятила своему отцу, участнику Первой мировой войны, Гражданской войны, Финской войны 1939-1940 годов, участнику Великой Отечественной Войны.

Зима 2011 года. Лишь недавно страна отпраздновала 65-летие Великой Победы, Победы в войне, которую потомки не вправе забывать.

22 января исполнилось 119 лет со дня рождения Михаила Петровича Кирпоноса - Героя Советского Союза, генерал-полковника, командующего Юго-Западным фронтом. Накануне Дня Защитника Отечества самое время вспомнить этого полководца. Имя его не так известно, как имена военачальников, закончивших ту страшную войну победой в столице поверженной Германии. Хотя вклад его в дело Великой Победы был не менее важен.

Традиційні святкові млинці

Про те, як дружнім колом ми прикликали Весну та проганяли Зиму

Товариство «Вербиченька» разом з православними національними колективами чуваш, кряшен (хрещених татар) та росіян міста 6 березня взяли участь в урочистому святкуванні проводжання Зими – Масляній. Готувались, як завжди, ретельно: залучили діток Весну закликати й Сонечко швидше гукати, згадали стародавній звичай пригощати всіх присутніх. Не забули й пробачення попрохати, аби спокутувати мимовільні провини. Звеселили вербичани гостей свята українськими піснями й танками, пригостили варениками українськими:

Горить свічечка

В День Матері я вирішила розповісти докладніше дітям про свою маму

Хіба знаємо ми, як складається людська доля? Від чого вона залежить? Хто керує нею, та вибирає наші шляхи? Сама людина є господарем своєї долі, чи все заздалегід вже розписано на небесах? Кому скільки відміряно прожити? І як?

Моя мама Любов Іванівна Єзик (в дівоцтві Шаповалова) народилася влітку 1932 року в місті Ізюм на Харківщині. Тато її, мій дідусь Іван Якович, працював в Ізюмському банку, мав досить високу посаду, довге суконне пальто, білі з калошами валянки й особистого револьвера. Мама її Тетяна Федорівна невдовзі після закінчення школи приїхала з села Шейківка Боровського району, вийшла заміж, та народила Любу. Жили вони в районі Гончарівки (район Ізюму). І хоча посада Івана Яковича дозволяла б принаймні не вмерти з голоду, був він, як то кажуть, «ідейний», справжній комуніст, і казенних коштів на свою родину витратити не смів, хоч помри.

Кавалер ордена України «За заслуги» Євген Вікторович Савенко

Многая літа головному «вербичанину»!

Намагаюсь жити за принципом,

який висловив давній приятель Валентин Іващенко:

„Ми не шматок відірваний, ми – частка України”.

Євген Савенко.

Євген Вікторович Савенко народився 25 жовтня 1955 року в місті Находка на Далекому Сході. В ті часи немало української молоді шукало кращої долі вдалині від розореної війною, голодом і колективізацією України. Коли Євгену виповнилося шість місяців, батьки перебралися до Воронежа, а сина залишили у бабусі Марії Прокопівни Донченко в районному місті Розсош.

Душа нашого Товариства, її безмінний голова і дійсний патріот України пан Євген Савенко тепер буде жити і працювати з цим вишитим ангелом

Як ми відмітили 15-річчя нашого міського українського товариства та 55-річну ювілейну дату в житті його незмінного голови пана Євгена Вікторовича Савенка

В суботній день 23 жовтня в актовій залі гімназії №32, де з 2000 року розташований Український культурний центр міста Нижнєкамська, зібралися численні гості, зацікавлені глядачі, найближчі друзі, представники адміністрації міста й національних організацій. «Вербиченька» відзначала 15-ту річницю з часу свого заснування.

Зала була гарно прибрана до свята в українському стилі, майстрині товариства влаштували яскраву виставку вишитих робіт, широко було представлено фото-звіт про діяльність товариства.

Людмила Найденко

Нижнєкамська міська національно-культурна організація „Українське товариство „Вербиченька” відмічає своє 15-річчя

7 жовтня нашому міському українському товариству "Вербиченька" сповнилося 15 років! Оглядаючись на ці роки, вважаємо, що не дарма на світі жили! 

Незмінним головою громади всі ці роки виступає головний «генератор ідей» в нашому товаристві пан Євген Вікторович Савенко. Заступником голови - пані Галина Миколаївна Артем’єва, Керівником об’єднання з вивчення української культури я - Найденко Людмила Валентинівна. Художній аматорський колектив товариства - хор «Вербиченька». Його художнім керівником пан Мєщанінов Геннадій Ларіонович.

Христинка Юр`єва в дитячому куточку Бібліотеки

Українці з Нижнєкамська на Трифоновській, 61

До Бібліотеки української літератури в Москві цим літом завітали діти з Нижнєкамська, які поверталися через Москву з України, де успішно виступили на міжнародному фестивалі дитячої творчості «Золотий лелека» та добре відпочили в таборі під Миколаєвим.

Повертаючись з України до Татарстану делегація вербичан та лелеченят завітали з візитом до Бібліотеки української літератури в Москві, що на Трифоновській, 61. Зустрів делегацію заступник директора Віталій Григорович Крикуненко, ознайомив з приміщеннями й залами, фондами бібліотеки, останніми надходженнями, дитячою літературою. Він подарував нижнєкамцям кілька примірників цікавих журналів з корисною інформацією.

«Золотий лелека»

Про участь у ХІІІ-му Міжнародному фестивалі дитячої творчості "Золотий лелека"

Як швидко минає час, коли життя насичене подіями і культурними заходами! В останній день квітня в Києві, під час отримання нагрудної відзнаки знаку «Патріота України», познайомилася з цікавою жіночкою, директоркою Експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня - школою мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості» міста Миколаєва Ганною Матвєєвою. Навіть не сподівалася, що побіжне знайомство (часу на спілкування було обмаль) матиме такі позитивні творчі наслідки! На її запрошення в середині червня, добре підготувавшись, зібравши дорослих «вербичан» та дітей-«лелеченят», делегація товариства вирушила в Україну.

Їхали через Москву. Як добре, що посеред гучної й клопіткої Москви є такий чудовий осередок українства – Національний культурний центр України в Москві з такими чуйними й доброзичливими співробітниками! Після невеликого перепочинку, ми з дітьми під опікою начальника відділу інформації та діаспори пані Вікторії Скопенко оглянули Центр, бібліотеку, побували в Українській недільній школі, де саме зібралися на занняття діточки. Пані Вікторія, користуючись нагодою, провела спільний майстер-клас. Відбувся, так би мовити, московсько-нижньокамський музичний урок (після якого діти протягом кількох днів наспівували цікаві мотивчики про жабенят!). Далі ми оглядали місто, були на Красній площі, в Храмі Христа Спасителя, гуляли Арбатом, знайомили діток зі столицею. Ввечері вирушили на Миколаїв.

Професор Михайло Грушевський

До 95-річчя приїзду до Казані професора Михайла Сергійовича Грушевського

В Казані з 3 вересня 1915 року по 9 вересня 1916 року продовжив своє перебування в політичному засланні на Волзі вчений із світовим ім’ям професор історії Львівського університету Михайло Сергійович Грушевський, через деякий час - великий український революціонер і державний діяч. Працюючи на початку 2004 року в архівах Казані, російський українець Євген Вікторович Савенко, голова Нижнєкамської місцевої національно-культурної автономії українців “Вербиченька” - виявив документи про перебування тут в політичному засланні майбутнього глави самостійної України. До цього казанський період в житті Грушевського згадувався лише побіжно і не був досліджений належним чином. До речі, Євген Савенко був одним з організаторів Перших Грушевських читань у сусідній Ульяновській області і виступав на них в місті Димитровграді з лекцією про цього видатного історика і політика. Пропонуємо його розповідь про результати своїх наукових пошуків в архівах міста Казані.

Як вже повідомлялось на сайті «Кобза-Українці Росії», в Казані 16 вересня 2006 року було урочисто відкрито меморіальну дошку, присвячену Михайлу Сергійовичу Грушевському. Розповім про цю важливу подію, як її безпосередній учасник і організатор. До нєї події українці Татарстану йшли більше 2-х років, вона стала знаковою в жітті українців російської діаспори, та й українців по всіх куточках світу.

Заклик українців Нижнєкамська

Шановні друзі! Шановні співвітчизники! З великою зацікавленістю ми отримали повідомлення про ідею головного редактора газети «День» Лариси Івшиної, закласти «Сад світового Українства». Зі ще більшою прихильністю й схваленням сприйняли ініціативу Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) на підтримку ідеї та втілення її у життя у Шевченківському гаю Львова. Ми впевнені, коли пані Ірина Ключковська та її невтомний колектив МІОК беруться за діло – все буде зроблено на найвищому рівні! Ми переконувалися в цьому неодноразово протягом 15-річного спілкування, під час численних спільних заходів та проектів.

Про черговий літературно-поетичний захід товариства «Вербиченька».

Що значать вірші в нашому житті? Чи часто ми замислюємось над цим? Іноді прочитаєш цілу збірку, й жоден вірш не залишиться в пам’яті, а іноді випадково трапиться може кілька рядків, а вразять до глибини душі, збентежать, заснути не дадуть. Котрісь з них можуть гаслом всього життя стати, котрісь вилікувати, котрісь підштовхнути до дії.

Як наші «Лелеки» готувалися до Дня рідної мови та приймали участь в Конкурсі на краще читання поетичних творів Т.Г. Шевченка

До Дня рідної мови в українській недільній школі «Лелеки» було влаштовано виставку плакатів про Рідну мову, виставку «Кобзарів» та літератури про Тараса Григоровича Шевченка, яка щороку поповнюється у нас новими цікавими виданнями. Минулого року нам було подаровано раритетне видання «Кобзаря» початку минулого сторіччя, що приніс до школи член нашого товариства Ілля Володимирович Будило. По тому «Кобзарю» вчилася читати його бабуся Агрипина, перечитувала онукам зворушливі рядки, за часів німецької окупації берегла, як найдорогший скарб. Цього року наша скарбниця поповнилася новими ілюстраціями до «Кобзаря», яки надіслав з канадського Сент-Кетрінсу Олег-Аллан Струк, син відійшовшого у засвіти в минулому році Почесного Батька товариства «Вербиченька» Петра Васильовича Струка.

До 110-річчя Оксани Петрусенко

Товариство "Вербиченька" продовжує свою роботу з увічнення видатних українських діячів історії, науки, культури, які жили і працювали в Татарстані. 6 лютого 2010 року нами був проведений урочистий вечір, присвячений 110-річчю з дня народження легендарної української співачки Оксани Андріївни Петрусенко.

До цього імені ми зверталися не раз. Ми проводили ознайомлювальні літературно-музичні зустрічі, присвячені Петрусенко, у товаристві, на рівні міста, їздили з виступами по містах Поволжя, виступали в Москві й у Чернігові (Україна). У 2008 році в Казані встановили меморіальну таблицю на фасаді театру імені Каріма Тінчуріна, у якому Петрусенко починала кар'єру оперної співачки на початку ХХ століття. Поклали початок Відкритому конкурсу імені Оксани Петрусенко, який з успіхом раз на два роки проводиться в Нижнєкамську. Але щоразу нам вдається віднайти нові факти, експонати, інформацію, якими поповнюються лекції й зустрічі, щораз по-іншому лунають здавалося б знайомі пісні.

Урок-свято в нашій українській громаді

Чи всі достеменно знають як святкують в Україні Різдво? Напевно хтось знає більше, хтось менше, а хтось може й не знає зовсім. Напевно в одному селі одні звичаї були, в другому інші. Головне – данина Новонародженому має бути віддана скрізь.

Товариство «Вербиченька» та діти недільної школи «Лелеки» підготували урок-свято «Щедрий вечір», показати, що знають про традиції пращурів, як дотримуються їх.

За ініціативою українського товариства «Вербиченька» національними громадами нашого міста проведено християнське вшанування всесвітньо відомого святителя

З благословення благочинного Нижнекамського і Черемшанського районів, настоятеля храму Воскресіння Христова міста Нижнєкамська протоієрея отця Івана Бухенка, українське товариство «Вербиченька» ініціювало проведення 19 грудня святкування Дня святителя Миколая православними організаціями нашого міста. Протягом місяця члени «Вербиченьки» та голова Євген Савенко узгоджували питання про надання приміщення для заходу з колективом Центральної міської бібліотеки імені Габдулли Тукая, з отцем Іваном про святкування перед ликом Святого Миколи (ми привезли з церкви велику його ікону та підсвічник), про подарунки для дітей (пряники – так звані «миколайчики»), узгоджували програми виступів з організаціями росіян, кряшен (хрещених татар), чувашів, а також багато інших питань.

Про єдине україномовне видання в Республіці Татарстан

«Ваша газета» - еженедельная региональная рекламно-информационная газета. Выходит в городе Нижнекамск, распространяется на Набережные Челны, Альметьевск, Бугульма, Чистополь и других городах Закамского региона Республики Татарстан (Россия) с февраля 1994 года. Издатель - Адис Кареевич Сулейманов. Главный редактор – Вадим Геннадьевич Ряховский.

Объем газеты 40 полос форматом А3 + такого же размера «Рекламное приложение». 8 полос полноцветные, 4 полосы – 2 цвета. Газета полностью самоокупаемая за счет рекламы и частных объявлений, а также продажи тиража частным распространителям.

Про Форум по взаємодії національно-культурних автономій і органів державної влади Російської Федерації

Хочеться відзначити, що уряд Російської Федерації не залишає без уваги багато животрепетних питань і тем, які хвилюють суспільство. А їх у такій поліетнічній країні як Росія досить, і важливість їх не викликає сумнівів.

З 29 листопада по 1 грудня 2009р. у Казані пройшов Форум по взаємодії національно-культурних автономій і органів державної влади Російської Федерації. Проводився він представниками департаменту міжнаціональних відносин Міністерства регіонального розвитку Росії, апарата Уряду Російської Федерації й Уряду Республіки Татарстан. Організаційні питання взяла на себе Федеральна єврейська національно-культурна автономія.

Поздоровляємо із знаменною датою в житті нашу колегу і товаришку із Нижнєкамська Людмилу Найденко

Завдяки Людмилі Валентинівні Найденко на нашому сайті «Кобза-Українці Росії» вже 5 років успішно діє веб-сторінка «Вербиченька (Татарстан)». Перший матеріал там був виставлений у вересні 2004 року. Після того як ми повернулися з семінару редакторів українських засобів масової інформації української діаспори, що тоді провів у Києві уряд України, та літніх канікул. І почалося щомісячне, а то і щотижневе оновлення - публікація все нових матеріалів під цією рубрикою про життя однієї із найкращих українських громадських організацій Російської Федерації - Нижнєкамської міської національно-культурної автономії „Українське товариство „Вербиченька". Їх вже накопичилося біля сотні - справжня електронна бібліотечка матеріалів про цю видатну українську громаду.

Про відкриття в столиці Татарстану меморіальної композиції, присвяченої Давидові Давидовичу Бурлюку

12 вересня 2009 року в житті Казані і всього українського руху Росії відбулася знаменна подія: на фасаді гімназії №3 (у цьому будинку в 1895-1903 роках розміщалася Казанська художня школа - КХШ) було урочисто відкрито меморіальну композицію (мармурову текстову дошку і бронзовий горел’єф) на честь видатного українця, всесвітньо відомого художника-новатора, засновника футуризму Давида Бурлюка.

Про його дружину

Більше п'яти років я старанно збираю матеріали про життєвий і творчий шлях легендарного художника-футуриста Давида Давидовича Бурлюка. Багато навколо цієї видатної постаті згадується інших, часом не менш цікавих людей. Але мене завжди цікавила Марія Никифорівна Бурлюк (Єленевська) - дружина, соратник, помічник. Погодьтесь, жити поруч з видатною особистістю - важкий іспит, і по силі далеко не кожній жінці. Найчастіше для такого життя слід розчинитися в предметі свого обожнювання. Є ще один шлях, досить частий, але трагічний для родини. "Родини" у високому розумінні цього слова, коли чоловік і жінка живуть кожен сам по собі, йдуть кожен своїм шляхом, кожному вдається досягти вершин у своїй справі. І хоча чоловік і жінка живуть разом, щось тепле з таких сімей іде.

Про відкриття меморіальної дошки видатному українському художнику, засновнику російського футуризму Давиду Бурлюку на будинку його гімназіі

З 2001 року Нижнєкамське українське товариство "Вербиченька" займається вивченням життя, діяльності та популяризацією в Татарстані видатного українця зі світовим іменем, художника-новатора, засновника руху футуризму в Росії Давида Давидовича Бурлюка, який у 1899-1901 роках учився в Казанській художній школі. Школа в той час орендувала 17 кімнат на другому поверсі будинку, який належав Софії Львівні Вагнер (зараз там розташовується Третя міська гімназія по вулиці Максима Горького). Жив Давид Давидович на Третій Солдатській вулиці в будинку Шулер (недалеко від сучасного Чеховського ринку).

Вируючий Давид Бурлюк та його відкриття й одкровення

Ось вже п’ять років я старанно збираю матеріали про творчий і життєвий шлях відомого художника-футуриста Давида Бурлюка. Часто надії на одержання якої-небудь цікавої інформації виявлялися марними, і про щось незвичайне дізнавався майже випадково. Московський музей В.В.Маяковського в цьому плані виявився щасливим винятком. Надії, покладені на відвідування музею, виявилися не просто втіленими, але навіть перевершили мої очікування.

К очередной годовщине со дня рождения художника Давида Бурлюка и предстоящему открытию ему мемориальной доски в столице Татарстана

Казань – удивительный город, в котором люди разных национальностей получили путевку в высокое искусство. Они прославили не только себя, но и Казань – колыбель своего мастерства. Сказанное в полной мере относится к Давиду Давидовичу Бурлюку - талантливому художнику-новатору, обогатившему мировое изобразительное искусство.

Не стало «Почесного батька» українського товариства «Вербиченька»

Нижнєкамська міська національно-культурна автономія українське товариство «Вербиченька» сумує з приводу відходу у вічність «Почесного батька» і члена товариства Струка Петра Васильовича і висловлює щире співчуття родині Струків, його синам, онукам та численним друзям.

Міжнародний музичний форум в Нижнєкамську продовжує вписувати нові сторінки у свою історію 

23-25 квітня 2009 року вдруге цей конкурс був проведений в нашому місті. Нижнєкамська українська національно-культурна автономія "Вербиченька" довгі роки проводить роботу, по вшануванню пам'яті видатних українців, які в різні часи жили чи працювали в Татарстані.

Женщина 2009 года Татарстана - наша «вербичанка».

Наступила весна. И хотя еще кое-где пугает прохожих снегом и морозцем зима, победа все одно будет за теплом и солнышком. Накануне первого весеннего праздника, в Татарстане прошел конкурс "Женщина года. Мужчина года, женской взгляд". Девизом мероприятия было "Объяснение в любви". Проходил конкурс в номинациях «Женщина – лидер, общественный деятель», «Женщина - бизнес-леди», «Лучший классный руководитель», «У войны не женское лицо», «Мужчина - золотое сердце». В каждой номинации было немало достойных представителей, хотя условия были не простыми, и конкурс был довольно серьезным.

Літературно-біографічна зустріч, присвячена творчості Миколи Гоголя і 200-річчю з дня його народження

У неділю 22 лютого в товаристві „Вербиченька” було проведено літературно-біографічну зустріч, присвячену Дню рідної мови, та 200-річчю Миколи Гоголя, яке широка громадськість багатьох країн світу відзначає у нинішньому 2009 році.

Відкритий урок "Мій край. Мій рід. Моя родина" до 13-ї річниці міської української недільної школи „Лелеки”

В рамках Тижня рідної мови товариством „Вербиченька” та учнями української недільної школи міста Нижнєкамська «Лелеки» (офіційно – «Об’єднання з вивчення історії та культури українського народу») було влаштовано для всіх прихильників української культури виставку плакатів про рідну мову, виставку "Кобзарів" Тараса Шевченка різних видань, серед яких зберігаються й раритетні.

До дня народження Оксани Петрусенко його було вперше проведено в Казані

В Казані в Будинку дружби народів 8 лютого було проведено урочистий музичний вечір до дня народження видатної українськох співачки Оксани Андріївни Петрусенко (1900-1940). Ведучім вечора був голова Нижнєкамської української організації "Вербиченька" Євген Вікторович Савенко. Він більше семи років він займається вивченням життєвого шляху Оксани Петрусенко, популяризацією її імені та дослідженням її діяльності в Поволжі.

Про Відкритий жіночій вокальний конкурс імені Оксани Петрусенко в Росії

Шановні друзі! Українським товариством м. Нижнєкамська «Вербиченька» під патронатом Міністерства культури Республіки Татарстан на теренах російської землі вже вдруге проводиться вокальний конкурс імені видатної української співачки Оксани Андріївни Петрусенко.

Та подорож до старовинної Єлабуги разом з чернігівським жіночим ансамблем «Духовні криниці»

Концерт до дня Святого Миколая було влаштовано 19 грудня в Українському культурному центрі Нижнєкамська „Вербиченька”. В ньому брали участь ансамблі кряшен „Суреке” (від жіночого головного убору „сорока”), яким керує Галина Сабірова, фольклорного ансамблю „Кинграу” (дзвін), очолює його Ганна Бутяєва, лунали башкирські національні мелодії на кураї та кобизі у виконанні голови національно-культурної автономії башкирів «Урал» Галі Хасанова, духовні пісні у виконанні російського ансамблю „Надія”, української „Вербиченьки”. Приїхала на свято з чудовими вокальними номерами україночка з Казані Марина Василенко, яка тільки починає вливатися в активний український рух після переїзду з Киргизії. Виконували святкові твори діти росіян, кряшен, а також української недільної школи «Лелеки».

Віктор Савенко: «Я дуже вдячний їй за те, що вона відкрила для мене красу культури моїх предків»

Меня зовут Савенко Виктор Евгеньевич. Родился 13 августа 1990 года в городе Россошь Воронежской области в семье потомственных медиков. Мои родители работают в Нижнекамской городской больнице №3. Закончил среднюю школу № 22 с углубленным изучением английского языка. Весной защитил диплом аппаратчика в профессиональном лицее № 44 и летом этого года уже работал на комбинате «Нижнекамскнефтехим».

Літературно-музична вітальня, присвячена творчості «українського соловейка» в Чернігівському державному університеті

Чутки про добрі справи поширюються в широких колах швидко. Вже кілька разів проводило товариство „Вербиченька” заходи, присвячені видатній українській співачці Оксані Петрусенко, шануючи її пам’ять на теренах Татарстану й Росії. Нещодавно ми одержали запрошення від голови Фундації „Україна-діаспора” пана Станіслава Борисовича Пономаревського провести присвячений Петрусенко захід в Чернігівському державному університеті, який очолює Микола Олексійович Носко. Чернігів саме в середині вересня відзначав 1100-ліття з часу першої згадки цього міста в літопису. А „Вербиченька” відзначає свою 13-ту річницю з дня заснування. Нелегкою була підготовка до цієї подорожі. Хочеться висловити щиру подяку всім, хто допоміг її влаштувати. В першу чергу це Почесний член товариства „Вербиченька”, заступник голови Товариства української культури міста Москви „Славутич” професор Тарас Миколайович Дудко. Відчутною була допомога керівника виконавчого комітету Асамблеї народів Татарстану Миколи Владімірова. І товариство вирушило в Україну.

Про відкриття меморіальної дошки Оксані Петрусенко в Казані

Нижнєкамська українська автономія "Вербиченька" довгі роки проводить роботу, по вшануванню пам'яті видатних українців, які в різні часи жили чи працювали в Татарстані. З 2004 року товариством було проведено кілька заходів, присвячених легендарній українській співачці Оксані Петрусенко: двічі літературно-музичні зустрічі проводилися в Нижнєкамську, делегація товариства виїжджала для проведення свята в міста Росії (Тольятті, Димитровград, Іжевськ). У квітні 2007 року в Нижнєкамську було проведено І Відкритий жіночий вокальний конкурс ім. Оксани Петрусенко. У березні 2008 року в Москві було проведено урочисту презентацію діяльності "Вербиченьки", в основі якої була літературно-музична композиція, присвячена О. Петрусенко.

З відкриттям меморіальної таблиці народній артистці України Оксані Петрусенко в місті Казані

Голова УВКР Дмитро Павличко привітав голову Нижньокамської національно-культурної автономії „Українське товариство „Вербиченька” Євгена Савенка з відкриттям у столиці Татарстану місті Казані меморіальної таблиці легендарній українській співачці Оксані Петрусенко.

«Щиро вдячний за запрошення товариства „Вербиченька” на урочисте відкриття меморіальної таблиці легендарній українській співачці Оксані Петрусенко – „українському соловейкові”, чия доля тісно пов’язана з Казанню. Саме прем’єра опери „Черевички” в Казані стала тріумфом Оксани Петрусенко. Потім були партії Ярославни в опері „Князь Ігор”, Наталки в „Русалці” Даргомижського, Тетяни в „Євгенії Онєгіні” Чайковського, Маргарити в „Фаусті”, Лізи в „Піковій дамі” і багато інших.

Про відкриття меморіальної дошки, присвяченої видатній українській співачці Оксані Петрусенко

Нижнєкамська українська національно-культурна автономія  "Вербиченька" довгі роки проводить роботу по вшановуванню пам'яті видатних українців, які в різні часи  жили і працювали в Татарстані.

З 2004 року товариством було проведено кілька заходів, присвячених легендарній українській співачці Оксані Петрусенко. Двічі літературно-музичні зустрічі проводилися в Нижнєкамську, делегація товариства виїжджала для проведення свята в міста Росії: Тольятті, Димитровград, Іжевськ.

В нижнєкамській «Вербиченьці» лише добрим словом будуть згадувати діяльність в Росії Олега Олексійовича Дьоміна

На початку квітня 2008 року було звільнено з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Російській Федерації пана Олега Олексійович Дьоміна. Не мені судити про нього, як про дипломата, але хочу висловити свою думку про нього, як про порядну людину з щирим українським серцем.

Про дві презентації вербичан з Нижнєкамська на Арбаті, 9

21 березня 2008 року у Культурному центрі України в Москві відбулася презентація діяльності Нижнєкамської міської національно-культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» та книжки із серії «Відкриймо для України українську діаспору» під назвою «Вербиченька». Українці Татарстану» – хроніки діяльності товариства. Видання побачило світ завдяки Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», фінансовій підтримці Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації, опублікована у видавництві «Каменяр».

Нижнєкамську міську українську національно-культурну автономію було презентовано в Москві

21 березня 2008 року Нижнєкамська національно - культурна автономія "Українське товариство "Вербиченька" провела презентацію своєї діяльності в Культурному центрі України на Арбаті, 9.

Ініціатором цього заходу виступило товариство української культури м. Москви "Славутич". Проводилося воно за підтримкою Культурного центра України в Москві і Посольства України в Російській Федерації.