Володимир Павук

Підсумки та досягнення

Щорічно в листопаді Національно-культурна автономія українців м. Новосибірська (УНКА) відзначає «день народження». Так 19 листопада 2011 р. українська діаспора Новосибірська святкувала 22 роковини зі дня створення першої громадської української організації в новітній історії міста.

Заступник голови УНКА Володимир Павук в своєму виступі зупинився на основних подіях в житті автономії.

За ініціативою талановитого вченого, людини неординарної долі, професора, академіка СО РАН, доктора філософських наук Иоасафа Семеновича Ладенко в 1989 році було створено і зареєстровано відділення Всеукраїнської «Просвіти». То був час національної ейфорії, високої активності діаспори і значного росту інтересу до української культури, історії, літератури.

Сватали новосибірську наречену Ірину за рідними українськими звичаями

Росіяни з українським корінням звернулися до Богородиці…

Як ми сьогодні відзначали одне з найбільших релігійних свят наших предків - свято Покрови Пресвятої Богородиці? Чи багато з нас відвідало храми у цей день? Якщо відверто, то дуже мало. Певно, тому що виросло три покоління, вихованих у дусі войовничого атеїзму. А раніше люди вірили, що саме у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я - Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячий молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, з'явилась перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги відступили. Так говорить легенда, хоч і вона має право на життя.

Зі свого боку я можу надати і свою версію, чому Покрова Пресвятої Богородиці. Чи не від Плащаниці, якою мати Божа покрила тіло свого Сина після розп'яття його на хресті. Після цього Ісус воскрес із мертвих. Ось і звертаємось ми завжди до Господа Бога та Пресвятої Діви Марії, нашої заступниці, коли потребуємо допомоги.

Звернулись і сьогодні, у день свята Покрови Пресвятої Богородиці, росіяни з українським корінням у своїй українській культурній хаті - національно-культурній автономії українців Новосибірська, до Пресвятої Богородиці аби вона захистила їх Україну від внутрішніх чвар та зовнішніх ворогів. Саме у цей день лунали такі слова «Молитви» поета Вадима Крищенка на музику Геннадія Татарченка за Україну, виконані гуртом «Мрія».

Володимир Павук

Святкування діаспорою 20-річчя державності

Україна в цьому році відзначила двадцятиріччя своєї державності. У кожної держави світу є свій День народження. Для України - це 24 серпня 1991 року. Для російських українців - це також свято, нагода ще раз нагадати, що коріння наше з України.

На свято України в Новосибірську зібралися 27 серпня в Культурному центрі української національно-культурної автономії представники української діаспори. Тут і ті, хто народився в Сибіру, тут і ті, хто приїхав до Сибіру майже півстоліття назад, прийшли і ті, хто приїхав сюди уже з незалежної України. Всіх їх об'єднує одне - пам'ять про своїх предків, любов до України і української культури.

Тож, недарма ведуча Зінаїда Ємець звернулася до громади словами Володимира Сосюри:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

Наш Великий земляк

Українська  діаспора  Новосибірська  вшанувала  пам'ять  Кобзаря

Шевченківські дні вже традиційно збирають українську  діаспору Новосибірська. Аби вшанувати  пам’ять про Великого  Кобзаря наша громада, як завжди, зібралась  7  березня  в  культурному  центрі  Української  національно-культурної  автономії (УНКА).  Святковий захід відкрив заступник  голови  УНКА  Володимир  Павук. Він  розповів  гостям заходу про культурне життя автономії та його стан протягом останнього року.  Пан Володимир зазначив,  що крім культурних заходів безпосередньо  в  УНКА,  наші художні колективи – ансамбль  «Мрія» (кер. Валентина  Цирульникова)  і ансамбль бандуристів «Чарівниці» (кер. Світлана Єрмакова) – беруть  активну  участь у культурних  програмах  мерії  м.  Новосибірська, а також у різних заходах автономій та культурних об’єднань  інших  національностей.

Голова автономії Володимир Шевченко надав слово спеціальному гостеві свята – новому консулу Генерального консульства України в  Тюмені Турку Василю Михайловичу. Консул розповів про нові перспективи  співпраці  України та Новосибірської  області  в  економічній сфері.

Посол України відповідає на запитання членів нашої громади

Амбасадори української держави побували в гостях в культурному центрі Національно-культурної автономії українців міста Новосибірська

В Новосибірському аеропорту «Толмачово» 17 січня зробив зупинку літак Президента України пана Януковича Віктора Федоровича в його подорожі до Японії. Президента зустрічали Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ пан Єльченко Володимир Юрійович, перший секретар служби внутрішньої політики відділу з політичних питань Посольства пані Дмитренко Світлана Миколаївна, генеральний консул України в Тюмені пан Колядін Михайло Сергійович, представники адміністрації області і міста.

Наступного дня пан Посол мав зустрічі з мером міста Новосибірська паном Городецьким Володимиром Пилиповичем, губернатором Новосибірської області паном Юрченком Василем Олексійовичем. На зустрічах обмінялися думками про розширення ділових і культурних зв’язків між Україною і Новосибірськом та Новосибірською областю. Українські дипломати відвідали ряд підприємств, котрі мають з Україною торгово-економічні  зв’язки.

Сергій Пилипенко і солістка хору Поліна Салова

Про те, як це велике свято зустріли члени «Союзу українців Сибіру»

Різдвяну вечірку провели активісти нової української організації Сибірського регіону - Некомерційного культурно-просвітницького фонду «Союзу українців Сибіру», культурного співтовариства, об'єднуючого представників різних поколінь і національностей. Тут окрім українців і людей з українським корінням, є і ті, хто цікавляться культурою, історією і життям України і українців, представники бізнесу і науки, пов'язані з Україною.

Святковий стіл прикрашали національні українські блюда.  На славу постаралися Валентина Чумакова і Поліна Салова, приготувавши Різдвяну кутю, капусник Полтавський, медові пряники. А царицею столу стала домашня ковбаса, справа рук Сергія Іващенка, заступника президента нашого фонду. Не дивлячись на те, що все це проходило по родинному, невелику концертну програму, підготували представники нашого молодіжного відділу «Лелека». Нагадую, що керівником Молодіжного українського центру «Лелека» при «Союзі українців Сибіру» є Валентина Чумакова.

Ікона Покрови Пресвятої Богородиці

Спогади про те, як українці Новосибірська зустрічали Святу Покрову

Саме 14 жовтня – на свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі просто Святої Покрови  зібралися у своєму клубі члени національно- культурної автономії українців Новосибірська, щоб у теплому колі друзів згадати про це свято.

“Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем".- так розпочала  свою розповідь  про це свято Зінаїда Ємець. В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні. Але то в селах, та ніби-то й українських, а в містах і селах Сибіру, певно, і сучасної України,  не дуже дотримуються обрядів наших предків. Може тому і розлучень багато.

Виступає Олег Адамов

Святкові збори в честь Дня Незалежності

Якщо 24 серпня 2010 р. сибірські українці вітали один одного з Днем Незалежності України телефоном, через Інтернет або при зустрічі, то 27 серпня ввечері у п’ятницю зібралися у своєму клубі члени національно-культурної автономії українців Новосибірська та гості. Вечір відкрили піснею «Молитва» на слова Вадима Крищенка.

З вітальним словом звернувся голова національно-культурної автономії,  доктор мед наук, професор – Володимир Шевченко, його замісник – Володимир Павук, представник консульства України в Тюмені – Михайло Косюк.

Володимир  Шевченко у своєму виступі відмітив, що нашій організації вже 21 рік, а незалежній Україні лише19 років, що свідчить про рівень національної свідомості місцевої громади.

Сучасний український весільний рушник

Ожили вони в клубі національно-культурної автономії українців Новосибірська

Чому протягом століття поступово витіснялися вишиті рушники з українського помешкання?   Першими відмовилася від вишитого рушника українська інтелігенція, яка відокремилася від батьків, хоч  у батьківських хатах ще довго прикрашали вишитими рушниками сімейні портрети, ікони, портрети  Тараса Шевченка. Треба визнати, що в радянський період існувала своєрідна, може не зовсім заборона, але якесь табу, мовляв не культурно  обвішувати рушниками портрети в оселі. Та, власне, уже й оселею важко було назвати міські, «городські квартири». Та й місто - не село, у ньому не інші обряди, а просто обривки сільської України.

Не вжилися рушники і на  міському весіллі, хоч, якщо тут переважали вихідці із села, то елементи українського вишитого рушника  ще інколи зберігалися. А от в українському селі ще й досі зберігаються окремі звичаї, пов’язані з  вишитим рушником - від народження до поховання.

Але повернемося до сьогодення. У якій українській сім’ї, в сучасній модерновій, елітній квартирі висять в тому чи іншому варіанті українські вишиті рушники, прикрашають портрети чи ікони? Та й ікони дуже рідко зустрічаються, хоч трапляються іноді. А от на Прикарпатті і Закарпатті майже в кожній сільській світлиці зберігаються українські рушники на іконах та портретах своїх незабутих предків,  Шевченкові та Франкові. Та це в селі. У місті, навіть на Прикарпатті, все рідше зустрічаються у побуті  український вишитий рушник. Більше серветки, ліжники.

Як новосибірські українці відмічали шевченківські дні

Розбрелися по Світу нащадки Тараса Шевенка, але слово, мовлене ним і юначі роки, і з проклятої солдатчини і в останні дні свого короткого життя стало для, українців, святим. Не всі читають Біблію, не всі читають і Шевченка, але усі хто читають, знаходять для себе кожен раз щось нове, відкривають для себе Ісуса і Шевченка.

Ось і в другу неділю березня зібралися сибірські нащадки Тараса, щоб згадати свого Пророка незлим тихим словом. І воно дійсно було тихим і не злим.

Нужен ли наш Кобзарь россиянам с украинскими корнями

Не попал по царской милости молодой поэт и художник Тарас Шевченко на сибирские рудники, «во глубину сибирских руд», вслед за декабристами. Доля закинула его только в казахские степи, за Арал. В это время Российская империя расширяла свои границы повсюду, где могла сломить сопротивление аборигенов. Хотя и тогдашние, и некоторые современные историки, политические деятели считают, что многие народы, живущие на своей земле, сами просились под руку и власть белого царя, способного защитить их от более враждебных соседей. Как бы из двух зол выбирали меньше. Так и родились в царской России национальные меньшинства, «нацмены» Много было таких народов. Некоторых уже сегодня и в помине нет. Другие на грани вымирания. Все теперь ходят под одним именем – граждане России – россияне. В общем-то, правильно. Сугубо по-американски. Демократически ли это? Кто его знает. Времена меняются.

Різдвяні свята і Новий рік в українському клубі національно-культурної автономії українців міста Новосибірська

Наше українське товариство, яке зібралося 9 січня 2010 року на святкування Різдва Христового і Нового року, щиро вітав голова національно-культурної автономії, доктор медичних наук, професор Володимир Петрович Шевченко.

До присутніх з коротким вітанням звернувся настоятель храму Ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радосте» ігумен Зіновій (Юрчук), помічник архієпископа Новосибірського і Бердського Тихона по архітектурі і будівництву. Сам отець Зіновій українець, що родом з Ровенської області України. Він побажав українцям Новосибірська усіляких гараздів і злагоди, подарував нашій українській громаді до свята Різдва Христового ікону Божої Матері «Всіх скорботних Радосте».

Із збірника до 190-річчя Тараса Шевченка про евакуацію шевченківських експонатів до Абакана і Новосибірська

Академія наук Української РСР евакуювалася в Уфу. До її складу входив об'єднаний Інститут мови і літератури, який у 1941 - 1944 рр. очолював П.Г. Тичина, а заступав його академік, дослідник творчості Шевченка Л.А. Булаховський. Там же було створено Літературно-художній музей Т.Г. Шевченка. На посаду директора П. Тичина запросив літературознавця Є.П. Кирилюка, котрий лікувався в госпіталі після тяжких поранень на фронті. На початку 1943 року він приїхав до Уфи і розпочалися пошуки евакуйованих фондів.

У травні 1943 року Академія наук відкликала М. Мацапуру з заводу для роботи в музеї. Як заступник директора, він кілька разів виїздив у відрядження на пошуки відправлених "На Схід" експонатів, котрі, як виявилося, з Харкова потрапили спершу до Абакана, а звідти до Новосибірська і були передані на схорону до евакуйованих туди ж фондів Державної Третьяковської галереї.

Про Василя Стуса

Неухильно росте кількість людей, які ставлять свої підписи на нашому сайті (www.day.kiev.ua) на підтримку донецьких студентів, які ініціювали присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Ці люди - з різних регіонів України й навіть з-за кордону, різного віку, освіти - вважають справою честі висловити свою підтримку студентської ініціативи та збір підписів не є короткостроковою акцією. Вже понад півроку триває голосування на сайті, а в газеті заснована постійна рубрика «Чому Стус?». Ми розуміємо, що ім'я Стуса - це та висока планка, якої не можна сягнути відразу, на це піде тривалий час і надзусилля. Проте є люди, для яких Стус - еталон мужності і непохитності апріорі, без доведень і довготривалих дискусій. Прикметно, що саме навколо імені Стуса ці люди і об'єднуються.

У ці різдвяні дні народився мій земляк Василь Симоненко

Народилися вони у  Різдвяні свята. Народилися під небом України. Народилися у тяжкі для України роки. Ніяк не могли заспокоїтися сталінські сатрапи, знищуючи передову українську інтелігенцію, в першу чергу письменників, які своїм відважним словом зверталися до знедоленого народу.  Одних нагороджували орденами, як приклад для наслідування (Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан), а інших - на Соловки і кулю в потилицю(Микола Куліш, Лесь Курбас, Евген Плужник, Микола Зеров та ще десятки нескорених українців).

В Культурному центрі НКАУ м. Новосибірська відбулася презентація спецвипуску цього журналу, присвяченого сучасній українській літературі

В нашому культурному центрі відбулася презентація спеціального номера літературного журналу "Сибирские огни", присвяченого сучасній Україні. Ні, не Україні, а українській літературі. Поняття література надзвичайно широке. Це і проза, і поезія, і драматургія, і літературна критика, а ще й видавнича справа. І все це спробували зробити російські письменники Новосибірська в своєму журналі «Сибирские огни» на чолі з головним редактором журналу Володимиром Берязєвим. Вони присвятили весь журнал українській літературі, сучасній літературі. Якщо по великому рахунку – то наша українська література взагалі молода, їй вистачило століття: від Котляревського і Шевченка до сьогоднішніх письменників, яким і надали сторінки свого журналу сибірські побратими.

Слово пам’яті про народного артиста Росії Олексія Левицького

В українському селі Ожарівка, що на Хмельниччині, перед самим голодомором у 1931 році народився хлопчик, якому судилося вижити, незважаючи на тяжкі роки для його батьків. А потім заспівати, та таким басом, що чути було із Сибіру на увесь світ. А чому б і не чути, коли учителем співу молодого Олексія Левицького у Київській консерваторії був сам Іван Паторжинський. Так, саме він дав молодому співаку дорогу у світ музики і співу. Скінчивши консерваторію у 1958 році, молодий артист, певно, мріяв про Київський оперний театр. Може і сам Паторжинський про це мріяв. Але мрії нечасто збуваються. І опинився талановитий бас Олексій Левицький аж у Сибіру.

Національно-культурній автономії українців міста Новосибірська сповнилося 20 років

7 листопада 2009 року в актовому залі Сибірського університету споживчої кооперації було людно. Саме тут відмічали своє двадцятиріччя громадська організація «Національно-культурна автономія українців м. Новосибірська» (УНКА).

Беларусский поэт в гостях у «Лелеки»

18 октября 2009 года, несмотря на холод и слякоть, в нашей академии прошла интересная творческая встреча актива Молодёжного украинского центра «Лелека» с Петром Ивановичем Панасюком - известным поэтом и песенником белорусского культурного центра им. Ефросиньи Полоцкой.

Как мы отметили юбилей писателя и 3-летие Молодёжного украинского центра «Лелека»

В Центре национальных литератур 3 октября 2009 года творческим объединением Молодёжного украинского центра «Лелека» (актив, театральная студия «Рада», вокальная студия «Крыныця») и объединенным профкомом Сибирской государственной геодезической академии (СГГА), в рамках 200-летия Николая Васильевича Гоголя и 3-летия МУЦ «Лелека» было организовано театральное действо «Миры Гоголя».

Спогади про обласний Фестиваль національних культур, на якому новосибірські українці відображали традиції своїх родин

Минулий рік в Новосибірську був об'явлений «Роком сім'ї». В обласних засобах масової інформації було ряд публікацій на цю тему. В тім числі і про національні родини. А 23 грудня 2008 року в Палаці культури залізничнів був проведений традиційний Сьомий щорічний міський Фестиваль національних культур. На ньому кожна національно-культурна автономія обласного центру відображала традиції національних сімей. Пропоную подивитися фоторепортаж про цю подію в житті Національно-культурної автономії українців міста Новосибірська.

Про батьківські традиції на сибірській землі

Всі ми - громадяни РФ. Для тих, хто народився в Росії - це їх Батьківщина. В Сибіру ще багато українців, для котрих Україна - їх Батьківщина. А якщо предки далекі і близькі з України, то це вже коріння. Що виросло з цього коріння - самі бачите.

В багатьох родинах не забувають своє коріння і свою Батьківщину. Дбайливо зберігають старі фотографії, сімейні реліквії, ікони, «Кобзар» Тараса Шевченка. Зберігаються музичні записи української музики, чудесних українських пісень. Збереглася українська мова, національні традиції, національний одяг і атрибутика.

Про Миколу Гоголя і Тараса Шевченко

У кожного своя доля, і свій шлях широкий

Тарас Шевченко

Ішли вони у Світ різними стежками, з різними долями. Увійшли, щоб розказати Світові про український народ, яким він був, яку має свою нелегку долю. Про народ, який є, живе і народжує вірних синів своїх, на жаль, як часто буває в житті, не тільки вірних.

Як в «столиці Сибіру» з'явився на світ Молодіжний український центр

Я, Пилипенко Сергей Алексеевич, окончил в 2001 году Новосибирский государственный педагогический университет по специальности «История». С 2008 года - соискатель Сибирской государственной геодезической академии (СГГА) по специальности «Археология». С 2009 года - старший преподаватель кафедры гуманитарных наук СГГА, являюсь руководителем археологического клуба СГГА «Кыпчак» и Молодёжного украинского центра «Лелека».

Його організовано і проведено до 200-річчя Миколи Гоголя і 20-річчя Національно-культурної автономії українців міста Новосибірська

Воскресная утренняя тишина в райцентре поселке Колывань 23 августа была нарушена не только звоном церковных колоколов. На праздник, посвященный 200-летнему юбилею Николая Васильевича Гоголя, собрались гости из сел района и города Новосибирска. На площади напротив районного Дома культуры «Юность» гудели торговые ряды. Импровизированные подворья, демонстрировали самобытность, колорит, национальное убранство украинского быта. Яркими красками пестрели вязаные изделия, расшитые рушники и скатерти, поделки - расписные герои гоголевских произведений, сделанные из теста, вышитые картины, радовали своей неповторимостью и оригинальностью. Но больше всего зрители восхищались щедрыми столами - огромные помидоры и маленькие огурчики, кабачки, сибирские сливы и вишни, манящие арбузы да дыни. Всевозможные ватрушки, вареники да галушки были украшением столов. И, конечно же, центральным украшением каждого стола было украинское сало! Каждое муниципальное образование района представляло свое подворье. С театрализацией и музыкальными номерами.

Контакти Бібліотеки української літератури з регіонами розширюються

Библиотеку украинской литературы в Москве 15 июля с дружеским визитом посетил Сергей Алексеевич Пилипенко, председатель Молодежного украинского центра "Лелека" (Новосибирск).

Сергей Алексеевич встретился с руководством библиотеки, ознакомился с фондами, принес в дар библиотеке ряд ценных изданий. Сергей Пилипенко выразил удовлетворение работой библиотеки и ее фондами.

У Новосибірську припинив своє існування єдиний на всю країну мультикультурний телевізійний канал, що транслював українські програми

Нещодавно ми розповідали нашим читачам про „Українську газету” в Італії, головне завдання якої – об’єднувати українську громаду в цій середземноморській країні Європи. А сьогодні вміщуємо інформацію про єдиний на всю Росію мультикультурний телевізійний канал. На жаль, вже колишній…

Українська національно-культурна автономія міста Новосибірська звертається до всіх українців, пов’язаних з історією Новосибірської області Російської Федерації – відгукніться!

Українська національно-культурна автономія міста Новосибірська збирає біографічні відомості про українських літераторів, які перебували на території Новосибірської області.

Про те, як розвивається наша міська Українська національно-культурна автономія

Діаспора... Для людей старшого і середнього віку, які приїхали з України, як і з інших республік Радянського Союзу в Сибір і які вважали себе, нарівні з корінним населенням, господарями єдиної для усіх держави, непросто стало в наш час звикатися з новим для себе статусом - представника тої чи іншої етнічної діаспори в Росії..

Носій української культури з Новосибірська Володимир Павук розповів землякам про здобутки місцевої української громади

На початку лютого 2008 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою відвідав гість, громадський діяч із Новосибірська – Володимир Павук, який народився і виріс на Львівщині, але останніх 38 років провів у Сибіру, працюючи геологом.

Общественная организация “Местная национально-культурная автономия украинцев города Новосибирска” для средств массовой информации Российской Федерации и Украины

Национально-культурная автономия украинцев города Новосибирска обращает внимание общественности, руководителей и членов коллективов средств массовой информации Российской Федерации и Украины на проявления антиукраинского шовинизма и нарушений общечеловеческой и профессиональной журналистской этики отдельными представителями СМИ РФ и предлагает провести кампанию общественного порицания.

Дорогі друзі!

Поздоровляємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай збудуться всі ваші бажання! Дай вам Боже наснаги і сили в справі збереження українства!

Відомо, що 2003 рік - рік Росії в Україні. Цього ж року порівняно молоде російське місто Новосибірськ святкує своє 110-річчя. Українська діаспора і у цьому куточку Земної кулі знайшла необроблену землю людської душі і на протязі багатьох років впроваджувала та впроваджує високі культурні традиції свого народу.

ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ МЕСТНАЯ НАЦИОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНАЯ АВТОНОМИЯ УКРАИНЦЕВ Г.НОВОСИБИРСКА

630048, г. Новосибирск, ул. Н-Данченко, 137/1

тел. (8-3832) 17-95-28, 47-10-95, 46-90-32

Fax (8-3832) 54-17-25

«14» июня 2001 г. № 17

Открытое письмо УНКА
(Украинской национально-культурной автономии г. Новосибирска)

к общественности Российской Федерации;

 президенту Российской Федерации -
Путину Владимиру Владимировичу;

министру Российской Федерации по делам печати,
телерадиовещания и средств массовых коммуникаций
Лесину Михаилу Юрьевичу;

руководству ВГТРК
(Всероссийской государственной телевизионной и радиовещательной компании),
телеканала РТР.