Товариство "Славутич", напевне, одна із самих старих організацій Москви. Нам би хотілося поділитися думками про  конференцію і про наше життя.

Ми дуже чекали і дуже раділи, коли з'явився будинок, який називається Культурний Центр України в Москві. Нам думалося, що це та хата,  в якій буде панувати український дух. Надіялися, що тут буде збиратися діаспора, українці. До нас будуть приїздити наші земляки, тут будемо збиратися, щоб зберігати свою культуру. Я не знаю статуту цього Центру, але я чув виступ нашого Президента, який сказав, що він має стати центром пропаганди української культури в Росії. Але якщо ви сьогодні зайдете в цю хату, то не побачите цієї пропаганди. Навпаки, побачите зовсім інше. Я питаю росіян, яке має відношення назва кафе "Еръ" до Культурного центру України? Ресторан "Гетьман"?

Або подивіться програму, яку дає нам сьогодні Культурний Центр. Недавно було 185 років від дня народження Гулака Артемовського, а у червні день народження Івана Козловського. Що зроблено?  Нічого! Культурний центр сьогодні скоріше  буде пропагандувати  нам Кобзона, "ти і я - ми одна сім'я". Тільки він буде співати це російською. 

Ось приїздять до нас з Києва українські колективи і виконують російською мовою російські ж пісні. Виступає, наприклад, ансамбль "Українські наспіви". Ні однієї пісні українською мовою. На моє запитання чому такий  репертуар, виконавці мені сказали, що вони отримали таку вказівку.

Вам, пане Василенко, треба почути як співає Вікторія Скопенко українські пісні. Вона знає як відзначаються українські свята, запросіть її хоч раз до Центру, щоб вона там виступила.

Я пригадую, колись ми зустрічатися з паном Руденко-Десняком в клубі "Известий". Він дуже гарно виступив. І тоді він виступав українською мовою. Сьогодні - російською.

      Тому я хотів би побажати нашому Центру, щоб він дійсно став центром української культури. Ми хочемо чути тут українську мову, українську пісню. Бо я не можу виписати газету, послухати радіо. Місцева влада нічого не хоче робити в цьому відношенні, а на наші звернення  не відповідає. Наприклад, ми кілька разів зверталися до мера Москви Юрія Лужкова з приводу його заяв по Севастополю, півроку чекали відповідь, врешті отримали таке: "Ваше питання розглядається в РАН".

Дякую.

Виступ мав місце на Конференції ОУР (Москва, 1998 р).

Виступ публікується із скороченням, оскільки редакції не вдалося розшифрувати повний текст.  Гадаємо, це не викличе заперечень з боку промовця.