Відзначення 350-ї річниці Конотопської битви на Сумщині триватиме впродовж двох днів

Відзначення 350-ї річниці Конотопської битви, в якій українські козаки здобули перемогу під проводом гетьмана Івана Виговського, на Сумщині триватиме впродовж 2 днів. Про це під час зустрічі з представниками ЗМІ повідомив заступник голови Сумської ОДА Олександр Лаврик, який очолює робочий штаб з підготовки до святкування ювілею.

- Ми плануємо провести масштабні і серйозні заходи, щоб достойно відзначити 350-річчя перемоги у Конотопській битві, - зазначив Олександр Лаврик.

За його словами, 21 червня дійство відбуватиметься у селі Соснівка Конотопського району. Тут на місці встановлення пам'ятного хреста громадськість і козацька дружина віддадуть шану славним воїнам, які мужньо захищали свою державу. На юних гостей чекає також обряд посвяти в козачата з дотриманням усіх козацьких традицій.

Другого дня буде встановлено і освячено хрести церкви Покрови Святої Богородиці в Конотопі, яка наразі будується за спонсорські кошти українців діаспори, та відбудеться відкриття пам'ятного каменю на честь переможців у битві і захисників фортеці в Конотопі.

Після цього заходи перейдуть у школу N7, якій планується присвоїти ім'я полковника, наказного гетьмана Григорія Гуляницького, який зі своїм військом та місцевою громадою протягом чотирьох місяців утримував обложену фортецю, хоча супротивник, що значно переважав чисельністю, намагався схилити його до зради Виговського. Мужність і героїзм оборонців фортеці стала запорукою перемоги козаків у Конотопській битві над військом князя Трубецького.

Далі дійство відбуватиметься у селі Шаповалівка, на центральній площі якого відбудеться відкриття ІV Всеукраїнського фестивалю "Козацький родослав".

Олександр Лаврик повідомив, що, крім підготовки самих урочистостей та фестивалю, ведеться також робота щодо розвитку інфраструктури, зокрема, проведення капітального ремонту місцевого клубу, розширення експозиції музею Конотопської битви, приведення в належний вигляд дорожнього сполучення.

Посадовець повідомив, що на урочистості очікується приїзд Президента України Віктора Ющенка. На святкування також запрошені представники з усіх регіонів України, як "світські, так і "козацькі". Наразі разом з Міністерством культури і туризму відпрацьовується участь у Фестивалі національних колективів, зокрема, Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Вірьовки, ансамблю Вірського, Національної капели бандуристів.

- Хотілося б бачити і наших відомих земляків, які мешкають за межами Сумщини. Їм вже надіслані запрошення, тож сподіваємося, що вони приєднаються до святкування, - відзначив Олександр Лаврик.

На його думку, Конотопщина - унікальний край: і в історичному, і в археологічному, і в мистецькому та туристичному аспектах. Тому територія Конотопської битви по праву включена до всеукраїнського туристичного маршруту, що, за словами посадовця, є актуальним напередодні проведення в Україні "УЄФА. Євро-2012".

Сергій ХАНІН,УКРІНФОРМ. Суми, 17.04.

info@ukrinform.com

На світлині: Медаль Національного банку України - Іван Виговський. Петро Андрусів: «Гетьман Іван Виговський, розгром царської армії під Конотопом 1659 року». Конотоп. Науково-практична конференція на Сумщині, присвячена перемозі над російськими військами під Конотопом. В залі конференції. Президія конференції. На конференції сумський владика УПЦ КП єпископ Мефодій (колишній голова українського товариства в Іркутську). «Конотопська битва: звитяга пращурів великих».

Сумська громада вишиє «Рушник козацької слави»

У Сумському художньому музеї імені Н. Онацького відбулась презентація незвичайної акції, приуроченої до річниці перемоги в Конотопській битві

В подібних заходах Сумщина уже брала участь, коли вишивала всеукраїнський «Рушник національної єдності» та обласний рушник «Сумщина – писанковий край». Але започаткувала цю традицію, що поширилась всією Україною, саме Конотопщина. «Ще до появи всеукраїнського рушника, конотопчани вже вишили свій, районний рушник», – говорить начальник управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації Василь Деркач.

«Останнім часом ми дуже часто зустрічаємось в музеї на різноманітних культурно-мистецьких акціях. А це значить, що культурне життя в області поліпшується. Дуже приємно, що Сумщина поступово започатковує чудову традицію – робити щось своє, унікальне, до кожної дати. «Рушник козацької слави» – ще один крок до її закріплення», – додав Василь Деркач.

Рушник символізуватиме безмежну козацьку звитягу та хоробрість, військову славу гучних перемог. На ньому будуть вишиті бунчук, булава та пірнач як символи гетьманської влади, шаблі, порохівниці, знамена та сурми як головні атрибути козацького війська. Загалом же, говорить автор ескізу, реставратор тканин Сумського художнього музею Надія Гудилко, «композиційний фундамент рушника – триєдність». Триєдність підземного, земного та небесного, минулого, майбутнього та сучасного, народження, життя та смерті, віри, надії та любові.

Традиційний для Слобожанщини тамбурний шов, що має вигляд безперервного ланцюга, символізуватиме нерозривність поколінь славетної української нації.

У Сумах рушник вишиватимуть протягом двох місяців. Останні ж орнаменти залишать для голок конотопських майстрів. Готовий виріб передадуть до Музею Конотопської битви.

У Сумах толокою рушник створюватимуть члени Сумського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладачі та студенти Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д.Бортнянського, вчителі та учні школи №29, вихованці гуртків Палацу дітей та юнацтва, Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, їх керівники.

Перші сантиметри безликої тканини уже почали перетворюватись в майбутній витвір мистецтва. Це справа рук вишивальників, які прийшли до музею. Долучитися ж до вишивання української історії може кожен.

Вікторія Киба

http://100.sumy.ua/pages/news/print.php?id=122

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА ХХVІI сесія V демократичного скликання РІШЕННЯ № 661 від 08 липня 2008 року

Про звернення до Міністра оборони України щодо присвоєння почесного імені гетьмана України Івана Виговського 540-му Львівському зенітному ракетному полку повітряного командування "Захід" Повітряних Сил Збройних Сил України

Враховуючи звернення командування, Військової ради, зборів офіцерів повітряного командування "Захід" Повітряних Сил Збройних Сил України, висновок постійної комісії Львівської обласної ради з питань законності, дотримання прав людини та військових проблем, відповідно до ч.2 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173 "Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам і установам", Указу Президента України від 11 березня 2008 року № 207 "Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві", Львівська обласна рада

ВИРІШИЛА:

1. Звернутися до Міністра оборони України з проханням подати Президентові України подання щодо присвоєння почесного імені гетьмана України Івана Виговського 540-му Львівському зенітному ракетному полку повітряного командування "Захід" Повітряних Сил Збройних Сил України (звернення додається).

2. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань законності, дотримання прав людини та військових проблем (П.Пилипенко).

Голова обласної ради Мирослав Сеник

Міністрові оборони України п. Ю.Єханурову

Шановний Юрію Івановичу!

Відповідно до Указу Президента України від 11 березня 2008 року № 207 „Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві”, Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173 „Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам і установам”, Львівська обласна рада звертається до Вас із клопотанням подати Президентові України подання щодо присвоєння почесного імені гетьмана України Івана Виговського 540-му Львівському зенітному ракетному полку повітряного командування „Захід” Повітряних Сил Збройних Сил України.

Гетьман України Іван Виговський - видатний український державний і політичний діяч, полководець XVII століття, який відкрито виступив із Запорізьким військом проти московського царя та здобув блискучу перемогу над ворогом у бою під Конотопом 7 липня 1659 року.

Прийнято на ХХVІІ сесії

Львівської обласної ради

V демократичного скликання

" 08 " липня 2008 року

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 787/2008

О присвоении имени Ивана Выговского 540 зенитному ракетному Львовскому полку воздушного командования «Запад» Воздушных Сил Вооруженных Сил Украины

З метою вшанування пам'яті Івана Виговського - гетьмана України, видатного державного, політичного діяча і полководця XVII століття та враховуючи високий професіоналізм, вагомий внесок у зміцнення боєздатності Повітряних Сил Збройних Сил України особового складу 540 зенітного ракетного Львівського полку повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України, постановляю:

Присвоїти 540 зенітному ракетному Львівському полку повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України ім'я Івана Виговського і надалі іменувати його - 540 зенітний ракетний Львівський полк імені Івана Виговського повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

2 вересня 2008 року

http://www.president.gov.ua/ru/documents/8260.html

Рекламні щити зі сценами перемоги українців над росіянами з'являться у Львові

Українська націоналістична партія "Свобода" має намір в липні розмістити на вулицях Львова рекламні щити із зображенням сцен битви під Конопотом 1659 року, де українські козаки разом з поляками і кримськими татарами розбили військо московського царя. Про це заявила депутат Львівської облради Ірина Фаріон.

- Бій Виговського під Конотопом, де він гарненько відлупцював нашого стратегічного партнера так, що і сьогодні у нього жижки трясуться навіть від імені цього гетьмана, - сказала вона.

На думку Фаріон, такі рекламні щити повинні "продемонструвати українцям мілітарну силу українців". Вона підкреслила, що українці не "ніжні, добрі і толерантні", а, перш за все, "адекватні".

Минулої зими "Свобода" встановлювала в Львові плакати з цитатами з віршів Тараса Шевченка "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями".

На вулицях Львова з'явилися тоді також плакати з гаслом: "Матюки перетворюють Тебе на москаля" з написом "... У рАссєі матом не лаються... На ньом разгАварівают". Перший такий плакат у присутності журналістів наклеїв на сміттєвий контейнер голова Львівської міської організації Всеукраїнського об'єднання Свобода, депутат міськради Львова Іван Гринда, передає Новый Регион.

http://observer.sd.org.ua 07.

Довідка про Конотопську битву 1659 року

КОНОТОПСЬКА БИТВА 1659 року - один із центральних епізодів україно-російської війни 1658-1659 рр. Битві передувала успішна оборона протягом 21 травня - 9 липня 1659 року українськими військами (4-5 тис.) під командою наказного гетьмана Лівобережної України ніжинського полковника Г.Гуляницького м. Конотоп, обложеного 100-тис. російськими військом на чолі з князями О.Трубецьким, С.Пожарським, Г.Ромодановським та загонами української опозиції наказного гетьмана І.Безпалого. Вимушена затримка російських військ під Конотопом дала змогу гетьманові І.Виговському мобілізувати українське військо у Правобережній Україні, сформувати наймані загони іноземців (разом бл. 60 тис.) та залучити на допомогу кримського хана Мухаммед-Гірея IV на чолі 40-тис. війська. 4 липня 1659 І.Виговський розбив передовий загін російської армії під с. Шаповалівка (нині село Конотопського р-ну). Підійшовши до Конотопа, він за домовленістю з ханом Мухаммед-Гіреєм IV залишив у засідці біля с. Соснівка (нині село Конотопського р-ну) татарське військо та частину українського війська і 8 липня вдарив по російській армії, потім після нетривалого бою почав відводити козацькі підрозділи на вихідні позиції, імітуючи втечу. Російський воєвода князь С.Пожарський кинувся переслідувати відступаючих і потрапив у заздалегідь підготовлену пастку. За наказом І.Виговського у цей час було зруйновано міст і загачено р. Кукілка (прит. Сейму, бас. Дніпра), що унеможливило організований відступ російського війська. Згідно підрахунків істориків у бою загинуло близько 40 тис. російського війська, а 15 тис. вояків (у т. ч. півсотні воєвод) потрапили в полон. Втрати козацьких військ І.Виговського та найманців становили 4 тис., втрати військ кримського хана Мухаммед-Гірея IV - 6 тис. Низка сучасних російських дослідників втрати російської армії вбитими і полоненими обраховує лише у 3 тис. вершників. 9 липня 1659 об'єднана україно-татарська армія розпочала наступ на позиції князя О.Трубецького під Конотопом, змусивши російські війська відступити з української території до Путивля. Результати битви зтривожили Москву і мали широкий резонанс у Європі.

Літ.: Новосельский А.А. Борьба Московского государства с татарами во второй половине ХVІІ века. В кн.: Новосельский А.А. Исследования по истории эпохи феодализма (Научное наследие). М.,1994; Горобець В.М. Битва під Конотопом року 1659. "Розбудова держави", 1996, № 7; Конотопська битва 1659 року: Збірник наукових статей. К., 1996; Бульвінський А .Конотопська битва 1659 р. "УІЖ", 1998, № 3; Його ж. Українсько-російська війна 1658-1659 рр. Автореф. дис. … канд. істор. н. К., 1999; Kroll P. Bitva pod Konotopem (8 lipca 1659). "Materialy do historii wojskowsci", 2004, cz. 2; Мицик Ю. Гетьман Іван Виговський. К.,2004; Малов А.В. Московские выборные полки солдатского строя в начальный период своей истории 1656-1671 гг. М.,2006.

gsp@sm.ukrtel.net, gsp_konotop@mail.ru

Додатково:

Схвалено сумську концепцію меморіалу до 350-річчя перемоги українського війська у Конотопській битві

СУМИ, 11 червня. /Сергій Ханін – УКРІНФОРМ/. Всеукраїнський оргкомітет з підготовки заходів до відзначення 350-річчя перемоги українського війська у Конотопській битві, очолюваний віце-прем’єр-міністром України Іваном Васюником, схвалив представлену Сумською ОДА концепцію меморіального комплексу на Конотопщині, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.

За інформацією прес-служби облдержадміністрації, його складовими, зокрема, мають стати збудована у Конотопі церква Покрови Пресвятої Богородиці (орієнтовна вартість – 10 млн гривень) і відреставрована будівля колишньої жіночої гімназії, у якій буде розміщено Музей оборони міста та Конотопської битви. У музеї планується створити діораму оборони міста і поля бою, облаштувати зали історії та побуту українського козацтва, конференц-залу. У правому крилі будівлі буде розміщено експозицію Конотопського краєзнавчого музею імені Лазаревського.

На другому поверсі планується розмістити центр національно-патріотичного та естетичного виховання молоді. Серед іншого тут працюватиме студія молодіжної дипломатії, центр співпраці з українськими діаспорами за кордоном, школа молодого політика, школа майстрів народних ремесел, художня галерея сучасного мистецтва та артгалерея імені Малевича, студія веб-дизайну і художня школа.

У Конотопі буде відтворено також фрагмент дерев’яної фортеці XVII сторіччя (орієнтовна вартість – 3 млн гривень) та споруджено пам’ятники гетьману Івану Виговському і полковнику Григорію Гуляницькому.

Концепція меморіального комплексу передбачає також будівництво пам’ятного знаку на Полі Конотопської битви біля села Соснівка, будівництво дерев’яної церкви св. Юрія Змієборця та реконструкцію майдану в селі Шаповалівка, де щорічно проходить Всеукраїнський фестиваль «Козацький родослав».

Орієнтовна загальна вартість спорудження об’єктів меморіального комплексу становить 63,5 млн гривень.

Планується, що Міністерство фінансів України врахує пропозиції оргкомітету при коригуванні показників Державного бюджету на цей рік та передбачить кошти для створення меморіального комплексу на честь перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві.

Окрім того, при коригуванні плану будівництва доріг на 2008 рік та формуванні аналогічного плану на 2009 рік будуть передбачені кошти для ремонту дороги на ділянці Конотоп – Шаповалівка – Соснівка і будівництва нової під’їзної дороги від села Соснівка до пам’ятного знаку на Полі Конотопської битви.

Нагадаємо, що 11 березня за ініціативи громадськості Сумщини та обласної влади Президент України підписав Указ «Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві.

Location:Суми http://ukrinform-korr.livejournal.com/36999.html 11 червень 2008

Відбулося святкування Дня Перемоги українського козацтва над московським військом під Конотопом

11 липня в с. Шаповалівка Конотопського району, що на Сумщині відбулося святкування Дня Перемоги українського козацтва під проводом гетьмана Івана ВИГОВСЬКОГО над московським військом у 1659 році під Конотопом.

Святкування 345-ої річниці перемоги в Конотопській битві та ІІІ обласного фестивалю „Козацький родослав” традиційно розпочалися панахидою по загиблим козакам, яку відслужили священики УПЦ-КП. Активісти Української народної партії, Української народної молоді разом з представники інших політичних партій та громадських організацій вшанували пам’ять українських козаків. Під час імпровізованого мітингу голова Сумської обласної організації УНП Іван СТУПАК виступив з пропозицією побудови в с. Шаповалівці пам’ятника гетьману Івану ВИГОВСЬКОМУ.

Перший заступник голови Комітету ВР з питань культури і духовності, член політичної групи Української народної партії, голова Всеукраїнського товариства „Просвіта” Павло МОВЧАН у своєму виступі побажав перемоги українського народу на наступних виборах. „Я зараз не буду вас агітувати. Ви і так чудово знаєте ім’я наступного народного президента”, - заявив під час виступу Павло МОВЧАН. Він також пообіцяв, що вже з наступного року святкування Дня Перемоги українського козацтва під проводом гетьмана Івана ВИГОВСЬКОГО над московським військом у 1659 році та проведення фестивалю „Козацький родослав” зокрема будуть відзначатися та проводитися на державному рівні.

Переворот Ивана Выговского

В отечественной истории гетман Иван Выговский имеет имидж маленького «мазепы». Русофилы клеймят его за измену царю-батюшке Алексею Михайловичу. Националисты прославляют за то же самое. В популярной советской беллетристике 40—50-х годов он — главный «зрадник». В куда менее растиражированной аналогичной украинской продукции 90-х — борец за «европейсъкий вибір». При этом и те и другие забыли, что «борецъ» и «зрадник» — еще и ближайший родич Богдана Хмельницкого. И что свою карьеру он сделал не без помощи разногласий в семейном клане гетмана.

Иван Выговский был авантюристом и... трезвенником. В отличие от большинства казаков, он не пил. Он был незаменим во всех государственных делах, требовавших ясного бюрократического сознания, и в то же время непопулярен в широких массах из-за полного отсутствия интереса к разгульной жизни.

Карьеру у запорожцев будущий гетман начал, отправившись на них в поход вместе с поляками и попав в плен к союзникам Богдана — татарам. Видимо, в 1б48 году дефицит грамотных людей у Хмельницкого был так велик, что он тут же выкупил Выговского — по легенде, за старую кобылу — и сделал сначала своим личным секретарем, а через год — генеральным писарем всего Войска Запорожского.

Крутой поворот судьбы Выговского не должен смущать. И он, и Хмельницкий до войны принадлежали к одному гербу — Абданку — и хорошо знали друг друга лично. Гетман популярно объяснил своему старому знакомцу, какие блестящие перспективы открываются перед ним. Тот согласился с аргументацией Богдана и радостно побрел в сторону этих перспектив.

По-видимому, трезвенник Выговский был еще и настоящим хватом. Ранняя Хмельнитчина расширяла горизонты не только в карьерном, но и в сексуальном смысле. В кампанию 1648 года победители-казаки наловили массу симпатичных шляхтянок и евреек, которых рассматривали как законную воинскую добычу. Киевский воевода Адам Кисель грустно вспоминал, что все девушки из свиты его жены сбежали к запорожцам — «даже панянки». Женщины всегда нюхом чуют успех. «Наверное, эта привольная беззаботная жизнь имела для них свою привлекательность», — писал уже в XIX веке в «Киевский старине» польский историк Иосиф Ролле.

Множество девиц в казачьем плену успешно расплодилось. Когда татар и запорожцев оставит удача, эти полонянки вернутся домой с отпрысками и подарят истории забавные двойные фамилии новых аристократов — Козаченко-Калиновских, Казак-Кубалинских, Крымчаков-Волковинских и Татар-Толкачей. Особенно много таких «гибридов» оказалось в Барском и Овруцком староствах, где шли наиболее интенсивные боевые действия.

Нашел свою судьбу и Выговский. Жизнь с казаками ему так понравилась, что на радостях он украл некую панну Елену Стеткевич из сенаторского рода — родственницу князей Четвертинских, Сангушек и даже Огинских, еще не успевших произвести на свет будущего автора знаменитого полонеза. Правда, в отличие от типичного запорожца, положительный писарь тут же пожелал на барышне жениться. Кое-кто из родственников невесты возражал — брак с каким-то там Выговским, да еще выгнанным до войны из Киевского суда, а потом приставшим к Хмельницкому, казался им скандальным. Особенно возмущалась некая княгиня Любецкая. Но ее послали куда подальше. Тем более что невеста приближалась к тридцати — особенно деваться ей было некуда. Венчание состоялось в Киеве по православному обряду.

Довольный Выговский обзавелся полезными знакомствами среди влиятельнейших польско-украинских родов, после чего отбыл в Чигирин к гетману. Сама же молодая жена осталась в Киеве — ехать в столицу Богдана, имевшую славу Гуляй-поля XVII века, она не пожелала.

Следующим шагом Выговского стал еще один брачный проект — за своего брата Данила ему удалось сосватать любимую дочку Хмельницкого — Екатерину. Талант писаря на семейном поприще просто поражает — только он умел смягчать внезапный гнев Богдана, вызванный постоянными излишествами и психологическими перегрузками ремесла действующего политика. Клан Выговских потихоньку стал перебираться в Чигирин. Фактически Ивану удалось совершить тихий «постельный» переворот.

Когда в 1657 году гетман Богдан внезапно умер, в живых из его сыновей остался только несовершеннолетний Юрась. Естественно, никакого престолонаследия в Украине не существовало. Гетман — не царь. Без выборов он — ничто. Казаки, собравшиеся на раду в Суботове, стали, по словам «Летописи Самовидца», кричать, «жебы сын Хмельницкого гетманом зоставал». На том и порешили. Но по причине несовершеннолетия нового «вождя» реальную власть передали писарю Выговскому. Последний, как пишет летописец, нашел юридическую «дыру» — он упросил войско предоставить ему право подписываться под документами «На той час гетман войска запорожского» — что-то вроде врио — временно исполняющий обязанности. И чернь «яко простые люде» это ему позволила. Официально, идя каждый раз на службу, Выговский должен был брать булаву у малолетнего Юрася, а после службы сдавать ее обратно. Но как-то так получилось, что булава словно сама собой взяла да и заночевала у него. Тут все и почувствовали, что пришло время нового режима.

В Чигирин потянулись родственники Выговского. Братья Данил о и Константин получили по полку. Других щедро награждали хуторами, имениями и должностями в надворной охране. «Казалось, весь Выгов опустел», — пишет ехидный Ролле. Приехала даже жена Выговского — Елена Стеткевич.

В авангарде кортежа двигались музыканты и несколько сотен «лейб-гвардии», потом карета с новой «первой леди» и целым выводком пань и панянок. Пьянки прекратились. Гарнизон Чигирина отныне состоял из наемников-немцев под командой Даниэля Оливемберка. В политике победила «польская партия» — ориентированная на разрыв с Москвой и возвращение под крыло белого польского орла. Юрась Хмельницкий плакался, что ему «не оставили даже несчастного Суботова».

Вместе с Выговским в Чигирине появился и некий Феодосий — таинственный грек из Львова, представленный как близкий приятель. Новый самозванный гетман уединялся с ним для секретных бесед. Лжегетманша души в Феодосии не чаяла. Тут же появился слух, что на самом деле грек — дипломатический агент, влияющий на судьбу Украины. Недовольство передалось даже заслуженным Чигиринским сотникам — старой гвардии Хмельницкого. Выговский тут же сократил ее и основал свою личную хоругвь под командованием Степана Радлинского — как свидетельствует список, большинство ее вояк составляли шляхтичи из Волыни и даже Польши. Для большей безопасности самозванец договорился с татарским мурзой Карамбеем, что тот будет держать под Черным лесом свое войско — мало ли что может случиться.

Выговскому действительно удастся заключить в 1658 году с Польшей договор, по которому Украина под именем «Великого княжества Русского» возвращалась в состав Речи Посполитой. Но договор, заключенный в Гадяче, окажется в полном смысле слова «гадским». Массы — по крайней мере те, что бродили по Украине в XVII веке, — его юридических тонкостей не поймут. Не поможет даже победа над «московитами» под Конотопом, одержанная, если говорить честно, только благодаря татарам. Царское войско застали на переправе, и хан, по словам «Летописи Самовидца», «с тылу от Конотопу ударивши, оных зламал, где за один час болей ніж на двадцять тисячей люду его царского величества полегло».

Польские солдаты, явившиеся на подмогу Выговскому, просто уничтожались украинцами в тех местах, где останавливались на постой. Их предводителя пана Немирича — убили. Взбунтовавшиеся запорожцы пошли на Чигирин, подняв как знамя Юрася Хмельницкого. А хитрый Выговский бежал в Польшу, не успев прихватить даже жену.

Так закончился его «постельный переворот» — то есть, говоря по-современному, курс на европейский выбор, скомпрометированный грабежами польских наемников и шалостями татар, хватавших всех зазевавшихся на этом прогрессивном пути.

http://www.ukrstor.com