Українці Росії - КОБЗА - Про українську пресу в Ростові-на-Дону

Про українську пресу в Ростові-на-Дону

12.08.09, 16:04:14

Сумна доля громадських україномовних засобів масової інформації в Ростовській області

У грудні 2006 року на території Ростовської області була зареєстрована перша українська газета «Громада», заснована Союзом українців Ростовської області. Завдання газети - інформувати мешканців Ростовської області про життя українців, що проживають на Півдні Російської Федерації, а також про історію, культуру України. Газета була підтримана Генеральним консульством України в Ростові-на-Дону, Законодавчими зборами Ростовської області. Хоча наклад і обсяг газети був невеликий, проте кожен українець, котрий приїжджав на донську землю, міг з гордістю сказати, що на донській, козачій землі таки є українська діаспора (дивіться публікацію «Перша українська газета в Ростові» - http://www.uvkr.com.ua/ua/news/persha_ukr_gazeta_v_rostovi.html).

Та газета належала лідерові Союзу українців Дона Олександру Захаровичу Большакову. Але українська газета «Громада» виявилася ніким не читана. Був виданий лише її перший номер. І вся справа на цьому встала! Шкода, але це так.

В даний час на Дону немає жодної української газети. Голова міської Українською національно-культурною Автономії Ростова-на-Дону Володимир Петрович Макарчук також намагався зайнятися газетою. Але поки що безрезультатно.

Був зроблений єдиний випуск газети "Громада". І на цьому все закінчилося.

Лише наш сайт «Український клуб (Ростов-на-Дону)» був якимось проблиском! Але і його закрили!

Ось така сумна доля сучасних громадських україномовних засобів масової інформації в Ростовській області

Ігор ЖУГА.

sloboda83@gmail.com

На світлині: Герб Ростовської області.

Додаток:

«В Ростовської області відсутні установи, саме для українців»

Інтерв'ю з активістом українського руху РФ, який представився під псевдонімом «Богуслав Українець», про становище і діяльність наших співвітчизників Ростовської області

- Чи давно існують українські організації на Дону?

- У Донському краю існують декілька українських організацій – Союз українців Ростовської області

(був створений як громадська організація у 2004 році), Українська національно-культурна автономія Ростова-на-Дону і наш Український національний союз Дону.

Скандальною організацією виявився Союз українців Ростовської області на чолі з Олександром Захаровичем Большаковим. Ця організація з початку ставила перед собою мету розвивати український рух на Дону, користуючись підтримкою Генерального Консула в Ростове-на-Дону, Андрієнко Петра Павловича. Саме завдяки зусиллям тодішнього Генерального Консула і зорганізувалась українська діаспора, в яку входили, як ті українці, що мешкали тут століттями і ті, хто переїхав після розпаду СРСР.

Проте, восени 2004 року, діаспора розкололася на дві частини. Одна частина пішла за Олександром Большаковим, а інша - за головою міської Української національно-культурної автономії Ростова-на-Дону Володимиром Петровичем Макарчуком.

-Невже причиною стало розділення в результаті подій навколо президентських виборів в Україні?

- Ні, як Макарчук, так і Большаков підтримували Партію Регіонів і не приховували свого агресивного ставлення до нинішнього президента України, Віктора Андрійовича Ющенка. Розпад організації - то наслідок внутрішньої ворожнечі між цими людьми. То особисті розбіжності і прагнення контролювати владу в своїх руках („там де два українці, три гетьмани”). Проукраїнські ідеї відстоював Український національний союз Дону, який функціонував ще з 90-х років, минулого століття. Саме він приклав зусиль до розвитку українства Півдня Росії, об'єднавши національно свідомих українців Дону та Кубані.

- Як повелося в цьому конфлікті Генеральне консульство України в Ростові?

- Генеральне консульство тоді підтримало Олександра Большакова, оскільки він був в той рік головою громади. Знаменною осінню 2004 року відбулася прес–конференція, на якій брали участь мер міста, губернатор і сам Генеральний консул Андрієнко. У присутності ЗМІ міста, Андрієнко заявив, що було б непогано ввести на київський Майдан танки і подавити «заколот». Запис тієї прес-конференції був здійснений людьми нашої організації і переданий особисто Борису Тарасюку до МЗС, Києва. У результаті, Андрієнко був відкликаний і на його місце прислали Плохія Валерія Семеновича. Як виявилось, нинішній консул, нічим не краще за попереднього, а значно гірше.

- У чому ж він провинився?

- У 2005 році в регіоні з'явилась Українська національно-культурна автономія Ростова-на-Дону, на чолі з Володимиром Петровичем Макарчуком. Де і була розроблена концепція, згідно якої донським і кубанським українцям не потрібна рідна українська мова, оскільки вони одна з трьох складових великоруського народу.

В ході діяльності автономії членам вселялися ідеї що їх нова батьківщина – Росія, тому головним є не випасти з «російського культурного простору». Тобто українська культура повинна розвиватися в рамках російської, жодним чином не роблячи їй виклику. Єдине, до чого зводилася діяльність громади – співи українських пісень і «кухонна» критика «помаранчевої влади». Влітку 2007 року до Ростова-на-Дону приїхав представник однієї з громадських організацій Києва і в національно-культурній автономії міста йому пояснили, що „донські українці, це не українці, а вже росіяни, які пам'ятають тільки пісні, гуляння і більше їм нічого не потрібно!

Як не дивно, в Генеральному консульстві ніяк не реагують на подібний стан речей. Пан Макарчук частий гість у Генерального консула.

- У 2008 році - 75-і роковини геноциду українців, влаштованого Радянською владою. Чи вважають ті події навмисним знищенням донські українці і як ведеться робота Генерального консульства в питанні донесення історичної правди ростовчанам?

- У листопаді 2007 року, коли вся Україна тужила за жертвами Голодомору, міська Українська національно-культурна автономія Ростова-на-Дону заперечувала це національне лихо. Секретар громади Христенко Інна Григорівна, «пояснювала» людям, що насправді голодомору не було, все це придумали «бандерівські посіпаки». Мало того, в Українській національно-культурній автономії Ростова-на-Дону схвально висловилася про злочинні діяння Євразійського союзу молоді, що влаштував «вакханалію» на горі Говерла. Як з'ясувалося, їх позиція була пов'язана з тим, що новий Генеральний консул в Ростові-на-Дону займає проросійську політику.

Поступали пропозиції панові Плохію провести захід в Донському музеї краєзнавства на честь пам'яті жертвам Голодомору. Проте була відмова у наслідок того, що мовляв «грізні євразійці» знову влаштують бешкет!

Таким чином ми зіткнулися з тим, що в Ростовської області з 120 тисяч українським населенням, майже відсутні установи саме для українців, які дозволяли б їм зберігати свою культуру, традиції, вивчати рідну історію, мову і, найголовніше, відстоювати свої права і честь.

Бесіду вів Микола Малуха.

http://observer.sd.org.ua/prn_news.php?id=13408 20.01.2008

Довідка:

Українські громадські товариства Ростовської області

Спілка українців Ростовської області

344019, м. Ростов-на-Дону, вул. Совєтська, 44, офіс 412; 416

Голова – Большаков Олександр Захарович

Тел.: (863) 250-29-57 (сл.), факс: 206-12-33, 226-80-67 (моб.)

Заступник – Кірман Віктор Григорович

Електронна адреса: slavjanskoepole@aaanet.ru

Художній аматорський колектив:

ансамбль пісні і танцю „Барвінок”