Керівник ТЕМ України в ПФО РФ в Самарі організував її за проханням рідних радянського офіцера, що загинув при звільненні його рідної Житомирщини

Наш веб-сайт розповідав, як 28 жовтня ц.р. на День визволення України від німецько-фашистських загарбників Посол України в РФ Костянтин Грищенко та Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в присутності ветеранів, що брали участь у визволенні українських земель, поклали квіти в Москві до могили Невідомого солдата та меморіальних знаків з іменами українських Міст-Героїв.

Але українські дипломати, що працюють в Росії, такі почесті віддають не тільки в столиці, але і в регіонах. Сьогодні наша розповідь про те, як український дипломат Дмитро Михайлович Коломієць, керівник Торговельно-економічної місії України в Приволзькому федеральному окрузі РФ, який працює в Самарі, під час своєї поїздки на рідну Житомирщину віддав християнські почесті фронтовику Ізосиму Олександрович Лодигіну, росіянину, капітану-розвіднику, що загинув в 1944 році при звільненні від німецько-фашистських окупантів української землі.

Ще в червні в фоторепортажі «Поріднилися донбасівці на землях самарських» (http://kobza.com.ua/content/view/2827/49) ми розповідали про те, як на День слов'янської писемності і культури в Самарському обласному краєзнавчому музеї імені Петра Алабіна пройшов творчий вечір поета-пісенника, уродженця села Юр'ївка Лутугинського району Луганської області Івана Федоровича Бондаренка, 74-річного викладача вищої і середньої школи, колишнього командира загону №1 по пошуку, порятунку і евакуації космонавтів та інших космічних об'єктів. Герої багатьох поетичних творів Івана Бондаренка - близькі друзі і земляки з малої батьківщини Луганщини, члени сім'ї відомих хліборобів Самари - керівники великих зернових господарств ТОВ «Південь Поволжья» і «Злак» брати Віктор і Василь Дімітрієви, їх сестра, завідувачка родинним елеватором Валентина Шилова і 80-річна мати Ганна Ізосимовна Дімітрієва. На вечері відбулося їх представлення членам Земляцтва донбасівців «Рус» міста Самари.

Хлібороби Дімітрієви живуть в селі Августовці Большечерніговського району. Цікавий факт: нинішній секретар обласної організації Союзу професійних літераторів Росії Іван Бондаренко, 1 серпня 1962 року - 26-річний старший лейтенант Радянської Армії, евакуював разом зі своїм загоном десантників після закінчення польотного завдання в Августовці радянський супутник-розвідник «Зеніт-2», що приземлився біля цього села. Перший військовий супутник, який вперше зафотографував всю територію США і отримав в повідомленні ТАРС відкрите найменування "Космос-7". Тоді ж він познайомився тут з головою колгоспу імені Леніна Героєм Соціалістичної Праці Миколою Петровичем Поповим. Після закінчення служби вже полковник запасу Іван Бондаренко був прийнятий ним на роботу в цей передовий колгосп начальником штабу цивільної оборони. І став товаришем і другом що колишнього головного зоотехніка колгоспу свого земляка Віктора Миколайовича Дімітрієва. З яким, як виявилось, вони в різний час були хрещені в одній луганській сільській церкві. 10 років тому Віктор Дімітрієв створив в Августовці і очолив селянське господарство, що швидко розрослося. Стало найбільшим в області і, можливо, в Росії: площа орних земель в ньому складає близько 120 тисяч гектарів.

Земляків-донбасівців тоді привітали вітальною адресою керівники луганської шахти «Білореченська» директор шахти Анатолій Якович Удовіка, головний інженер шахти Юрій Петрович Тетеніч і технічний директор шахти Віктор Анатольович Ткаченко. На «Білореченці» з моменту її відкриття в листопаді 1957 року працювали гірниками в забої їх батьки Федір Трохимович Бондаренко і Микола Дмитрович Дімітрієв, а Ганна Ізосимовна - завідуючою шахтарською їдальнею.

Тоді в своєму вітальному слові керівник Торговельно-економічної місії України по Приволзькому федеральному округу РФ український дипломат Дмитро Михайлович Коломієць виразив надію, що діяльність Земляцтва Самари донбасівців і далі сприятиме збереженню і розвитку в місті і області кращих традицій слов'янських народів і взаємовигідної співпраці між нашими країнами. І незабаром показав власний приклад виконання цих добрих народних традицій. Бо за проханням старшої в родині луганських шахтарів і самарських хліборобів Ганни Ізосимовни Дімітрієвої, з якою познайомився на цьому вечорі-зустрічі земляків, дав обіцянку провідати на рідній житомирській землі могилу її батька Ізосима Олександровича Лодигіну, офіцера Радянської Армії. Він 65 років тому віддав своє життя за звільнення від німецько-фашистських окупантів української землі і був похований в братській могилі в центрі селища міського типу Биківка Дзержинського, а нині Романівського району Житомирської області. Останній раз Ганна Ізосимовна з молодшим сином Василем провідувала могилу свого батька в Биківці три десятиріччя тому, ще в 1979 році.

На другий же день по приїзду в відпустку Дмитро Михайлович поїхав виконувати дане слово. Виявилося, що за своїм населенням селище Биківка переважно польське, тут діє великий Римо-Католицький костьол Серця Пана Ісуса та невеличка Православна церква. І щоб провести православну панахиду прийшлось через голову Биківської селищної ради Віктора Солоха з'ясовувати це з керівництвом католицької парафії. Після чого служба Божа на могилі фронтовика була заказана в Биківській православній церкві Романовського благочинія Житомирської єпархії Української Православної Церкви. Подивіться на фотографіях, як була проведена Панахида на братській могилі в житомирській Биківці.

Після повернення з відпустки в Самару український дипломат поїхав «звітуватись» до Ганни Ізосимовни та її дітей на південь Самарської області в село Августовку. Його там зустріли не просто як очікуваного і доброго гостя, а як рідну людину. А Дмитро Михайлович і в самарському селі перш за все провідав пам'ятник загиблим під час Великої Вітчизняної війни і віддав їм данину пам'яті. В сільському музеї йому повідомили, що кращий в області самарський колгосп імені Леніна в селі Августовці став у свій час партнером і на протязі багатьох років підтримував добрі стосунки з колгоспом «Україна» Полтавської області. І це теж належить до кращих традицій російського і українського народів.

До речі, сьогодні Дмитру Михайловичу Коломійцю - день народження. Йому сповнюється 40 років. Від імені членів нашого самарського земляцтва і редакції веб-сайту «Кобза-Українці Росії» з задоволенням поздоровляємо цього представника української держави на землі російського Поволжя і бажаємо йому всіляких гараздів. І перш за все - нових сил і енергії для його благородної роботи на користь народів України і Росії, для подальшого розвитку торгово-економічного партнерства між нашими країнами і підтримки та покращення суто людських контактів. Для підвищення рівня економічного співробітництва у всіх сферах взаємодії між регіонами Росії Приволзького федерального округу та України, яка в зовнішньоекономічній діяльності Самарської області по обсягу взаємної торгівлі займає почесне друге місце після більш ніж мільярдного Китаю. Бажаємо Дмитру Михайловичу, щоб і всі інші регіони Поволжя мали такі ж, а то ще кращі показники в торгово-економічних відносинах з Україною.

Андрій БОНДАРЕНКО,

голова Земляцтва донбасівців «Рус» м. Самари,

Заслужений журналіст України.

sloboda@samaramail.ru

На світлинах: Український дипломат разом з дочкою фронтовика, що віддав життя за звільнення України. Фото на пам'ять дипломата Дмитра Коломійця із земляками Іваном Бондаренком, Ганною Дімітрієвою та її внучками. Биківка: Вічна слава героям Великої Вітчизняної війни! Квіти на мармурову надмогильну плиту в Биківці. Воїн Ізосім Лодигін віддав життя за визволення української землі. Запалено свічку пам'яті. Дмитро Коломієць з учасниками панахиди. Біля меморіалу фронтовикам в самарському селі Августовці. Родина Дімітрієвих дивіться на екрані монітора на панахиду по їх батьку і діду Ізосиму Лодигіну. Разом з родиною луганських шахтарів та самарських хліборобів Дімітрієвих. Полтавський рушник самарському колгоспу.

Відео - фрагмент панахиди.