Керівник
ТЕМ
України в ПФО РФ в Самарі організував
її за проханням рідних радянського
офіцера, що загинув при звільненні його
рідної Житомирщини
Наш
веб-сайт
розповідав, як 28
жовтня ц.р. на День визволення України
від німецько-фашистських загарбників
Посол України в РФ Костянтин
Грищенко
та Міністр закордонних справ Росії
Сергій
Лавров
в присутності ветеранів, що брали участь
у визволенні українських земель, поклали
квіти в Москві
до
могили Невідомого солдата та меморіальних
знаків з іменами українських Міст-Героїв.
Але
українські
дипломати, що працюють в Росії, такі
почесті віддають не тільки в столиці,
але і в регіонах. Сьогодні наша розповідь
про те, як український дипломат Дмитро
Михайлович Коломієць,
керівник Торговельно-економічної місії
України в Приволзькому федеральному
окрузі РФ, який працює в Самарі, під час
своєї поїздки на рідну Житомирщину
віддав християнські почесті фронтовику
Ізосиму
Олександрович Лодигіну,
росіянину, капітану-розвіднику, що
загинув в 1944 році при звільненні від
німецько-фашистських окупантів
української землі.
Ще
в червні в фоторепортажі «Поріднилися
донбасівці на землях самарських»
(http://kobza.com.ua/content/view/2827/49)
ми розповідали про те, як на День
слов'янської писемності і культури в
Самарському обласному краєзнавчому
музеї імені Петра Алабіна пройшов
творчий вечір поета-пісенника, уродженця
села Юр'ївка Лутугинського району
Луганської області Івана
Федоровича Бондаренка,
74-річного викладача вищої і середньої
школи, колишнього командира загону №1
по пошуку, порятунку і евакуації
космонавтів та інших космічних об'єктів.
Герої багатьох поетичних творів Івана
Бондаренка - близькі друзі і земляки з
малої батьківщини Луганщини, члени
сім'ї відомих хліборобів Самари -
керівники великих зернових господарств
ТОВ «Південь Поволжья» і «Злак» брати
Віктор
і Василь
Дімітрієви,
їх сестра, завідувачка родинним елеватором
Валентина
Шилова
і 80-річна мати Ганна
Ізосимовна Дімітрієва.
На вечері відбулося їх представлення
членам Земляцтва донбасівців «Рус»
міста Самари.
Хлібороби
Дімітрієви живуть в селі Августовці
Большечерніговського району. Цікавий
факт: нинішній секретар обласної
організації Союзу професійних літераторів
Росії Іван Бондаренко, 1 серпня 1962 року
- 26-річний старший лейтенант Радянської
Армії, евакуював разом зі своїм загоном
десантників після закінчення польотного
завдання в Августовці радянський
супутник-розвідник «Зеніт-2», що
приземлився біля цього села. Перший
військовий супутник, який вперше
зафотографував всю територію США і
отримав в повідомленні ТАРС відкрите
найменування "Космос-7". Тоді ж він
познайомився тут з головою колгоспу
імені Леніна Героєм Соціалістичної
Праці Миколою
Петровичем Поповим.
Після закінчення служби вже полковник
запасу Іван Бондаренко був прийнятий
ним на роботу в цей передовий колгосп
начальником штабу цивільної оборони.
І став товаришем і другом що колишнього
головного зоотехніка колгоспу свого
земляка Віктора Миколайовича Дімітрієва.
З яким, як виявилось, вони в різний час
були хрещені в одній луганській сільській
церкві. 10 років тому Віктор Дімітрієв
створив в Августовці і очолив селянське
господарство, що швидко розрослося.
Стало найбільшим в області і, можливо,
в Росії: площа орних земель в ньому
складає близько 120 тисяч гектарів.
Земляків-донбасівців
тоді привітали вітальною адресою
керівники луганської шахти «Білореченська»
директор шахти Анатолій
Якович Удовіка,
головний інженер шахти Юрій
Петрович Тетеніч і
технічний директор шахти Віктор
Анатольович Ткаченко.
На «Білореченці» з моменту її відкриття
в листопаді 1957 року працювали гірниками
в забої їх батьки Федір
Трохимович Бондаренко
і Микола
Дмитрович Дімітрієв,
а Ганна Ізосимовна - завідуючою шахтарською
їдальнею.
Тоді
в своєму вітальному слові керівник
Торговельно-економічної
місії України по Приволзькому федеральному
округу РФ український дипломат Дмитро
Михайлович Коломієць виразив надію, що
діяльність Земляцтва Самари донбасівців
і далі сприятиме збереженню і розвитку
в місті і області кращих традицій
слов'янських народів і взаємовигідної
співпраці між нашими країнами. І незабаром
показав власний приклад виконання цих
добрих народних традицій. Бо за проханням
старшої в родині луганських шахтарів
і самарських хліборобів Ганни Ізосимовни
Дімітрієвої,
з
якою познайомився на цьому вечорі-зустрічі
земляків, дав обіцянку провідати на
рідній житомирській землі могилу її
батька Ізосима
Олександровича Лодигіну,
офіцера Радянської Армії. Він 65 років
тому віддав своє життя за звільнення
від німецько-фашистських окупантів
української землі і був похований в
братській могилі в центрі селища міського
типу Биківка Дзержинського, а нині
Романівського району Житомирської
області. Останній раз Ганна Ізосимовна
з молодшим сином Василем провідувала
могилу свого батька в Биківці три
десятиріччя тому, ще в 1979 році.
На
другий же день по приїзду в відпустку
Дмитро Михайлович поїхав виконувати
дане слово. Виявилося,
що за своїм населенням селище Биківка
переважно польське, тут діє великий
Римо-Католицький костьол Серця Пана
Ісуса та невеличка Православна церква.
І щоб провести православну панахиду
прийшлось
через голову
Биківськоїселищної
ради Віктора
Солоха
з'ясовуватице
з керівництвом католицької
парафії. Після чого служба Божа на могилі
фронтовика була заказана в Биківській
православній церкві Романовського
благочинія
Житомирської єпархії Української
Православної Церкви. Подивіться на
фотографіях, як була проведена Панахида
на братській могилі в житомирській
Биківці.
Після
повернення з відпустки в Самару
український дипломат поїхав «звітуватись»
до Ганни Ізосимовни та її дітей на
південь Самарської області в село
Августовку. Його там зустріли не просто
як очікуваного і доброго гостя, а як
рідну людину. А
Дмитро Михайлович і в самарському селі
перш за все провідав пам'ятник загиблим
під час Великої Вітчизняної війни і
віддав їм данину пам'яті. В сільському
музеї йому повідомили, що кращий в
області самарський колгосп імені Леніна
в селі Августовці став у свій час
партнером і на протязі багатьох років
підтримував добрі стосунки з колгоспом
«Україна»
Полтавської області. І це теж належить
до кращих
традицій російського і українського
народів.
До
речі, сьогодні Дмитру Михайловичу
Коломійцю - день народження. Йому
сповнюється 40 років. Від імені членів
нашого самарського земляцтва і редакції
веб-сайту «Кобза-Українці Росії»
з задоволенням поздоровляємо цього
представника української держави на
землі російського Поволжя і бажаємо
йому всіляких гараздів. І перш за все -
нових сил і енергії для його благородної
роботи на користь народів України і
Росії, для подальшого розвитку
торгово-економічного партнерства між
нашими країнами і підтримки та покращення
суто людських контактів. Для підвищення
рівня економічного співробітництва у
всіх сферах взаємодії між регіонами
Росії Приволзького федерального округу
та України, яка в зовнішньоекономічній
діяльності Самарської області по обсягу
взаємної торгівлі займає почесне друге
місце після більш ніж мільярдного Китаю.
Бажаємо Дмитру Михайловичу, щоб і всі
інші регіони Поволжя мали такі ж, а то
ще кращі показники в торгово-економічних
відносинах з Україною.
На
світлинах:
Український дипломат разом з дочкою
фронтовика, що віддав життя за звільнення
України. Фото на пам'ять дипломата Дмитра
Коломійця із земляками Іваном Бондаренком,
Ганною Дімітрієвою та її внучками.
Биківка: Вічна слава героям Великої
Вітчизняної війни! Квіти на мармурову
надмогильну плиту в Биківці. Воїн Ізосім
Лодигін віддав життя за визволення
української землі. Запалено свічку
пам'яті. Дмитро Коломієць з учасниками
панахиди. Біля меморіалу фронтовикам
в самарському селі Августовці. Родина
Дімітрієвих дивіться на екрані монітора
на панахиду по їх батьку і діду Ізосиму
Лодигіну. Разом з родиною луганських
шахтарів та самарських хліборобів
Дімітрієвих. Полтавський рушник
самарському колгоспу.