Лідія Плюшко читає свої вірші. Про творчість членкині міського Клубу української культури ім. Івана Франка Лідії Плюшко

Лідія Плюшко народилася в селі Криві Коліна Тальнівського району Черкаської області – це серце України (24 квітня 1960 року). Закінчила Уманську середню школу в 1977 році. На Камчатку приїхала за чоловіком, який тут працював на той час, а в Україні був в гостях. Працює в нотаріальній конторі, а вчиться в Сучасній гуманітарній академії.

Прийшла в Клуб української культури ім. Івана Франка, щоб співати. А співає вона всюди і завжди. З супроводом і без нього, з друзями і сама. Лідія закохана в українську пісню ще з малечку, любов до якої виховала в неї її мама. Бо, коли вона забуває якусь пісню, то дзвонить в Україну до мами, щоб вона їй нагадала. Дякуємо мамі Ніні Сидорівні Півторак, яка заочно, але теж з нами на наших зустрічах в Клубі. А також хочемо сказати, що ми гордимося таким вихованням доньки, яка з великою любов’ю пропагує українську пісню. Лідія не тільки співає, вона і сама пише вірші, більшість, правда, російською мовою, але є і такі:  

Гімн матері

Моїй матусі, Нiнi Cидорiвнi Пiвторак,

на честь пп 70-рiччя присвячую.

З народження i до цiєї днини

Матуся поруч, де б не була я.

Для нас нема рiднiшоп людини

I то є правда, скаже вся сiм’я.

А скільки довелось їй пережити:

Нестатки, голод, нiмчуру-катiв,

Якби тоді не повмирали діти,

То скільки б мала я тіток, дядьків.

Та все вона змогла перетерпіти

I з гідністю крізь роки пронесла

Уміння жить, творити i любити

I нас тому навчила як могла.

Навчила мабуть зовсім непогано,

Бо з неї приклад завжди брали ми.

Вам щиро вдячні наша рідна мамо,

Що виросли порядними людьми.

Сьогодні я лірична й лаконічна,

Та все ж думки спокою не дають,

Чому на цій землi мати не вічна?

Чого ж так мало матерi живуть?!

Тому нам, дітям, треба поспішати

Віддать борги, творить добро завжди

За все, що нам дала святая Мати,

Щоб не було великої біди.

В щасливу мить, у радісну хвилину,

Коли я бачу неньчине лице, -

Не помічаю часового плину,

Спасибі люба матінко за це.

Повиростали дiти. Вже онуки

Крокують далi – в світле майбуття,

А я цiлую материні руки

За нею подароване життя.

***

Я палко люблю Україну –

Святу Батьківщину мою,

Хоч змушена була покинуть

I жити в далекiм краю.

Та в свiтi на все воля Бога.

Я вірю, прийде день i час

Терниста життєва дорога

Додому поверне не раз.

Вже там зачекалась матуся

I хоче зустрітись рідня.

Ви чуєте, я повернуся,

Щоб міцно вас всіх обiйнять!

Сни мого дитинства

Хата бiла під соломою -

То мого дитинства слід.

Ніжність всю i всю любов мою

Брав до себе Сидір дід.

Як цвіли садки вишневі

Часто сняться сни мені,

Ранки, вечори рожеві,

Ноги босі по стерні.

I колиска та під стелею,

Звідки я пішла у світ,

Пicнею-тугою теплою

Гріє душу стільки літ.

I хоч скроні пофарбовані

Першим снігом сивини,

Все одно дитинства спомини

Посилатимуть тi сни.

***

Золотиста осінь майже землю вкрила,

Облітає листя із похмурих віт.

Ти, дитино мила, яблуком дозрілим

Котишся із дому у далекий світ.

Що з тобою буде – цього ти не знаєш,

Час настав гніздечко звити вам своє.

Може щось загубиш i напевне знайдеш,

Бо як раз у цьому сенс життя i є.

Сенс життя у тому, щоб знайти у свiтi

Ту єдину долю до скінчення днів

Iз якою жити i дітей ростити,

Мати безліч друзів, обмаль ворогів.

Вам я, Любі діти, хочу побажати

Благ земних по вінця, щастя i добра.

Рідної домівки вік не забувати,

А також бабусі, хоч вона й стара.

Зичу вам здоров ?я, бо воно - основа,

Як його немає, то нема й життя,

А також кохання, світлого земного,

Хай роки не згасять нiжнi почуття.

I вже на останок я скажу, що мрія

У моєму серці дуже давня є.

Правнучок маленький хай теплом зігріє,

Бо уже за обрій йде життя моє.

 

***

Я люблю людей за почуття,

Що беруть вони в свою дорогу,

А дорога та –людське життя,

Сповнене надії i тривоги.

Добре, коли в нім кохання є,

Тільки ради нього треба жити,

Бо кохання – то життя моє,

Я не можу жить, щоб не любити.

Лідія ПЛЮШКО.

«Далекосхідна хвиля» № 1. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Додаток:

“А головне – українка вона!”

Про щиру жіночу лірику камчатської поетеси Лідії Плюшко і презентацію в нашому Клубі української культури ім. Івана Франка першого збірника її віршів «На крилах любові»

У женщины этой есть тайна

Все успевает она:

Учиться, петь, писать стихи,

Работать за троих и дом вести.

Я вам расскажу по секрету,

Что суть этой тайны проста:

Лидочка – женщина, мама, жена,

А главное – украинка она!

В обласній бібліотеці ім. Степана Крашеніннікова 5 листопада в Клубі української культури ім. Івана Франка, який очолює Едіта Познякова, відбулася зустріч присвячена презентації збірника віршів Лідії Плюшко «На крилах любові».

Оскільки зустріч була першою після літніх канікул, то почалася вона з коротких повідомлень про IV Всесвітній форум українців та про ювілейні святкування в Україні 15-річчя Незалежності, 150-річчя з дня народження Івана Франка. Учні українського класу декламували вірші Івана Франка, а пісню «Ой, ти, дівчино з горіха зерня» на слова Івана Франка виконала Лідія Плюшко… Чарівний, дзвінкий голос пані Лідії захопив всіх і тримав у напрузі до останньої хвилини свята – презентації.

А це й справді було свято. Зал був прибраний яскравими вишитими рушниками, квітами, а на стіні красувався портрет поетеси, роботи відомого камчатського художника Володимира Соколова-Ширшова. Сама Лідія Миколаївна була одягнена в вишуканий український одяг, сорочку вишила її мама – Ніна Сидорівна Півторак.

Народилася Лідія Плюшко в селі Криві Коліна Тальнівського району, що на Черкащині. Щедра українська земля подарувала пані Лідії багато талантів: жіночу красу, чисту душу, творчу натуру. Талант - матері, дружини, господині, поетеси, співачки, подруги. Лідія – квітка квітнева – лісна конвалія, така чиста, тендітна, сором’язлива. Має серце, яке вміє віддано любити.

В збірці віршів «На крилах любові» Лідія Плюшко саме і говорить про цю свою безмежну любов, без якої їй не жити. Це щира жіноча лірика, справжня, як саме життя.

На презентації були присутні друзі та знайомі поетеси, а також родина: чоловік – Сергій Якович (котрому і присвячені всі вірші), та молодша дочка Анастасія, старшої Анни, на жаль, не було. Настуся разом з мамою заспівала українську пісню  «Чому розплетена коса». Це була маленька вистава, пісенний діалог двох жінок – мами й доні. Настуся й сама заспівала улюблений мамин романс. Для поетеси співали її друзі Антоніна Ходосова, Володимир Санькович. Особливою подією стала прем’єра пісні «Яка духмяна, світла ніч» у виконанні поетеси. Пісня перенесла нас в казкову українську ніч…

А вірші читали майже всі присутні: Антоніна Ходосова, Едіта Познякова, я - Алла Лобко, Валентина Дорошенко, Ольга Гаврилова, Надія Сивашенко, Валентина Волотова,

Лідія Плюшко. Та так натхненно і з такою любов’ю, що сльози виступали у тих, хто в повній тиші слухав «мелодію любові». Адже, думаю, кожна людина погодиться зі словами поетеси: «Нет в мире сильней ничего, чем чувство святое любовь».

Це перша збірка Лідії і дуже радісно, що знайшлися добрі люди, які допомогли її виходу. Це: С.А. Сайфулліна – спонсор книги, Т.А Краснощокова – видавець, А.В. Чіпізубов, який не тільки своїми графічними малюнками художньо оформив збірку, а й написав короткий анонс.

Спілкування з Лідією Плюшко і читання її віршів додає сили і радості. Бажаю їй і її родині здоров’я, творчого натхнення, запалу на довгі роки, щоб і надалі вона радувала нас і своїми віршами, і своїми піснями.

Лідія пише вірші, більшість, правда, російською мовою, але є і такі:

Я люблю людей за почуття,

Що беруть вони в свою дорогу,

А дорога та – людське життя

Сповнене надії і тривоги.

Добре, коли в нім кохання є,

Тільки ради нього треба жити,

Бо кохання – то життя моє,

Я не можу жить, щоб не любити.

Або оце:

Золотиста осінь майже землю вкрила,

Облітає листя із похмурих віт.

Ти, дитино мила, яблуком дозрілим

Котишся із дому у далекий світ.

Що з тобою буде – цього ти не знаєш,

Час настав гніздечко звити вам своє.

Може щось загубиш і, напевне, знайдеш, 

Бо якраз у цьому сенс життя і є…

Алла ЛОБКО

Клуб української культури ім. Івана Франка.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

http://kobza.com.ua/content/view/1674/40 30.12.06, 00:28:52

Лідія Плюшко читає свої вірші.

На світлинах: Лідія Плюшко читає свої вірші. Загальне фото після презентації її збірника «На крилах любові».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка