Друк
Розділ: Далекосхiдна хвиля (Хабаровськ)

«Далекосхідна хвиля» №5.Проведено презентацію його українських книжок, які вийшли в світ останнім часом в Хабаровську

Центром української культури Анатолія Криля «Горлиця» міста Владивостоку спільно з Генеральним консульством України 20 серпня у Владивостоці було проведено урочистий вечір, присвячений 18-й річниці Незалежності України «Побачення з Україною».

Програма вечора включала презентацію українських книжок, які з’явилися останнім часом на Далекому Сході. Перш за все це твори українського письменника й поета з Хабаровська Олександра Олександровича Лозикова, що побачили світ останнім часом. Це – романи «Роман завдовжки з життя, або шляхами Івана Багряного» (Хабаровськ, 2008 р.), «Дванадцять стежинок дитинства», «Заколот»,«Покликаний до помсти», збірка поетичних творів «Поетичні твори 2», які вийшли протягом вже цього, 2009 року у Хабаровську.

Крім того, Олександр Лозиков презентував останні числа (5-те та 6-те) часопису «Далекосхідна хвиля», який він видає фактично одинцем и який на сьогодні є чи не єдиним зараз в Росії українським журналом. А також «Антологію далекосхідної української лірики», яку він уклав. До антології увійшли вірші українців, переважно поетів-аматорів, які жили, або живуть на Далекому Сході, а також переклади, зроблені Олександром Олександровичем Лозиковим.

Кілька слів про нього – мого колегу і старшого товариша. Фактично Олександр Олександрович робіть все сам. Оскільки він в Хабаровську живе, а я у Владивостоці, а це десь 700 км, тому спілкуємось головним чином електронною поштою або телефоном. Честь видання журналу «Далекосхідна хвиля» належить йому, я – лише автор деяких матеріалів. Бо як історик займався саме цією темою - дослідженням історії українців на Зеленому Клині, захистив кандидатську дисертацію з цієї теми 4 роки тому. За 19 років, що я займаюся цією темою накопичився величезний матеріал, який я намагаюсь реалізувати, в тому числі і в цьому виданні.

Олександр Олександрович народився в місті Макіївка, там починав свій шлях трудовий, працював і на шахті, і на кузні. Після того служив у нас на флоті на Далекому Сході, був водієм на будівництві. Потім працював і журналістом, і у видавництві книжковому.

Зараз він є головним редактором журналу «Екумена», який виходить у Хабаровську російською мовою, але в якому є український розділ «Амурська хвиля» вже кілька років. Якось у пана Олександра виникла ідея видавати український журнал «Далекосхідна хвиля». Хоча б накладом 500 примірників. Він це і зробив. По-перше, як казав мені сам Олександр Олександрович, у нього збереглися вірші українців, які були першобудівничими міста Комсомольська-на-Амурі: і тих, що за комсомольськими путівками їхали на будівництво, і тих, які були репресовані і відбували покарання. Я був дуже здивований, а він сказав, що їх вистачить на багато журналів.

Може художній рівень цих віршів не надто досконалий, не довершений, але для мене як історика вони цінні як вияв свого часу, як документи, як маніфест української душі на Далекому Сході. Бо я народився і виріс на теренах українського «Зеленого клину» Росії, і хочу сказати, що будь-яка маніфестація українства на Далекому Сході – це є явище унікальне. Тому що зовнішні обставини абсолютно цьому не сприяли.

Наскільки я можу судити із своєї далечини,значною мірою ця ситуація нагадує ситуацію на малй батьківщині Олександдра Олександровича - Донбасі. Українських книжок – запали не знайдеш, української преси теж немає. І те, що є люди, українці, які не зреклися свого походження, свого народу, своєї мови, в несприятливих умовах писали вірші українською мовою, виявляли себе як українці, це, на мій погляд, варто належної оцінки. Треба до цих віршів підходити саме з цього боку, тобто будь-яке українське слово, тим більше слово друковане, або і усне, це – вчинок громадянський, може навіть і подвиг, бо простіше асимілюватися, знівелюватися, стати таким як всі, перейти на «общепонятный язык», не ускладнювати себе життя, задовольнятися тим, що є, - як більшість до речі, і робить.

Наскільки я знаю, Олександр Олександрович Лозиков є автором 30 книжок, які вийшли на Далекому Сході, серед них і декілька українських. Ми намагалися у середині 1990-х років видавати українську газету, але це було дуже важко і знаючи, що пан Лозіков видав у Хабаровську декілька книжок українською мовою, я можу належно оцінити, що це значить. З тих книжок одна з останніх є наслідком співпраці пана Лозікова і його земляка українського письменника Вадима Оліфіренка з Донецька, на якій позначено місце видання – Хабаровськ-Донецьк. Сама назва красномовна: «Донецька хвиля»... Тут зібрані саме матеріали, які свого часу вийшли в журналі «Екумена» в Хабаровську, редактором якого є Олександр Лозіков, в розділі «Амурська хвиля». Оскільки Олександр Лозіков є донеччанином, він є українським патріотом Донбасу. Це виявляється в його віршах, де звучить туга за батьківщиною, ностальгія. Ці матеріали поєдналися в цій книжці. А Вадим Оліфіренко з Донецька пише багато про українських письменників на Донбасі…

Крім того, на вечері презентувалися книжки наукового характеру. Це – збірник з матеріалами двох Міжнародних науково-практичних конференцій «Украинцы на Дальнем Востоке: история и современность», які було проведено у 2007-2008 роках Центром української культури «Горлиця» (м. Владивосток) спільно з Інститутом історії, археології та етнографії народів Далекого Сходу Далекосхідного відділення РАН. Це дві мої праці - монографія «Украинское национальное движение на Дальнем Востоке (1917-1922 гг.)» та історична розвідка «Шевченківські свята на Далекому Сході», а також історичне дослідження генерального консула України у Владивостоці кандидата історичних наук Олександра Петровича Данильченка «Етнічний розвиток та міжнародні зв’язки Півдня України (кінець ХVІІІ – перша чверть ХХ ст.)».

Вячеслав ЧОРНОМАЗ.

заступник голови Центру української культури «Горлиця».

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  

«Народила мене мати в Україні..».

«Антологія далекосхідної української лірики»

 «Дванадцять стежинок дитинства».

«Заколот»

«Покликаний до помсти»

«Роман завдовжки з життя»

«Поетичні твори 2».

Олександр Лозиков разом з генконсулом України Олександром Данильченком, співробітницею генконсульства Аллою Хоменко-Самойловою та В'ячеславом Чорномазом.

На світлинах: «Далекосхідна хвиля» №5. «Народила мене мати в Україні..». «Антологія далекосхідної української лірики». «Дванадцять стежинок дитинства». «Заколот». «Покликаний до помсти». «Роман завдовжки з життя». «Поетичні твори 2». Олександр Лозиков разом з генконсулом України Олександром Данильченком, співробітницею генконсульства Аллою Хоменко-Самойловою та В'ячеславом Чорномазом.