Дослідження

Скільки людей втратить Україна та як зупинити міграцію?

З початком повномасштабної війни з Росією мільйони громадян виїхали за кордон. Деяким українцям вже нема куди повертатися. Країни, які приймають біженців, намагаються заохотити найбільш працездатних українців залишитися жити та працювати в еміграції. Фактично Україна має, з одного боку, воювати з агресором, а з іншого – конкурувати з ЄС за своїх співвітчизників та створювати їм привабливі умови для життя. Як влада та бізнес боротимуться за українців та чи вдасться уникнути демографічної катастрофи?

З історії греко-католицьких парафій в Російській Федерації

У 1960 році вперше в Західному Сибіру, в Ханти-Мансійському автономному окрузі-Югра (Тюменська область),  були відкриті нафтогазові родовища. У подальшому їх стрімкому зростанні і освоєнні нових територій брав  участь весь Радянський Союз. На північ Тюменської області їхали і випускники профільних навчальних закладів Західної України: з Дрогобича та  Івано-Франківська. Вони пустили коріння в Північну землю, обзавелися сім'ями, після 1991 року стали громадянами РФ, але продовжують підтримувати зв'язки з рідними місцями, не забувши ні рідну мову, ні свої традиції, ні своє віросповідання.

Як характеризують омського юриста активісти українського руху в Росії

Ми вже інформували, що  8 грудня 2021 р. заступник прокурора м. Омська Володимир Кальницький від імені держави вибачився перед юристом Сергієм Винником у зв'язку з необґрунтованим притягненням його  до кримінальної відповідальності. До цього 12 травня 2021 р.  слідчим УМВС РФ по Омській області припинено кримінальну справу проти С.Винника «у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину». Ця новина викликала у колах української діаспори щонайменше подив. В той час, як інших українських активістів в Росії примушують згорнути навіть культурно-просвітницьку діяльність, закривають через суди українські національно-культурні автономії і громадські організації, колишнього  Регіонального віце-президента «небажаного» в РФ Світового Конгресу Українців реабілітують по всіх кримінальних справах. «Щось тут не те», - скажете ви. І, можливо, будете праві. Так чи інакше – інформація до роздумів:

Дані соцопитування на тему «Обізнаність мешканців України про діаспору та ставлення до неї»

Близько 70% громадян України позитивно ставляться до української діаспори. Водночас, лише 23% цікавляться українством за кордоном. Опитування на тему «Обізнаність мешканців України про діаспору та ставлення до неї» ініційоване Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», яке на волонтерських засадах провів Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» у серпні цього року в усіх регіонах України, окрім Криму та окупованих територій Донецької і Луганської областей.

До 175-річчя  Сергія Дяченка, якого казанці й досі вважають найкращим міським головою

Чимало людей, які народилися і виросли в Казані, або свого часу переїхали до нього, прославили це місто великими вчинками і справами. Одним із них є українець Сергій Вікторович Дяченко. Вперше про нього я почув багато років тому. Екскурсовод у розповіді про Дяченка, зауважив, що саме  завдяки йому Казань ще у ХІХ столітті «почала перетворюватися на європейське упорядковане місто». Отже, що це за людина, яку і сьогодні казанці шанують і вважають найкращим мером за всю історію існування свого міста?

Бесіди з письменником Борисом Ткаченком, автором першої в Україні документальної книги про Голодомор

Знайомтесь: Борис Іванович Ткаченко -  письменник, краєзнавець, етнограф, колекціонер українських старожитностей. Автор 11 книг, в т.ч. й першої в Україні про Голодомор ( «Під чорним тавром»), номінованої на Шевченківську премію. Лауреат літературних  премій імені М.Хвильового і В.Стуса. Живе у м. Лебедині Сумської області. Унікальна особистість, спілкування з якою, впевнені, не залишить байдужими наших читачів. Прислів’я «Життя прожити – не поле перейти» у його випадку це і поля, які він виміряв ногами як агроном (за фахом і місцем роботи), і поле  історії, поле страждань українського народу, яке перетнув разом із ним як письменник-патріот.

Бесіди з письменником Борисом Ткаченком, автором першої в Україні документальної книги про Голодомор

Знайомтесь: Борис Іванович Ткаченко -  письменник, краєзнавець, етнограф, колекціонер українських старожитностей. Автор 11 книг, в т.ч. й першої в Україні про Голодомор ( «Під чорним тавром»), номінованої на Шевченківську премію. Лауреат літературних  премій імені М.Хвильового і В.Стуса. Живе у м. Лебедині Сумської області. Унікальна особистість, спілкування з якою, впевнені, не залишить байдужими наших читачів. Прислів’я «Життя прожити – не поле перейти» у його випадку це і поля, які він виміряв ногами як агроном (за фахом і місцем роботи), і поле  історії, поле страждань українського народу, яке перетнув разом із ним як письменник-патріот.

Створюємо мапу пам’яток української історії і культури на території РФ

Події Визвольної війни в Україні під проводом Богдана Хмельницького та подальше існування України в єдиній із Росією державі для політичного життя України мали негативні наслідки. Але для культурного розвитку Росії вони виявилися вкрай важливими. Через Україну, завжди до того замкнена для західного впливу Росія увійшла в контакт із більш розвиненою європейською культурою, а українські митці та церковні діячі на довгі роки стали керманичами розвитку нової, європейської культури в Росії. Через Україну ознайомилася Росія тоді і з архітектурним стилем європейського бароко, бо в Україні на ті часи припав розквіт цього стилю, так званого українського або козацького бароко.

Бесіди з Борисом Ткаченком, автором першої в Україні документальної книги про Голодомор

Знайомтесь: Борис Іванович Ткаченко -  письменник, краєзнавець, етнограф, колекціонер українських старожитностей. Автор 11 книг, в т.ч. й першої в Україні про Голодомор ( «Під чорним тавром»), номінованої на Шевченківську премію. Лауреат літературних  премій імені М.Хвильового і В.Стуса. Живе у м. Лебедині Сумської області. Унікальна особистість, спілкування з якою, впевнені, не залишить байдужими наших читачів. Прислів’я «Життя прожити – не поле перейти» у його випадку це і поля, які він виміряв ногами як агроном (за фахом і місцем роботи), і поле  історії, поле страждань українського народу, яке перетнув разом із ним як письменник-патріот.

Створюємо мапу пам’яток української історії і культури на території РФ

Буремне для України ХVІІ століття далося взнаки й тим, що в Україні не збереглося жодної могили тодішніх українських гетьманів. Могила Богдана Хмельницького була сплюндрована поляками дуже швидко по його смерті, через перебудову братського храму зникла могила гетьмана Петра Сагайдачного у Києві, так само як і могила Івана Мазепи в румунських Ясах. Багато гетьманів загинуло, хто у московському, а хто у польському полоні, і про їхні поховання не залишилося жодної згадки. Мабуть єдиний гетьман цього століття, якому пощастило зберегти по собі пам’ять у вигляді поховання – це Петро Дорошенко (1627–1698), що гетьманував в Україні у 1665 –1676 роках.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка