Друк
Розділ: Дивоцвіт (Казань)

Паска і крашанки на столі під святковим дідухом

Казанські українці майже по-родинному зустріли свято в гостях у настоятеля Нікольського храму ієромонаха отця Петра Рубана

Організацію свята завжди бере на себе наш шановний голова, Володимир Миколайович Любченко, душа та рушійна сила нашої громади… І вже який рік, йому на допомогу приходить друга прекрасна людина – ієромонах отець Петро (Рубан), добрий друг громади, українець за походженням та настоятель прекрасної парафії Святителя Миколая, що у селі Руское Нікольськое Лаішевського району - у 20 хвилинах їзди від міста Казані.

Вже близько 15 років отець Петро займається відбудовою храму. Адже коли він приїхав у село, стіни храму були пусті, стара будівля потребувала капітального ремонту , але молитвами та руками батюшки храм став гордістю невеличкого, та вже досить відомого села.

Історія настоятеля храму вже сама по собі цікава. Батьки ієромонаха Петра українці: мати - полтавчанка, батько - донеччанин. Мама його живе разом з ним, допомагає отцю Петру у всьому, прекрасно спілкується українською, та з любов’ю пригадує свою Батьківщину….

Батюшка людина справді надзвичайна, і з цим погодяться всі хто його знає: з ним дуже легко та приємно спілкуватися, зовсім не відчуваєш дистанцію, яка так чи інакше присутня коли спілкуєшся із священиком, він людина щира та відкрита. Саме отець Петро допоміг з організацією автобусу на 50 осіб, домовився з головою сільської ради Сергієм Трусовим, який люб’язно надав нам приміщення у новенькому клубі селища.

4 квітня видалось особливо сонячне та тепле для Казані, міста, що повільно просинається після довгої зими... З самого початку, по приїзду в село, нас усіх зустріла мама настоятеля, та провела до Нікольської церкви…. Ошатної, вже оздобленої зсередини, з чудовим розписом. Мені особливо запам’ятались ікони, які так по-українські дбайливо були прикрашені де вишитими рушниками, де ручним гаптуванням.

А коли вже сіли за столи, не обійшлось і від смачних домашніх страв, пісень, добрих побажань миру і злагоди усім присутнім та нашій спільній Батьківщині - неньці Україні, за яку кожний з присутніх боліє всім серцем…

Звісно, Великдень - свято родинне. Але нажаль не у кожного є де і з ким провести цей особливий день в році, поспілкуватись та поділитись радістю, тому кожен раз, проводячи такі заходи, ми не забуваємо запросити до нашого українського кола людей що потребують цього над усе.

Великдень - це свято радості та Воскресіння Спасителя нашого Ісуса Христа.

Христос Воскрес!

Клавдія ТАТАР,

заступник голови НКА українців міста Казані.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Нікольська церква

Фото на фоні храму - члени української громади Лідія Марківна та Леся Пеньковська

Іконостас Нікольської церкви

Проводи гостей, в центрі - Володимир Любченко і отець Петро Рубан (в шкіряній кутці з бородою)

На світлинах: Паска і крашанки на столі під святковим дідухом. Нікольська церква. Фото на фоні храму - члени української громади Лідія Марківна та Леся Пеньковська. Іконостас Нікольської церкви. Проводи гостей, в центрі - Володимир Любченко і отець Петро Рубан (в шкіряній куртці з бородою).

Довідка:

Церква святого Миколи Чудотворця в селі Руське Нікольське Лаішевского району була побудована в 1848 році на місці старої дерев'яної церківки, що існувала тут із середини XVII століття. Лише пізніше, в 1889 році, поруч із храмом побудували цегельну каплицю. А через сто років, тепер уже в минулому столітті, Рада Міністрів Татарської РСР визнала обидві споруди історичним пам'ятником, зразком архітектури класицизму. Втім, це визнання не перешкодило використовувати пам'ятник... під склад мінеральних добрив.

У результаті "нецільового використання" внутрішні поверхні будинків були роз'їдені хімікатами. Повністю зруйнованими виявилися дзвіниця й притвор, напівзруйнована була каплиця. Знімок наочно демонструє стан історичного пам'ятника до реставрації.

За відновлення храму в 1999 році взялася міжнародна група компаній "Ітера". За два роки майстрам удалося повернути храму первозданний вигляд: були повністю відновлені церква, каплиця й дзвіниця, замінені практично всі комунікації, виготовлені панікадила, бра, свічники. Заново відлиті дзвони й зроблений різьблений дерев'яний іконостас замість знищеного. Дзвони були відлиті у Москві на заводі ім.Ліхачова - там же, де відливали дзвони для храму Христа Спасителя.

http://www.intertat.ru/ru/clauses/22/8720

В селе Русское Никольское проходит XVII Поволжский фестиваль русского фольклора «Каравон».

В селе Русское Никольское Лаишевского муниципального района проходит XVII Поволжский фестиваль русского фольклора «Каравон». В празднике принимают участие более 80 фольклорных коллективов из городов и районов Республики Татарстан, г. Новосибирска, Нижегородской, Кировской, Ивановской областей, Марий Эл, а также гости праздника – творческая группа 1 канала «Играй, гармонь!» под руководством Анастасии Заволокиной и ведущие телеканала «Эфир» Константин Куранов и Анастасия.

Казанскую епархию на фестивале представляет благочинный г. Казани прот. Алексий Чубаков.

Всех гостей праздника ждут театрализованное представление «Старины обычай древний – светлый праздник «Каравон», исполнение народных песен в подлинной, «аутентичной» манере, выставка-продажа изделий народных промыслов и декоративно-прикладного искусства «Город мастеров», конкурсные программы на «Песенной», «Частушечной» и «Спортивной» площадках. Для маленьких гостей фестиваля работают детская площадка с анимацией, а также представления Татарского государственного театра кукол «Әкият».

Каждый, кто приедет на праздник станет его непременным участником – традиционные русские обряды, игры, мастер-классы от лучших фольклорных коллективов, дегустация блюд русской национальной кухни. Уникальная возможность стать участником русской чайной церемонии и кульминационного действия праздника традиционного большого хоровода «Каравон» на Зеленой поляне села, рука об руку с носителями древнейшей старины, участниками ансамбля «Каравон», лучшими фольклорными коллективами и гостями праздника. Переступив порог «Каравона», вы моментально попадете в иное измерение, в котором царит размеренная, окрашенная позитивными тонами жизнь. Вашими попутчиками и друзьями будут чистый воздух, удивительная природа и приятная компания.

Организаторами фестиваля выступают: Министерство культуры Российской Федерации, Министерство культуры Республики Татарстан, Совет Лаишевского муниципального района.

Историческая справка

Праздник «Каравон» имеет более чем трехсотлетнюю историю. Приурочен он к престольному празднику села — дню Николая Чудотворца из города Мир в Ликии. Святитель Николай является одним из самых почитаемых святых не только в Русской Православной Церкви, но и в народной культуре.

Николин день — 22 мая — один из важнейших праздников в крестьянском календаре. К этому времени заканчивается сев основных сельскохозяйственных культур. На Николин день первый раз выгоняли в ночное коней. По народным представлениям, святитель Николай является покровителем лошадей.

В селе Русское Никольское праздник отмечался в течение трех дней: начинаясь с церковной службы в сельском храме, он переходил в дома к семейным праздничным столам, а затем — на улицу, где устраивались гулянья и хоровод — «Каравон». Это было особое действо, на которое девушки и женщины собирались в специально предназначенное место. Одежда — тоже особенная: праздничные сарафаны, атласные платки, а девушки повязывали на голову «по-ленточному» фатку (женский головной убор). Необычно и движение в «Каравоне»: по старинной традиции, соединившись мизинцами, все участники, от мала до велика, идут особым, «каравонным» шагом. Круг как бы пульсирует, то увеличиваясь, то уменьшаясь в диаметре и одновременно медленно вращается по «солнцу». Во время игры «Каравона» многие парни присматривали себе невест. А потому непременно за празднованием Каравона шла череда громких свадеб, всё с теми же фольклорными напевами и танцами.

В 1955 году, на волне компании «борьбы с религиозным опиумом» народные праздники в русских села были запрещены. Возродилась народная традиция в 1988 году благодаря инициативе председателя Никольского совета местного самоуправления Сергея Трусова и жителей села Никольское. Бабушки достали из сундуков старинные сарафаны, полотенца и украшения, стали вспоминать давно забытые песни, многие из которых звучат на особый лад и несут в себе особый колорит и мелодику. Так родился ансамбль «Волжанка», который позже, дабы сохранить традиции стал называться «Каравоном». Сегодня ансамблю «Каравон» 21 год, в его составе несколько групп: основная, средняя, молодёжная и детская, общей численностью 45 человек.

В 1993 году в празднике приняли участие 7 фольклорных коллективов из Республики Татарстан, с тех пор праздник стал проходить на республиканском уровне. Сегодня «Каравон» – один из популярнейших праздников и отмечается в Татарстане ежегодно. География участников и зрителей праздника уже вышла за пределы Республики Татарстан, и фестиваль приобрел статус Поволжского. В последние годы фестиваль собирает до 80 этнографических и вокальных ансамблей из Татарстана, регионов Поволжья – Нижегородской, Кировской, Ивановской областей, Марий Эл. Около 40% участников праздника составляют детские, юношеские фольклорные коллективы – учащиеся музыкальных общеобразовательных школ, центров внешкольной работы, культурно-досуговых учреждений республики.

Каждый май в село Никольское Лаишевского района съезжаются гости из разных уголков республики и страны, чтобы окунуться в традиции русского села и приблизиться к истокам самобытности, оставив за спиной городскую суету. Есть очарование, искренность и задушевность в старинных русских песнях... Да и невозможно, наверное, остаться равнодушными, хотя бы однажды окунувшись в атмосферу русской глубинки, вкусив деревенского быта и пообщавшись с настоящими народными певцами.

Татмедиа.ru/Православие в Татарстане. 23.05.2009

http://kazan.eparhia.ru/news/2009/?id=19542