Христина Кашуба Знову про фальсифіковані фінансові звіти і поточну роботу ревізійних комісій ФНКА УР та ОУР

У відповідь на запрошення першого заступника голови Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, директора сайту “Кобза-українці Росії” професора Стефана Паняка до членів ревізійних комісій ФНКА УР прийняти участь в Інтернет-конференції керівників НКАУ і голів постійних комісій на Форумі сайту для обговорення сучасного стану і засобів розв’язання існуючих проблем нашого громадського руху, як відповідальний в редакції за технічну сторону цього проекту, я почав налагоджувати безпосередні зв’язки з членами ревізійних комісій, обраних IV Конгресом Об’єднання українців Росії і ІІІ З’їздом Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”. На мої звернення почали надходити листи і записки від адресатів цього листування. Вважаю, що дуже цікавого листа надіслала обрана заступником голови Ревізійної комісії ФНКА УР пані Христина Кашуба. Вона - член Комітету громадян України, московський економіст, що під час виборчої кампанії у Москві була керівником ініціативної групи "За Ющенка". Ії шановний головуючий на IV Конгресі Об’єднання українців Росії пан Юрій Кононенко офіційно представив як заступника голови Ревізійної комісії Об’єднання українців Росії і запропонував виступити із звітом по результатам роботи Комісії перед всіма делегатами Конгресу і З’їзду. Але вона так і не звітувалась. І ніякого відношення до того звіту немала. Чому? Читайте самі, шановні, листа пані Христини..

Пані  Христина з делегатками з Москви та Димитровграду

На світлині: Христина Кашуба у залі засідань. Вона ж разом з пані Людмилою Мельник, завідуючою відділом Культурного центру Україні в Москві із делегатками Міжнародної конференції по діаспорі у Львові Майєю Клоковою і Галиною Лапштаєвою із Димитровградського українського земляцтва “Краяни”.

Андрій БОНДАРЕНКО,

головний редактор сайту “Кобза-українці Росії”

Лист пані Христини Кашуби:

Шановний пане Андрію!

Вибачте, я дуже коротко, власне, лише на Ваш лист. Ваші виступи на сайті я читала. Все вірно. Деякі факти у Вашій статті для мене були несподіванкою, і після цього я багато дечого зрозуміла. Я не ображаюсь на Вас: сама винна, що не маючи до звіту і до ОУР - ніякого відношення взагалі, по своїй доброті душевній погодилась "виручити" Юрка Кононенка, прочитати звіт. Тільки потім, коли стояла на сцені перед усім залом, зрозуміла, куди мене він втягнув.

Нічого я не підписувала, а побачила та прочитала цей папірець - звітом його назвати аж ніяк не можна - тільки перед засіданням.

Звичайно, я із задоволенням зроблю ще допис на сайт, але трохи пізніше, коли почнемо роботу ревізійної комісії ФНКА. Крім того, що я член комісії  Автономії, ще буду працювати бухгалтером в ОУР. В теперішньому стані наших українських справ це все не просто. Хочу у всьому розібратись сама, якщо зможу, бо дуже обпеклась на довірі.

Я в Москві 5 років, знала всіх громадських діячів здалека, тісніше - під час передвиборчої діяльності та підготовки до конгресу. Нічого про роботу ОУР, ФНКА і ревізійних комісій минулих складів сказати поки що не можу. Але тепер ми з головою Ревізійної комісії ФНКА Наталею Ковальовою маємо намір ознайомитись з документацією у пана Кононенка. Після цього зробимо висновки.

З усіма Вашими матеріалами я познайомилась, але відповім на всі питання пізніше. Тоді попрацюю над Вашими пропозиціями.

Дуже дякую за листа, за запрошення до співпраці на сайті. Ваш сайт мені подобається, намагаюсь читати всі дописи, дуже цікавить мене життя українців в Росії, бо я теж народилась в Сибіру, в Томській області. Батько був засуджений на 25 років, він учасник Кенгірського повстання (один з небагатьох, що чудом вижили), мама вагітною була вивезена. Хочу уявити, як би я жила, якби не вдалось повернутись на Україну.

З повагою,

Христина КАШУБА.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Для додаткової інформації читачам додаємо публікації на сайті “Кобза-українці Росії”, про які згадувала в своєму листі пані Христина Кашуба.

Про три склади Ревізійні комісії і “нульові баланси”

Звіти про стан фінансових справ керівництва ОУР і ФНКА Українці Росії”, що очолював пан Олександр Руденко-Десняк, не викликали ніякої довіри у делегатів форумів цих двох федеральних українських організацій

До фінансових звітів на минулих форумах федеральних українських громадських об’єднань було багато питань з боку опозиції. На жаль, і  IV Конгресі ОУР і III З’їзді ФНКА “Українці Росії” вони визвали питання і прояв недовіри делегатів, що навіть ніколи не входили до складу опозиції.

Невдячну місію звітуватись перед Конгресом і З’їздом чомусь взяв на себе головуючий в президії пан Юрій Кононенко. Хоча немовби збиралася це робити пані Христина Кашуба, член Комітету громадян України, московський економіст, що під час виборчої кампанії у Москві була керівником ініціативної групи "За Ющенка". Ії шановний Юрій Григорович офіційно назвав делегатам заступником голови Ревізійної комісії ОУР.

 Про це надалі, а зараз зверну увагу на основні показники Звіту Ревізійної комісії ОУР, яка згідно п.5.9 Статуту ОУР здійснювала контроль за фінансово-господарською діяльністю Ради та Правління ОУР.

Згідно з документом, що при реєстрації отримав кожен делегат IV Конгресу ОУР, за період після ІІІ Конгресу Об’єднання українців Росії до 1 квітня 2005 року до каси ОУР надійшли кошти в сумі 3500 руб. (членські внески). На усілякий випадок, повторюю суму – 3500 (три тисячі п’ятсот) російських рублів. 

У Звіті Ревізійної комісії ОУР записано, що (цитую) “видатки на статутну діяльність склали 3481 руб. 40 коп., у тому числі: 2781 руб. 40 коп. – відрядження членів Ради ОУР, 100 руб. – оплата послуг банку, 600 руб. – внески ОУР до Української Всесвітньої Координаційної Ради. Всі необхідні звітні документи є в наявності. Звіти до державних органів здавалися своєчасно і правильно.

Залишки у касі станом на 1 квітня 2005 р. становлять 18 руб. 60 коп.. Залишки на рахунку ОУР станом на 1 квітня 2005 р. становлять 113 руб. 16 коп.”

Офіційні документи, які яскраво характеризують дуже “високий” рівень фінансово-господарчої діяльності Ради і Правління ОУР. Виходить, що за період з 20 квітня 2002 року по 1 квітня 2005 року  на кожну із 60 присутніх в ОУР юридичних осіб, які заявили своїх делегатів на Конгрес, приходиться по 58 рублів і 33 копійок членських внесків, або по 19 рублів 44 копійок на рік від кожної української республіканської обласної громади.

Проект звіту, повторюю, частково озвучив сам Юрій Григорович Кононенко. А прийнятий він був лише після досить довгої дискусії. Чому делегати забарилися? Відкрию “таємницю”: річний членський внесок від однієї української громади, які їх голови виплачували на щорічних засіданнях Ради ОУР, становить 500 рублів. Порівняйте самі шановні добродії, розмір членських внесків колективних членів ОУР – юридичних осіб з тим, що установлено навіть у фізичних членів в одній із не самих багатих регіональних громадських організацій російської столиці – “Земляцтві киян м. Москви”, яке очолює пан Іван Сергійович Іщенко, керівник Об’єднання адміністративно-технічних інспекцій російської столиці. Цитую із Статуту цієї організації московських земляків із столиці України (рос.):

Установленные размеры членских взносов (ежегодно)

• для работающих членов – 1200 руб.

• для руководителей фирм и юридических лиц – 30 000 руб.

• для студентов, пенсионеров – в зависимости от их материальных возможностей (дивіться - http://www.zem-kiev.ru/press1.html).

Думаю, що є невелика різниця між 30 тисячами рублів, що відкрито, згідно зі Статутом земляцтва платять юридичні особи в об’єднанні не дуже національно свідомих московських киян, і  0,5 тисячі рублів, які таємно виплачують (а точніше, якщо вірити керівництву ОУР, нагло не платять) майже всі 60 юридичних осіб, що офіційно входять до Об’єднання українців Росії. Тобто, всього один член Земляцтва московських киян – керівник фірми чи організації – юридичної особи виплачує внесків рівно стільки ж, скільки не сплачують всі 60 національно-свідомих керівників українських національно-культурних організацій, що входять в Об’єднання українців Росії. А кожен рядовий член Земляцтва киян м. Москви – звичайна фізична особа – вже сплатив за останні 3 роки  3600 рублів членських внесків, тобто на 100 рублів більше, ніж за весь цей звітний період між Конгресами ОУР отримали офіційно усіх видів членських внесків - від фізичних і юридичних осіб - в великій федеральній Об’єднанні українців Росії на чолі з паном Олександром Руденком-Десняком, тепер вже Почесним головою ОУР. Тобто, наприклад, рядовий член РГО “Земляцтво киян м. Москви”, відповідальний секретар Об’єднання українців Росії Олексій Григорович за ці 3 роки сплатив членських внесків в своєму київському Земляцтві більше, ніж ОУР за цей же час отримало грошей від усіх 60 організацій, які входять в це федеральне громадське об’єднання!

Хтось скаже “Бідні ми бідні!”, хтось заволає – “Дурять нашого брата, ох, і дурять!” А я поки що промовчу. Тільки одне зауваження: 2781 руб. 40 коп. на відрядження членів Ради ОУР – це, мабуть, на лише московське метро. Бо тільки на те, щоб проїхати із Москви хоча б до нашої Самари і повернутись в першопрестольну – і не на літаку, а в купейному вагоні швидкого поїзду “Жигулі” потрібно майже 4000 рублів. Тобто, членські внески з однієї української громади не за 3, а за 8 років! А є ж у нас крім Самари, до якої всього 1100 км, ще і Хабаровськ, Владивосток, Петропавловськ-Камчатський...

А друге моє зауваження чи спостереження таке: мабуть, якщо вірити всі ці 3 роки членські внески крім самарського “Променя” та тольятінського “Дніпра” пару разів платили лише ще із якоїсь мені невідомої громадської організації. А всі інші 57 чи 77 українських громад дружньо ігнорували свої статутні обов’язки. А Правління ОУР все це ігнорувало чи імпотентно не втручалося.

Про Звіт Ревізійної комісії ФНКА “Українці Росії” додатково писати не буду: там записано, що за останні 3 роки це федеральне об’єднання отримало від 16 чи 18 своїх членів 2500 рублів членських внесків. Тобто, щорічно їх виплачували на протязі цих 3 років менше ніж 2 регіональні чи місцеві національно-культурні автономії. Ви не вірите, що таке могло бути і впевнені, що це брехня? А даремно. Далі буде ще цікавіше.

Згідно з Протоколом ІІІ Конгресу Об’єднання українців Росії за підписом голови ОУР Олександра Руденка-Десняка та секретаря Любові Д’яченко, копія якого є в редакції незалежного сайту діаспори “Кобза”-українці Росії”, ніяких грошей на рахунок Об’єднання з 1997 по 2002 рік зовсім не поступало. Цитую дослівно і на російській мові, бо саме так записано в цьому документі:

“2. Отчет о деятельности Ревизионной комиссии ОУР

Харамбура, Руденко-Десняк, Дьяченко, Григорович

Постановление III Конгресса Объединения украинцев России

Об отчёте о деятельности Ревизионной комиссии ОУР

(принято единогласно)

1.      Отчет о деятельностиРевизионной комиссии ОУР утвердить.

2.      Отметить, что за отчетный период денежные средства на расчетный сет ОУР не поступали, имущества на балансе ОУР нет, необходимые отчетные сведения в государственные налоговые и другие органы Сонетом ОУР сдавались своевременно с нулевым балансом. Обратить внимание членов и отделений ОУР на необходимость выполнения уставной нормы о своевременном и полном перечислении членських взносов.

3.      Отметить, что письма и заявления, поступавши в Сонет и Правление ОУР (за отчетный период поступило 182 письма и заявления), рассматривались своевременно. Всем заявителям даны ответы”.

Автор не повірив спочатку своїм очам, коли вперше про “нульовий баланс” для Об’єднання українців Росії - такої б здавалося великої і поважної федеральної організації, яку тим більше очолював шановний пан Олександр Руденко-Десняк із не менш достойним правлінням. Але колега та земляк із донецького міста Горлівки з порталу українців Москви “Разом.ru” пан Владислав Кириченко (котрий фінансував передвиборчі мітинги  у Москві, але звіту від пана Кононенка так і не домігся) підтвердив, що ОУР не один раз здавало фінансові звіти з так званими “нульовими балансами”. Цитую його дослівно:

ОУР - организация украинцев России, в отличие от ФНКА имеет расчетный счет, сдает нулевые балансы, возглавляется все тем же Руденко-Десняком.

ОУМ - Организация украинцев Москвы,  состоит из членов Совета ОУР и сочувствующих  Не имеет членства, бюджета и внятной программы, что роднит ее с ФНКА УР и ОУР. Возглавляет В.Ф. Семененко.

(див. http://www.razom.novikov.kiev.ua/ua/ - 14.04.2005)

Виходить так, що за 7,5 років після ІІ Конгресу ОУР Об’єднання тільки і отримало, що 3,5 тисячі рублів членських внесків. На ці гроші і жили. Випускали кольорові журнали і радіопрограми в московському ефірі, їздили у відрядження в Київ і Сполучені Штати Америки та в Канаду, відправляли по 60 спостерігачів на президентські вибори в Україну...

Грошей не було, зате ревізорів, якщо вірити паперам, в ОУР було багато. Редакція сайту має копії двох протоколів по підсумкам ІІІ Конгресу ОУР, підписаних Олександром Руденком-Десняком і Любов’ю Дьяченко. А в них – два склади немовби затвердженої Конгресом Ревізійної комісії ОУР:

1.      Л. Харамбура, А. Вишневський, Р. Коляда

2. В. Слюсарчук, Л. Харамбура, С. Ященко

Але і цих двох складів Ревізійної комісії для перевірки документів про 3,5 тисячі рублів членських внесків за майже 8 років роботи організації виявилося замало. І без рішення Конгресу ОУР з’явився якийсь третій склад Ревізійної комісії ОУР чи ФНКА “Українці Росії”. Бо на ІV Конгресі так і не звітувалася, але була готова до цього Ревізійна комісія нового, вже, виходить, 3-го складу. Готувалась доповідати заступник голови РК пані Христина Кашуба. Яка підійшла до трибуни Конгресу, але слова від головуючого пана Кононенка так і не отримала.

Ось що про це в листі в редакцію сайту написала її колега по новообраній Ревізійній комісії “ФНКА “Українці Росії” Наталя Ковальова – Медведюк (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Тула). Цитую у перекладі на українську:

“Що стосується Семененка і Кононенка в відношенні фінансів, то ми, як спостерігачі на 3-м турі, отримали з Володєю (Сенишиним) по 100 доларів, і квитки в один  кінець. На питання – потрібний чи звіт, нам відповіли – не потрібний. А не дали би, поїхали би за свои. Ну що скажеш на їх мишачу метушню? Самі себе зневажають. Образливо, що через це весь українське рух втрачає авторитет.

Христині Кашубі потрібно було не виходити на трибуну узагалі. Тим більш, что НІЯКИХ документів їй не було представлено. І в склад Ревізійної комісії її прийняли заочно. Якщо уже Статут не можуть показати та інші реєстраційні документи, то що говорити про фінансові документи?”

Пані Кашубі звітуватись дуже активно “допоміг” сам пан Юрій Кононенко. Він в високому темпі запитав делегатів: “Чи є до неї питання?” І зразу ж, не давши опам’ятатись присутнім в конференц-залі Культурного центру України в Москві, сам же відповів: “Питань не має”. І тому тут же надав слово для виступу ветерану українського руху в Росії панові Василю Бабенку - для обговорення першого питання порядку денного Конгресу. Пана Бабенка делегатам послухати було дуже цікаво, його виступ чекали, а тому про звіт Ревізійної комісії, схоже, зразу ж забули до наступного дня.

До речі, ні в одному виданні ОУР та органі ЗМІ діаспори з 1993 року склад Ревізійних комісій паном Руденком-Десняком і його помічниками не публікувався... Тільки - Правління, Голова, заступники... Не вказано склад Ревізійних комісій в виданні ОУР “Мы – граждане России”. Материалы I Конгресса украинцев в России (23-24 октября 1993 года, г. Москва). М., «Славянский диалог», 1994; ні в “Незалежній газеті українців Росії “Український вибір” (№ 3-4 (25-26), березень-квітень 1998 р., де на 4-10 сторінці були розміщені офіційні публікації матеріалів ІІ Конгресу українців Росії, ні в “Незалежному виданні українців в Росії “Український огляд/ Украинское обозрение” № 2(4) за травень 2002 року, де опубліковано матеріали ІІІ Конгресу українців Росії...

Тим більше – ніде не публікувалися дивні звіти і протоколи ревізійних комісій по підсумкам контролю за фінансово-господарчою діяльністю Об’єднання. Бо так звані “нульові баланси” – це вам любий бухгалтер чи аудитор скаже - робляться навіть не при банкрутстві, а лише тільки при повній ліквідації підприємств і організацій. А пан Олександр Олександр-Руденко, не соромлячись людей, робив це з московськими членами Правління ОУР неодноразово.

Пробачте, мені якось соромно було читати в Звіті Ревізійної комісії ОУР за 3 роки про 3,5 тисячі рублів для національного Об’єднання  такого високого федерального рівня, бо просто неможливо порівнювати ці копійки з тими грошима, що, наприклад, офіційно отримують із регіональних і місцевих бюджетів хоча б українські організації Самарської області. Наприклад, за 2003 рік тільки з обласного бюджету на самарських українців було виділено 230 тисяч рублів, із яких 100 тисяч - на фінансування української програми передач на українській мові “Веселка” на обласному радіо, автором і ведучим якої я вже 12 років... Тобто, за роки між Конгресами ОУР самарський “Промінь” і земляцтво “Дніпро” з Тольятті можуть отримати із регіонального бюджету стільки ж, скільки ОУР формально назбирає членських  внесків за 200 (двісті!) років... Це ж абсурд!

І так багато хто думає. Як повідомив нам член КЛГП і редактор нашого сайту Василь Коломацький (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; Канада), «СКУ під час виборів переказав фінанси Валерію Семененко на спостерігачів на 2-й та 3-тій тури. На 2-й тур було переказано 700 ам. дол, а на 3-тій - 8000 ам. дол. Саме завдяки цій підтримці Валерій Семененко (Москва) організував відправку більше 50 спостерігачів на 3-тій тур. Як повідомив Голова КЛГП професор Юрій Даревич (Торонто) обіцяні спостерігачі прибули в Україну і фінансовий звіт від Валерія Семененка частково було отримано.

Чи були у цієї кампанії, організованої Валерієм Семененко, інші спонсори і чи дана кампанія участі у виборах в Україні велася в рамках ОУР, чи незалежно, невідомо. На Конгресі згадки про 8.700 ам. дол., отриманих від СКУ,  не було.

Але оскільки ОУР є членом СКУ, то хоча б з цієї причини згадати про спонсорську допомогу цієї організації треба було“.

А наш колега Анатолій Даценко із Москви вважає, що сума, отримана Олександром Руденком-Десняком  від Тюменської Нафтової кампанії (ТНК) порядку 10.000 американських доларів (за радіопроект). Якщо там ОУР значиться як засновник, то де звіт за гроші? Шановний пан Руденко-Десняк придбав собі апаратуру в рамках проекту. Це власність ОУР чи його? Пан Анатолій написав в редакцію нашого сайту: “Приблизно знаю, скільки коштує використання можливості FМ-станції - хоч раз на тиждень плюс обладнання протягом півроку. Це була приватна розмова. Не виступ. Припускаю, що сума може меншою й більшою. Але не набагато. Ось за ці слова я готовий відповідати”.

Мабуть тому, що такі підходи старого керівництва ОУР у делегатів Конгресу нічого крім сорому не визивали, пропозиції про новий склад Ревізійної комісії ОУР, який відстоював головуючий пан Юрій Кононенко, підтримано не було. Врешті решт замість пропонованої комісії (Олександр Даніельбек, Христина Кашуба, Валентина Слюсарчук) було обрано нових людей. В Ревізійну комісію ОУР ввійшли люди, яким делегати довіряють: Орися Довган з Сургуту, Микола Свинтицький з Тюмені, Тарас Дудко із Москви. Дай же їм Боже сил і наполегливості, щоб на наступному Конгресі не було соромно за безпринциповий “Звіт” так званої Ревізійної комісії...

Автор цих заміток не може нічого сказати про якісь там фальсифікації документів, і не збирається якось звинувачувати колег - членів Ревізійних комісій – в їх повній безпринципності. Цього і не треба робити. Впевнений, що свою оцінку багаторічній діяльності команди нинішнього “почесного голови ОУР” вже дав новий президент України Віктор Андрійович Ющенко, коли не став вітати стару команду пана Руденка-Десняка. Можна поважати і вітати чесних, хоч і бідних людей, а не упертих, войовничих старців і жебраків, які прикриваються від державних органів контролю фіговими листками “нульових балансів”. А для звіту про фінансово-господарську діяльність дають лише дані про членські внески. Більш схожі на якісь неймовірні казки для малих дітей...

Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України.

”Я б це назвав середньовічною азіатчиною...”

Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайло Горинь про недолік демократизму і людяності у деяких керівників українського руху в Росії.

- Пане Михайле, як Ви оцінюєте Конгрес та З’їзд двох головних федеральних громадських об’єднань, які відбулися в Москві зразу після перемоги народно-демократичної “Помаранчевої” революції в Україні? На вашу думку, як пройшли ці дні роботи головних форумів російських українців?

- Я хотів би сказати, що це було одне із найбільш чисельних зібрань української діаспори в Росії, де були не тільки делегати, але одночасно с цим і гості, зацікавлені люди. Я вважаю, що у цьому відношенні увага до громадських організацій українців Росії підвищилася. Була помітна зацікавленість цією подією. Вважаю, що “Помаранчева” революція має по сьогоднішній день великий вплив не тільки на умонастрої громад в Україні, але і поза за її межами. І таке відчуття, що українські громади Російської Федерації піднялися у настроях. І зі свого боку можу сказати, що більше півтора десятка заяв, звернень, петицій – я не підраховував - було направлено тільки в Українську Всесвітню Координаційну Раду із різних регіонів Росії. Це найкращий доказ того, що сталася унікальна подія в історії, коли Україна вийшла в число найбільш популярних країн світу. І якщо кілька днів тому назад збирався Конгрес, на якому виступав Ющенко, і за кожним абзацом, а деколи – за кожним реченням, яке він сказав, вставали конгресмени і скандували “Ющенко! Ющенко!” Ми маємо великий, як кажуть росіяни, -  “задєл” популярності. Ми повинні його використати для того, щоб затвердити Україну як велику європейську державу. Я є переконаний в тому, що ХХІ століття – це століття українського народу, це століття української держави. І ми будемо однією із тих держав, яка буде визначати політичний клімат у Європі, або будемо впливати на цей політичний клімат. Ми здобули щось незвичне. Треба мати вміння, треба прикладати зусилля, терпіння, аби цей всесвітній авторитет можна було використати в інтересах розбудови великої європейської української держави. Незалежної держави, а не домініону Росії...

-          Ви – демократ. За це Ви пройшли через радянські тюрми і мордовські табори для дисидентів та політичних ув'язнених. Демократизм – це природна Ваша риса, як людини. Наскільки, на Вашу думку, демократично проводилися ці два форуми української громадськості? Наприклад, яка Ваша оцінка того факту, що вчора їх організатори не допустили - із застосуванням грубої фізичної сили – звітуватися перед  делегатами Конгресу і З’їзду члена правління, відповідального секретаря ОУР...

-          Олексія Григоровича... Я знаю, що його тут навіть побили... А хто його побив?

-          На жаль, пане Михайле, я навіть був свідком цього. Бо це відбувалося вранці в Культурному центрі України в Москві відкрито - на моїх очах грубу фізичну силу проти цього вже літнього чоловіка застосували охоронці заступника голови Об’єднання українців Росії пана Валерія Семененка. Здається саме тому, що пан Григорович вечором напередодні попередив на нараді керівників українських громад з регіонів, що він буде критикувати і  розповість про якісь фальсифікації з боку керівництва ОУР. Я бачив у нього закривавлене обличчя, ліву руку в крові, кажуть він був госпіталізований із струсом мозку і йому вже зробили операцію...

-          Я теж бачив Олексія Григоровича, але тільки після того, як його вже вранці побили...

-          Не можу представити, щоб під час Всесвітнього Українського Форуму за якусь можливу провину і критику в вашу адресу в Києві побили голову секретаріату УВКР Максима Розумного чи секретаря Світового Конгресу Українців професора Віктора Поденка... Щоб таке відбулось і їм, обраним керівникам просто не дали виступити на Форумі перед делегатами...

-          Я вважаю: те, що тут вчора відбулося і поведінка за столом ведучого пана Юрія Кононенка далекі від демократизму. Я навіть попросив пана Василя Бабенка зробити зауваження, щоб Кононенко вів себе толерантно і не перебивав виступаючих на кожному кроці. Я б це назвав середньовічною азіатчиною. І Бабенко потім це повторив: “Горинь назвав це азіатчиною!” Не можна навіть допустити такої розв’язаності ведучого. Я побачив це вперше. Об’їхав півсвіту, але не один ведучий з’їзду чи конгресу на моїх очах не дозволив собі подібного... Вибачся, зроби кілька зауважень для того, щоб зупинити людину.. Але так як у нього - такого я ще не бачив. Це для мене в перший раз, це - збереження “совєтчини”! Другий випадок, коли прямо на Конгресі нападають на члена ОУР і прямо б’ють людину...

-          Пане Михайле, хотів би додати Вам для інформації, що буквально напередодні Конгресу Олексія Григоровича, обраного на минулому Третьому Конгресі членом правління і на посаду відповідального секретаря ОУР, закритим розпорядженням московських керівників Правління було об’явлено звільненим від обов’язків відповідального секретаря Об’єднання...

-          Я вважаю, що це порушення Статуту Об’єднання українців Росії - раз, що це порушення людяності - два, і що це недопустима річ, коли людина, керівник солідної всеросійської федеральної організації допускає того, щоб свого товариша по громадській роботі можна було побити та ще під час Конгресу. Це - три.

-          Не захищаю Григоровича, але хотів почути від Вас саме оцінку демократичності дій організаторів цих українських форумів...

-          А я здивований, що це питання сьогодні не обговорювалося. Його треба було поставити першим. Обговорити і засудити це ганебне дійство. Дякую.

-          Дякую Вам, пане Михайле!

Андрій БОНДАРЕНКО.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка