Друк
Розділ: Голодомор
На території Державного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні»
На території Державного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні»

Блаженніший митрополит Київський Володимир відправив заупокійну літію за жертвами Голодомору 1932-1933 років

27 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Цього дня на території Державного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» пройшли жалобні заходи.

Спочатку Предстоятель Української Православної Церкви разом Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир із Президентом України Віктором Януковичем та Прем’єр-міністром Миколою Азаровим поставили квіткові композиції з калиною, колосками та запаленими свічками до скульптури «Гірка пам’ять дитинства», що символізує померлих з голоду дітей.

Далі, після хвилини мовчання, Блаженнійший митрополит Володимир відправив заупокійну літію за безвинно постраждалими співвітчизниками. Блаженнішому владиці співслужили єпископи Ніжинський і Прилуцький Іриней, Яготинський Серафим. За богослужінням заупокійні піснеспіви виконав хор Київських духовних академії і семінарії під управлінням ігумена Романа (Підлубняка).

На меморіальній церемонії також були присутні урядовці, парламентарі, громадські діячі, київське духовенство.

Учасники церемонії також відвідали музейну експозицію на території меморіалу, де запалили поминальні свічки та переглянули Національну книгу пам'яті жертв голоду.

За матеріалами інформагентств та офіційного сайту УПЦ

http://www.patriarchia.ru/ua/db/print/1329161.html 

Квіткові композиції з калиною, колосками та запаленими свічками до скульптури «Гірка пам’ять дитинства»
Квіткові композиції з калиною, колосками та запаленими свічками до скульптури «Гірка пам’ять дитинства»
Блаженнійший митрополит Володимир відправив заупокійну літію за безвинно постраждалими співвітчизниками
Блаженнійший митрополит Володимир відправив заупокійну літію за безвинно постраждалими співвітчизниками

На світлинах: На території Державного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні». Квіткові композиції з калиною, колосками та запаленими свічками до скульптури «Гірка пам’ять дитинства». Блаженнійший митрополит Володимир відправив заупокійну літію за безвинно постраждалими співвітчизниками.

Голодомор: 23 докази геноциду й жодного спростування

Кількість українців з 1926 по 1939 рр. скоротилася з 31,195 до 28,111 млн., тобто на 11%. За цей же час кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 млн., або на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16%…

Янукович змінив позицію щодо Митного союзу на 180 градусів

Напередодні відзначення роковин Голодомору 1932-1933 років президент Янукович сенсаційно змінив позицію щодо вступу України до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. "Коли мені ставлять, наприклад, питання, чи зможе Україна вступити до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, - це можливо. Але в нас є процедури, які ми маємо пройти в Україні, наприклад, (внести) зміни до Конституції, які можливі, і їх можна вирішити як в парламенті, так і, наприклад, на всеукраїнському референдумі", - сказав Янукович.

Між тим, ще 27 квітня він заявляв таке: "Україна зробила свій вибір на користь вступу до Світової організації торгівлі кілька років тому... Україна інтегрована в СОТ... і, безумовно, входження до Митного союзу Росії, Білорусі, Казахстану сьогодні є неможливим". Ця фраза неодноразово повторювалася самим Януковичем та його оточенням. "Віктор Федорович і у своїй інавгураційній промові, і під час передвиборчої кампанії чітко і ясно показав, що будь-які нові кроки в міжнародному співробітництві з будь-якими країнами можуть будуватися тільки за умови не порушення вже укладених договорів... Митний союз прямо суперечить і буде дуже сильно ускладнювати членство України у Світовій організації торгівлі. На сьогоднішній день, та й у завтрашньому, післязавтрашньому дні, це питання стояти не може", - заявляла перша заступниця голови Адміністрації Ірина Акімова.

Аж ні, виявляється, тут „порожняк”. Москва задіяла до Януковича такі аргументи, що відмовитися виявилося неможливим: президент з грацією бегемота змінив свою позицію на 180 градусів. Де гарантія, що завтра він не змінить свою позицію в питаннях територіальної цілісності й незалежності країни?

І це при тому, що кілька днів тому на самміті ЄС українська влада запевняла, що орієнтир на ЄС – незмінний. Між тим у самому ЄС чітко кажуть, що зона вільної торгівлі з ЄС (не кажучи про членство) і Митний союз – речі несумісні.

Інше питання: навіщо президент каже про зміну Конституції як умову вступу до Митного союзу, тим більше через референдум? Як відомо, референдумом змінюється розділ "Загальні засади" Конституції, у якому, зокрема, стверджується, що Україна є суверенною і незалежною державою, що суверенітет України поширюється на всю її територію, що територія України в межах нинішнього кордону є цілісною і недоторканною.

На тлі таких загроз той факт, що Віктор Янукович цілком прогінорував демонстративну ліквідацію Росією останньої української організації в РФ, яка займалася питаннями висвітлення Голодомору, виглядає як дрібна деталь, хоча й показова.

Може, варто згадати тих, хто зберігав людське обличчя?

Зрозуміло, що не сам Янукович писав розповсюджену від його імені заяву з нагоди роковин Голодомору. Однак від того її „посили” не менш значущі.

„То був справжній Армагедон, коли люди од голоду втрачали людське", - говориться від імені президента. Може, варто було згадати не лише тих, хто з горя збожеволів, а й тих, хто, помираючи, зберігав людське, рятуючи дітей і близьких?

За Януковичем, це „горе вселюдське”. У Януковича і його голів адміністрацій, які розродилися коментарями з приводу Голодомору (Кіровоградської і Донецької ОДА) горе може бути чиє завгодно – вселюдське, народів СНД, СРСР, навіть Космосу, але тільки не українське.

Президент значно більш різкими словами, ніж режим Сталіна, затаврував істориків, котрі вивчають Голодомор: „З дозволу сказати, "вчених", які „легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду". Від 3 мільйонів - до 5 мільйонів - до 7 мільйонів, а то й більше - то це вже кощунство... Це - непростимий гріх".

23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.

Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?

За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.

І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.

Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?

· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?

· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" й продовжував так робити ще десятиліття?

· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?

· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?

· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.

· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).

Суспільство поділено на тих, хто солідаризується з жертвами Голодомору й тими, хто його організував

У заявах щодо Голодомору, так само як і в інших заявах, котрі стосуються питань історії, українське керівництво стає однозначно на бік Росії, а не на бік української національної ідентичності, яка є постгеноцидною і формується в дуже складних умовах. Це означає, що для нинішнього керівництва Україна є, по суті, чужою - з нею поводяться як із засобом для отримання коштів, а не як із Батьківщиною

Сьогодні слід усідомити, що наше суспільство поділене не на Схід і Захід, а на тих, хто солідаризується з жертвами геноциду 1932-1933 років, і тих, хто з тими, хто організовував і здійснював геноцид. Останніх – незначна меншість. Але вони добре розставлені.

У Партії регіонів є багато людей, які тут не народилися і які не мають родичів в Україні. І звичайно, їм не так близька наша історія. Але коли ти приходиш на чужу землю, твоя цивілізованість визначається тим, чи шануєш ти могили цієї країни. Власне, людська цивілізація почалася з ушанування могил. Так власне історики та археологи визначають початок людської цивілізації. До того, як люди почали вшановувати могили, вони були дикунами.

Судячи з дій влади, не можна виключати, що поставлено й виконується завдання ліквідації Української держави, із забезпеченням матеріальної винагороди її ліквідаторам.

Очевидно, що постгеноцидний характер України послаблює нашу країну, дає можливість робити з нею те, що влада робить сьогодні. Може, ще й тому влада не бажає чесно думати й говорити про Голодомор?

Олександр Палій,

історик

http://www.unian.net/ukr/news/news-408524.html

Голодомор: 23 доказательства геноцида и ни одного опровержения

Число украинцев с 1926 по 1939 гг. сократилось с 31,195 до 28,111 млн., то есть на 11%. За это же время количество россиян выросло с 77,791 до 99,591 млн., или на 28%. Население СССР в целом выросло на 16%.

Янукович изменил позицию относительно Таможенного союза на 180 градусов

В канун отмечания гогодвщины трагедии Голодомора 1932-1933 годов президент Янукович сенсационно изменил позицию относительно вступления Украины в Таможенный союз с Россией, Беларусью и Казахстаном. "Когда мне задают, например, вопросы, сможет ли Украина вступить в Таможенный союз России, Беларуси и Казахстана, - это возможно. Но у нас есть процедуры, которые мы должны пройти в Украине, например, (внести) изменения в Конституцию, которые возможны, и их можно решить как в парламенте, так и, например, на всеукраинском референдуме", - сказал Янукович.

Между тем, еще 27 апреля он заявлял такое: "Украина сделала свой выбор в пользу вступления во Всмирную торговую организацию несколько лет назад... Украина интегрирована в ВТО... и, безусловно, вступоение в Таможенный союз России, Беларуси, Казахстану сегодня является невозможным". Эта фраза неоднократно повторялась самим Януковичем и его окружением. "Виктор Федорович и в своей инаугурационной речи, и во время предвыборной кампании четко и ясно показал, что любые новые шаги в международном сотрудничестве с любыми странами могут строиться только при условии не нарушения уже заключенных договоров... Таможенный союз прямо противоречит и будет очень сильно осложнять членство Украины во Всемирной торговой организации. На сегодняшний день, да и завтра, и послезавтра этот вопрос стоять не может", - заявляла первый заместитель главы Администрации Ирина Акимова.

А вот и нет, оказывается, здесь „порожняк”. Москва задействовала по отношению к Януковичу такие аргументы, что отказаться оказалось невозможным: президент с грацией бегемота изменил свою позицию на 180 градусов. Где гарантия, что завтра он не изменит свою позицию в вопросах территориальной целостности и независимости страны?

И это при том, что несколько дней назад на саммите ЕС украинская власть уверяла, что ориентир на ЕС – неизменен. Между тем в самом ЕС четко говорят, что зона свободной торговли с ЕС (не говоря о членстве) и Таможенный союз – вещи несовместимые.

Другой вопрос: зачем президент говорит об изменении Конституции как условии вступления в Таможенный союз, тем более через референдум? Как известно, референдумом изменяется раздел "Общие принципы" Конституции, в котором, в частности, утверждается, что Украина является суверенным и независимым государством, что суверенитет Украины распространяется на всю ее территорию, что территория Украины в пределах нынешней границы является целостной и неприкосновенной.

На фоне таких угроз тот факт, что Виктор Янукович полностью проигнорировал демонстративную ликвидацию Россией последней украинской организации в РФ, которая занималась вопросами освещения Голодомора, выглядит как мелкая деталь, хотя и показательная.

Может, стоит вспомнить тех, кто сохранил человеческое лицо?

Понятно, что не сам Янукович писал распространенное от его имени заявление по случаю годовщины трагедии Голодомора. Однако от этого его „посылы” не менее значимы.

„То был настоящий Армагеддон, когда люди от голода теряли человеческое", - говорится от имени президента. Может, стоило вспомнить не только тех, кто с горя обезумел, но и тех, кто, умирая, хранил человеческое лицо, спасая детей и близких?

Согласно Януковичу, это „горе общечеловеческое”. У Януковича и его глав администраций, которые разродились комментариями по поводу Голодомора (Кировоградской и Донецкой ОГА) горе может быть чье угодно, – общечеловеческое, народов СНГ, СССР, даже Космоса, но только не украинское.

Президент значительно более резкими словами, чем режим Сталина, заклеймил историков, которые изучают Голодомор: „З разрешения сказать, "ученых", которые „легко кидаются миллионами погибших от голода". От 3 миллионов - до 5 миллионов - до 7 миллионов, а то и больше - то это уже кощунство... Это - непростительный грех".

23 доказательства геноцида и ни одного опровержения

Янукович призывает изучать факты. А факты, таковы, что даже 7 миллионов жертв может оказаться минимальной оценкой.

Если Голодомор – не Геноцид, а "общая трагедия", то как так получилось, что между переписями 1926 и 1937-го годов население СССР, без учета украинцев и казахов, выросло на 119,4%? За время этот же численность украинцев уменьшилась на 15,3% от численности украинцев в 1926-ом году. То есть по состоянию на 1937 год число украинцев, в случае распространения на них общесоюзных тенденций, должно было бы составлять 37,246 миллионов.

А СОСТАВЛЯЛО 26,421 МИЛЛИОНОВ, ТО ЕСТЬ НА 10,825 МИЛЛИОНОВ МЕНЬШЕ.

Конечно, можно сказать, что перепись 1937 года организовали вредители троцкисты-бухаринцы, за что они были жестко, но справедливо наказаны советским правосудием.

Но как тогда быть с данными официально признанной в СССР советской переписи 1939 года?

По этим данным, число украинцев с 1926-го по 1939-й годы сократилось с 31,195 до 28,111 миллионов, то есть на 11 процентов. За это же время, например, количество россиян выросло с 77,791 до 99,591 миллионов, то есть на 28%. Население СССР в целом выросло на 16% - с 147,028 до 170,557 миллионов.

Если бы на Украину распространить хотя бы среднесоюзные темпы роста населения, даже с учетом показателей Украины, то тогда количество украинцев в 1939 году должно было бы составлять 36,186 миллионов, то есть на 8,075 миллионов больше, чем их оказалось в действительности.

И это при том, что еще в начале ХХ века Украину по скорости роста населения сравнивали с Китаем. А сегодня Украина - №1 в мире по скорости уменьшения населения.

Можно было бы задать Януковичу, который отверг геноцидный характер Голодомора, еще много вопросов. Например, такие:

Почему в селах Украины, которые проводили соответствующие подсчеты, количество погибших в результате Голодомора больше, чем во Второй мировой войне? В ней погибло по меньшей мере шесть с половиной миллиона жителей Украины.

· Почему из всего СССР в 1932-1933 годах лишь в Украине применялись военные операции по ограждению, с тем чтобы не дать населению спастись от голодной смерти?

· Области Украины, населенные пункты, а также сама граница УССР в 1932-1933 годах были окружены военными отрядами, в столкновениях с которыми погибли многие беглецы. Этому есть масса доказательств и свидетельств до сих пор живых людей.

· Почему ничего похожего в других регионах СССР не было?

· Почему единственным регионом, кроме Украины, где в 1932-1933 годах были применены вооруженные силы для ограждения территорий после изътия продовольствия у населения, стала Кубань - единственный регион СССР вне Украины, где на то время преобладало украинское население?

· Почему по всему периметру границы Украины, от Житомирщины до Луганской области, расположены многочисленные украинские села, которые вымирали от голода, а в нескольких километрах, за пределами Украины, население других республик - России и Беларуси - не вспоминает жертв голодомора?

· Почему только относительно населения Украины было принято постановление, которое ввело изъятие у крестьян не только зерна, а всех без исключения запасов продовольства?

· Почему в разгар голода 22 января 1933 года Кремль специальной директивой приказал не допускать выезда крестьян с территории Украины и Кубани в другие районы, а "тех, кто пробрался на север" немедленно арестовывать, и, после того, как были обнаружены "контрреволюционные элементы", высылать по месту жительства?

· Почему в разгар голодомора, 17 марта 1933 года, было принято постановление, согласно которому выход из колхоза допускался только с разрешения администрации на основе организованного набора рабочей силы?

· Почему поселенцев и красноармейцев, которые заселялись на место вымерших крестьян, власть обеспечивала пищей, а местное население - нет?

· Почему Голодомор проводился параллельно с возобновлением масштабных репрессий против культурной элиты Украины и свертыванием украинизации в Украине и на Кубани?

· Почему о Голоде в Поволжье 1921-1922 годов в СССР можно было свободно писать, а о простом упоминании о Голодоморе в Украине еще в 1980-х годах можно было попасть за решетку? Почему в разгар Голодомора в Украине СССР называл сообщение о нем в мире "грязной клеветой" и продолжал так делать еще десятилетие?

· Почему во время Голодомора в Украине в 1932-1933 годах СССР экспортировал за границу миллионы тонн зерна и значительные объемы другого продовольства, чему есть масса подтверждений в официальной биржевой статистике?

· Убийство миллионов украинцев нанесло значительный вред экономике СССР. Наиболее уязвимыми к голоду являются дети. Они должны были бы стать производительным населением и основой экономического могущества страны. Однако СССР все равно пошел на их убийство. В украинских селах рождались люди, воспитанные в украинских традициях на украинском языке. Спасти их от голодной смерти стоило бы копейки по сравнению с тем, что эти люди ежегодно зарабатывали для страны. Однако руководство СССР их не спасло. Почему?

· Неужели в такой стране, как СССР, где люди часто боялись говорить шепотом под одеялом, могли умирать от голода миллионами на протяжении почти двух лет без ведома и одобрения этого в Москве?

· Почему иностранные дипломаты сообщали о частных заявлениях советских руководителей о том, что в Украине в результате голода "этнографический материал будет изменен"?

· Советский Союз осуществил геноцидные действия в виде выселения в отношении ряда народов Крыма и Кавказа. Неужели Сталин больше любил украинцев?

· Почему свидетели разговора Сталина при участии Постышева и Косиора, заявляли, как Сталин похвалил их за отчеты в Москву о количестве умерших от голода в Украине и сказал Постышеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косиор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?

· Доверяет ли Виктор Янукович материалам съезда КПСС и самому Генеральному секретарю Коммунистической партии в том, что Сталин решил выселить всех украинцев из Украины: "Украинцы избежали этой судьбы потому, что их слишком много и некуда было выслать. А то он (Сталин) и их бы выселил".

· Эта идея была реализована в приказе народного комиссара внутренних дел СССР Берии и заместителя народного комиссара обороны СССР Жукова от 22 июня 1944 года о выселении всех украинцев к Сибири.

· В своих воспоминаниях советские генералы сознались в существовании такого приказа и готовности его выполнить. О том, что всех украинцев собирались выселить из Украины, на ХХ съезде КПСС в 1956 году признался генеральный секретарь КПСС Хрущов.

· Согласно воспоминаниям американского государственного секретаря Стеттиниуса, во время переговоров в Ялте в 1945 году Сталин жаловался на "ненадежное" положение в Украине, и сожалел, что не принял решения о выселении украинцев в Сибирь.

· Если в 1944 году руководство СССР было готово на геноцид украинцев в разгар войны, то почему они не могли этого хотеть в 1933?

Если бы президенту была более важна правда и уважение к землякам (если не соотечественникам) чем окрик из Москвы, то он бы дал логический ответ на эти вопросы.

А самый главный ответ должны дать себе украинцы. К таким катастрофическим последствиям привела потеря государственности в Освободительных сражениях 1917-1923 гг. И сейчас намерением вступить в Таможенный союз, изменив Конституцию „украинская” власть в лице Януковича фактически создает предпосылку для очередной трагедии. Так как никто из идеологов „русского мира” и не собирается скрывать, что для этого „мира” украинский народ является ошибкой, которую нужно исправить (искоренить).

Общество разделено на тех, кто солидаризировался с жертвами Голодомора и теми, кто его организовал.

В заявлениях относительно Голодомора, равно как и в других заявлениях, которые касаются вопросов истории, украинское руководство становится однозначно на сторону России, а не на сторону украинской национальной идентичности, которая является постгеноцидной и формируется в очень сложных условиях. Это значит, что для нынешнего руководства Украина является, в сущности, чужой - с ней ведут себя как со средством для получения прибыли, а не как с Родиной

Сегодня следует осознать, что наше общество разделено не на Восток и Запад, а на тех, кто солидаризировался с жертвами геноцида 1932-1933 годов, и тех, кто с теми, кто организовывал и осуществлял геноцид. Последних – незначительное меньшинство. Но они хорошо расставлены.

В Партии регионов много людей, которые здесь не родились и которые не имеют родственников в Украине. И конечно, им не так близка наша история. Но когда ты приходишь на чужую землю, твоя цивилизованность определяется тем, уважаешь ли ты могилы этой страны. Собственно, с этого началась человеческая цивилизация. Так историки и археологи определяют начало человеческой цивилизации. До того, как люди начали отдавать дань могилам, они были дикарями.

Судя по действиям власти, нельзя исключать, что поставлено и выполняется задание ликвидации Украинского государства, с обеспечением материального вознаграждения ее ликвидаторам.

Очевидно, что постгеноцидный характер Украины ослабляет нашу страну, дает возможность делать с ней то, что власть делает сегодня. Может, еще и потому власть не желает честно думать и говорить о Голодоморе?

Александр Палий, историк