Горлиця (Владивосток)

Наш вельмишановний ювіляр Марко Романович Прокопович
Наш вельмишановний ювіляр Марко Романович Прокопович

Солов'їна пісня Марка Романовича Прокоповича

10 лютого 2012 року відзначає 75-літній ювілей Марко Романович Прокопович, голова товариства української культури Хабаровського краю «Зелений Клин».

Про Марка Романовича років десять тому мені розповідав світлої пам'яті мій учитель і наставник Анатолій Ульянович Криль, мовляв, є такий добрий чоловік у Хабаровську, займається українською громадою.

На жаль, за життя Анатолія Криля мені не довелось зустрітися з Марком Прокоповичем. Доля звела нас випадково, під час моєї поїздки на ювілей хабаровського хору «Криниця». Познайомилися. А ще через якийсь час український хор «Мрія», який є невід'ємною частиною українського товаристві у Хабаровську, на наше запрошення завітав до нас у гості на традиційний фестиваль «Солов'їна пісня», потім на Різдвяний «Щедрий вечір», на Сорочинський ярмарок…

А вже у Хабаровську на фестивалі «Наша дума - наша пісня» наші колективи зустрілися як давні добрі друзі, як земляки-українці, яким приємно зустрічатися, спілкуватися.

Тетяна Ткаченко
Тетяна Ткаченко

Дорогі друзі!

Прийміть найщиріші вітання від українців Владивостоку з наступаючим Новим 2012 роком та Різдвом Христовим!

Від щирого серця зичимо Вам добробуту, родинного тепла, злагоди, щирих друзів та люблячих рідних, пошани від людей.

Хай Віфлеємська зірка освітлює кожен день, приносить рясні плоди на ниві збереження прабатьківської культури, хай багатим, щедрим буде Новий рік на яскраві події та цікаві зустрічі.

Веселих Вам свят!

Щиро,

Тетяна ТКАЧЕНКО,

Голова Центру української культури

Анатолія Криля «ГОРЛИЦЯ»

Колишній генеральний консул України у Владивостоці Олександр Данильченко
Колишній генеральний консул України у Владивостоці Олександр Данильченко

Ситуація на Далекому Сході з українською освітою невтішна

Нещодавно на сторінках «Дня» один із наших читачів написав, що хотів би дізнатися, як живуть українці на Далекому Сході. Минулого тижня до редакції завітав колишній генеральний консул України у Владивостоці Олександр ДАНИЛЬЧЕНКО, який прочитав цей коментар і висловив бажання розповісти про далекосхідних українців.

- Організоване переселення й економічне освоєння українцями Далекого Сходу Росії почалося у квітні 1883 року, коли до Владивостока прибули два пароплави з Одеси, - розповідає Олександр Петрович. - На них припливло близько 1 тис. 700 українських селян із Чернігівської та Київської губерній.

Українці селилися там, де пшениця росте, - поза межами зони вічної мерзлоти, заселяючи степові райони нинішнього Приморського краю, південь Хабаровського краю і південь Амурської області, які згодом дістали назву Зеленого Клину. А держава заселяла в цю місцину людей свідомо - щоб утримати безлюдні території за собою. Тому й пільги для перших поселенців спочатку були великими - по 100 десятин кожному. Інша річ - це все треба було освоювати. Та, зрештою, переселення було успішним. Сюди пробували переселяти й інші народи, але українці, маючи обмаль землі, найохочіше туди їхали. 1913 року українці на півдні Далекого Сходу - на Зеленому Клині - становили 60% населення. 20% корейців, 10% росіян і ще 10% нечисленні корінні народи - нанайці, удегейці, орочі. З 1917 року далекосхідне українство поповнювалося за рахунок біженців, розкуркулених та репресованих тощо.

Тарас Шевченко
Тарас Шевченко

Керівникам громадських організацій

Шановні колеги!

Повідомляємо, що в Хабаровську 25-27 листопада 2011 р. готується до проведення VI-й Далекосхідний фестиваль української культури "Наша дума-наша пісня", присвячений пам`яті Т. Г. Шевченка.

Цей фестиваль має свою історію. Народжений в Хабаровську в 2002 році, він проходив в місцях Приморського краю (2004 р. в Спаську - Дальнему, в 2006р. в Фокіно, в 2007р. у Владивостоці, в 2009р. в Хабаровську).

За підтримкою Міністерства культури Хабаровського краю, Міжнародної Асоціації національних культур Хабаровського краю, Міністерства культури України, Товариства «Україна-Світ», українських громадських організацій, він з`явився дійсним репрезентантом української культури, якій об'єднує нас, українців Далекого Сходу, в єдину творчу сім`ю.

Емблема Другого Далекосхідного Сорочинського ярмарку
Емблема Другого Далекосхідного Сорочинського ярмарку

Ласкаво просимо на ярмарок!

З Україною в серці живуть на Зеленому Клині тисячі наших земляків-українців. Виховують дітей, сіють хліб, співають українських пісень. Як сто і більше років тому, як співали батьки, як спадає на думку - коли сумних, коли веселих та жартівливих. Співають, бо так звикли, бо так навчені змалечку, так жили батьки і діди-прадіди. Так у роду нашого повелося. Збираються гуртом, у колективи. Майже у кожному населеному пункті - місті чи селі знайдеться хоч невеличкий, та колектив з українським репертуаром. А відтак виливається це все багатоголосся у свята української культури. Цього року виповнилось двадцять років, як утворилася у Владивостоці українська громада і з того часу заходи щороку збирають все більше і більше зацікавлених учасників - і колективів, і глядачів. Ювілей нашої громади збігся з 20-річчям незалежності України, які ми відзначаємо святом української культури - 26-28 серпня 2011 року у місті Фокіно Приморського краю відбудеться Другий Далекосхідний Сорочинський ярмарок і П`ятий Приморський крайовий фестиваль української культури «Солов`їна пісня». У місто військових моряків з`їдуться творчі колективи з усього Примор`я, а може й інших областей і країв, бо запрошуємо в гості усіх, хто любить українську пісню, українське слово, хто дорожить своєю приналежністю до української родини. Будемо раді кожному, хто завітає у ці дні на наше свято.

Наймолодша учасниця нашого фестивалю трьохрічна Аліса у мене на руках
Наймолодша учасниця нашого фестивалю трьохрічна Аліса у мене на руках

Про наш різдвяний фестиваль «Щедрий вечір»

Це свято в наших українських родинах  з давніх - давен найулюбленіше. Бо з дитинства кожен з нас пам’ятає, як товкли пшеницю у сусідській ступі, а потім, обминаючи  високі сніги, спішили додому – бо ще ж стільки клопотів святочних і треба мамі помагати - хто пекти пісні млинці, хто – ліпити вареники з капустою та картоплею, хто – закручувати пшоняні  голубці – дванадцять свят-вечірніх страв – це не дивина в українських оселях, це роблять прудкі умілі золоті руки українських господинь. А ввечері, коли збиралася за столом вся сім’я, це були казкові  хвилини, які  й досі дають наснагу  найсвітлішими споминами далекого щасливого родинного  Різдва. І куди б доля не закинула українські сім’ї, звичай Різдвяної куті, святого вечора як найдорогоцінніший скарб, передається від матері дітям.

Так і у нас у Владивостоці. Вже десятки літ збираємось ми українською громадою – повіншувати, обдарувати кутею та привітати з Різдвом Христовим. Наші місцеві телевізійні журналісти досі згадують минулорічний Різдвяний концерт (а фактично – фестиваль, бо з’їхалися тоді 14 колективів звідусіль), коли в фойє Приморського крайового театру ляльок  майже дві години не відходили гості від святкових столів, на яких багату щедру українську вечерю благословляла  Різдвяна кутя. І якої тоді не покуштували наші глядачі куті – пшеничної з маком, медом, горішками від Емілії Василівни Нікуліної, яка той рецепт своєї родини, шляхетної дружної сім’ї священика із Чернівців пронесла через усе життя, щедро обдаровуючи і сусідів, і знайомих, і зовсім чужих,  як водиться у цей вечір, з чарівного свого полив’яного полумиска, де б не жила - у Черкасах, де довший час мешкала її родина, у Магадані, де прожила 15 років, а тепер вже добрий десяток літ у Владивостоці.

Генеральний консул України у Владивостоку Олександр Данильченко
Генеральний консул України у Владивостоку Олександр Данильченко

Керівникам та активістам осередків української діаспори, всій українській громаді Далекого Сходу Росії

Шановні друзі, завершуючи роботу на посаді Генерального Консула України у Владивостоку, хочу висловити всім Вам щиру подяку за конструктивну співпрацю, взаєморозуміння та підтримку, які я постійно відчував і які високо ціную.

За роки роботи на Далекому Сході Росії доля подарувала мені чимало незабутніх вражень не лише від чарівної природи цього чудового краю, а передусім  від зустрічей і знайомства з прекрасними людьми, що добре пам”ятають якого вони роду-племені й плекають у своїх серцях любов до рідної  України. Низький уклін кожному з Вас за шляхетне прагнення зберігати й примножувати на далекосхідній землі славні патріотичні традиції нашого народу, його культурну самобутність в ім”я єдності світового українства, розширення і зміцнення співпраці з історичною Батьківщиною, утвердження України у світі як  вільної, демократичної і процвітаючої держави.

Звернення до громади на Великодньому святі 2009 року
Звернення до громади на Великодньому святі 2009 року

Слово подяки і поваги вельмишановним Людмилі Йосипівні та Олександру Петровичу Данильченкам

Останні дні липня стали для нашої  громади дуже хвилюючими  -  ми проводжали Генерального консула України у Владивостоку Олександра Петровича Данильченка у зв'язку із закінченням його дипломатичної місії і  ця подія для нас глибоко сумна і  символічна одночасно. Сумно, бо від'їжджає від нас людина, яку ми щиро полюбили, глибоко поважаємо, знайомством і спілкуванням  з якою пишаємося, а символічно, бо завершується значний змістовний цікавий період нашої співпраці.

Председатель жюри Фестиваля Владимир Иванович Синенко
Председатель жюри Фестиваля Владимир Иванович Синенко

Так назывался IV Приморский краевой фестиваль украинской культуры

Центр украинской культуры Анатолия Криля «Горлица» организовал фестиваль при поддержке Генерального консульства Украины во Владивостоке, участии администрации Владивостока и Дворца культуры железнодорожников города Владивостока  и посвятил его 150-летию любимого города.

Среди основателей и первых жителей Владивостока немало переселенцев из Украины, которые еще в XIX–м веке в поисках лучшей доли устремились к берегам Тихого океана. Выросло не одно поколение украинцев на Приморской земле. Переселенцы полюбили свою новую родину, здесь живут и трудятся их праправнуки. Многие стали военными, моряками, учеными, земледельцами, но никогда не забывали о своей исторической Родине — далекой Украине, и от этого любовь к ней — еще ценнее. Обычаи, традиции, песни, танцы, как жемчужные россыпи передаются из поколения в поколение в наследство живущим, чтобы не забывали своего родства и происхождения. Когда Украина стала самостоятельным государством, приморские украинцы стали еще дальше от своей исторической Родины и тем ценнее это духовное наследство, оно как связующая нить с прошлым, со своими предками.

В песне — душа народа. И уже больше 100 лет звучат они на берегах Тихого океана. В семьях хранятся вышитые сорочки и рушники - память о прабабушках и далекой Родине. И даже песни, которые исполняют самобытные коллективы в приморской глубинке, не тронула современная эпоха. Их поют так, как 100-150 лет назад в Украине. Один из таких самодеятельных коллективов находится в Милоградово Ольгинского района. Специалисты по истории искусства неоднократно отмечали самобытность исполнения песен этим ансамблем.

Генконсул Украины Александр Данильченко и председатель Центра «Горлица» Татьяна Ткаченко
Генконсул Украины Александр Данильченко и председатель Центра «Горлица» Татьяна Ткаченко

IV-й Приморский фестиваль украинской культуры «Соловьиная песня» пригласил всех: пойте вместе с нами!

3-4 июля 2010 года во Владивостоке состоялся IV-й Приморский краевой фестиваль украинской культуры «Соловьиная песня», который проводили общественная организация «Центр украинской культуры Анатолия Криля «Горлица» при поддержке Генерального консульства Украины во Владивостоке и при участии управления культуры города Владивостока и Дворца культуры железнодорожников Владивостока. Фестиваль был посвящен 150-летию Владивостока, который город праздновал с 1-го по 4-е июля.

Этот наш украинский Фестиваль продолжил славную традицию проведения песенных праздников потомками украинских переселенцев, которые более 120 лет назад приехали в Приморье из Украины, осваивая не только свободные приморские земли, но культурное пространство этого края.

Еще с конца ХIХ века отмечена во Владивостоке деятельность украинского хора, постановки украинских спектаклей. В 1907 году была основана первая на Дальнем Востоке украинская организация – Владивостокская студенческая Украинская Громада, которая объединила студентов-украинцев Восточного института. В 1917-1922 годах здесь создается целая разветвленная сеть украинских общественных, политических, культурно-просветительных организаций, выходят украинские газеты, создаются украинские школы, в 1946-1951 годах. при Приморской краевой филармонии работал профессиональный Украинский музыкально-драматический ансамбль.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка