Історія

Російський наратив про національне розмаїття з мирним співіснуванням мов і культур  не збігається з реальністю

Виступаючи 1 вересня в МГІМО, глава російського МЗС Сергій Лавров заявив: «Ми ніколи не намагалися перемолоти традиції, культури, мови тих народів, які населяють територію нашої країни ще з часів Російської імперії, потім Радянського Союзу й зараз Російської Федерації». Але чому тоді абсолютна більшість мов Росії знаходяться в небезпеці? І куди ж поділися мільйони українців?

Сомнительный геополитический опыт «Рижского мира» позже взяли на вооружение Гитлер и Сталин

30 миллионов рублей золотом, 300 паровозов, 435 пассажирских и более 8 тысяч товарных вагонов. Эти средства и имущество обязалось, помимо прочего, передать Польше большевистское правительство России по условиям подписанного ровно сто лет назад, 18 марта 1921 года, в Риге мирного договора. Рижский мир завершил советско-польскую войну и определил границы на востоке Европы – так, что новые кровавые конфликты оказались практически неизбежными.

До  60-річчя  першого польоту  людини в космос

Початок шляху людства в космос і створення ракети, здатної вивести на навколоземну орбіту перший штучний супутник, а потім і корабель з першим космонавтом, пролягав через створення реактивних двигунів для літаків. А «серцем», що перекачує «кров» (пальне) таких  двигунів  є турбонасосні агрегати. Величезна заслуга в їх створенні належить видатному механіку, інженеру-конструктору Георгію Сергійовичу Жирицькому. Тому невипадково його внесок в космонавтику оцінений на рівні внеску видатних особистостей космонавтики -  Миколи Кибальчича, Костянтина Циолковського, Фрідріха Цандера, Юрія Кондратюка, Сергія Корольова, Валентина Глушка,  прізвищами яких названі місячні кратери. Є на Місяці і кратер Георгія Жирицького. Гідне сусідство!

До  60-річчя  першого польоту  людини в космос

Зізнаємося чесно: про внесок українців в історію освоєння космічного простору ми знаємо небагато. Більш-менш про Сергія Корольова, про космонавта Павла Поповича і першого у незалежній Україні астронавта Леоніда Каденюка. А чи чули ви про геніального винахідника Валентина Глушка чи про Глеба Лозино-Лозинського? І чи відомо вам чому саме українцю Юрію Кондратюку американці встановили памятик на мисі Канаверал, звідки здійснюють підкорення космосу? «Кобза» продовжує публікацію статей і досліджень на цю тему, цього разу пропонуючи матеріал Марини Аронової «Трасса полета на Луну имени врага народа», який ми доповнили важливою, на наш погляд, інформацією (Див. Додаток до статті) і світлинами :

В феврале 1942-го в бою под Орлом погиб помощник командира взвода Юрий Кондратюк. Сегодня во всем мире этого гения-самоучку считают одним из тех, кто открыл человечеству дорогу в космос. Его имя увековечено в Международном зале космической славы американского музея истории космоса. «Трассой Кондратюка» названа траектория, по которой американцы впервые достигли поверхности спутника Земли. Но клеймо врага народа сняли с него лишь после того, как «Аполлон-11» достиг Луны. Лишь немногие знают, что истинное имя Кондратюка – Александр Шаргей.

Крымские татары до и после депортации

В Петербурге, в Открытом пространстве представлен правозащитный проект "Женская инициатива против религиозной и этнической дискриминации", посвященный крымским татарам и Свидетелям Иеговы. Историческая фотовыставка рассказывает о жизни крымских татар. Корреспондент Север.Реалии выяснила, почему потомки людей, переживших депортацию, смотрят на неё особым взглядом.

Выставку и проект придумали Евгения Литвинова и Наталия Вознесенская. В России преследуют многих, считают они, но крымских татар и Свидетелей Иеговы – сильнее всего: их пытают, обыскивают, против них возбуждают уголовные дела и дают им значительные тюремные сроки. Свой проект они противопоставляют пропаганде, представляющей Свидетелей Иеговы как мошенников, а крымских татар как террористов. Этой выставкой авторы проекта хотят показать, что и те, и другие – обычные люди. Свидетелям Иеговы посвящен фильм, снятый еще в советское время, в те краткие несколько лет, когда преследования прекратились, а фотовыставка целиком посвящена крымским татарам.

Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років

Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича, П. Постишева, С. Косіора, В. Чубаря, М. Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Частина друга: Емський указ і форми антиукраїнських цензурних репресій

Наступного, 2021, року виповнюється 145 років  як російський цар підписав у німецькому місті Емс  таємний  указ про заборону друку й поширення на всій території імперії книжок українською мовою, що мав тяжкі наслідки для української культури зокрема і українства в цілому. У першій частині  статті  Коротка історія цензури українського друкованого слова відомого дослідника історії українського друкованого слова в Україні та на чужині Миколи Тимошика, розповідалося про передумови видання цього указу  з часів Петра І до так званого Валуєвського циркуляру 1863 року  та створення Олександром ІІ спеціального комітету «для розгляду питання про «українофільство», який передував Емському указу. Йдемо далі:

Частина перша: від указу Петра І до циркуляру Петра Валуєва

Наступного, 2021, року виповнюється 145 років  як російський цар Олександр ІІ підписав у німецькому місті Емс таємний  указ про заборону друку й поширення на всій території імперії книжок українською мовою.  Що стояло за появою цього чергового антиукраїнського акту, якими були  його передумови та наслідки для української культури зокрема і українства в цілому – про це йдеться в статті відомого вченого-українознавця, дослідника історії українського друкованого слова в Україні та на чужині Миколи Тимошика: 

Непростий процес утвердження української мови як державної, спроби певних політичних сил загальмувати його, демонстративне ігнорування високими посадовими чиновниками своїх мовних обов’язків і, як наслідок, повне ігнорування рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення першої частини статті 10 Конституції України, за яким «українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування», спроби запровадити  в окремих регіонах держави другу офіційну мову – все це спонукає науковців пильніше вникати й аналізувати уроки нашої давньої й недавньої історії. Бо саме в ній маємо віднайти глибокі й переконливі відповіді на наші відвічні запитання:  хто винен, чому так сталося?

Как на Висле была остановлена мировая революция

«Герои! Вы нанесли атаковавшей нас белой Польше сокрушающий удар. Тем не менее преступное и легкомысленное польское правительство не хочет мира... Сейчас, как и в первый день войны, мы хотим мира. Но именно для этого нам необходимо отучить правительство польских банкротов играть с нами в прятки. Красные войска, вперед! Герои, на Варшаву!» С таким приказом за номером 233, больше похожим на воззвание, обратился к красноармейцам председатель Реввоенсовета Республики (высшего органа военного управления Советской России) Лев Троцкий.

Світ не забуває легендарну українку, снайпера  Другої світової війни

Коли ми сумуємо з приводу забутих імен видатних українців і українок, то забуваємо додати «забутих в Україні». І потім  з подивом дізнаємося, що насправді  вони не забуті, бо їх й досі, через багато років, пам’ятає і шанує  світ. Як, наприклад, легенду Другої світової війни  Людмилу Павличенко.  Не так давно про  неї вкотре згадали у США, цього разу  онлайн-видання «Mental Floss», яке  присвятило українці  окрему статтю під заголовком «Lady Death: Lyudmila Pavlichenko, the Greatest Female Sniper of All Time» («Леді Смерть: Людмила Павличенко, найвеличніша  жінка-снайпер  всіх часів»). Пропонуємо вам переклад цієї статті, який доповнили для повноти інформації невеличкими коментарями:

«Для Людмили Павличенко вбивати нацистів було нескладно. «Єдине , що я відчуваю, - це величезне задоволення, яке відчуває мисливець, який убив хижого звіра», - якось сказала вона про свою роботу.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка