lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Смолоскип української гідності

Знайдено лист Василя Макуха до керівництва ЦК КПУ, в якому він попереджає про своє самоспалення в знак протесту проти русифікації України та радянської окупації

У Дніпрі на вечорі пам’яті Василя Макуха, першого українця, який вчинив акт самоспалення, протестуючи проти русифікаторської політики радянської влади в Україні і введення радянських військ до Чехословаччини, оприлюднили новий документ. Це останній лист Василя Макуха, нещодавно віднайдений в архівах спецслужб і досі невідомий науковцям. За словами дослідників, документ дуже цінний і проливає світло на мотиви вчинку Василя Макуха. Шостого листопада виповнилося рівно 50 років з дня його трагічної смерті. Він помер після самоспалення на Хрещатику наступного дня у лікарні від важких опіків. Текст листа, де він висловлює протест проти русифікації України й пояснює свій крок, досі не був відомий навіть рідним.​

 «КПУ, як та собачка, виконує добросовісно всі примхи московського господаря, а Ви, шановний секретар ЦК КПУ, говорите, що її утворення у складі єдиної РКП(б) знаменувало собою новий етап у будівництві нашої… Так, це був новий етап ворожих підступів після Переяслава, за що український народ поплатився мільйонами своїх найкращих людей», – це рядки з останнього листа Василя Макуха, якого називають «першим українським смолоскипом волі».

Десять рукописних аркушів адресовані до ЦК КПУ, особисто першому секретареві Петру Шелесту. Лист із підписом «Макух В. З Дніпропетровська», але без дати. На штемпелі одного з київських поштових відділень вказано – 5 листопада 1968 року. Це саме той день, коли Василь Макух, обливши себе бензином в одному з під’їздів столичних будинків вибіг на Хрещатик, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!»

Лист 50-річної давнини

Цінний документ, який довгий час замовчувався, був віднайдений і став відомий громадськості тільки зараз завдяки зусиллям дніпрянина Михайла Рябцева. У серпні нинішнього року дослідник біографії Макуха звернувся до центрального архіву СБУ із запитом, а у вересні надійшла відповідь.

«Мені повідомили по телефону. Для мене це велика радість була, що є такий лист, що він зберігся. Що існував такий лист, було відомо ще з тих часів, але самого листа не було. А це дуже важливий доказ його героїзму… Дивіться, він пише – «товаришу Шелесту». Він вважає його українцем, пише «шановний». Він дає аналіз української історії від Богдана Хмельницького і зв’язує її зі своїм сьогоденням, аналізує виступ Шелеста до 50-річчя КПУ, говорить про пригноблення української нації», – зазначив у розмові з Радіо Свобода Михайло Рябцев.

Голова Обласного товариством політв’язнів та репресованих Іван Дремлюга зауважує: у тогочасних звітах КДБ йшлось про те, що перед актом самоспалення Василь Макух надіслав листа до ЦК КПУ, однак текст самого листа був невідомий. Він показує фотокопію, що надійшла зараз з галузевого архіву СБУ. Цінним є навіть конверт.

«Що цікаво, на конверті є зображення і написано: «Санаторий «Хрустальный дворец, Трускавец». Тобто він писав цього листа ще перебуваючи на своїй батьківщині, на Львівщині, у родичів. Лист достатньо довгий і написати його за один вечір було не можна. В ньому відчувається такий момент тривоги, напруження. Лист показує хід його думок, його знання історії України», – зауважує Іван Дремлюга.

​«Я спалю себе в жертву не Вам, а нашому народові»

У своєму листі до ЦК КПУ Василь Макух не акцентує увагу на введенні радянських військ до Чехословаччини, проти якого протестував, спалюючи себе на Хрещатику. Водночас багато говорить про проблему русифікації в Україні, згадує про зросійщення української культури й освіти, про утиски й переслідування українців.

​«А чи не пора з укр. шкільних підручників вимести це сміття русифікації? Всюди культ «Великоруського преобладания»!»

«Чому, як тільки хтось з передових людей скаже слово національної правди, не лизне лакейські п’ятки Кремля, відразу він «націоналіст український»? І як тільки не зневажають гідність української людини. Звичайно, ворог хоче очорнити наших славних предків і сьогоднішніх передових людей, вирвати з нашого народу…»

«Чому нас називають молодшими братами тоді, коли Київська держава, а ми, українці, – її спадкоємці, існувала на два століття раніше, ніж Московська?.. Ви самі пишете, що кожен п’ятий воїн Червоної Армії на фронті – це були українці. А славу пожинають росіяни? І так весь час вони обкрадають нас – в науці, в літературі, в мистецтві…»

І, що найважливіше для дослідників, в останньому листі Василь Макух пояснює мотиви свого вчинку.

«Протестуючи протів кривд, заподіяних російськими окупантами – пийте ще й мою кров (я спалю себе в жертву не Вам, а нашому народові, щоб молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу боротьби)» – йдеться в останніх рядках листа.

Рядки документа справили велике враження на учасників вечора пам’яті. Самоспалення вчинене не під впливом моменту, це був заздалегідь спланований, зважений і усвідомлений акт самопожертви, «останній бій патріота», зауважували вони.

«Моя подруга нещодавно спитала: «В якому стані перебував Василь Макух, коли він це вчинив? Все-таки суїцид – це ненормальний стан. Може, він переживав посттравматичний синдром після ГУЛАГу, був не в собі?». Люди мають право сумніватись. Але оцей лист показує, що Василь Макух – це був великий українець, політичний діяч. Цей лист – це його програма, це його маніфест. Це вражаюче», – зазначила, зокрема, дніпровська поетеса Леся Степовичка.

​«Ми дуже вдячні, що про нього згадують, цінують» – донька

Копію останнього листа передали нащадкам Василя Макуха – для сімейного архіву. Його донька Ольга Батюк розповіла Радіо Свобода, що цього року вона вперше мала змогу ознайомитись з матеріалами кримінальної справи свого батька. Однак текст його останнього листа досі їй був невідомий.

«Мені було тоді 10 років, а братові ще менше – 8 років. У пам’яті практично нічого не залишилось. Про тата я знаю зі слів мами. Ми не були присутні на похороні. Тоді ми нічого не розуміли. Ми були з донькою в архіві, довго сиділи, читали, там дуже багато всього, дещо ми фотографували. Я багато чого з цього й не знала… Ми дуже вдячні, що про нього згадують, цінують. Бо це пам’ять», – сказала Ольга Батюк.

Вшанування пам’яті і неприсвоєне звання

Три роки тому міська влада Дніпра в рамках «декомунізації» перейменувала вулицю Краснопартизанську на честь Василя Макуха. Та пам’ятник Макухові в місті, який ініціювала громадськість, поки не встановлений.

«Завуальована відмова», зазначають ініціатори, надійшла й на подання щодо присвоєння Василеві Макуху звання Героя України.

Довідка: Василь Макух народився у 1927 році на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» та ОУН, а під час Другої світової війни воював у лавах УПА, за що був засуджений радянською владою до 10 років каторжних робіт. Відбувши покарання, разом з дружиною Лідією оселився у Дніпрі. Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, 5 листопада він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!». Помер у лікарні наступного дня від отриманих опіків.

НА ТЕМУ ПРОТЕСТУ-САМОСПАЛЕННЯ: Василь Макух і Олекса Гірник

«Його зброя – це жертва». 50 років тому вчинив самоспалення Василь Макух

У Празі на честь українського дисидента Василя Макуха назвали міст​

Проти окупації і русифікації України: 40 років від самоспалення Олекси Гірника

У Празі поблизу вулиці Української відбулося урочисте відкриття мосту й пам'ятної таблички на честь українського дисидента Василя Макуха, який 50 років тому у Києві вчинив акт самоспалення на знак протесту проти окупації Чехословаччини країнами Варшавського договору. Переговори, щодо присвоєння містку через річку Ботіч імені українського дисидента, тривали майже рік. Посольство України в Чехії веде перемовини із владою Праги, аби перейменувати на честь Василя Макуха ще й одну з вулиць міста.

Джерело


На світлинах: Василь Макух – український патріот, що приніс себе в жертву заради свого народу. Акт самоспалення, Київ, 5 листопада 1968 р. Фотокопія конверта листа Макуха до ЦК КПУ. Фотокопія частини листа Василя Макуха до ЦК КПУ. Фотокопія частини листа Василя Макуха до ЦК КПУ-2. Іван Дремлюга, голова Дніпропетровського обласного товариства політв’язнів та репресованих, під час виступу на вечорі пам’яті Василя Макуха. Дніпро, 6 листопада 2018 року. Михайло Рябцев, дослідник біографії Макуха. Ольга Батюк, донька Василя Макуха. Могила Василя Макуха і його дружини у Дніпрі.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка