Українці Карелії вшанували пам'ять репресованих в часи СРСР
30 жовтня, в День пам'яті жертв політичних репресій, відбулися жалобні церемонії на меморіальних кладовищах в Республіці Карелія.
На меморіальному кладовищі в урочищі Сандармох Медвеж'єгорського муніципального району близько 100 осіб поклали квіти та вінки до пам'ятних знаків. Голова Законодавчих зборів Республіки Карелія Эліссан Шандалович, перший заступник Міністра Республіки Карелія з питань національної політики Віктор Красножон, Голова Адміністрації Медвеж'єгорського муніципального району Володимир Карпенко, депутат Медвеж'єгорської районної ради Валентина Євсєєва у своїх виступах зазначили, що пам'ять про загиблих продовжує жити в серцях різних поколінь – від літніх громадян до молоді, і необхідно зберігати цю пам'ять. Слова на масивному гранітному камені при вході на меморіал Сандармох: «Люди, не убивайте друг друга» повинні стати дійсним лейтмотивом життя у багатонаціональній Карелії.
У Сандармох у цей день прибули представники національних громадських об'єднань Карелії, серед яких «Товариство дружби з Естонією «Очаг», «Товариство української культури «Калина», «Марійці Карелії», «Товариство вайнахської культури», автономія азербайджанців м. Петрозаводська, а також співробітники адміністрації Кондопожського муніципального району.
У 2016 році тут відкрито пам'ятні знаки росіянам та марійцям – жертвам політичних репресій 30-х років ХХ століття.
Священнослужителі Петрозаводської і Карельської єпархії Руської Православної церкви (Московський Патріархат) провели в урочищі «Сандармох» молебні.
Учні Медвеж'єгорської школи читали вірші про Сандармох. Сльози скорботи текли по обличчях присутніх, серця стискалися від жалю та болю по невинно убієнним. Пам'ять про ті далекі трагічні події буде в серці кожного, хто відвідав це скорботне місце.
Після траурного мітингу усі розійшлися, щоб покласти квіти до могил.
Члени товариства української культури «Калина» – Голова Правління Світлана Рукавишникова та членкиня товариства Наталія Пройденко пішли до пам'ятника нашим землякам – українцям, щоб запалити свічку пам'яті та покласти квіти дорогим братам, які навічно залишилися лежати у карельській землі.
До нас підійшов давній друг товариства, директор краєзнавчого музею Медвеж'єгорська Сергій Іванович Колтирін, який разом з нами поклав квіти до підніжжя пам'ятника «Козацький Хрест».
Щороку члени “Калини” відвідують це скорботне місце, щоб запалити свічки пам'яті та покласти вінки та квіти до «Козацького Хреста”. Колись до нас у Карелію приїжджала велика делегація з України, а тепер тільки члени українського товариства (хто в серпні, а хто у жовтні) приїжджають у Сандармох, щоб уклонитися нашим братам – «убієнним синам України».
ВІЧНА ПАМЯТЬ УСІМ БЕЗВИННО УБІЕННИМ В САНДАРМОСІ!
У 2017 році виповниться 20 років, як відкрили урочище Сандармох.
Світлана Рукавишникова,
Голова Правління КРГТ «Товариство української культури «Калина»».
Додаток:
Вірш учениці Медвеж’єгорської школи Анни Селєзньової
Сандармох
В Карелии есть место Сандармох:
Часовенка... Кресты... И обелиски...
Ковром расстелены лишайники и мох.
И шлюзы ББК* печально близки.
Десятки лет здесь соснам молодым:
Скрывали ими рвы захоронений.
Здесь я молюсь невинным и...святым.
В репрессиях убитым и в гонениях.
На камнях,на деревьях,на крестах
Фамилии расстрелянных,портреты.
Неназванных узнаем в день Суда.
Их палачам не избежать ответа!
Раздетых и измученных людей
Везли сюда из сел и из острогов.
Три сотни рвов...И тысячи смертей!
Здесь не достигших сорока так много!
В глубокой мрачной северной ночи
Их заставляли рыть себе могилы.
Кровь...пытки...боль... А сердце так стучит!
Себе могилу рыть им хватит силы?!
Им не читали смертный приговор -
Не хватит времени - десятки осужденных!
Через Голгофу многих ждал Фавор,
Но кто возьмет ответ за убиенных?
Стояли на коленях к рву лицом,
Со связанными накрепко руками.
В затылок лично каждому свинцом
Стреляли...и толкали в ров ногами.
Невинных пытка, горечь,боль,беда!..
Кто передаст их муки и страданья?
Здесь есть погибшие за Веру во Христа,
Не сломленные злобой испытания.
Их взоры с фотографий то мягки,
То пристальны, молитвенны и строги.
В последний час без дружеской руки
Шли на расстрел и...думали о Боге.
Губами прикоснусь к земле святой
И к ним прилипнут хвойные иголки.
А в памяти картины чередой:
Ведь их мытарства многолетние -долги!
Что петь Вам,братья,ныне: " Упокой"
Иль ублажать молитвенно и нежно?
И как ступать на холмики ногой?
Ступаю я...Но что,если небрежно?
Кресты...Столбы...Прямой сосновый бор,
И тишиной наполнена округа.
"Решайте миром самый трудный спор,
НЕ УБИВАЙТЕ, люди, вы ДРУГ ДРУГА!"
Другую надпись ты не пропусти,
В ней строки: "Помните о нас, родные."
И сердце шепчет: Господи, прости
И нас и их...И слезы их страстные
В Свои ладони нежно собери!
Подай страдальцам Ты Свои объятья.
Средь них есть Твои, Боже, алтари -
Пошли они с Тобою на распятье.
Услышим. Не забудем их пути.
Неся сердца...цветы на их могилы.
За их молитвы беды сократи!
За их молитвы грешных нас помилуй!
Урочище в Карелии,в лесу.
Так много по России мест похожих...
Там видим мы росу или слезу?
Прими к Себе страдальцев многих, Боже!
* Шлюзы ББК - шлюзы Беломоро-Балтийского канала
https://kobza.com.ua/kalyna-petrozavodsk/5420-liudy-ne-vbyvaite-odne-odnoho.html?tmpl=component&print=1&layout=default&page=#sigProGalleria9d9b896f28
На світлинах: Світлана Рукавишникова. Пам’ятна дошка. Виступає перший заступник Міністра Республіки Карелія з питань національної політики Віктор Красножон. Покладання квітів до Козацького Хреста. Козацький Хрест убієнним синам України. Українські діячі, розстріляні у Сандармосі. На меморіальному кладовищі Сандармох.