Друк
Розділ: Клекіт (Іркутськ)
Андрій Зав'ялов
Андрій Зав'ялов

Українська діаспора Росії очима студента Канадсько-Української Парламентської Програми

Доброго вечора, з вами Анна Домбровська. Сьогодні пропоную вам послухати дуже цікаве інтерв'ю з одним із студентів Канадсько-Української Парламентської Програми Андрієм Зав'яловим. Андрій, на відміну від інших студентів, є частиною світової української діаспори, тож дізнаємось звідки він приїхав.

? Андрію, я знаю, що ти не з України, як більшість студентів. Звідки ти є?

? Я з міста Іркутська в Росії. Місто Іркутськ розташоване, для тих, хто не знає, біля озера Байкал, біля кордону з Монголією, тобто в Східному Сибіру.

? Взагалі як так сталося, що ти живеш так глибоко в Росії і прекрасно володієш українською мовою?

? Я там народився. Мої родичі переїхали ще в середині XIX-го сторіччя з Північної Миколаївщини. Півсела зібралося й поїхало через те, що в Україні було малоземелля. То вони поїхали освоювати нові території, заснували там в Сибіру село, розвивали сільське господарство, потім десь у середині ХХ-го сторіччя до них зіслали чувашів. І вони разом з чувашами жили. І там навіть був такий випадок, зараз мені чомусь згадалося: одна нація відмивала другу ? українці відмивали чувашів, бо у чувашів не було заведено митися. Але те село, куди вони переїхали, зараз вже майже розвалилося, бо всі переїхали хто по містах, хто назад в Україну повернувся, але здебільш по Іркутській області роз'їхались.

? А як зберігали мову?

? А ніяк. Ніяк не зберігали. У мене мама російськомовна, тато російськомовний. Зберігали десь до середини ХХ-го сторіччя, бо в мене прапрабабуся ще розмовляє українською мовою. Але вона розмовляє такою старою українською мовою і вона зовсім не схожа на тутешню канадську українську мову, яка з Галичини. Ну а далі, звісно, вже пішла русифікація: побудували школу, на навчання російською мовою всі перейшли. А українську мову я взявся самостійно вчити і мені так прапрабабуся трішки допомагала. Добре, що у нас є в Іркутську мовна практика в Українському культурному центрі ? це у нас така юридична організація, яка займається українськими культурними справами, ми влаштовуємо різні фестивалі, заходи, у нас є українська суботня школа, куди кожен бажаючий може записатись та ходити вивчати українську мову. Я, до речі, викладач української мови. У нас курси безкоштовні, щоб людей заохочувати, щоб вони прагнули вчитися чогось свого та рідного.

? А як ти дізнався про цей культурний центр? Це батьки сказали, допомогли, чи ти сам, по своїй волі?

? Це випадково сталося. Я ще в школі вчився, в 11-му класі, в останньому. І запросили, значить, нас в цей Український культурний центр. Попросили в нашої школи поміч, щоб ми їм допомогли влаштувати фестиваль, щось треба було з буклетами розібратися, виставку їм зробити: допомогти все розставити... Ну якось прийшов, почав на все це дивитися, я ще тоді не знав, що у нас взагалі є такий культурний центр. І приєднався до них згодом.

? Останнім часом багато утисків зазнають українські організації в Росії. Що діється в Іркутську?

? В Іркутську все значно спокійніше. Як то кажуть, у Москві там щось собою діється, а у нас все спокійно, все мирно, лагідно. Нам навіть місцева влада допомагає: допомогла вона нам з приміщенням. Ми маємо безкоштовне приміщення, нічого за нього не платимо, в центрі міста. Вони так само допомагають іншим національно-культурним центрам: литовцям, білорусам, полякам ? там багато різних національних центрів. У нас юридична організація ? Іркутська міська громадська організація ? і вона не підпорядковується ніякій федеральній організації, ми не входимо до Українського конгресу Росії, Організації українців Росії чи чогось такого. Ми вирішили абстрагуватися повністю від політики, щоб не зазнавати цих самих утисків від політики. І вирішили мирно співпрацювати з владою навіть, якщо ми, так сказати, лояльно (в юридичному плані) ставимось до неї, акцій ніяких антиросійських не проводимо - то вони навіть допомагають. Влада Росії навпаки зацікавлена в тому, щоб розвивати тут так званий мультикультуралізм. У нас це трохи по-іншому називається ? просто «національна єдність», чи «багатство народів, які її населяють».

? Щойно пройшли вибори. Якщо сканувати по закордонному округу, в Північній Америці, в Європі, багато людей голосували за «Свободу» і менше набагато було голосів за комуністів і за Партію Регіонів. Відповідно, порушень голосування в західному світі не було, принаймні я не знаю таких випадків. Як ти думаєш, чи могли бути порушення в Росії?

? В принципі, все може бути і будь-де може бути. Мені здається в Росії таких фальсифікацій навряд чи би діялось, бо ті українці, які їдуть до Росії працювати, вони переважно зі Східної України. А якщо вони зі Східної України чи Південної, то вони апріорі, як кажуть, повинні голосувати за Партію Регіонів. І так переважно відбувається, що більшість голосує за ПР, за комуністів і за такі здебільш проросійські сили. Ті українці, що живуть у Росії, мають російське громадянство, вони, як правило, не такі вже й проросійські в політичному плані. Вони виступають за єдину в Україні державну мову ? українську, і не те що прозахідну політику України, а саме проукраїнську. Щоб Україна була проукраїнською державою, не приєднувалася ні до яких блоків, розвивала українську культуру, мову, розвивала громадянське суспільство у більшому співробітництві з західним світом. Адже у західного світу більше досвіду у розвитку демократичних інституцій.

? Ще хотіла би спитати про хвилі імміграції в Росію українські. Наприклад, у Канаді маємо чотири, напевно вже виділяють п'ять хвиль. А які ось так коротко хвилі імміграції в Росію були і чим вони характеризувалися?

? Якщо брати наш регіон, Східний Сибір, то у нас, я не знаю як виділити кількість хвиль, але перші українці у нас з'явились у середині XVII-го сторіччя. Потім козаки до нас йшли, засновували різні міста. Як правило, вони йшли з України, бо московський Уряд їх наймав, щоб вони освоювали території. Так, наприклад, Іркутськ був заснований козаком Похабовим. Таке у нього прізвище. Добре, що Іркутськ не назвали «Похабовськ»! Місто процвітає, все прекрасно. Потім українці за різними причинами переселялися в Сибір, або їх просто туди брали й переселяли. Така найпотужніша хвиля була вже в середині-напркінці XIX-го сторіччя, коли з України вже просто масово поїхали на Сибір, бо не вистачало землі в Україні, особливо їхали з Полтавської та Дніпропетровської областей сучасних і з Харківської. Засновували свої села, розмовляли українською мовою і все було прекрасно. В революцію так само їхали до нас і там в Сибіру була дуже висока політична активність. Якщо взяти Далекий Схід, то там взагалі навіть окрему державу, можна сказати, заснували ? Зелену Україну. В Сибіру так само випускали українські газети, було навіть своє українське військо у нас в Іркутську. Потім, коли прийшли комуністи, то почали знову просто брати людей масово і з цілими заводами відправляли в Сибір. От у мене бабуся працювала на такому заводі під час війни і вона розповідала, от як цілий завод з усім устаткуванням, з людьми переїжджали під час війни, а після неї там же й залишалися. Мало хто повертався в Україну. В Україну масово почали повертатися в 90-х роках. І от з 90-х років у нас негативне сальдо міграції ? українці масово виїжджають. От, наприклад, якщо у нас у 89-му році в області було 100 тисяч українців, у 2002 їх вже стало 50 тисяч, а от у 2010 ? 30 тисяч. Це все дані національних переписів населення. Кількість українців значно скорочується, як і кількість росіян, як і кількість білорусів. До нас навпаки їдуть з Таджикистану, з Азербайджану, з Узбекистану, тобто вже з інших держав, освоюють нашу територію. Раніше українців було дуже багато, а зараз, все ж таки, стає все менше.

? Ну а ти збираєшся бути в Росії, чи маєш якісь плани кудись переїхати. Ну або принаймні на певний час.

? Це складне запитання. Таких планів ще не має. Є плани перебиратись. Але куди перебиратись ще точно не знаю. Може кудись в Росію в інше місто переїхати, більш на Захід, бо в Сибіру сидіти ? це безперспективно. Може і в Україну, хто знає.

? Ну, тоді бажаю успіху і дякую!

? Я також дякую українським канадійцям, бажаю залишатися собою, берегти свою мову, національну ідентичність і успіхів всіляких. Так само, як це робимо ми. І я думаю, що канадська та російська українські діаспори саме тим і поєднуються, що вони українські, що у нас спільна мова, культура, просто ми в різних країнах так опинилися, така доля, так занесла в різні частини світу.

Розмовляла Анна ДОМБРОВСЬКА

Український культурний центр 'Дніпро' міста Іркутська
Український культурний центр 'Дніпро' міста Іркутська
Студенти Канадсько-Української Парламентської Програми 2012 року разом з Борисом Ґенґалом, Ігорем Бардином (координатор Програми) та Люсі Гікс
Студенти Канадсько-Української Парламентської Програми 2012 року разом з Борисом Ґенґалом, Ігорем Бардином (координатор Програми) та Люсі Гікс

На світлинах: Андрій Зав'ялов. Український культурний центр 'Дніпро' міста Іркутська. Студенти Канадсько-Української Парламентської Програми 2012 року разом з Борисом Ґенґалом, Ігорем Бардином (координатор Програми) та Люсі Гікс.