Башкортостан із сумом сприйняв звістку про велику втрату для усієї української спільноти в Росії – відхід у вічність справжнього патріота та щирого українця – Валентина Іващенка

Валентин, з імˊям котрого у Башкортостані асоціюються перші досягнення на теренах української освіти та культури, розвитку українського національно-культурного руху, хто завжди був серед Перших, бо творив новітню історію відродження українського духу  у Башкортостані, котрий стояв біля витоків створення Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар», щиро шанував українську культуру, зберігав національні традиції й власним прикладом показував велику Божу любов, любов до українського народу. І хоча понад 20 останніх років свого життя Валентин жив і творив у Санкт-Петербурзі, та залишався справжнім другом «Кобзаря», його щирим «кобзариком»,  всюди він будував «свою Україну», всюди зізнавався у синівській любові до рідного Богуслава, неньки-України.

«Що для мене Вкраїна – ви хотіли б дізнатись?
Хіба можна про це все на словах розказати?
Хоч чому ж і не можна? Справа в тім, як сказати,
Адже, дійсно,  все просто: Україна – це мати.
Що для мене Вкраїна? Київ… пісня… Карпати…
Хіба можна про все це на словах розказати?
Маму можна любити й слів високих не знати,
Мати все зрозуміє, – бо на те ж вона й мати…
Що для мене Вкраїна? Це дитинство і юність,
Це кохана дівчина, перша радість і хмурість,
Це ласкава і світла, задушевно-болюча,
Соловˊїною звана, наша мова співуча!
Що для мене Вкраїна? Це ліси і діброви,
Шлях чумацький і море, і козацькі походи…
Це великий Шевченко й чарівні наші люди.
Україна – це гордість, що наповнює груди!»

(Поезія Валентина Іващенка у часописі «Криниця» (Уфа).

Цього дня, сумуючи разом із українцями Санкт-Петербурга, колективом української народної пісні «Рось», котрий втратив свого «батька», маємо надію, що Валентин Іващенко, який гідно прожив своє нелегке життя, стоїть перед Божественним Спасителем, очікуючи на вічну нагороду.

Нехай милостивий Господь прийме душу новопреставленого раба Божого – Валентина у своє Небесне Царство, «де немає ні болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне».

Відійшла у вічність добра, мудра, працьовита людина, що була прикладом гідності та добропорядності. Світла пам’ять про Валентина Іващенка назавжди залишиться в серцях  усіх, хто його знав, любив і шанував.

Саме таким, як на світлині: веселим, запальним, козаком-життєлюбом, завжди усміхненим і позитивним, з душею справжнього патріота, – залишиться Валентин Іващенко у памˊяті українців Башкортостану.

Вічна йому пам’ять!

З жалем,

Василь Бабенко, Володимир Дорошенко, Людмила Бабушкіна, Любов Нечитайло,  Катерина Колганова, Таїсія Нікітіна, Віліна Вахітова та увесь РНКЦУБ «Кобзар»  (Уфа, Башкортостан).

На світлині: Валентин Іващенко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка