lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 А той третій празник...
Друк
Розділ: Культура

Заполярний Мурманськ святкує Йорданське Водохреще. Святе Водохреще та голодний Святвечір завершують українські різдвяно-новорічні свята 

Після 11-денної загальниці (з 7 по 17 січня), коли не було постів, 18 січня вважалося строгим пісним днем. Деякі господарі цілий день говіли (нічого не їли або вживали лише чорний хліб та воду). На вечерю в цей день подавали пісні страви (інколи їх було 12) та вже не запрошували святих душ, які, вважалося, знову повертаються на "той світ", тому це був голодний Святвечір чи голодна кутя. Перед вечерею господар брав у ложку куті й закликав перед вікном мороз куті їсти, але просив не зашкодити людям, посівам і худобі. Після вечері парубки бралися "проганяти кутю":

"Геть кутя з покутя, а ти, узвар, йди на базар", - при цьому стукали макогонами по воротах, розбивали горшки та тричі стріляли з рушниць, проводжаючи цим душі померлих, щоб не зостались тут і не зашкодили живим. Ввечері молодь йшла до річки чи ставка й там вирубувала в льоду хрест "йордан", виймали і ставили його поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим соком.

Наступного дня - 19 січня було Святе Водохреще або Йордан (від назви біблійної річки де хрестили Ісуса Христа). Вранці, після урочистої церковної служби, люди збирались на льоду коло "йордані" й священики освячували воду (де не було водоймищ це робилося в церковних чашах), а потім нею окроплювали всіх присутніх. Якщо ж водоймище було, то в ньому заздалегідь робилася ополонка (часто у вигляді хреста) і так освячувалася. Все це робилось в урочистій атмосфері (люди раділи, вітали один одного зі святом, випускали голубів та стріляли з рушниць). Важалося, що той, хто у цей день окунувся в освячену воду очищався від "усякої скверни".

Така урочистість пояснювалася тим, що за християнською традицією Водохреще було одним із дванадцяти найбільших свят - Хрещення Господнє або Богоявлення. Ця друга назва пов'язана із тим, що на ріці Йордані у Зайоранській пустелі сталося об'явлення Пресвятої Трійці у вигляді голуба на Ісуса Христа зійшов Дух Божий.

Чудотворна Хрещенська вода звалася "Великою аліасмою", тобто великою святинею і вважалася українцями дуже помічною від навроків та хвороб. Нею освячували оселі, садиби, худобу і посіви, а в йорданських ополонках проводили купелі важко хворих людей. Люди зберігали освячену воду протягом року біля образів й користувалися нею як оберегом (при пожежі) та лікувальним засобом. На диво багатьом - вона не псувалася і не втрачала "чудодійних" властивостей.

Після Богоявлення, вважалося, зима повертала на потепління: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі". Тим і завершувалися Різдвяно-новорічні святки:

Різдво, кутя і коляда,

Мов таїнство, приходять знову.

І знов Вкраїна молода

Так прибрана в свою обнову!

А радість, як жива вода,

Як щедра, животворна Чаша,

Звучить Вкраїнська коляда!

Приймає Бог моління наші.

(Іван Швець)

Андрій ГУРБИК,

ст. науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

http://diaspora.ukrinform.ua/traditions-vodohresha.shtml

Крижаний хрест на Іордані.

На світлинах: Заполярний Мурманськ святкує Йорданське Водохреще. Крижаний хрест на Іордані.