Ювіляр Віктор Гаврилович Захарченко
Ювіляр Віктор Гаврилович Захарченко

«Від станиці - до столиці…»

Є в мистецтві імена, до яких не потрібно додавати ніяких регалій чи офіційних звань - називаєш ім'я і прізвище, а у нашого ювіляра - Віктора Гавриловича Захарченка - достатньо лише прізвища, - як усім одразу стає зрозумілим, про кого йде мова, бо це ім'я - легенда, постать, Митець з великої літери, музикант і знавець народних пісень від Бога!

75 років тому 22 березня на свято, яке в народі називають Сорок святих, в кубанській український станиці Дядьківський народився хлопець. Було це незадовго до Великої Вітчизняної війни, батька Віктора у серпні 1941 року забрали на фронт, а вже у листопаді родина отримала на нього похоронку. Перед цим померли дві старші сестри Віктора Гавриловича й мати думала, що і він довго не проживе, бо зовсім маленьким взяв в руки гармошку й одразу почав на ній грати, наче його хтось навчав цьому. «Це не на живе…» - ці слова матері згадує сьогодні ювіляр із сльозами на очах, бо пам'ятає жах воєнних років: окупацію, гарматні військові атаки, під час яких мати з переляканими дітьми переховувалася в погребі, повоєнний голод, коли помер менший брат… Пригадує, як мати після війни все життя чекала на батька, а вони маленькими дітками збиралися біля печі й кричали в трубу: «Тато, ріднесенький, повертайся до нас!...» Згадує слова матері, яка прожила 89 років: «Ці роки мені Господь за батька доточив», і сам каже, що міг вже давно спостерігати за нами з інших вимірів, бо 17 років тому після страшної автокатастрофи ніхто з лікарів не давав шансів на життя, однак, напевно, Господь додав роки за тих братів і сестер, що померли маленькими…

«Мені Господь дає дуже багато, і все через людей, що зустрічаються на моєму життєвому шляху», - каже ювіляр. В його житті знаковими були зустрічі з найвідомішими радянськими музикантами: в Новосибірський консерваторії навчався у народного артиста СРСР, диригента Володимира Мініна; в аспірантурі - у видатного російського фольклориста, доктора наук Євгена Гіппіуса; головою комісії на захисті був відомий радянський композитор Тихон Хрєнніков… Дуже важливими в своєму житті Віктор Гаврилович вважає 10 років, коли працював хормейстером і художнім керівником Державного Сибірського хору, однак батьківщина - рідна Кубань - покликала його до себе, і з 1974 року Віктор Захарченко є незмінним керівником славетного й відомого у всьому світі Державного академічного Кубанського козацького хору.

75-річчя народного артиста Росії, народного артиста України, доктора мистецтвознавства, професора, художнього керівника і генерального директора хор відзначає великим туром державами СНГ, який має символічну назву «Від станиці ? до столиці». Тур розпочався 21 березня концертом в Санкт-Петербурзі. Потім були два аншлагових концерти в Кремлівському палаці в Москві (23 і 24 березня) і один в Мінську (25 березня) з неймовірною (за словами ювіляра) сценографією і використанням 3D-ефектів.

«Все починається з любові - і нею закінчується…»

Святкування ювілею метра народнопісенного виконавства в Україні розпочалося 26 березня із творчої зустрічі Віктора Гавриловича Захарченка з студентами і викладачами факультету музичного мистецтва Київського Національного університету культури і мистецтв, куди шановний ювіляр завітав на запрошення кафедри фольклору, народнопісенного і хорового мистецтва та особисто професора - фольклориста Івана Сінельнікова і за підтримки завідувача кафедри - заслуженого діяча мистецтв України Наталії Регеши. Зустріч розпочав ректор КНУКіМ - народний артист України, доктор педагогічних наук, професор Михайло Поплавський, який вручив шановному ювіляру диплом почесного професора університету за видатний внесок у збереження і розвиток народної культури і мистецтва України, а також наголосив, що для КНУКіМ є великою честю співпраця з видатним Кубанським козацьким хором і його легендарним керівником (про творчі подорожі фольклорного ансамблю «Кралиця» КНУКіМ і майстер-класи його керівника І. Сінельнікова на Кубані читачі газети «Культура і життя» вже читали у попередніх випусках).

А потім було живе спілкування ювіляра з аудиторією: використовуючи унікальну можливість поспілкуватися з живою легендою, глядачі розпитували Віктор Гавриловича про все: дитинство, що припало на воєнні роки, творчий шлях маестро, навчання в консерваторії, в Москві, робота у видатних творчих колективах, історія Кубанського хору, композиторську творчість і т. ін.

«Все починається з любові і нею закінчується, тому, якщо ви насправді любите свою справу - мистецтво», - звертався Віктор Гаврилович до студентів, - «ви досягнете всіх цілей у своєму житті, які перед собою поставите! Я дуже щаслива людина - у мене збулося все, про що я мріяв: я хотів бути музикантом - я ним став; в дев'ятому класі школи, коли вмів грати лише на гармошці, написав в своєму щоденнику: «хочу бути композитором» - і став ним: Бог дарує мені мелодії, солісти і колективи співають безліч моїх пісень; я мріяв бути керівником саме Кубанського хору - і керую ним вже майже сорок років! Хотів в дитинстві побувати в різних странах - і з Кубанським хором об'їздив весь світ! Лише одна мрія у мене ще не збулася - хочу диригувати симфонічним оркестром, бо при Кубанському військовому хорі наприкінці ХІХ сторіччя такий існував; вірю - і ця моя мрія стане дійсністю!»

Наприкінці зустрічі митець згадав дитинство і навіть заграв на гармоні. Глядачі довго не відпускали Віктора Гавриловича Захарченка: фотографувалися, просили автографи, вітали, навіть прослуховувалися в Кубанський козачий хор, подарували українську сорочку, заспівали «Многая лєта» - усім шановний маестро приділяв увагу і надзвичайно задоволений зустріччю в Київському національному університеті культури і мистецтв висловив подяку керівництву університету за всебічну підтримку розвитку мистецьких спеціальностей, пов'язаних з народною культурою, а також за нагороду бути Почесним професором КНУКіМ!

«Я дуже щаслива людина!

Все, що я бачу і чую на сцені - Подарок Божий…»

Концерти Кубанського козацького хору в рамках ювілейного туру «Від станиці ? до столиці» відбувалися 27 і 28 березня в Національному палаці «Україна». Як і на попередніх концертах туру, концерти розпочиналися вітаннями відомих мистецьких колективів ювілярові - в Москві це був Російський народний хор ім. М. П'ятницького, військовий ансамбль ім. Г. Александрова, в Мінську - Національний ансамбль пісні і танцю Білорусі. 27 березня Віктор Гаврилович Захарченко приймав вітання від Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського і його керівника - Героя України, професора, академіка Мирослава Вантуха. В цей день на сцені Палацу «Україна» ювіляра вітав також ректор КНУКіМ М. Поплавський і творчі колективи вузу: Український народний хор ім. С. Павлюченка (художній керівник і головний диригент - Олена Скопцова) заспівав з усіма глядачами в залі «Многая лєта» ювілярові, а фольклорний ансамбль «Кралиця» подарував Віктору Гавриловичу українську народну жартівливу пісню «Ой побреду, побреду», який ювіляр аплодував стоячи, і наголосив: «Які гарні діти тут навчаються, яку правду життя вони несуть на сцену!» 28 березня вітання п. В. Захарченко висловлював Національний академічний народний хор ім. Г. Верьовки і його керівник - Герой України, професор, академік Анатолій Авдієвський.

Дві дні концерти Кубанського хору в «Україні» йшли з аншлагами - колектив дуже полюбляють київські глядачі! Незламний козацький дух, азарт, неперевершені яскраві образи, які несуть всі учасники колективу без винятку - від солістів до рядових артистів хору, балету чи оркестру… Та що я кажу - рядових в цьому колективі просто немає! Авторові цих рядків пощастило бути на обох концертах, за що я (а також студенти КНУКіМ, яким пощастило бути на першому концерті, що немаловажне - безкоштовно!) дуже вдячна особисто директорові колективу п. А. Ареф'єву і Голові об'єднання українців Кубані п. М. Сергієнку, який приклав немало зусиль до організації Київських концертів колективу.

Кубанський козацький хор є унікальним творчим колективом, найстарішим на території Росії народним хором (колектив нещодавно відсвяткував своє 200-річчя), що пропагує народне мистецтво Кубані, а відтак - українське народне мистецтво. В останні роки хор омолодився, з'явилися нові солісти, які прийшли на заміну відомим майстрам А. Лізвінському, М. Крапостіній, Т. Бочтарьовій, Р. Гончаровій, Г. Черкасову та іншим. Так - це вимога часу і сцени, яка любить молодих, тому і в репертуарі колективу з'являються нові пісні (як народні, так і на музику В. Захарченка), які (не забуваючи й старий, відомий репертуар - «Розпрягайте, хлопці, коней!», «Як служив я в пана», «Ти ж мене підманула» та ін.) під час не таких уже й частих концертів в Україні Віктор Гаврилович Захарченко прагне показати київський аудиторії.

На цьогорічних ювілейних концертах мені приємно було вкотре побачити й почути досвідченого й надзвичайно цікавого на мій погляд соліста хору - заслуженого артиста Росії Володимира Заніздру («Ти ж мене підманула»), в дуеті з яким співала молода яскрава Євгенія Дживага («Кубань-річка невеличка»); Сергія Ярошенка («Взяв би я бандуру»), який на другому концерті в Києві навіть відходив від мікрофону і співав просто в зал, щоб довести, що все на сцені звучить наживо; а також Заслуженого артиста Росії Михайла Цирульника («Стольний град Київ» на вірші В. Матвієнка). Приємно було почути у виконанні хору пісні з його репертуару попередніх років - «В полном разгаре страда деревенская» на вірші М. Некрасова, «Матушка Добрынюшке наказывала» на вірші ієромонаха Романа, і нові - «Серпневі падають зірки» на вірші Я. Чайки. Вразила своїм вокалом випускниця дитячої школи ім. В. Захарченка Марія Комарова («Перевоз Дуня держала»), сподобалась глядачам і Вікторія Мельничук («Ой стога, стога)»). Як завжди зворушливо і переконливо співала заслужена артистка Росії Наталія Губа («Горькая моя Родина» на музику О. Пахмутової і вірші М. Добронравова). Розквітла в Кубанському хорі ціла низка яскравих солістів - чоловіків: Олексій Краснопьоров («Там шли два брата»), Дмитро Павличев («Тихая моя родина» на вірші М. Рубцова), заслужений артист Росії Віктор Сорокін («Не для меня», «Когда мы были на войне», «Любо, братцы, любо»), заслужений артист Росії Олександр Дєдов («Родина», «Боже Всесильний, дай мені крила», «Гой ты Русь моя родная») Дмитро Беседін («Ой сів пугач на могилу», «Як служив я в пана»). Київська публіка чи не вперше побачила напрочуд ліричну, неначе з мережива зіткану вокально-хореографічну постановку на вірші Олени Пчілки «Як швидко літо проминуло» і вкотре насолодилася відомими візитками Кубанського хору - танцями «Вербохльост», «Із-зі гір-гори ідуть мазури», «Ковал кузнец козацьку шашку».

«Мистецтво вимірюється сльозами…»

«Мистецтво вимірюється сльозами», - впевнений ювіляр, - «не так важлива технологія (як це зроблено, дотягнули ноту чи ні, завищили чи занизили), найголовніше - емоція, слово, зміст! Любіть свій талант, примножуйте його, і якщо від вашого мистецтва люди будуть плакати - ви досягли своєї мети і стали справжніми митцями!»

Мій старший дев'ятнадцятирічний син Дмитро востаннє був на концерті Кубанського хору десять років тому - тоді Віктор Гаврилович Захарченко презентував на київський сцені програму своїх авторських творів на вірші українських класиків - Лесі Українки, Тараса Шевченка, Олени Пчілки, Івана Франка та інших. На тому концерті хлопець, якому було лише 9 років, був надзвичайно емоційно, до сліз захоплений піснею «Ні долі, ні волі у мене нема» на вірші Л. Українки, яку виконала заслужена артистка Росії і України Ольга Каражова. Я спитала його тоді: «Синок, чого ти плачеш?», єдине, що він зміг сказати: «Не знаю, але щось ось тут (показав на серце) плаче…» Дізнавшись, що цього року Віктор Гаврилович і Кубанський хор будуть з ювілейними концертами в «Україні», син попросив мене взяти його з собою, але зізнався, що йде лише задля цієї пісні! Віддаючи шану п. О. Каражовій, яка є незмінною виконавицею багатьох творів на вірші українських класиків в Кубанському хорі, Віктор Гаврилович наголосив в залі, що ця співачка є дуже талановитою і дуже мужньою людиною, яка вже кілька років поспіль бореться з важкою хворобою… «Ні долі, ні волі у мене нема» після цих слів прозвучала напрочуд щемливо, наче п. Олю, яка народилася в Україні, співала про себе: «…зосталася тільки надія одна… Надія вернутись ще раз на Вкраїну, поглянути ще раз на рідну країну, поглянути ще раз на синій Дніпро, - там жити чи вмерти, мені все одно…» І знову серце плакало, як і десять років тому…

«Ви знаєте, хочеться жити!»

«Те, що я кажу - дуже особисте і дуже важливе! Ви знаєте, хочеться жити! Хочеться робити добрі справи во славу людей і во славу Божу!» - наголосив по закінченню київських концертів Віктор Гарилович Захарченко. Після Києва хор поїхав чотирнадцятьма містами України, заплановані також концерти в станицях Кубані, Краснодарі, а завершується ювілейний тур великим концертом авторських творів композитора В. Захарченка у великій колонній залі Московської консерваторії наприкінці квітня 2013 року. В найближчих планах хору - проведення вже п'ятнадцятого фестивалю православного документального кіно, культурна програма Зимових Олімпійських ігор в Сочі (Кубанський козацький хор є офіційним послом цих ігор в світі), новий набір в дитячу школу імені В. Захарченка, поставка нових програм…

«Від скількох талановитих людей я записував пісні! Пісні народ співає, бо вони життєві. Народ оберігає свої пісні, тому їх і співає!» Український Народ і наші українські пісні живуть саме тому, що їх підтримують такі фанати й майстри, як Віктор Гаврилович Захарченко! Многая і благая літа йому і його колективу ще на багато - багато років!

Валентина СІНЕЛЬНІКОВА,

кандидат історичних наук, м. Київ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

В.Г. Захарченко - Почесний професор КНУКіМ
В.Г. Захарченко - Почесний професор КНУКіМ
В.Г. Захарченко, директор Кубанського хору А. Ареф'єв, М.М. Поплавський, проректори КНУКіМ О. Скнарь і П. Андрієнко, зав. кафедрою фольклору, народнопісенного і хорового мистецтва Н. Регеша
В.Г. Захарченко, директор Кубанського хору А. Ареф'єв, М.М. Поплавський, проректори КНУКіМ О. Скнарь і П. Андрієнко, зав. кафедрою фольклору, народнопісенного і хорового мистецтва Н. Регеша
Вітання від ректора КНУКіМ М. Поплавського
Вітання від ректора КНУКіМ М. Поплавського
Вітання ювіляру від фольклорного ансамблю 'Кралиця', худ. кер. - засл.працівник культури України Іван Сінельніков
Вітання ювіляру від фольклорного ансамблю 'Кралиця', худ. кер. - засл.працівник культури України Іван Сінельніков
Диплом Почесного професора КНУКіМ
Диплом Почесного професора КНУКіМ
'Кралиця' вітає ювіляра
'Кралиця' вітає ювіляра
На зустрічі в КНУКіМ
На зустрічі в КНУКіМ
О. Скнарь, А. Ареф'єв, В.Г. Захарченко на зустрічі в КНУКіМ
О. Скнарь, А. Ареф'єв, В.Г. Захарченко на зустрічі в КНУКіМ
Фото наприкінці зустрічі в КНУКіМ
Фото наприкінці зустрічі в КНУКіМ

На світлинах: Ювіляр Віктор Гаврилович Захарченко. В.Г. Захарченко - Почесний професор КНУКіМ. В.Г. Захарченко, директор Кубанського хору А. Ареф'єв, М.М. Поплавський, проректори КНУКіМ О. Скнарь і П. Андрієнко, зав. кафедрою фольклору, народнопісенного і хорового мистецтва Н. Регеша. Вітання від ректора КНУКіМ М. Поплавського. Вітання ювіляру від фольклорного ансамблю 'Кралиця', худ. кер. - засл.працівник культури України Іван Сінельніков. Диплом Почесного професора КНУКіМ. 'Кралиця' вітає ювіляра. На зустрічі в КНУКіМ. О. Скнарь, А. Ареф'єв, В.Г. Захарченко на зустрічі в КНУКіМ. Фото наприкінці зустрічі в КНУКіМ.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка