Друк
Розділ: Культура
Віктор Грицай

Читаймо про усесвітньо відомого українського художника на Вікіпедії

Нещодавно на Вікіпедії завдяки спільним зусиллям головного редактора «Кобзи» Василя Коломацького та письменника з Сум Аркадія Поважного зявився життєпис видатного митця, українського художника-шістдесятника Віктора Грицая. Відтепер люди у будь-якій точці земної кулі зможуть за допомогою мережі Інтернет дізнатися більше про цю непересічну особистість.

Віктор Олексійович Грицай – український художник-монументаліст школи Михайла Бойчука, «шістдесятник». Працював у Сумах та Одесі. Син ветерана Зимової війни.

Життєпис

Батько Віктора був примусово мобілізований до сталінського війська, брав участь в інтервенції до Фінляндії, у тому ж році ліквідований фінськими військами. Мати –  Віннікова Ганна Трофимівна (1907 – 1992) – кухар.

Дитинство Віктора пройшло в сумському «совгоспі», де його матір жила у колишніх конюшнях графині Розенквіст. Саме в той час почав малювати. Навчався у художньому гуртку, опісля в Сумах займався у художній студії художника Банчевського.

У студії навчалась художниця Олена Вережбицька, якось до неї приїхала її двоюрідна сестра Раїса із міста Шахти (Кубань), яка у майбутньому стала дружиною Віктора.

Навчання

У 1957 році вступає до Одеського ДХУ імені Грекова на відділ живопису. Навчається на відмінно (в експозиції училища є студентська робота Грицая «Портрет натурщика»).

У цей період навчання часто відволікається на поїздки до міста Шахти на побачення з нареченою Раїсою. Через ці прогули виключений із училища. Але через позитивну характеристику переводиться до РСФСР, де закінчує навчання у Ростовському художньому училищі.

Робота

1961 року одружується з Раїсою. 12 травня 1962 року народжується донька Світлана. Після закінчення училища 1962 року родина переїхала до Сум, де Віктор протягом двох років працює науковим співробітником у Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького. Разом з Андрусенком Г.Б. створюють «путівник по музею».

1964  року вступає на навчання до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві.

Після закінчення відома художниця Тетяна Яблонська запрошує Грицая до експериментально-монументальної майстерні, де він став старостою групи. Тоді його співкурсниками і друзями були: Валентин Куц, Віктор Романщак, Володимир Вуколов.

Студенти засвоювали нові техніки: фрескатемпера на левкасі, копіювали майстрів Північного Відродження.

1970 року захищає диплом «на відмінно» з відзнакою художньої ради. Це був монументальний ескіз завдовжки 98 метрів на тему «Від первісності до сучасності» для Будинку Науки та Знань у Києві.

Після закінчення повертається до рідних Сум, де працює над замовленнями художнього фонду. Виконує монументальну фреску для кінотеатру в селищі Недригайлів, чеканку для центрального гастроному в Сумах разом з художником Аркадієм Пушкарем. За ескізами Грицая тчуть гобелени, виготовляють вироби на фарфоровому заводі.

1976  року призначений головним художником сумських художніх майстерень художнього фонду. На одній із національних виставок його роботу «Вчитель» придбав Конотопський музей.

У Недригайлові виконує фреску, яку згодом начальство наказало замалювати. 1978 року родина Грицая переїздить до Одеси. На його думку, саме у цьому місті вирувало творче життя і саме тут він міг розкритися творчо. Але у січні 1979 року у нього виявили саркому і буквально за три місяці, 30 березня 1979 року, він помирає.

Похований на Таїровському цвинтарі в Одесі.

Вже після смерті художника стараннями його родини були організовані виставки у Києві, Одесі, Сумах.

У Сумському краєзнавчому музеї є робота "Єва", що була у збірці Миколи Данька. Цю роботу подарував музею канадський громадський діяч, уродженець Сум Василь Коломацький.

Колеги про Грицая

Сумський скульптор Олег Прокопчук добре пам'ятає Віктора Грицая і зізнається, що саме завдяки йому він – випускник Строганівського училища – з російської Москви повернувся до України: «Художник Віктор Грицай має своє яскраве, самобутнє обличчя, його відрізняє особливе почуття композиції і кольору. Він був справжнім «шістдесятником», йому належать перші кроки відродження знаменитої школи Михайла Бойчука – школи українського монументалізму, яка була широко відомою в 20-х роках».

Родина:

Онука Валерія Нікітіна, художниця.

Джерело:https://uk.wikipedia.org/wiki/

Додаткова інформація: http://193.0.61.183/kultura/5022-vistavka-voskresinnya.html

 

На світлинах: Віктор Грицай. Автопортрет «Художник та його Муза». Фрагмент фрески у селищі Недригайлів, яку потім знищило керівництво. Фрагмент фрески у Недригайлові, знищеної комуністичним керівництвом. Робота Віктора Грицая «Веселка».