Друк
Розділ: Культура
Олександр Єсенін-Вольпін

Математик, поет, правозахисник і філософ прославив Росію, проживши життя «нє по лжи» і давши приклад своїм сучасникам

16 березня у США помер видатний російський математик, поет, правозахисник і філософ, син Сергія Єсеніна, Олександр Єсенін-Вольпін. Йому був 91 рік. В США він проживав з 1972 року, періодично відвідуючи Росію.

Олександр Сергійович був легендарною фігурою, навіть в колі дисидентів. Він був абсолютно вільним, ніколи не говорив неправду, ніколи не обмежував свою свободу ідеологічними оглядами. Він жив так, ніби правила радянської системи його не стосувалися, а світ підлягає математичній логіці.

Писати вірші Єсенін-Вольпін почав ще до війни, і продовжував все життя. Темою його поезії була Свобода, вільна постать поета у дискусії із навколишнім суспільством, тема втечі, тема безумства, як особистого, так і всього  суспільства. Поет ніби порівнював – чиє безуство вище – диктатора-шизовреника, чи суспільства ним підкореного, чи поета, який спостерігає за всім цим зсередини. При цьому поет вільний, а все невколо нього підневільне і рабське. Сама ідея, що тиран є шизофреником і зло є окрашеним в тона безумства, яке спускається із вищих щаблів влади в народ, була оригінальною ідеєю мислителя (тобто спускався не «марксизм», а шизофренія в обертці «марсизму» вкладалася у мізки громадян. Щоб бути радянським, потрібно було «безумно» вірити). Такою була оригінальна метафізика Єсеніна-Вольпіна як мислителя і громадянина. (Ця теорія непогано дозволяє зрозуміти й нинішнє російське суспільство, яке діє за тими ж принципами, в якоми лише абстактний «марксизм» замінили на не менш абстактний «Русский мир», і де головна цнота громадянина – «безумно» вірити владі. Російському суспільству, як завжди, бракує справжнього щирого начала, обо «основания», як це називав Єсенін-Вольпін).

За свої вірші і інтелектуальну діяльність Олександр Сергійович неодноразово владою надсилався у психлікарні. Улюбленою фразою поета було: «Мене за це вже лікували».

У 1965 році Єсенін-Вольпін став організатором «Мітингу гласності», який пройшов 5 грудня на Пушкінській площі. Вимогою мітингу була вимога гласності суду над Синявським та Даніелем. Сам Єсенін-Вольпін тримав плакат «Уважайте вашу Конституцию!». З цього мітингу розпочався Правозахисний рух в СРСР. Ідейні основи руху були сформовані самим Єсеніним-Вольпіним і формувалися просто: «поважайте Конституцію», тобто, забезпечте вільні суди, вільні вибори, свободу преси і право на еміграцію. (Характерно, що всі ці вимоги залишаються актуальними для нинішньої Росії).

Як математик, Єсенін-Вольпін вважав, що в житті має перемагати абсолютна істина, люди не повинні кривити душею, забов’язані вільно висловлювати свої думки і захищати закон. Сам він був зразковим громадянином, який свідомо реалізував дисидентський принцип «жить не по лжи». Його вважали своїм учителем такі гранди дисидентського руху як академік Андрій Сахаров, Людміла Алєксєєва, Сергій Ковальов. Тобто, своїм духом і ідеями Єсенін-Вольпін ще на початку 60-х років, в рамках ще тоталітарного суспільтва, зміг роздвинути такий простір свободи, в який ввійшли і згуртувалися перші російські дисиденти. Поєднання абсурду і математичної логіки – ось в чому привабливість методу його мислення, абсолютна свобода - дух його харизми.

У Єсеніна-Вольпіна було відчуття громадянина світу. Він знав і любив світову культуру, вже у 50-х роках у Москві він вважав себе субєктом «Загальної декларації прав людини» (ООН), в його віршах проривалася ідея втечі із Росії. (Власне, тема започаткована ще Пушкіним і Лєрмонтовим).

До останнього дня Єсенін-Вольпін жив Росією, спілкувався із дисидентами, писав вірші. Не забудемо, що частину життя він прожив у Чернівцях, тобто був повязаний із Україною.

Олександр Єсенін-Вольпін став для нас всіх символом вільного духу, вождем російської інтелігенції, мислителем, поетом і правдолюбом. Таку Росію українці розуміють, люблять і підтримують. Він стоїть в одному ряду із Герценим, Бердяєвим, Сахаровим і Нємцовим.

Давайте вірити, що справа Єсеніна-Вольпінане була даремною, і що нова Росія колись повстане і відбудеться в історії як вільна країна. Адже, «нас всіх за це вже лікували», - як з гумором сказав би мабуть про це покійний.

Василь Коломацький

«Кобза – українці Росії»

Додатково (поезія Олександра Єсеніна-Вольпіна):

Шизофрения

…Я дождался конца болтовни докторов

И пошёл к ней. Смеркалось.

Я вошёл и сказал, что не буду здоров…

— Рассмеялась!

…Я ей всё рассказал (был белей мертвеца),

От конца до начала, —

Рассмеялась, как будто иного конца

От меня и не жда́ла…

…А на улице тихо светила луна —

И не только поэтам:

В эту лунную ночь разыгралась война

Тьмы со светом, —

И она (если всё это было во сне, —

Значит, сон лицемерил)

Говорила так долго, и всё о войне…

Я молчал и не верил,

Что сжигают Варшаву, Париж и Москву

Ради стран или денег:

Просто бьётся в припадке, кусая траву,

Великан-шизофреник.

7 сентября 1941

НИКОГДА Я НЕ БРАЛ СОХИ

Никогда я не брал сохи,

Не касался труда ручного,

Я читаю одни стихи,

Только их — ничего другого...

Но поскольку вожди хотят,

Чтоб слова их всегда звучали,

Каждый слесарь, каждый солдат

Обучает меня морали:

«В нашем обществе все равны

И свободны — так учит Сталин.

В нашем обществе все верны

Коммунизму — так учит Сталин».

...И когда «мечту всех времен»,

Не нуждающуюся в защите,

Мне суют как святой закон

Да еще говорят: любите, —

То, хотя для меня тюрьма —

Это гибель, не просто кара,

Я кричу: «Не хочу дерьма!»

...Словно я не боюсь удара,

Словно право дразнить людей

Для меня как искусство свято,

Словно ругань моя умней

Простоватых речей солдата...

...Что ж поделаешь, раз весна —

Неизбежное время года,

И одна только цель ясна,

Неразумная цель — свобода!

31 августа 1946

НЕ ИГРАЛ Я РЕБЕНКОМ С ДЕТЬМИ

Не играл я ребенком с детьми,

Детство длилось, как после — тюрьма...

Но я знал, что игра — чепуха,

Надо возраста ждать и ума!

...Подрастая, я был убежден,

Что вся правда откроется мне —

Я прославлюсь годам к тридцати

И, наверно, умру на Луне!

— Как я многого ждал! А теперь

Я не знаю, зачем я живу,

И чего я хочу от зверей,

Населяющих злую Москву!

...Женщин быстро коверкает жизнь.

В тридцать лет уже нет красоты...

А мужья их терзают и бьют

И, напившись, орут, как коты.

А еще — они верят в прогресс,

В справедливый общественный строй;

Несогласных сажают в тюрьму,

Да и сами кончают тюрьмой.

...Очень жаль, но не дело мое

Истреблять этих мелких людей.

Лучше я совращу на их казнь

Их же собственных глупых детей!

Эти мальчики могут понять,

Что любить или верить — смешно,

Что тираны — отец их и мать,

И убить их пора бы давно!

Эти мальчики кончат петлей,

А меня не осудит никто, —

И стихи эти будут читать

Сумасшедшие лет через сто!

         Караганда — Москва

         Апрель 1952 — 25.12.1953

О СОГРАЖДАНЕ, КОРОВЫ И БЫКИ!

О сограждане, коровы и быки!

До чего вас довели большевики...

...Но еще начнется страшная война,

И другие постучатся времена...

...Если вынесу войну и голодок,

Может быть, я подожду еще годок,

Посмотрю на те невзрачные места,

Где я рос и где боялся так хлыста,

Побеседую с останками друзей

Из ухтинских и устьвымских лагерей, -

А когда пойдут свободно поезда,

Я уеду из России навсегда!

Я приеду в Византию и в Алжир,

Хоть без денег, но заеду я в Каир,

И увижу я над морем белый пар,

За скалою, над которой Гибралтар!

...И настолько ведь останусь я дитя,

Чтобы в Лувре восторгаться не грустя!

И настолько ведь останусь я аскет,

Чтоб надеяться на что-то в сорок лет,

И настолько ведь останусь я собой,

Чтобы вызвать всех католиков на бой!

...Но окажется, что Запад стар и груб,

А противящийся вере — просто глуп,

И окажется, что долгая зима

Выжгла ярость безнадежного ума,

И окажется — вдали от русских мест

Беспредметен и бездушен мой протест!..

...Что ж я сделаю? Конечно, не вернусь!

Но отчаянно напьюсь и застрелюсь,

Чтоб не видеть беспощадной простоты

Повсеместной безотрадной суеты,

Чтоб озлобленностью мрачной и святой

Не испортить чьей-то жизни молодой,

И вдобавок, чтоб от праха моего

Хоть России не досталось ничего!

Караганда — Москва

Апрель 1952 — октябрь 1953

Додатково:

http://soulibre.ru/

https://ru.wikipedia.org/wiki/

http://www.dni.ru/society/2016/3/16/331038.html

 

На світлинах: Олександр Єсенін-Вольпін. Олександр Єсенін-Вольпін, час проживання в США. Илюстрація до одного із дисидентських віршів Єсеніна-Вольпіна «Ты жива еще, моя старушка».