Підполковник інженерних військ Павло Слесаренко у відставці

Історія митця, ветерана і вязня сталінських таборів повертається до нас

Роки життя: 23.01.1900р. - 20.11.1986р.

Місце народження: с.Юнаківка, Сумський район, Сумська область

Народився 23 січня 1900 року на слободі Юнаківка (нині село Юнаківка Сумського району) у  селянській сім`ї. З 1907 року навчався у двокласному училищі. З 14 років почав заробляти самостійно, працюючи помічником у конторі,  молотобойцем, розвізником, чоботарем  і т.і.

Восени 1918р. вступив до лав Червоної Армії. Близько півроку займався у Вищий школі військового  маскування у Москві. У 1921 році — фронт у районі Очакова та Одеси. Потім знову Москва — після курсів техніків маскування успішно склав іспити до ВХУТЕМАС. Певний час навчався у художника-пейзажиста В.В. Мєшкова. У зв`язку із складними обставинами, мусив залишити художню освіту та продовжити службу у Червоній Армії.

У квітні 1935р. його призначено в інженерний відділ Північного флоту м.Мурманськ, де він, художньо обдарований, організує маскувальну лабораторію.

З травня 1943р.  Павло Петрович працює в інженерному управлінні Військово-морський сил на посаді начальника відділку. Для роботи на об`єктах  навчає групу художників. Один із його учнів, член Спілки художників РСФРР М.М.Успенський,  пізніше зазначає у  спогадах, що  на Північному флоті в  умовах Заполяр`я : “... першим, хто організував і очолив флотську маскувальну лабораторію... - був військовий інженер-підполковник Павло Петрович Слесаренко”.

П.П. Слесаренко також працює над складанням посібника з маскування військово-морських баз, пише декілька статей, отримує свідоцтва за два винаходи. Цю видатну людину було нагороджено орденами Леніна, Червоної Зірки, Червоного Прапору, бойовими медалями.

У 1947р. - служить на Чорноморському флоті. У лютому 1948р. -  підпадає під репресії. Причина арешту – чернетки літературних творів, що потрапили у коло зору НКВД. Через довгих сім років, 31 січня 1954р., його звільняють “за відсутністю складу злочину”.

Віра в життя, величезна сила духу, цільність натури, регулярні зайняття спортом, любов до мистецтва допомогли Павлу Петровичу вижити, залишитись громадянином, життєлюбом, наставником молоді і творцем.

1959р. - Павло Петрович Слесаренко повертається до м.Суми, де починає завзято займатися живописом та літературою, конспектує підручники з історії живопису, віршоскладання, пише оповідання.

Слесаренко став автором близько трьох тисяч робіт, що були виконані на папері, картоні, полотні. Загалом — це невеликого формату етюди, написані на пленері: квітучі весняні сади, осінні мотиви, сільські краєвиди, міські пейзажі.

Одна з характерних якостей творчості Павла Петровича Слесаренка — мажорний світогляд. На цьому шляху він не завжди міг здолати одноманітність емоційного ряду пейзажів, але найкращі  твори  залишають враження  зрілості, самостійності бачення автора. Художник ніби відкриває природу через своє неповторне експресивне світовідчуття, в деяких роботах виникають паралельні з Ван Гогом творчі риси (хоча знайомство Слесаренка з творчістю Ван Гога в той час було неможливим).

Виставки митця отримали дуже позитивні відгуки у відвідувачів. Це й не дивно — пейзажі художника передають  колористику світосприйняття автора. Високо оцінив картини Павла Петровича і народний художник СРСР М.П. Глущенко, що залишив свій коментар про виставку у книзі відгуків (1967р.): “Усі роботи наповнені глибоким сенсом”. Сумський художник Михайло Юденков також згадуює витавку Павла Слесаренка у Сумах, як велике творче враження.

Павло Слесаренко не був членом Спілки художників, що обумовило той факт, що більшість його робіт намальована на картоні (в радянський час професійні художні матеріали були доступні лише членам Спілки), а також невеликою кількістю персональних виставок. Він підтримував близький контакт із колегами-художниками, зокрема із земляком Володимиром Ратнером, Михайлом Юденковим та Іваном Гопаченком.

Частку його робіт зберігає Сумський художній музей ім. Онацького.

1967р. -  персональна виставка (м.Суми);

1989р. - персональна виставка, Сумський художній музей ім.Н.Онацького (м.Суми);

1994р. - участь у виставці СБТС.

Роботи художника зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького,  Сумському будинку-музеї А.П. Чехова та в приватних колекціях, зокрема три етюди у Василя Коломацького.

Павло Слесаренко був двічі одружений. Від першого шлюбу мав двох синів, які на момент його смерті мешкали у Криму. У другому шлюбі дітей не мав.

Помер від запалення легенів після катання на лижах. Похований на Петропавлівському цвинтарі у Сумах.

Нагороди:

Орден «Красной Звезды», 1944 р, Орден «Красного Знамени», 1944 р, Орден Ленина, 1945 р.

Використані матеріали

Каталог выставки «Павел Петрович Слесаренко”, Сумской художественный музей, 1989г.

Ліпницька А.Б. “З любов`ю до людини”/ “Ленінська правда”, 1989р.

Каталог галереї сучасного мистецтва “Айстра”, виданий АТ “СБТС”, 1994р.

Біографія підготована дослідницьким колективом у складі: Тетяна Варвянська, Михайло Юденков, Василь Коломацький.

 

На світлинах: Підполковник інженерних військ Павло Слесаренко у відставці. Підполковник інженерних військ у відставці Павло Слесаренкою. 60-ті роки. Павло Слесаренко на етюдах у Сумах, 70-ті роки.

1. Осінні Суми, 1964р. ,17х24, картон, олія.

2. Суми. Зима, 1965р., 31х50,к артон, олія.

3. Жовтогаряча осінь, 1977р., клейонка, олія, 60х75.

4. Повінь, 1964р. ,21х26, картон, олія.

5. Місто над Пслом (Суми), 1965р. 16х30, картон, олія.

6. Соняшники, 1965р., 17х27, картон, олія.

7. Зарослий ставок, 1965р., 17х31, картон, олія.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s