Друк
Розділ: МІОК
Ірина Ключковська, директор МІОК

Вже вчетверте у Казахстані пройшла Міжнародна літня школа української мови і культури «Крок до України»

Міжнародна літня школа української мови і культури «Крок до України» у Казахстанібула організована Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою за ініціативи Карагандинського обласного Товариства української мови ім.Тараса Шевченка «Рідне Слово» й особисто Апостольського делегата для греко-католиків в Казахстані та Середній Азії о. Василя Говери.

З кожним новим «кроком» ми все більше пізнаємо одні одних: представники України – громаду Казахстану, а юні казахстанські українці – мову, культуру, історію і сьогодення землі своїх предків. Особливістю цьогорічної школи було те, що організатори максимально залучали до програми самих учасників, давали їм можливість розкривати свої організаційні, творчі, інтелектуальні таланти, ділитися ними зі своїми давніми і новими друзями. Саме тому від МІОКу прибула не команда, як зазвичай, а лише старший науковий співробітник Олеся Палінська як координатор табору. Величезну допомогу у проведенні літньої школи надали волонтери з України, які перебували у цей час в Караганді – о. Назарій Зінкевич і семінаристи Олег Климончук, Сергій Підтілов, Святослав Розлуцький і Ростислав Пальчикевич.

Цього року у літній школі взяли участь 30 підлітків і студентів з різних регіонів Казахстану: Астани, Абая, Караганди, Усть-Каменогорська, Топара, Сатпаєва. Багато з них вже в таборі вдруге, втретє або й учетверте, але хочуть повертатися сюди знову і знову, бо це завжди – незабутні враження, зустріч зі старими друзями і знайомство з новими, можливість повчитися й водночас відпочити.

Школа, як і минулого року, складалася з двох частин: перший тиждень навчальні заняття проходили в Караганді, а друга частина, де було більше розваг і відпочинку, відбулася в курортному містечку Щучинськ на півночі Казахстану, в краю мальовничих гір і озер. Студенти літньої школи мали можливість інтенсивно вивчати українську мову з викладачами з України в одній із трьох навчальних груп (рівня А, В і С), а потім продовжили своє навчання у формі туторіуму – студенти з групи С займалися зі своїми товаришами. Також відбувся цикл лекцій, де у простій і цікавій формі учні дізналися багато цікавого про географію, історію, літературу, музику, образотворче мистецтво України, а також про українську мову. Діти із задоволенням малювали картини за мотивами творчості Марії Примаченко, співали ретро-танго Богдана Весоловського і здійснювали віртуальну екскурсію в Асканію-Нову. Особливо запам’яталися майстер-класи з львівського вальсу і з першої медичної допомоги, які провела учасниця табору з м. Абай, 19-річна Саша Сєргєєва.

Особливої атмосфери додала присутність о. Назарія і братів-семінаристів, які не тільки організовували духовне життя табору, але й були першими у веселих іграх, витівках і розвагах. А кожен вечір закінчувався цікавим «слівцем на добраніч» від о. Назарія, яке було завжди влучним і допомагало осмислити пережитий день.

Ті події і зміни, які відбуваються в Україні, накладають свій відбиток на кожного з нас. Тому ми багато і серйозно говорили з дітьми про громадянське суспільство, про взаємодопомогу і підтримку, яка стала такою потужною в Україні за цей час, а також про те, що кожен несе відповідальність за долю своєї країни, своєї спільноти, світу навколо себе, про те, що наша праця, навіть найменша, має силу змінювати світ на краще.

У Щучинську до навчальних занять додалися ігри і прогулянки на свіжому повітрі, мандрівки в гори і на озеро. Тут всі учасники отримали можливість продемонструвати свої таланти і знання в командних чемпіонатах з показухи і «Що? Де? Коли?». Дух змагальництва підігрівав емоції, але все одно – перемогла дружба! Щовечора відбувався кіноклуб, де можна було переглянути нові українські фільми. Особливо цікавою стала молодіжна комедія «Трубач» – до неї учасники з групи С підготували субтитри, щоб полегшити перегляд своїм друзям з інших груп і повправлятися у перекладі.

Навіть погана погода не стала на заваді: щодня проходили веселі зарядки, а в дощову погоду ігри і конкурси проводили у приміщенні. А гаївки і народні танці, які ми мали можливість вивчити у таборі, сподіваємося, стануть хітами на святкуванні Великодня!

На закінчення школи відбулася вечірка в ретро-стилі: кожен із гостей після того, як назвав пароль (а паролі у кожного були веселими й оригінальними!), отримав краватку-метелик і вуса або червоні губки, щоб відтворити атмосферу епохи 30-х. Гостей зустрічали танго і фокстроти у виконанні львівських музик. Все це створило неповторну атмосферу свята!

Справжнім подарунком для гостей свята стала вистава «Лисичка, яка впала з неба», поставлена наймолодшими учасниками. Нікого не залишили байдужими ні акторська гра, ні імпровізовані костюми, ні чудовий грим, який зробила учасниця з Караганди Оля Шлома (до речі, Олин День народження припав саме на табір, і, сподіваємося, він став для неї незабутнім!). Учасники табору організували концертну програму, де були й зворушливі пісні, і пристрасне танго, і запальні буґі-вуґі. На закінчення вечора при світлі свічки кожен розказав про свої враження від табору: незважаючи на дрібні проблеми й непорозуміння, які тут виникали, всі говорили про ці два тижні захоплено, радісно, але з ноткою суму: нікому не хотілося роз’їжджатися додому, залишати нових друзів і ту чудову атмосферу, яку всі ми створили разом.

Сподіваємося, молодь Казахстану зробить ще багато кроків до України, і кожен з них буде ще більш самостійним, впевненим і незабутнім.

З відгуків учасників табору:

Настя Ярмолович (Караганда)
Мені дуже сподобалося в цьому таборі. Всі люди дуже цікаві, може, й різні, але такі рідні. І ось настав день розставання, але сподіваюся і вірю, що ми не припинимо спілкування.

Олександра Сєргєєва (Абай)
Цей табір був якийсь особливий, наповнений любов’ю і дружбою. У цьому таборі я багато взяла для себе, змінила в чомусь свою думку.

Галя Куніцина (Усть-Каменогорськ)
Табір просто фантастичний. Шалено все сподобалось! Обстановка, друзі, атмосфера в компанії. Враження, спогади незабутні!

Андрій Шевцов (Сатпаєв)
Мені все сподобалося, я, як і обіцяв, старався поводити себе нормально. Дякую, що приїхали. Сподіваюся, наступного року знову потраплю в такий табір.

Віка Куковіцька (Астана)
Велике дякую цьому табору за приємні чи складні моменти, за те, що вчать нас української мови, знайомлять з хорошими людьми, за ці 2 роки багато хто став часточкою мене.

Ангеліна Макушина (Караганда)
Цей табір виділяється зі всіх тих, в яких я була. Багато про що довелося задуматися… Я вдячна Богові, що дав мені можливість бути тут, взнавати щось нове і полюбити щось інше. Коли приїжджає п. Олеся, вона привозить шматочок України.

Богдан Ребекевша (Топар)
Я маю надію, що це покоління зможе багато корисного зробити або для оновленої України, або для підтримки нашої маленької колонії, для підтримання українськості, «жовто-блакитного» руху. Я зроблю від себе все для цього.

бр. Олег Климончук (Київ)
Гарна спільнота українців у Казахстані, вони багато мене навчили. Дуже радий, що є така спільнота тут, вірю, що вона зросла за ці 2 тижні в українознавстві і в загальнолюдському вимірі.

о. Назар Зінкевич (Львів)
Табір дуже потужний. Молодь і діти справді стали краще розмовляти українською мовою і виросли як спільнота. Це для мене другий україномовний табір, і я бачу, що цей проект справді потужно працює, є дуже корисним для української спільноти Казахстану.

Джерело: http://miok.lviv.ua/?p=8643

Додаткова інформація:

http://miok.lviv.ua/?page_id=2018

www.kobza.com.ua/miok/5106-vidkryttia-litnoi-shkoly-krok-do-ukraini.html

http://miok.lviv.ua/?p=8428

https://ru.wikipedia.org/wiki/Украинцы_в_Казахстане

На світлинах: Ірина Ключковська, директор МІОК. Учасники Міжнародної літньої школи української мови і культури «Крок до України» у Казахстані. На заняттях. Учасники Школи з о. Назарієм Зінкевичем (третій зліва). Вчимося мистецтву. Вчимося рукоділлю. Малюємо. Театралізовані постановки. А ось і спорт. А ось і танці! І знову корисні розваги. День народження Олі Шломи. Вручення сертифікатів. Маємо сертифікати!