Приміщення Національного культурного центру України в Москві (Арбат, 9)

Матеріал Віктора Гіржова про НКЦУ

Український дім на московському Арбаті вже два роки потрясають кадрові скандали. Чи зміниться щось із приходом туди нового керівника, «обраного» на основі чергового конкурсу, проведеного Державним управлінням справами (ДУС)?

13 червня 2017 року конкурсна комісія Державного управління справами (ДУС) затвердила нового генерального директора Національного культурного центру України в Москві: ним став журналіст, керівник телерадіокомпанії «Скіф» Валерій Юрченко (про це йдеться в статті «Гордіїв вузол» українського Арбату, опублікованій на сайті LB.ua). Тобто це вже друга спроба через конкурс обрати нового керівника унікальної державної установи, що діє на московському Арбаті.

Після припинення контракту з багаторічним очільником НКЦУ Володимиром Мельниченком у 2015 році був оголошений перший конкурс на заміщення вакантної посади гендиректора. Проте, тоді комісія з восьми кандидатур так і не змогла обрати гідного претендента. Був оголошений новий конкурс… Але він так і не відбувся, а керівником Центру несподівано для всіх було призначено Володимира Іонова, котрий претендував на цю посаду в рамках першого відбору.


Нового керівника в НКЦУ зустріли більш, ніж прохолодно – йому чинили саботаж: не пускали до Центру, псували дверний замок у кабінеті, відключали світло й Інтернет. Врешті-решт, пану Іонову таки вдалося сісти в крісло керівника Центру, однак, йому продовжували псувати кров як працівники установи, лідером серед яких був до цього виконуючий обов’язки директора Андрій Бабіков, так і керівництво ДУС, котре то відкликало Іонова до Києва, то знову відряджало його до Москви. Згодом у новопризначеного директора з’явився новий заступник – Володимир Савицький – людина глибоко пенсійного віку, але не за віком амбіційна: він поставив собі за мету будь що усунути з посади новопризначеного директора і посісти його місце. Але за короткий час пан Савицький продемонстрував не кращі свої якості – не лише керівні, але й людські. 


Про поведінку новоспеченого тимчасово виконуючого обов’язки гендиректора повідомили у своєму листі на адресу Президента України Порошенка керівники аматорського театру «Еней», що діє при НКЦУ – арт-директор Лариса Білан та художній керівник колективу Микола Решетняк (копію листа вони надіслали також на адреси ГПУ, Верховної Ради, Кабміну та низки інших державних інституцій). Ось фрагмент цього емоційного звернення (стилістика листа збережена): «Далекий від культури, він (В. Савицький. – Авт.) незрозуміло, що робить в цій установі. Йому 68 років, пенсіонер-мільйонер. Він переслідує ціль – здати все в оренду, знищити всі починання. З його слів, ДУС дав йому вказівку – приносити гроші повинен кожен метр установи. Невже таке можливо? Стидно навіть про таке писати, але всі дії Савицького В.В. говорять саме про це. А як же статутна ідеологічна та культурно-просвітницька діяльність???

Методи керування колективом бандитські, кого гнобить, кому погрожує звільненням по статті ні за що, з деким забороняє спілкуваться. Люди розбіглись: хто за свій рахунок, хто на лікарняному. І дійсно його бояться, навіть не за себе, а за свої сім’ї. Хто дав йому моральне право так вести себе з працівниками Центру, з людьми, які працюють на українську справу??? Людина підступна, підла, мстива, здається, що порядність взагалі ніколи не крокувала поряд з Савицьким. Він ще й дозволяє собі пиячити в робочий час. Напрошується висновок, що він психічно нездорова людина з хворобливою уявою і якимись барськими замашками, коли запиває, то забуває, що це не бордель. Це руйнівник. Зарекомендував себе з найгіршої сторони. Це не керівник, це бандит, який дорвався до влади, і на якого, мабуть, немає ніякої управи. Він ще й морально нестійка особа.

Центр – це духовна структура, яка повинна працювати на імідж України, на українську справу. Наш театр – це надбання нас, українців, і як так можна його знищувати? Як, скажіть?!

Після нашого звернення до керівника ДУС, від Савицького В.В. почались погрози, приниження, залякування, написання на адресу театру наклепів. Просто викидає нас із установи. ЗА ЩО??? За те, що ми осмілились сказати про нього правду. У якому столітті ми живемо? Чому такі люди, як Савицький, можуть займатись самоуправством, хто йому це дозволяє?

Ми зі своїм колективом дуже просимо Вас, розгляньте питання про перебування Савицького у стінах Центру. Неприпустимо й огидно, щоб в українській структурі в Москві, та ще й в такий важкий час, таке відбувалось. Стидно дивитись в очі москвичам, які спостерігають, як представник Державного управління справами в Національному культурному центрі України в Москві знищує українську культуру.

Просимо, ДОПОМОЖІТЬ!!!»

Продовжували писати звернення до Президента України й представники українських громадських організацій Росії. Останній лист стосовно Національного культурного центру України в Москві був зареєстрований в Адміністрації Президента за номером: 406/17163 - 01 від 18.04.2017 року. 
Між тим, одіссея з призначенням керівника Центру тривала: був оголошений новий конкурс на заміщення вакантної посади гендиректора… Вже згаданий Савицький запевняв багатьох, що конкурс – це формальність і саме його призначать новим директором Українського будинку на Арбаті. А згодом поповзли чутки про те, що серед п’яти кандидатів на посаду очільника НКЦУ переможцем стане журналіст, керівник телерадіомовної компанії «Скіф» Валерій Юрченко, штат установи буде суттєво скорочено, а переважна частина приміщень Центру буде віддана в оренду. Словом – більше ніякої української культури в Москві. Лише бізнес.


Відбір кандидатур до складу чергової конкурсної комісії ДУС викликав подив і обурення представників громадських організацій Росії, адже з 18 поданих кандидатур в результаті жеребкування до комісії не потрапив жоден із них. Але найважливіше навіть не це (якщо не сказати – найсмішніше) – 13 червня конкурсна комісія після заслуховування програм усіх п’яти претендентів на вакантну посаду гендиректором НКЦУ призначає… Валерія Юрченка. Ось і не вір після цього чуткам!


У мотиваційному листі Юрченка одразу кидається у вічі його русофільство – він вважає, що настав час Україні вибудовувати партнерські стосунки з РФ. І це на четвертому році війни з країною-агресором, країною-окупантом! Дивні речі відбуваються сьогодні на Печерських пагорбах…
Чи приживеться новопризначений посадовець на своєму місці? Чи не «з’їдять» його члени колективу, або чи не потрапить він у немилість ДУС – питання без однозначної відповіді. Тут є ще одна «слизька» обставина: оскільки Центр не фінансується державою, для керівництва існує постійна спокуса розпорядитись прибутками на власний розсуд. На жаль, в НКЦУ так і не був проведений фінансовий і матеріальний аудит, на чому наполягали очільники української діаспори Москви. Чи будуть фінансові потоки контролюватись кимось надалі – теж питання відкрите, у зв’язку з тим, що ДУС себе дискредитувало в історії з КЦУ.


Проблема з НКЦУ вимагає вирішення на найвищому рівні, адже це – надзвичайно важливий об’єкт з іміджевої точки зору. І тут вимальовуються два варіанти: або заклад підпорядковується Міністерству закордонних справ України і Мінкульту (як і передбачалось з самого початку), або його необхідно закрити. В нинішньому вигляді Центр не може виконувати свої статутні функції і вважатись ефективною державною установою. Схоже, що після знищення російською владою єдиної в РФ Бібліотеки української літератури, подібна доля очікує і Культурний центр на Арбаті. Біда лише в тому, що Москва до цього процесу не матиме ніякого відношення.

Віктор Гіржов, журналіст, політолог

Оригінал статті: https://www.facebook.com/dvilna/posts/1882403158689092


На світлинах: Приміщення Національного культурного центру України в Москві (Арбат, 9). Новий очільник НКЦУ Валерій Юрченко.

Додатково: Прес-конференція в Інформаційному агентстві Главком щодо проблем навколо Культурного центру України в Москві (відео)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка