Ще раз про критичну ситуацію в Національному культурному центрі України в Москві – осередку колаборантства і корупції

Важко переоцінити для іміджу України у світі значення державної гуманітарної політики за кордоном.

В Росії одним із рушіїв культурно-інформаційної політики мав бути Національний культурний центр України в Москві (НКЦУ), підпорядкований Державному управлінню справами (ДУС). Крайнє загострення російсько-українських відносин піднесло питання про головний, а після розгрому російською владою Бібліотеки української літератури – власне, єдиний культурний осередок українців в столиці Росії на рівень важливої державної справи.

Як же виконує гуманітарну місію Культурний центр?

Центр колаборантства і корупції

У 2017 р. внаслідок зрежисованого «конкурсу» директором КЦУ став Валерій Юрченко, тісно пов'язаний з квазі-українськими земляцтвами, створеними у Москві. Керівники земляцтв звертались до Януковича із закликом «розібратися» з Євромайданом, підтримали анексію Криму, а нинішній президент «землячества донбассовцев» горезвісний екс-санітар Росії Г. Онищенко основною метою своєї діяльності проголосив… приєднання України до Російської Федерації.

Інші кандидатури з числа лідерів української діаспори Росії та представників українського дипломатичного корпусу в процесі конкурсу були відкинуті.

Про критичну ситуацію з Центром говорилося на високих зібраннях світової української діаспори за участі керівництва держави у 2016-2018 рр., з’являлися публікації в пресі. Високі урядовці, шановні депутати, здається, мали б почути українську громаду Росії. Однак, віз і нині там.

Наводимо деякі тези програми В. Юрченка:

  • основою діяльності Культурного центру є «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ від 1997 р.», який давно став анахронізмом (не діє після 01.04.2019);
  • ідеологеми про «слов’янське братерство і дружбу між народами», «першочерговість питання миру у взаємовідносинах між Україною і Росією»;
  • поширення в РФ української культури та способу життя: «наблизить хоч на день, а бажано на більше, укладання мирної угоди між Україною і Росією»!!!

Отака розмита програма роботи Культурного центру, яку можна було якось сприймати до 2013 р. На практиці КЦУ внаслідок непрозорої кадрової політики та обрання у роботі корпоративних пріоритетів перетворився в закриту напівкомерційну структуру з надання в оренду приміщень для російських бізнес-структур та в заповідник українського хуторянства. Окрім прибуткової складової у діяльності НКЦУ вся інша його «діяльність» обмежується формулою «аби не дратувати російську владу». І все це відбувається у той час, коли Російський центр науки і культури в Києві працює цілеспрямовано і потужно: проведення тотального диктанту, акції «безсмертний полк», залучення кращих українських студентів на навчання до російських вишів, відправка десятків українських школярів та митців на ознайомчі поїздки в РФ («Здравствуй, Россия!»).

В Культурному центрі функціонує відділ діаспори на чолі з Вікторією Скопенко, яка фактично є провідником угодовської політики підпорядкування українських організацій інтересам російської влади. На громадській ниві діяльність Скопенко привносить розкол в українські організації Москви, Росії.

Ця пані за сумісництвом є керівником міської програми «Москва-город мира», яка посідає чільне місце в її діяльності як куратора діаспори, з використанням можливостей  Центру – концертного залу, сценічного майданчика.

З одного боку, згідно зі Статутом КЦУ «содействие и укрепление международного авторитета Украины», з другого (з програми «Москва-город мира») …«Главная цель – создание в многорациональном московском мегаполисе благоприятной атмосферы для созидания и творческого сотрудничества, а также положительного имиджа Москвы и России во всем мире». Який імідж покращує Скопенко?!

На підтанцівках у російської пропаганди

Не треба дивуватися, що КЦУ використовується російською пропагандою. Навіщо  потрібен такий «Національний культурний центр України»? Хіба що для того, щоб пропагандист Дмитрій  Кісєльов міг розповідати (відео https://www.youtube.com/watch?v=QWaNxV0NX5U), як в Росії добре з українською культурою, «кто еще сблизит наши народы, как не то, что мы делаем с украинским центром; в центре вторая выставка, первая была пять лет назад к 200-летию Шевченко, а в Киеве не было». Тези Юрченка перегукуються з програмою Д. Кісєльова: «… работают тут, в основном, граждане России, они несут… украинскую культуру в массы».

Зрозуміло, що російські пропагандисти не розкажуть про шалений спротив відкриттю парафій українських церков у Росії, ліквідацію Об’єднання українців Росії, закриття  освітнього центру у Москві, розгром Бібліотеки української літератури, про блокування заходів українських організацій із вшануваннюя жертв Голодомору, Дня злуки, Дня небесної сотні.

Чи можна уявити вітальний виступ Президента України перед відвідувачами Російського культурного центру у Києві?! В Культурному центрі України у Москві виступ колективу з Мордовії, який організувала Скопенко, почався відеозверненням Президента Путіна про «міжнаціональну гармонію в Росії».

Дієвість замість позірності

Згідно з Угодою «Про заснування та умови діяльності культурно-інформаційних центрів» від 27 лютого 1998 р. «Культурний центр України  у Москві свою діяльність здійснює під загальним керівництвом глав дипломатичного представництва України в РФ і Міністерства культури і мистецтв України». На сьогодні центр перебуває у підпорядкуванні господарської структур Державного управління справами, без залучення вищезгаданих міністерств. Не передбачено включення Культурного центру до Українського інституту, який покликаний об’єднати культурно-інформаційні установи з метою покращення розуміння та сприйняття України та українців у світі, формування позитивного іміджу держави за кордоном, з метою утвердження концептуальної ідеї: імідж України у світі – через професіоналізм і патріотизм.

За таких реалій сьогодення та небажання української влади вплинути на ситуацію в українській громаді Росії вичерпався ресурс очікування позитивних змін. Відсутність кардинального оновлення діяльності Культурного центру України у Москві, зміни концепції його роботи ставить питання про доцільність подальшого існування цієї установи для України.

Додатково: https://www.youtube.com/watch?v=QWaNxV0NX5U

Тарас Дудко, голова громадської організації «Провісник»,

член-кореспондент РАМН

Валерій Семененко, заступник голови громадської організації «Українці Москви»,

член Ради директорів Світового Конгресу Українців

Від редакції:

Ми неодноразово зверталися із відкритими листами до Президента Петра Порошенка з приводу давньої кризи в НКЦУ, пропонували навіть закрити Центр взагалі, якщо немає змоги вирішити кадрову кризу. Але віз і нині там. Назва цьому феномену проста – корупція. Дуже шкода, що Центр реально ганьбить Україну.

Мабуть вже скоро почнемо писати з цього приводу Президенту Зеленському.

В.К.


На світлинах:

  • Культурний центр України на Арбаті давно втратив українську сутність.
  • В НКЦУ лунають промови керівника країни-агресора.
  • Вікторія Скопенко – провідник проросійської політики в Культурному центрі.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s