Герб України

Незалежності України – 25 років!

Дорогі читачі!

24 серпня виповнюється 25 років Незалежності України. Це визначна дата у житті нашого народу. Багато поколінь українських патріотів мріяли побачити нашу землю незалежною, вільною і заможньою. І ось лише у 1991 році ми нарешті вибороли Незалежність.

В той час перед Україною стояла масса невідкладних завдань. Відстоювання суверенитету, розбудова ринкової економіки, налагодження зовнішньої політики, консолідація нації, зміна свідомості громадян як гравців в правовому полі держави, вироблення свідомої національної еліти, вибудовування міждержавних стосунків в СНД, осмислення своєї історії, подолання наслідків аварії на ЧАЕС, і багато інших важливих питань.

Вдалося за ці роки не так багато. Хочеться проаналіззувати по пунктах, що вдалося із вищенаведеного.

1) Відстоювання суверенитету. Ще три роки тому Україна практично не мала боєздатної армії, а її Головнокомандувач в усьому залежав від Москви, а через взагалі рік утік у Росію разом із усім керівництвом держави. Всі роки Незалежності інформаційний простір України на 80% керувався  проросійськими грошима. А в нинішній момент Крим є окупованим, а на Донбасі йдуть військові дії. Україна не є членом жодного військового блоку і має самотужки захищати себе від північного агресора.

Висновок: в цьому напрямку не вдалося досягнути майже нічого, і нині триває напружена боротьба за суверенитет України (як розплата за попередні роки).

2) Розбудова ринкової економіки. Президенту Леоніду Кучмі вдалося побудувати ринкову економіку. Але її рисами стали: олігархат, корупція і низькі зарплати працівників.

Висновок: успіху було досягнути приблизно наполовину.

3) Налагодження зовнішньої політики. Ще три роки тому Україна планувала підписати угоду із ЄС про Зону вільної торгівлі. Після цього в листопаді 2013 року президент Янукович відмовився від цього. В результаті, відбулася Революція, потім війна із Росією, в якій країни-гарантори  Будапештського меморандуму практично відмовилися захищати суверенитет України.

Висновок: Зрооблено мало, але останні два роки вселяють надію, що Україна знайде партнерів на Заході.

4) Консолідація нації. Перші 23 роки Незалежності владним кланам України вдавалося штучно розділити її на дві частини – російськомовну і україномовну. Під цим гаслом проходили всі вибори і велися всі дискусії у суспільстві, в той час як олігархат спокійно грабував населення - без «мовних ознак». Лише після агресії Росії відбулося рішуче зрушення у свідомості, коли як україномовні, так і російськомовні, зрозуміли – сьогодні не вийдеш на вулицю, то завтра будеш окупований, потім «референдумований» і накінець - «анексований». А після цього ти вже не людина. («Дєнєг нєт. Ну ви здесь держитєсь!») Так в умовах війни почала складатися політична нація, яка висунула владі дві умови: захист суверенитету і боротьбу з корупцією. Поки що процес незворотньо йде в позитивному напрямку.

Висновок: багато часу втрачено, але останні два роки вселяють надію. (Спасибі КДБ і Путіну). Зроблено 30%.

5) Зміна свідомості громадян як гравців в правовому полі держави. Більшовики зробили усе, щоб право не грало жодної ролі в житті громадян. Реальністю були: КПРС, КДБ і радянські суди. Всі три елементи не впроваджували право, а навпати – наявно стверджували його відсутність. В нинішній Україні немає аналога КПРС і КДБ (хоча ще три роки тому т.з. «тітушки» були аналогом позасудових розправ). Але і нині в Незалежній Україні громадяни мріють про незалежні некорумповані суди.

Висновок: пройдено лише половину шляху. 50%.

6) Вироблення свідомої національної еліти. Перші 23 роки були топтанням на місці. Правили радянські партапаратчики і їх діти-бізнесмени. За останні два роки є надія на оновлення еліти. Є зміни в партіях, у Верховній Раді. Олігархи України не є її елітою – ні за етикою, ні за культурою, ні за покликом, а є лише багатими і досить корумпованими бізнесменами.

Висновок: Зроблено мало – 10%.

7) Вибудовування міждержавних стосунків в СНД. Після анексії Криму жодна із держав СНД не виступила проти цього (хоча жодна й не визнала суверенитет Росії у Криму). Чия тут вина – СНД чи України – визначити важко, але провал зовнішньої політики має місце.

Висновок: Зроблено 30% від можливого.

8) Осмислення своєї історії. Цей процес непростий і потребує часу, фактично зміни покоління. Перші 23 роки щось робилося при президентах Ющенку і Кравчуку. Мало при президенті Кучмі, і йшла здача позицій Москві при перебіжчику Янику.

В останні два роки запрацював Інститут національної пам’яті, пройшла декомунізація (було знищено більше тисячі пам’ятників ворогу України Ул’янову-Леніну і його кривавим поплічникам), розкрито архіви КДБ, розпочалася більш-менш наукова дискусія про історію з фактами в руках. Це нагадує відповідні процеси у Польщі, Чехії, Румунії.

Висновок: чекали дуже довго, встигли зробити 20 %.

9) Подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Це питання технічне, тому важко судити скільки було зроблено із можливого.

Висновок: вважатимемо, що 50%.

Ітак, Україна зробила 20% від того що мала б зробити, якщо судити із очікувань 1991 року, чи аналогічних звершень Польщі чи Чехії за той же відтинок часу. Але Україна є. Під проводом президента Порошенка вона рухається у вірному напрямку. Дай Бог завершити розпочате. Найголовне із пройденого – нарешті визначилася і виявилася різниця між Україною і Росією.  Українська ідея Свободи і Народоправства проросла крізь асфальт імперського міфу і явила себе світу. А це запорука подальшого суверенитету і розбудови нації.

Що ми можемо побажати Україні.

Не зупинятися, йти в напрямку окресленому Майданом. Бороти олігархічну систему, корупцію, приймати європейські цінності, розбудовувати економіку і правову системи, тримати єдність української нації, в якій ліберальний і національний ферменти мають поєднатися.  Польща і Чехія є для нас зразком.

Не зважаючи на складності моменту, ми будемо! Ми здійснимо себе! Ми переможемо!

Слава Україні!

Василь Коломацький

головний редактор, «Кобза – українці Росії»

 

На світлинах: Герб України. Бій на вулиці Грушевського.  Фото АР.

Правова система України часів Януковича - 'тітушки', взуття.

Малюнки дітей із Санкт Петербургу. Український колектив із Красноярську.

Опозиціонер Олексій Навальний, Москва, вигляд із автозака. 2013 р. Україна цей історичний етап вже пройшла.

Академік Тарас Дудко із Москви і професор Стефан Паняк із Єкатеринбургу. Видатні діячі української діаспори у Росії. В кулуарах VI  Всесвітнього Форуму українців. 2016 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка