lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Наша мова солов’їна
Друк
Розділ: Освіта

Борис ЖебровськийСвято української мови (для учнів молодших класів)

Міністерством освіти і науки України надіслані нам підготовлені її фахівцями інформаційні матеріали для використання в організації конференцій, семінарів, відкритих уроків, присвячених Дню української писемності та мови. 9 листопада Україна і українці в усьому світі відмічали це нове свято в 10-й раз. Ось що про це написав нам в своєму супровідному листі перший заступник міністра освіти і науки України Борис Михайлович ЖЕБРОВСЬКИЙ, якого ми можемо називати представником української діаспори в Росії, бо він навчася в нинішньому місті Нижньому Новгороді і Москві і довгий час жив і працював на Уралі:

- Із здобуттям Україною незалежності одним із найважливіших завдань, що постало перед державою, було створення всебічних умов для розвитку і утвердження української мови як державної. Указом Президента України 1997 року було встановлено День української писемності та мови, який відзначається 9 листопада. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

Святкування Дня української писемності та мови 9 листопада не випадкове, адже саме цього дня православна церква вшановує пам’ять преподобного Нестора-літописця (бл.1050-1114). Він у 17 років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Молитвою юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Головним його послухом у монастирі була книжкова справа, яка стала змістом життя Нестора.

"Повість минулих літ" Нестора-літописця – це перша пам’ятка Київської Русі, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Цей твір був і залишається найвидатнішою пам’яткою руського літописання. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його, але перевершити так і не змогли. Тому Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, але й словесності. Він працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Українською Православною церквою встановлений орден "Преподобного Нестора-літописця".

Мова – одна з головних ознак нації, вона забезпечує єдність функціонування і розвитку етносу у просторовому і часовому вимірах. "Мова посідає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей" (У.Вайнрайх).

Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думок і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.

Працівниками Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України розроблено свята з української мови (додаються), які пропонуємо використати в українських школах зарубіжжя у рамках святкування Дня української писемності та мови.

Ми продовжуємо публікацію цих надісланих нам паном Борисом Жебровським матеріалів з розробки свята-гри з української мови та літератури для учнів молодших класів “Наша мова солов’їна”.

Вступне слово вчителя. Сьогодні ми зібралися для того, щоб провести свято, присвячене українській рідній мові. Бо це свято до душі кожному з нас.

Для кожного народу дорога йому рідна мова, а нам найдорожча – українська мова. Наша мова співуча, мелодійна, багата. "Рідна мова дорога людині, як саме життя" – говорить народна мудрість.

Мова! А що таке мова? Народ говорить, – що слово до слова – зложиться мова. Послухайте, як сказав Тарас Шевченко: "Ну, щоб, здавалося слова ... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!"

Панас Мирний говорив: "Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його слова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ  складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування".

                                   Як гул стоїть, як шум віків,

                                   Як подих, – рідна мова.

                                   Вишневих, ніжних пелюстків,

                                   Сурма походу світанкова, неволі стон,

                                   Волі спів, життя духовного основа.

Той хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Бо в ній – материнська любов і ласка, світ добра, краси і справедливості. Наш народ багатий на народні ігри зі співаночками, на вірші, загадки, скоромовки, смішинки, на танці та пісні.

Ведучий: Хлопці, а згадайте-но дівчатками загадки.

1. У нашої бабусі сидить звір у кожусі.

     Біля пічки гріється, без водички миється.

                                                                       (Котик)

2. На городі в нас росте сонце ясне, золоте.

     Жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє.

                                                                       (Соняшник)

3. Летів птах через дах, сів на воротях

     у червоних чоботях

                                                                       (Лелека)

4. У лісі родилася, в майстерні робилася,

     а в руках плаче

                                                                       (Скрипка)

Так, недаремно в народі кажуть: "Скрипка плаче, голос має"

Ведуча: Дівчатка, а тепер давайте ми загадаємо хлопчикам загадки:

1. Із неба диво золоте і світить нам і гріє,

     Ніщо без нього не росте і всяк йому радіє.

     Радієш ти, радію я. Радіють луки, поле, гай

     Радіє з краю в край земля, а що за диво? Відгадай!

                                                                       (Сонце)

2. По дорозі цуцик біг. Скільки цуцик має ніг?

     Почали усі лічити – 10 вийшло у Микити.

     Так чи не так?

                                                                       (Не так)

3. Зелений кіт виліг на пліт, сидів, сидів аж порудів.

     Хвіст унизу – миші грузить, зліз би – та де!

     А як упаде?

     Здригнеться світ: "Що то за кіт?"

                                                                       (Гарбуз)

4. Маленький хлопчик виліз на стовпчик,

    Одежі не носить, їсти не просить.

    Личенько рябе, що воно таке?

                                                                       (Наперсток)

Учитель: Діти, ваші мами, бабусі користуються наперстком, коли вишивають. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Це давня традиція: "Хліб як символ гостинності нашого роду".

(Із гуртку дітей виходять на середину залу діти, підносять на вишиваному рушнику хліб і ставлять його на стіл перед гостями)

Разом: Сійся, родися, жито, пшениця і всяка пашниця. Щоб був хліб на столі і щоб цвіли, як квіти, гарні українські діти! 

Ведучий: Ви напевно знаєте багато українських пісень? Адже пісня – душа народу.

"Тече вода з-під явора"

"Зацвіла в долині червона калина" і т.д.

Ведуча: Ви мабуть і прислів’я гарні знаєте?

1. Хто літом спеки боїться, той зимою немає чим грітися.

2.Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очі жмурить.

3. Не родися багатий та вродливий, а родися при роді та щасливий.

4. Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.

5. Пішла Настя в поле жати, та й забула серп узяти

Серп узяла - хліб забула, так то Настя й дома була.

Ведучий: А які скоромовки ви вмієте швидко промовляти?

1. За горою, біля броду обгороджений город,

     Барабанять по городу бараболя і горох.

2. На печі, на печі смачні та гарячі пшеничні калачі.

    Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

3. Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже.

    Хай малий теля прив’яже.

4. От Кіндрат, так Кіндрат, зуб зломав об мармелад.

5. Євген горіхи роздає: Оце-моє, оце твоє.

     А це чиє? Це теє моє. Ти ж бач – горіхів не стає.

     А в вас такий Євгенко є, що так горіхи роздає?

Ведучий: Молодці. Давайте заспіваємо веселу жартівливу пісню.

(Діти виконують пісню "Ой ходила дівчина бережком", "Савка та Гришка" тощо).

                       

Діти, любіть свій рідний край де народилися й живете. Любіть українську мову.

(Діти виконують дитячу українську пісню (за вибором))

Ведучий:          Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніше?

Що нам ближче і миліше,

І дорожче в час недолі?

                                               Рідна мова! Рідна мова!

                                               Що в єдине нас злива,

                                               Перші матері слова,

                                               Перша пісня колискова.

Ведуча:            Як розлучимось з тобою,

Як забудемо голос твій

І в Вітчизні дорогій

Говоритиме чужою?

                                               В кому думка прагне слова,

                                               Хто в майбутнім хоче жити,

                                               Той всім серцем закричить:

                                               "В рідній школі рідна мова!"

Ведучий:          Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Ведуча: Як ту мову нам забути, котрою учила нас всіх ненька говорити, ненька наша мила?!

Учитель:         Як то гарно, любі діти,

                        У вікно вам виглядати!

                        В ньому все – тополі, квіти

                        Сонце й поле біля хати.

                                               На оте вікно ранкове,

                                               що голівки ваші гріє,

                                               схожа наша рідна мова!

                                               Цілий світ вона відкриє.

                        Бережіть її, малята, бо вона –

віконце миле, що колись до нього

мати піднесла вас, посадила...

Ведучий:          А Вкраїни ж мова  – мов те сонце

                        дзвінкотюче, мов те золото блискуче,

                        вся і давність і обнова – українська мова.

                                               Розцвітай же, слово, і в родині,

                                               і у школі, й на заводі, і у полі

                                               пречудово-пречудово –

                                               розцвітай же, слово!

Ведуча:            Хай і знов калина червоніє,

достигає, всьому світу заявляє:

"Я – красна Україна – на горі калина".

Пісня: "Зацвіла в долині червона калина".

           

Любіть Україну, як сонце любіть,

            як вітер, як трави, як води ...

            В годину щасливу і в радості мить,

            любіть у годину негоди.

                                                           Любіть України у сні й наяву,

                                                           вишневу свою Україну,

                                                           красу її вічно живу і нову

                                                           і мову її солов’їну.

            Між братніх народів, мов садом рясним,

            сіяє вона над віками

любіть Україну всім серцем своїм

і всіма своїми ділами.

                                               Учися, мій хлопче, відмінником будь,

                                               Люби і поля, і діброви!

                                               І де б ти не був, де  б не жив,

                                               Не забудь своєї вкраїнської мови.

Босоніж стежка побіжить левадою, в городи

Як любо тут, як славно жити серед цієї вроди.

            Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна

            Вітчизни хочу я своїй зрости достойним сином.

Є в світі зваби? Немає, цікава стежка кожна ...

Але до рідної землі збайдужітись не можна

            Люби, шануй, піднось до зір її пісні

            і мову, нема солодшої, повір, за неї пречудову

ЇЇ незміряно багату,

Дзвінку і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній чудовий

Люблю, люблю українську мову.

            Буду я навчатись мови,

            золотої у трави-веснянки,

            у гори крутої, в потічка веселого,

            що постане річкою. В пагінця

            зеленого, що зросте смерічкою.


Мовна гри "Хто швидше"

Для гри потрібно кілька наборів карток, на яких записано 5 слів з наголошеним першим складом, 5 слів з наголошеним другим і 5 слів – з третім. Кожен гравець одержує 15 таких карток і 3 картки – вказівки з написами:   Слова з наголошеним першим складом.

            Слова з наголошеним другим складом.

            Слова з наголошеним третім складом. 

           

Виграє той, хто першим розкладе свої картки (до гри вони змішані) у 3 колонки (відповідно до карток-вказівок).                                                                  

                                   Набори карток для гри

армія

батьківський

бешкет

статуя

простий

столяр

циган

олень

тенор

дрова

вершник

відгомін

вірші

вчення

Гамлет

адже

айва

аптека

байдуже

виходячи

горілиць

громадський

гуляш

гуртожиток

дочка

жаданий

жадоба

жалити

живопис

завдання

аргумент

астроном

соломинка

чотирнадцять

магазин

документ

двоскладовий

інструмент

кілометр

множина

апельсинчик

безпредметний

безпринципний

бюлетень

багатир

Рідна мова

            Вона – як сонце у блакиті!       

            І де б не був, і де б не жив,

            Як найдорожчий скарб у світі

            Ти рідну мову бережи.

                                                           Бо рідна мова – то криниця,

                                                           Де хлюпає жива вода.

                                                           Хай кожен нею освятиться,

                                                           Щоб оминала нас біда

            У ріднім слові Бог витає

            І стереже нас од хули.

            Вустами неньки промовляє,

            Щоб ми щасливими були.

На світлині: Борис Жебровський.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.