lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Про деякі заходи в нашому молодіжному русі

Людмила НайденкоОгляд проведеної роботи напередодні освітнього форуму в Уфі

Збори молоді у нас відбулися під час «круглого» столу керівників українських організацій Поволжя на І-муфестивалі українців Приволзького федерального округу „Калинові грона Поволжя в жовтні 2005 році в Нижнєкамську). Присутніми були, на жаль, представники не всіх регіонів, а з тих, що були на Фестивалі, не всі мали молодіжні гуртки. Не можу сказати, що спілкування молоді Поволжя бурхливо розвивалося, але все ж пожвавішало.

Влітку 2006 року товариством „Вербиченька” було влаштовано автобусну подорож до України, куди взяли ми з собою й діток недільної школи „Лелеки”. То була заслужена нагорода дітям, які протягом навчального року сумлінно засвоювали знання про Україну, її культуру, географію, видатних діячів, приймали участь у всіх заходах громади.

Діти мали чудову нагоду переконатися в красі української природи, милуватися неповторними краєвидами з висоти від Дніпрових схилів до Карпатських гір, познайомитися з численними святинями України, пізнати гостинність українського народу на прабатьківській землі.

Відвідали ми з дітьми Чернечу гору в Каневі, куди підіймалися вклонитись Великому Кобзарю українського народу. Там же провели урочистий Шевченківський урок, сповнений біографічних даних, і його палкої поезії. Переможці Шевченківського (московського) конкурсу читали вірші, а Тарас уважно слухав кожного, поглядаючи з гори.

Важливе значення мала презентація роботи «Вербиченьки» та школи «Лелеки» в Палаці мистецтв м. Львова, яку влаштував Міжнародний інститут освіти, культури і зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Було докладно розказано присутнім про нашу 10-річну роботу, дорослі і діти продемонстрували свої досягнення і таланти.

Львівська молодь, яка брала участь в Нижнєкамському фестивалі, тепер зустрічала земляків в місті Лева.

Старовинний Львів багатий на місця, пов’язані з видатними подіями і постатями української культури. Діти відвідали музеї Михайла Грушевського, Івана Франка, Соломії Крушельницької. Побували на вершині міської ратуші, відвідали оперний театр, собор Святого Юра, де багатьох з них впізнали по колишніх зустрічах знайомі сестри-василіанки.

Діти досі згадують подорож в Карпати, на Сколівські бескиди і водоспад Тустань, знайомство з батьківською хатою та сусідами Івана Франка в Нагуєвичах, Шевченківський гай, та музей Олександра Довженка в Сосниці, через яку пролягла наша дорога. То було знайомство й спілкування з українською классикою й історією.

У вересні 2006 року ми урочисто відкривали меморіальну дошку Михайлу Грушевському в Казані. В цьому заході приймали участь і члени молодіжного гуртка «Лелеки», керівника якого Віктора Савенка було нагороджено Почесною грамотою Об’єднання українців Росії.

В жовтні було проведено урочистий урок, присвячений 150-річчю Івана Франка. Діти поділилися враженнями і здобутими знаннями про життя і творчий шлях поета, згадали, що цікавого бачили на його батьківщині, послухали кілька творів Каменяра.

В листопаді діти приймали участь у Фестивалі української культури в столиці Удмуртії - Іжевську. Так сталося, що ці дні співпали з днями вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Тому виступ «Лелек» зі сцени був спрямований закликати глядачів до цієї акції. Діти вийшли з запаленими свічечками, під час урочистої промови поділилися з усіма присутніми в залі однією булочкою по крихті і вручили жовто-блакитні паперові квіточки-незабудьки з проханям зробити таких ще і розповсюдити серед своїх знайомих.

Такий же урочисто печальний урок «Свічка пам’яті» було проведено і в Нижнєкамську на широке коло присутніх у відгук на пропозицію дітей української школи ім. Цьопи Паліїв з канадійського Торонто.

В грудні дітей було запрошено на І Міжнародний дитячо-молодіжний український фестиваль до столиці Башкортостану Уфи. Не так багато, на жаль, проводиться в українському русі Росії дитячіх заходів. Тому збиралися і готувалися завзято. Особливо було приємно, що цей заход співпав з Днем Святого Миколая, то є улюблене свято чемних дітей. А що наші діти найчемніші в світі - ніякого сумніву! Не дарма ж Миколай щедро нагородив дітей за участь Почесними грамотами, Подяками й подарунками. Відзначені були Віктор Савенко, Дар’я Федорова, Анастасія Просяник, Вікторія Граньонкова за художнє читання та різдвяну пісеньку.

На початку січня 2007 року «Вербиченькою» було влаштовано Різдвяне свято на православні організації міста. «Лелеки» були одними з головних учасників, показавши обряд колядування. Діти співали колядок, щедрували господарям, козу водили, поки чорт її ледь не вхопив. Добре анголятка вчасно підспіли з різдвяними дзвониками. Скінчилось все дуже мирно і весело.

Лютий був відзначений проведенням заходів в рамках Тижня рідної мови. В цьому році вперше ми вирішили спробувати свої сили в конкурсі ім. Петра Яцика. Відверто кажучі, бездоганними результати контрольних робіт не можно було назвати, помилки так і стрибали по аркушах, намагаючись знівечити дитячу старанність, але виконали ми все максимально чесно, самостійно, без жодної підказки. Це вважаємо головнішим і продовжуємо залучати дітей до вивчання українознавчих предметів, мови, літератури, географії, історії, народознавства.

В Українському культурному центрі Нижнєкамська було проведено І тур Всеросійського конкурсу на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка. Зібралися діти, батькі, члени товариства і гості. Переможцями вийшли Віктор Савенко, Анастасія Степанова, Станіслав Бомштейн, Ігор Нагорнов, Артур Карпухін, Анастасія Просяник, Жернова Оленка.

1 березня 2007 року в Культурному центрі України в Москві на Арбаті 9 відбувся фінальний тур, де зібралися переможці. І хоча одну з премій одержав лише найстарший наш представник Віктор Савенко, Почесні грамоти дістали всі учасники. А що вже до задоволення – його вистачило на всіх! Діти побували в Москві (декотрі вперше), це стало подією в їх житті, зустрілися з представниками таких же шкіл Росії, мали змогу познайомитися, подружитися, нав’язати контакти для подальшого спілкування.

20-23 квітня 2007 року в Нижнєкамську за ініціативи “Вербиченьки” було проведено І-й відкритий жіночій вокальний конкурс імені Оксани Петрусенко. В ньому взяли участь вокалістки (до 40 років) та представники численних міст Росії (Нижнєкамськ, Набережні Човни, Казань, Уфа, Москва, Тольятті, Астрахань, Курган, Єкатеринбург, Новосибірськ), а також Києва і Дніпропетровська. „Географія”, погодьтесь, досить широка.

Влітку 2007 р. діти мали змогу відпочити в мовному таборі „Молода гвардія” в Одесі і поповнити свої знання та уявлення про Україну. По приїзді на початку серпня приймали участь у проведенні траурної панахиди по жертвам репресій.

10 листопада 2007р. у Нижнєкамску було проведено ІV республіканський багатонаціональний спортивно - фольклорний молодіжний фестиваль. Проводився він „Вербиченькою” під патронатом Асамблеї народів Татарстану. Емблемою фестивалю традиційно залишився лелека (птах, у будь-яких обставинах вірний своїй домівці).

Те, що зібралися національні команди глибоко символічно. Організації, які не мають молоді, не мають перспективи. Необхідно піклуватися про своє майбутнє і готувати зміну. Молодь повинна знати й любити свою культуру, та поважати культуру інших народів. Потрібно виховувати молодь у дусі національної і релігійної толерантності.

У фестивалі взяли участь Нижнєкамські команди українців "Лелеки", кряшен "Энже бортеклэре" (Перлини), росіян "Джерельце", німців "Zіngenden fogel" (Співучі птахи), з Казані команди грузинська "Інші" і в'єтнамська "Золотий лотос". З Республіки Удмуртія прибула українська команда м. Іжевська "Живчик". З Воронежа прибула українська команда "Молодь" (з якими познайомилися наші діти ще в Москві під час Шевченківського конкурсу). Хочеться відзначити, що з 8 команд 3 були українські, це вже непогано.

Відкрив фестиваль мер Нижнєкамська Айдар Раїсович Мєтшин. Він зробив чимало добрих справ для національних організацій у цілому й української в тому числі. За старовинним українським звичаєм і з побажаннями подальших успіхів у керівництві, йому від "Вербиченьки" було урочисто вручено символічну булаву.

Благословив фестиваль і побажав успішної подальшої роботи настоятель Храму святого праведного Іоанна Кронштадтського благочинний отець Георгій. З вітаннями фестивалю виступили директор гімназії № 32 Любов Якимова, начальник МУО Равіс Шакіров, керівники кожної представленої національності.  

Далі в програмі фестивалю була спортивна частина. Командам був наданий час для підготовки і збору у великому спортивному залі. Почесні гості в цей час встигли відвідати Український культурний центр "Вербиченька" і клас недільної школи. Гості знайомилися з фотоальбомами, зібраними експонатами, наочним матеріалом, бібліотекою, розпитували про конкретні заходи, задавали багато питань. Куштували українські вареники зі сметаною, спілкувалися з членами товариства і дітьми школи.

А в спортивному залі вже кипіли не жартівні страсті! Судді ледь устигали відслідковувати правильність переносу води чайними ложками (вправа "Водоноси"), ведення м'яча ("Дриблінг"), біг на руках і ногах ("Павуки", животом нагору і ногами вперед), сортування кукурудзи, квасолі й гороху ("Попелюшки") і багато, багато іншого. Журі було чесним і непідкупним, справилося зі своєю задачею відмінно. Сюрпризом для них виявилося перетягання канату, адже тягли його команда суддів і команда капітанів. Капітани одержали верх в іспиті, але оцінки все-таки виставляли судді. Командами були представлені розроблені емблеми, девізи, вітання суперникам, суддям і гостям. Оцінювався зовнішній вигляд і поводження команд. Відчувалося, що сама підготовка була не простою і сама по собі вже сприяла здружуванню дітей, що було однією з задач фестивалю.    

По закінченні спортивних змагань, команди завзято приступили до "змагання" у їдальні, де їх чекав смачний гарячий обід. Підкріпившись та вбравшись у національні костюми, діти зібралися в актовій залі на фольклорну частину.

Якою розмаїтістю переливався національний концерт! Співали й танцювали німці, яскравими горошинками кружляли по сцені російські дівчатка під керівництвом Надії Колесникової. Співав українських та білоруських пісень воронезький соловейко Олексій Волинкін (за що одержав у подарунок від отця Георгія чудову гітару!). Запальний танець продемонстрували казанські грузини Текле і Георгій з ансамблю "Оцнеба". Просто заворожили глядачів плавністю танцю з віялами в'єтнамські дівчата, які з не меншим успіхом виконали і брэйк-данс під керівництвом Ву Тхи Тхань. Водили хоровод кряшенські діти, а Рома Бутяєв читав вірші. Програма нижнєкамських "Лелек" містила сценку (Артур Карпухін, Ігор Нагорнов), сольні пісні (Настя Просяник, Віка Комарова), вірш Муси Джаліля татарською і українською мовами (Альберт Шакіров і Станіслав Бомштейн), вірші про Україну (Альбіна Лосань, Настя Павлова, Даша Федорова) і навіть східний танець (Віка Граньонкова). Вітали учасників хорові колективи Іжевська "Громада" і Нижнєкамська "Вербиченька". 

А наприкінці  відбулося головне - нагородження команд. І-е місце в спортивних змаганнях зайняли україці Іжевська "Живчик", ІІ-е - українці Воронежа "Молодь", ІІІ-е – грузинська команда "Інші". Та не зважаючи ні на що, перемогла в остаточному підсумку дружба! Адже дипломи і пам'ятні подарунки дісталися кожному учаснику.

Далі було фото на пам'ять і багатонаціональна дискотека. Спілкування повільно перетікало в неформальну обстановку, дітям було про що поговорити, обмінятися думками, адресами.

Керівники організацій зібралися в Українському культурному центрі "Вербиченька" підвести підсумки. Дала високу оцінку проведеної нами інтернаціональної роботи швейцарка Андреа Фрідлі, аспірантка Казанського університету. Після закінчення університету і роботи в Апараті ООН вона продовжує вивчення міжнаціональних і міжконфесіональних стосунків у різних країнах і в Татарстані зокрема. Швейцарія теж багатонаціональна країна, але у себе на батьківщині такої кількості національностей на квадратний метр їй бачити не доводилося.

Фестиваль послужив початком дружби і теплих відносин між дітьми різних національностей. Адже проведена для дітей і заради дітей робота - благородна і важлива справа в житті кожної людини, національної організації і суспільства в цілому.  

Хочеться відзначити, що підготовка і проведення подібних заходів вимагає титанічних зусиль, чимало часу і коштів. У великій мері це полягло на плечі членів товариства "Вербиченька" і зокрема Людмили Найденко (сценарист, ведуча, організатор, координатор і т.д.), Галини Артем'євої (фінансові питання, розміщення, харчування гостей, транспорт), Олени Татьяніної і Марка Бомштейна (спортивна частина, атрибутика) і багатьох інших. Справилися блискуче!

11 листопада в недільній школі Нижнєкамська відбувся урочистий урок, присвячений жертвам Голодомору. Вже кілька років такі уроки проводяться нами традиційно на заклик учнів канадської школи ім. Цьопи Паліїв з Торонто. Цього разу заход було проведено разом з учнями недільної школи Воронежа, які саме приїхали до нас на спортивно-фольклорний фестиваль. Діти послухали історичні інформації, переглянули видання свідоцтв тих страшенних часів „Злочин”, познайомилися з друкованими спогадами ветерана ВВВ Михайла Андрійовича Дейнеги, який народився 1916 році в с. Званівка Артемівського району на Донеччині. Голодомор 1932-1933 років пережив на власному досвіді, ледь не втративши в ті страшні роки всю свою родину.

Діти запалили свічечки в пам’ять виморених голодом 10 мільонів невинних жертв Голодомору, схилилися у хвилині мовчання, висловили свої думки з цього приводу. Діти нашої школи вручили воронежським учням зразки блакитних квіточок-незабудьок з проханням виготовити подібні і роздати знайомим, щоб відзначати печальні події й надалі.

Після уроку в школі, ми поїхали з дітьми до Храму святого праведного Іоанна Кронштадського, де тепло зустрів земляків-воронежців настоятель отець Георгій, допоміг поставити Свічку пам’яті, провів з дітьми пастирську бесіду, дав багато життєвих порад, показав будівлю нового Храму, недільну школу, смачно нагодував обідом, благословив на добрі справи. Хочеться вірити, що всі подальші справи наших вихованців будуть виключно добрими й праведними. А наша зустріч  продовжилася в гостях у родини Дейнега.    

Живі сторінки історії.

Важко літній людині згадувати часи тяжкого Голодомору, але й забувати таке не можна. Багато розповідав Михайло Андрійович Дейнега про той злочин дітям недільної школи і членам ”Вербиченьки”, його спогади ми надіслали до кількох Комітетів пам’яті (в Україні і в Канаді), виставили на сайт „Кобза. Українці Росії”, помістили в кількох українських газетах (в тому числі Донеччини), послали на Конкурс матеріалів про Голодомор ім. Тараса Гукала в Чернігів. Наслідки проведеної роботи несподівані.

-            Прочитавши спогади Михайла Андрійовича, мешканці села Званівка звернулися до нас електронікою з подякою за дані про минувшину свого села (село вимерло в часи Голодомору майже повністю, і було заселено переселенцями з Західних районів України під час операції „Вісла”).

-            Ознайомившись зі спогадами, кореспондент Донецького облтелерадіо Оксана Ткачова, не байдужа до історії людина, влаштувала відрядження і поїхала до Званівки. Віднайшла серед мешканців одну з виживших селянок Серафиму Шкуренко-Перепелицю, яка ще пам’ятає ті тяжкі часи, згадала родину Дейнеги, яким є родичкою, і навіть Михайла, якого багато років вважала загинувшим. За його спогадами скомпоновано відеофільм.

-            Фундацією доброчинних ініціатив Станіслава Пономаревського спогади Михайла Андрійовича було розміщено на сторінках альманаху „Український вимір”.

-            Комісією конкурсу Тараса Гукала було високо оцінено нашу роботу, і мене було запрошено в Чернігів на вручення премії.

Наприкінці жовтня я приймала участь в ІІ Міжнародному форумі з української освіти в Києві. Там мене вже чекала передана потягом з Донецька відеокасета Оксани Ткачової про подорож до Званівки, я одержала в Чернігові премію за статтю, привезла „Український вимір”. З цими набутками ми і прийшли до Дейнеги в гості.

Делегація наша складалася з дітей нижнєкамської та воронезької українських недільних шкіл. Михайло Андрійович розповів дітям про своє життя в часи Голодомору. Ми вручили йому примірник „Українського виміру” з його спогадами, передали одержану премію, поставили у приймач відеокасету... Сльози тремтіли не лише на очах старого ветерана і його вірної дружини Лізавети Пилипівни, коли вони побачили з екрану рідне село в Україні, почули родичів. Прохав Михайло Андрійович передати за увагу і премію особисто вдячність пану Тарасу Гукалу.

З хвилюванням спостерігали за подією діти. Вони розуміли, що перед їх очима жива історія, яка може швидко майнути в небуття. Вони з натхненням читали ветеранам вірші, бажали довгих років, міцного здоров’я і дякували за такий незвичайний урок.

18 листопада Михайлу Андрійовичу виповнилося 91 рік. Ми привітали його і побажали доброго здоров’я!

27 листопада за ініціативи наших „Лелек” дитячі колективи всіх національних організацій святкували День Матері. Діти вітали своїх матусь віршами, піснями, танцювали для них.

2008 рік традиційно почався з святкування Різдва Христового. Зустрілися дитячі колективи української, чуваської, кряшенської, російської організацій, взяли участь колективи недільної школи при храмі Іоанна Кронштадтського, студія танцю „Білий вовк”, студія аматорської пісні „Фанські гори”. Кожна нація має свою історію, і відзначає це свято по-своєму. Але вже втретє православні організації відзначають це свято разом. Одностайно присутні відзначили важливість такого міжнаціонального заходу, прагнення до єднання православних організацій, прагнення людей краще знати, відновлювати забуті традиції наших древніх культур.

Нижнєкамська автономія "Вербиченька" довгі роки проводить роботу, по вшануванню пам'яті видатних українців, які в різні часи жили чи працювали в Татарстані.

У березні 2008 року в Москві було проведено урочисту презентацію діяльності "Вербиченьки". В її основі була літературно-музична композиція, присвячена О.Петрусенко, в концертній частині брали участь діти недільної школи.

31 травня 2008 року, у Казані на фасаді театру ім. Каріма Тінчуріна було урочисто відкрито меморіальну дошку, присвячену Оксані Петрусенко.  Без допомоги і участі молоді ми й не мислимо жодного нашого заходу.

12 вересня „Вербиченькою” було урочисто проведено літературно-музичну вітальню, присвячену творчості Петрусенко, в Чернігівському державному університеті, участь у якій також брали діти недільної школи „Лелеки”. Ще довгий час інтернетом, у газетах та листах містилися питання й подяки за заход від чернігівської молоді і студентів. 

23 жовтня „Вербиченька” провела в Центральній бібліотеці міста День української культури, безпосередню участь у якому також брали діти недільної школи, демонструючи свої знання української мови, яскравість вбрання, артистизм.

Людмила НАЙДЕНКО,

керівник Обєднання з вивчання історії та культури українського народу.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка