Полеміка

Ситуацію, пов’язану з закриттям української громадської організації «Сірий Клин» (м. Омськ), коментує колишній очільник СКУ Аскольд Лозинський (США)

28 серпня 2020 року після начебто перегляду справи, на якому російське Міністерство юстиції в Омській області зробило заяву, що Сибірський центр української культури «Сірий Клин» більше не функціонує, суд швидко виніс вирок: ліквідувати цю українську громадську організацію. У засіданні суду взяли участь колишній голова «Сірого Клину» Сергій Винник та представник Посольства України в Москві Вадим Бондарчук. 

Лист від Громади Українців Росії щодо діяльності Сибірського центру української культури

Від редакції. Як ми вже повідомляли, на 28 серпня призначено засідання Омського обласного суду з розглядом позову від місцевого управління Мін'юсту Російської Федерації про ліквідацію Сибірського центру української культури «Сірий Клин». На брифінгу від 14 серпня Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба засудив намір Росії ліквідувати українську громаду «Сірого Клину». 17 серпня з відкритим листом до голови Управління Верховного комісара ООН з прав людини, та президента Парламентської асамблеї Ради Європи  звернувся Голова СКУМО Дмитро Лекарцев, який закликав  світову спільноту звернути увагу на порушення РФ  міжнародного законодавства та норм, що стосуються прав людини та національних меншин, прикладом чого, на його думку, є, зокрема, ситуація з центром «Сірий Клин». Втім, є й інша думка щодо діяльності цього центру, яку опублікував   у Фейсбук від Громади Українців Росії активіст Андрій Литвин.

Погляд демократа-українця на події у Білорусі після президентських виборів-2020

У Білорусі з 1994 року беззмінно правив Олександр Лукашенко, який, фактично, перетворився на диктатора – відмінив Конституцію та перетворив вибори на фарс. У цій країні перед кожними президентськими виборами кандидати у президенти або безслідно зникають, або отримують тюремні терміни, або просто не проходять реєстрацію в ЦВК Білорусі. А після виборів більшість кандидатів або відбувають термін у тюрмі, або емігрують з країни. Можливо, хтось пам’ятає ім’я опозиційного кандидата 90-х, голову Білоруського Народного Фронту Зенона Позняка, який з 1996 року  мешкає за кордоном.

Щойно в РФ пройшов референдум щодо змін до Конституції, які цементують владу Путіна, практично, довічно. Про перспективи розвитку подій у країні-агресорі розмірковує колишній очільник МЗС України Павло Клімкін

Ні в кого не було сумніву, що зміни до російської конституції будуть схвалені. Цифру можна було намалювати будь-яку, вирішили, як бачимо, 78%.

Оскільки це не вибори і, насправді, не голосування, а мобілізаційний вотум довіри Путіну та тест на лояльність для еліт, то цифра мала бути "вражаючою", а за путінізм голосували у наметах та багажниках авто, з цього всі кепкують.

Відповіді журналіста «Кобзи» на запитання редактора часопису  «Українська громада Росії»

Відомий активіст, один з адміністраторів сторінки у Фейсбук «Громада українців Росії» і редактор однойменного часопису  Андрій Литвин 25 червня прокоментував матеріал сайту «Кобза – українці Росії» від 31 травня ц.р. «Нотатки з приводу діяльності українських організацій в Росії», який є спробою подати загальну картину стану українських автономій в Російській Федерації станом на 1 січня 2020 року. Я, як автор публікації , вдячний Андрію Сергійовичу  за увагу до цьго матеріалу і його критичні зауваження, які, впевнений,  підуть на покращення українського інформаційного середовища. Враховучи те, що Андрій Литвин свої претензії спрямував не до мене особисто, а виніс на широкий загал, я  так само публічно маю відповісти на його запитання.

Відкрите звернення редакції до чинного президента України щодо політичних переслідувань п'ятого президента України Петра Порошенка

Шановний пане Президенте!

Ми звертаємося до Вас від редакції сайту діаспори «Кобза – українці Росії», що вже дев’ятнадцять років інформує громадськість про життя українців у Росії. На сайті опубліковано понад шість тисяч матеріалів. Фактично ми є єдиним джерелом федерального рівня, що надає інформацію про діаспору у Росії – репортажі, дослідження, архіви, правозахисні матеріали, громадські заяви, що стосуються життя українців Росії.

Всемирно известный кинорежиссер о невыученных уроках Второй  мировой войны

Від редакції. Напередодні чергової річниці завершення у травні 1945 року на території Європи Другої світової війни  в українському і російському суспільстві знову спалахнули суперечки щодо як  її  відзначення, так і загальної оцінки самої масштабної трагедії ХХ століття. Якою ціною далася людству перемога над нацизмом і чи варто, враховуючи це, відзначати 9 травня як свято? Чи варто зводити оцінку підсумків Другої світової до формули історика Марка Солоніна «ГУЛАГ переміг Освенцим», чи все ж пам’ятати, що для мільйонів людей день капітуляції  гітлерівської Німеччини закарбувався в пам’яті як день закінчення їхніх страждань, смертей близьких і рідних, а тому і є святом? Наскільки засвоєні сучасним російським суспільством уроки Другої світової і чи достатні вони, щоб не допустити нової війни?  З такими запитаннями журналістка «Радіо Свобода» Тетяна Вольтська  звернулася до всесвітньо відомого, в т.ч. і своїми антивоєнними фільмами («Молох», «Сонце», «Олександра»), призера багатьох  міжнародних фестивалів, російського  кінорежисера Олександра Сокурова.

 

Як пан Андрій Горчаков намагається дискредитувати українську автокефальну церкву в Росії

«Не гневайся, боярин. Не признал я тебя. Аль ты князь?» – « Я? Пожалуй, князь. А что тут удивительного?» –  «Да откуда ж ты взялся в палате царской? Ведь не было тебя. Батюшка-царь, да кто ж это такой?» Пам’ятаєте цей діалог з популярної кінокомедії «Іван Васильович змінює професію»?  Жорж Милославський Булгакова, «сини»  лейтенанта Шмідта Ільфа і Петрова, Хлєстаков Гоголя, Голохвостий Старицького… Людина, про яку маємо розповісти – з цієї ж галереї подібних персонажів, тільки наш «герой», який теж видає себе за князя, і не просто за князя, а за «нащадка роду Рюриковичів (!)»  не літературний, а цілком реальний.  Можливо, ми б ігнорували цього чергового самозванця (чи мало шахраїв у світі?), якби не його роль у дискредитацї єдиної української церкви, що залишалася на сьогодні  на території  Російської Федерації.

Председатель НКАУ г. Новосибирска Владимир Павук размышляет о нынешней национальной политике Кремля

Прошло немногим больше года, как в декабре 2018 года Владимир Путин издал указ о «… внесении изменений в Стратегию государственной национальной политики РФ на период до 2025 года...»  На фоне бурлящего мира как-то не очень долго задержалась эта тема в российских СМИ  (украинская тема и истерия вокруг нее для российских СМИ несравненно «интереснее»). И лишь осенью 2019 года сначала в правительстве Новосибирской области, а затем и в мэрии Новосибирска созвали совещание с участием руководителей национальных организаций для «обсуждения и утверждения» местной «Стратегии устойчивого этносоциального развития многонационального сообщества», разработанного на основе выше упомянутого указа президента.

Очікуємо від читачів наступних правок!

Дополнение к правке о Боге и предках.

1)     На территории России, исходя из диалектики, действует не только Бог, но и черт − также завещанный нам предками. А также действуют: водяной, домовой и русалки (царь Додон исключается, так как царь в России в единственном числе).  

2)     Брак мужчины с русалкой, либо женщины с домовым возможен только в том случае, если русалка юридически будет признана женщиной, а домовой мужчиной. Данные определения выносятся органами местного самоуправления, на основании преданий предков и «Сказок» Пушкина, по месту жизни указанных мифических персонажей. Расторжение брака с русалкой или домовым не представляется возможным, в силу непредсказуемых духовных последствий, а также отсутствия юридического прецедента.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка