Полеміка

Борис Надеждин об изучении нацязыков в школах России

Нужна ли Татарстану свобода, на чем зарабатывать Чувашии и кому должны подчиняться главы субъектов России? "Idel.Реалии" задали вопросы, отражающие проблемы устройства региональной политики, кандидату на пост президента России от партии "Гражданская инициатива" Борису Надеждину (8 февраля 2024 года Надеждину было отказано в регистрации кандидатом на пост президента РФ – «Кобза»).

 

Виступ Василя Коломацького на траурному мітингу в день смерті Олексія Навального біля російського посольства в Оттаві

 

«Дорогие друзья!

Сегодня черный день в истории России. Она потеряла своего будущего президента и надежду на лучшее демократическое и европейское будущее. Алексей Навальный для всех нас символизировал этот путь и эту надежду. Теперь эта возможнось стала менее осязаемой.

Відомий публіцист Віталій Портников про стан нинішньої української діаспори в РФ

На одній з ізраїльських грошових купюр, присвяченій премʼєрці Ґолді Меїр, можна побачити класичну сцену, повʼязану з візитом Ґолди – тоді очільниці ізраїльського посольства у радянській столиці – до Московської хоральної синагоги. Ані сама Ґолда, ані радянські керівники не могли передбачити, яка кількість людей збереться, щоб побачити ізраїльських дипломатів. Згодом Сталін розпочне безпрецедентні за рівнем ненависті антисемітські репресії, які не досягли кульмінації тільки завдяки смерті диктатора. Втім, відвідувачі синагоги на вулиці Архіпова й самі могли уявити, як зреагують радянські керівники. Саме тому вони воліли уникати будь-яких контактів, будь-яких розмов із Ґолдою Меїр та її колегами. І слушно! Коли один зі спадкоємців Ґолди Меїр Шмуель Ельяшив за кілька років відвідав синагогу в Києві, кожне слово, яке йому сказав староста громади, мій прадід Гершл Портников, було запротокольовано й передано до КДБ. Так що недарма радянських євреїв у Ізраїлі називали «євреями мовчання» – так, як ми зараз можемо назвати російських українців.

Писатель Андрей Филимонов о новой статье Уголовного кодекса в РФ

Правительственная комиссия по законопроектной деятельности поддержала внесение в Уголовный кодекс новой статьи – об "ответственности за русофобию". Как известно, это любимый конек Путина – жаловаться на то, как "Запад нас не любит", "кэнселит русскую культуру", сносит памятники "нашим героям" и так далее по списку.

Короче говоря, царь сказал "русофобия", и холопы забегали в поисках состава преступления. В скором времени УК должен пополниться новой статьей (136.1) на радость прокурорским работникам и следственным комитетчикам, которые могут крутить новые дырки на погонах.

Відбулася конвенція СКУ у віртуальному форматі плюс, тобто була група канадців у Торонто яка керувала. Сам факт, що рішено на такий формат, як сказав голова організаційного комітету, тому, що делегати не зголошувались їхати в Україну вказує на поважну проблему, що у діаспорному проводі взагалі працюють перестарілі і мало відважні, та невдачу самого зібрання, бо таке зібрання дає нагоду запізнатись та поговорити. В історії СКУ більше користі часто приносили кулуари ніж зал нарад.

Цього не повернеш і тому лайка є зайва. Одначе перед тим самим перестарілим проводом СКУ в основі лежать бодай три основні завдання.

Андрей Архангельский  о безответственности российской культуры отрицания

Тридцать постсоветских лет можно назвать эпохой "новой безответственности". Большевистский кошмар – "привычка к насилию" – не был проработан в массовом сознании, и это в итоге породило новый кошмар. Ища символические истоки этой безответственности, мы упираемся, как ни странно, во вполне невинные вещи.

Например, популярный медиавирус "Ленин-гриб" (телевизионный сюжет-мистификация, подготовленный музыкантом Сергеем Курёхиным и журналистом Сергеем Шолоховым в телепрограмме "Пятое колесо", 1991). Авторы, оперируя выдержками из различных исторических документов, а также "доказательствами" (например, сравнением мицелия гриба и контура броневика, с которого выступал Ленин), обосновывали вывод, что Владимир Ленин был грибом, а также радиоволной.

Про гідність як філософсько-правову категорію в умовах війни роздумує український письменник, журналіст і правозахисник Станіслав Асєєв

У відомому західному серіалі герой Г'ю Лорі – доктор Хаус – якось промовляє свій черговий афоризм. На слова пацієнтки про те, що та воліла б померти "хоча б з невеликою гідністю", Хаус відповідає: "Так не буває! Наші тіла ламаються, інколи в дев'яносто, інколи до народження, і це завжди трапляється і в цьому немає ніякої гідності... Ви можете жити з гідністю, але ви не можете з нею померти".

Историк и журналист Сергей Медведев – об азиатизации России

Пятнадцатилетний сын хана Рамзана ездит по Руси, принимая подношения от удельных князей. В некогда гордом и независимом Татарстане руководитель республики Рустам Минниханов вручил ему орден "Дуслык" ("Дружба") – "за значительный вклад в укрепление межнационального и межконфессионального мира и согласия". В Карачаево-Черкесии глава региона Рашид Темрезов наградил его высшим орденом республики "За заслуги перед КЧР" за вклад в развитие "межнационального и межрегионального единства и укрепление традиционных исламских ценностей". Аналогичное предложение наградить Кадырова-младшего получили еще две республики Северного Кавказа – Адыгея и Кабардино-Балкария, но пока отказались от высокой чести. Парой месяцев ранее упитанный наследник рода Кадыровых, который любит красоваться на ринге смешанных единоборств, показательно, под камеры, избил в грозненском СИЗО волгоградца Никиту Журавеля, арестованного по обвинению в сожжении Корана, заслужив публичную похвалу отца, и теперь гастролирует по России в качестве защитника ислама от неверных.

Мирослав Маринович про загрози майбутнього, національну хворобу та культуру скасування

Якось за радянських часів дисидент Мирослав Маринович прибув до Москви з візитом до правозахисника генерала Петра Григоренка. Але перш ніж вирушити в гості, як і значна кількість радянських громадян, що вперше опинилися в столиці імперії, Маринович попрямував в її серце – на Червону площу.

Була зима. Маринович дивився на башти Кремля і згадував тих, хто, розмовляючи з дисидентами, крутив пальцем біля скроні. "Ти не розумієш, що ця система всесильна? Як ти можеш вірити, що в тебе будуть сили її подолати?" – питали вони.

Інтерв’ю історика Тімоті Снайдера  «Європейській правді»

Тімоті Снайдер – історик зі світовим ім’ям, який не потребує представлення, а тим більше в Україні. Торік його лекції про створення сучасної України стали для багатьох одкровенням про те, що українська нація сторіччями боролася за незалежність від російської імперії, а нинішня загарбницька війна має стати останнім етапом цієї боротьби: світ нарешті має зупинити Росію.

Дещо меншу увагу привертає те, що Снайдер як історик прицільно досліджує злочин геноциду, і він наполягає, що Росія вчиняє саме геноцид. Однак доведення цього злочину зараз є однією з ключових міжнародних задач України. Саме про це ми поговорили зі Снайдером у Києві.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка