Полеміка

Валерій Семененко.
Валерій Семененко.

Чому В. Ф. Семененко обірвав себе на півслові?

Нещодавно редакція натрапила на цікаве інтерв'ю, яке дав Валерій Фокович Семененко одеській газеті «Чорноморські новини». Дуже цікаве інтерв'ю. Автор відверто розповідає українцям Причорномор'я про те, як складно зараз позиціонувати себе українським патріотом у Росії. Дуже важливо довести українцям з Півдня та Сходу Української держави, що в той час коли вони з добром та увагою ставляться до потреб місцевих росіян у розвитку російської мови та російської культури на Україні, російські можновладці у Росії витоптують навколо себе усе українське.

Валерій Семененко.
Валерій Семененко.

Валерій Семененко дав інтерв'ю Радіо «Свобода»

Злободенний фейлетон на правах реклами макеавелізму

24 січня на сайті російськомовної редакції радіо «Свобода» було розміщено інтерв'ю журналіста Володимира Кара-Мурзи з поляком Зиґмундом Дзеньчоловським і «общественным активистом» (як назвав його Кара-Мурза) Валерієм Семененком. Ми знаємо, що Валерій Фокович Семененко позиціонує себе як активний член української громади у Росії, тому й нам, українцям Росії, цікаво було довідатися, які думки має п. Семененко відносно останніх подій на Україні. Тож, до вашої уваги, деякі думки з приводу прочитаного.

Що вражає. Читаючи розповідь п. Семененка, важко позбавитися почуття, нібито маєш спілкування з двома зовсім різними людьми, один з яких є патріот і демократ, прихильник Майдану, а інший - поміркований цинік, що бажає приховати, але ніяк не може, свою симпатію до Януковича. При чому вистрибують ці дві особи з Валерія Фоковича постійно, один за другим, у весь час його бесіди з Кара-Мурзою, створюючи неабиякий гармидер в голові здивованого читача. Спробуємо розділити ці дві особи одну від одної.

Наталка Литвиненко-Орлова.
Наталка Литвиненко-Орлова.

Люба наша Україно!

Дорогі наші Українці!

Ми, українці, що волею Долі живемо в різних кінцях світу, разом з Вами глибоко відчуваємо наше праукраїнське Канонічне мироточиво Душ і той спраглий внутрішній струм, який привів нас до впізнавання самих себе, до спалаху Родинного Коду, який допомагає нам позбутися синдрому рабства, меншовартості і духовного каліцтва. Отож і постав МАЙДАН!

Але дуже нелегка наша ноша, бо, висловлюючись словами Ліни Костенко, «історії ж бо пишуть на столі. Ми ж - пишем кров'ю! На своїй землі…».

Та тільки жодна найменша крапля крові не повинна проливатися дарма, бо наша стражденна Україна вже й без того віками горбата від могил.

Олександр Довженко писав: "Біда наша - перевертні". Тому наші Святі престоли, не вагаючись і безсоромно, посіли чужинці в брудних сутанах.

Віктор Ідзьо - один з провідників українського руху Москви 90-х років.
Віктор Ідзьо - один з провідників українського руху Москви 90-х років.

Лист до редакції «Кобзи» від читача

Від редакції: Нещодавно наша редакція отримала листа від нашого читача зі Львова, п. Юрія Греська, який у 1992-2005 рр. займав посаду начальника відділу Львівської ОДА "У справах національностей та міграції". У своєму листі п. Гресько надає яскраву характеристику п. Ідзеві, якого ми, українці Москви, знали в 90-х роках минулого століття, як талановитого та відданого українській справі учасника місцевої української громади. Своїм виступом п. Гресько рішуче викриває ту шалену і брудну кампанію проти Віктора Ідзьо, яку у минулому році розпочали на сторінках російських інтернет-видань відомі всім «доброзичливці», що за великим рахунком приклали свої руки і до зруйнування вщент української культурної автономії у Москві. Скориставшись важкою хворобою п. Ідзя, яку він отримав у тому числі й завдяки тим самим «доброзичливцям», вони не побоялися закидати брудом усю ту світлу працю, яку провадила в ті важки роки громада Українського Історичного Клубу м. Москви. Отже, слово Юрію Греську:

Пам'ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі у Києві.
Пам'ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі у Києві.

Путінський ставленик Безпалько в черговий раз висловився всупереч з думками українського суспільства

Від редакції: В січні цього року виповнилося 360 років Переяславській Раді, події, що відіграла значну роль в усій подальшій історії України, та, на жаль, поклала початок російській імперській експансії на нашій землі. Російське видання «Свободная Пресса» звернулося до українських науковців з проханням розповісти про те, яке значення має рада у Переяславі 1654 року до тих подій,що відбуваються на Україні зараз. Дисонансом прозвучала думка лише Богдана Безпалька, якого путінська влада, всупереч волі більшості української діаспори Росії, силовим рішенням призначила на посаду керівника місцевого українства. «Єдиний народ», «великороси і малороси» - цими категоріями імперської пропаганди не минулого, а навіть позаминулого століття, мислить цей добродій і зараз. Оцінити це мають зараз усі читачі «Кобзи». Вкотре закликаємо українські організації не приєднуватися до безпальківської ФНКА УР.

На этой неделе, 18 января, исполнится 360 лет со дня, когда представители запорожского казачества во главе с гетманом Богданом Хмельницким приняли решение об объединении тогдашней Гетманщины с Русским Царством и закрепили договор присягой на верность московскому царю. Сейчас в украинском обществе не утихают дискуссии по поводу того исторического выбора. Нынешний юбилей и вовсе проходит на фоне уличных акций сторонников евроинтеграции.

Іван Давидов, заступник головного редактора, 'Слон'.
Іван Давидов, заступник головного редактора, 'Слон'.

Об Украине и русских

Когда-то давно я впервые приехал в Киев по делам рабочим. Я тогда, как подавляющее большинство русских, был накачан мифами. То есть знал, что Украина - страна-недоразумение, скроенная из ничего советскими генсеками и случайно отколовшаяся от России в процессе развала советской же империи. Что украинский язык - жалкая пародия на русский, что украинская государственность - пшик, что на Востоке это поняли и рвутся со страшной силой назад, к нам, а во Львове, населенном кровожадными националистами, лучше не заговаривать по-русски: убьют. Ах да, еще, разумеется, я знал наизусть прекрасное стихотворение Бродского про вареник, поганцев и брехню Тараса.

Стихотворение, замечу, опережая ход рассказа, глупое очень, но все равно гениальное. Так бывает. И я его до сих пор наизусть помню.

Вильнюс. Что дальше
Вильнюс. Что дальше

Доклад, посвященный последствиям получения Украиной ассоциированного членства с ЕС

Представляем вашему вниманию доклад Виктора Мироненко в Московском Карнеги центре 6 ноября 2013 г., посвященный последствиям получения Украиной ассоциированного членства с ЕС. На наш взгляд, сбалансированная и аргументированная точка зрения российского эксперта.

Дамы и господа. Коллеги.

Теоретически, на мой взгляд, «после Вильнюса», в зависимости от результатов саммита «Восточного партнерства», в Восточной Европе возможны три варианта развития событий.

Все останется, как есть. Россия и Украина, как и ранее, будут определять ее лицо: а) в совместном лидерстве (как это было в 1922 - 1991 г.); б) в соперничестве за лидерство (как это было после 1991 г.);

Владимир Ивахненко
Владимир Ивахненко

Представители Европарламента призвали президента "не блефовать, а действовать"

На этой неделе Верховная рада перенесла рассмотрение законопроектов, предполагающих возможность лечения за границей заключенной экс-премьера Юлии Тимошенко (без решения вопроса Тимошенко вряд ли состоится подписание Соглашения об ассоциации Украины с ЕС). Тем временем президенту страны Виктору Януковичу на саммите СНГ в Минске за отказ от ассоциации с ЕС не удалось выторговать у Владимира Путина, как утверждала киевская газета "Сегодня", кредит в 15 миллиарда долларов.

Накануне минского саммита в Киеве не исключали, что Янукович на встрече с Путиным может променять евроинтеграцию на российский дешевый газ и крупный кредит. Таким мог быть ответный шаг украинского президента на ультиматум Евросоюза, который без освобождения Юлии Тимошенко не намерен подписывать Соглашение об ассоциации с Украиной. Однако отмененная в белорусской столице беседа глав двух государств и очередные публичные жесткие заявления Путина в адрес Украины дали основания полагать, что никаких предложений от российского лидера Янукович так и не услышал. Говорит руководитель Центра прикладных политических исследований "Пента" Владимир Фесенко:

Российский эксперт Андрей Илларионов, советник Владимира Путина (2000-2005 гг.)
Российский эксперт Андрей Илларионов, советник Владимира Путина (2000-2005 гг.)

Інтерв'ю з екс-радником В.Путіна Андрієм Ілларіоновим

Российский эксперт Андрей Илларионов, советник Владимира Путина с 2000 по 2005 годы, в свое время наделал много шума своим уходом с должности.

"…Он заявил, что больше не может свободно выражать свое мнение, а в России за шесть лет президентства Владимира Путина произошла смена политического режима. "Одно дело - работать в частично свободной стране, какой Россия была шесть лет назад, другое дело - когда страна перестала быть политически свободной", - подчеркнул Илларионов". Так гуглится история его отставки, произошедшая в конце декабря 2005 года.

Илларионов был не просто советником Путина, а российским "шерпой" на встречах "большой восьмерки". Именно он в течение четырех с половиной лет от имени Кремля участвовал в подготовке самого высокопоставленного саммита в мире.

Сегодня Илларионов обосновался в Вашингтоне как старший исследователь в институте Cato, отстаивающем принципы либерализма на планете.

Во время разговора с "Украинской правдой" Илларионов делает два отступления: "Я стараюсь не комментировать личные качества людей, с которыми работал. И не раскрывать информацию, которая стала мне известна в ходе моей работы".

Однако, как видно из самого интервью, он отходит от этих правил - звучат и личные оценки, и всплывает информация, которую невозможно получить из других источников, если только ты не был очевидцем событий. Как, например, разговор Путина и Кучмы в разгар "Оранжевой революции"…

Евгений Ихлов
Евгений Ихлов

Евгений Ихлов об цивилизационном выборе Украины и Молдовы

Пока российское общество металось между столичными выборами и Сирией, произошло событие, которое в любое другое время было бы воспринятое как если не национальная катастрофа, то как драма: православные Украина и Молдова согласились на евроинтеграцию. Разумеется, компартии обеих стран (как это здорово - написать в этом контексте "стран", а не "республик"!) в качестве главных имперско-ностальгических сил попытаются дать этому последний и решительный парламентский бой. Но тщетно - и правящие молдавские русофобы, и правящие украинские русофилы сошлись на одном - на полном размежевании с Москвой.

Ближайшие геополитические последствия этого весьма печальны для отечественных любителей имперских распальцовок. Ни Крым, ни Севастополь, ни Приднестровье уже невозможно считать "временно утраченными". Европейский Cоюз не согласится долго мириться с ни неопределенным статусом Тирасполя, ни с анклавным характером Севастополя в зоне своей интеграции. Ассоциирование Украины с Брюсселем торжественно ознаменует 60-летие передачи Крыма Киеву и станет кульминационной точкой четырех веков украинской борьбы за достойный статус в Европе.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка