Василь Коломацький, демократ
Василь Коломацький, демократ

Що спільного у товаришів із «Києвської Русі» з активістами ОУР?

Погодьтеся, не часто отримуєш заяви від колишнього члена ГКЧП, в яких згадано про тебе. А коли отримуєш і читаєш стає, по правді сказати, гидко ніби потрапив у Радянський Союз і викликали тебе в який комітет комсомолу для проробки. Починаєш думати – чи відповідати чи ні на таку провокацію? Все ж, оскільки діяльнісь «товаришів» в подібному напрямку триватиме і далі, вирішив дати відсіч.

Отже, ось що минулого тижня надійшло на мою редакційну скриньку:

 

ЗАЯВЛЕНИЕ УКРАИНСКИХ ОБЩЕСТВЕННЫХ ОРГАНИЗАЦИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

Мы, представители общественных объединений украинцев в России и российские украинцы, ответственно заявляем, что появившиеся в прессе публикации о том, что якобы имеет место ущемление прав украинской диаспоры со стороны власти Российской Федерации, не имеют под собой никаких оснований и направлены на дестабилизацию отношений между нашими народами и государственными структурами России и Украины. Нами постоянно проводятся мероприятия, направленные на этнокультурное развитие украинцев в России, на улучшение российско-украинских отношений. Мы всегда выступали с осуждением провокационных мероприятий на территории России, прославляющих предателей и палачей украинского народа, фальсификацию исторических событий, разрушение духовного и кровного единства наших народов. Никогда официальные органы Российской Федерации не препятствовали деятельности украинских общественных организаций, если они не участвовали в разжигании межнациональной розни, не нарушали Конституцию и законы Российской Федерации.

Считаем, что скандал, поднятый оппозиционными силами Украины в отношении якобы ущемления прав украинской диаспоры в России, направлен в первую очередь против действующей украинской власти, в связи с чем представители официальных украинских органов вынуждены выражать озабоченность положением украинских организаций в России и оправдываться в совершенно законном невмешательстве в действия исполнительной и судебной власти другого государства. Оппозиционеры тут же преподносят это как слабость украинской власти в «противостоянии Кремлю» и необходимости срочной замены ее представителей сторонниками предыдущего президента. Украинские «диаспоры» в России не нуждаются в защите со стороны как оппозиционных сил Украины, так и директории североамериканского конгресса украинцев, членами которого являются сопредседатель Объединения украинцев России господин Семененко В.Ф. и его идеолог господин Кононенко Ю.Г.. Представляя себя выразителями интересов всех украинцев России, они никогда таковыми не являлись и лишь дискредитировали российских украинцев, нагнетая отрицательные отношения между братскими народами.  Эти представители постоянно устраивали в Москве и России провокационные мероприятия и заявления, направленные против нормальных российско-украинских отношений. На последнем общем съезде Объединения украинцев России (ОУР) 9-10 апреля 2005 года они не допустили к участию представителей оппонирующих им общественных украинских организаций, в том числе и путем применения силы. Через несколько месяцев после съезда они зарегистрировали новый устав ОУР, якобы обсуждавшийся в апреле месяце на съезде, подтасовав все документы задним числом. Также фальсифицировались и документы ФНКА «Украинцы России». Когда председатель ревизионной комиссии огласила в интернете эти махинации она была также избита, а страничка удалена канадским главным редактором сайта «украинцев России». В результате, деятельность этих организаций, окончательно была приведена в нерабочее состояние, чем, в конце концов, и заинтересовалось Министерство юстиции России.

В этой связи считаем, что действия Министерства юстиции и Верховного Суда Российской Федерации являются абсолютно понятными, оправданными и осуществляются в рамках российского законодательства, требования которого постоянно нарушались представителями Федеральной национально-культурной автономии «Украинцы России» и Объединения украинцев России и не имеют никакого отношения к ущемлению прав украинцев ни в России, ни в Украине.

Бакланов О.Д. – Академик, Председатель Правления Международного союза общественных объединений «Киевская Русь»;

Лунев Н.С. – Президент «Землячества Донбассовцев»;

Григорович А.А. – 1-й вице-Президент Конгресса национальных объединений России - руководитель Украинской фракции, генеральный секретарь Международного Славянского Комитета;

Ищенко И.С. – Председатель Правления «Землячества Киевлян»;

Лисовский С.А. – Глава «Землячества Донбассовцев в Санкт-Петербурге и Ленинградской области»;

Хроменко В.В. – член Союза писателей России, член Правления МСОО «Киевская Русь»;

Усенков А.В. – лауреат Ленинской премии и премии правительства Российской Федерации, академик Российской академии космонавтики имени К.Э. Циолковского и Международной академии информатики, заслуженный испытатель ракетно-космической техники, член Правления МСОО «Киевская Русь»

Габелко И.Н. – лауреат государственной премии, член российской академии космонавтики им. К.Э. Циолковского, , член Правления МСОО «Киевская Русь»

Бублий В.П. – Исполнительный директор МСОО «Киевская Русь»;

Аведикова-Авдеенко Т.П. – заслуженный артист УССР, член КРК МСОО «Киевская Русь».

http://rusmir.in.ua/kul/1072-zayavlenie-ukrainskix-obshhestvennyx-organizaciya.html 

Зрозуміло що залишити такий «шедевр» без коментатів неможливо. Отже, нижче моя відповідь бакланівцям.

Дорогіє товаріщі!

Не зрозуміло чому у вашому публічному доносі не вказано імена ні голови ревізійної комісії ФНКАУР, ні того самого головного редактора сайту «українців Росії», ні навіть ім’я самого сайту, де було опубліковано згадану статтю? Що це за донос такий неконкретний і непрофесійний? Давайте внсемо ясність.

Ім’я голови ревізійної комісії ФНКАУР Наталя Ковальова. Назва згаданого веб сайту «Кобза – українці Росії». Ім’я головного редактора сайту на момент публікації згаданого матеріалу Наталки Ковальової – Андрій Бондаренко (Самара). Як бачите, і тут неточність. Головним редактором сату я – Василь Коломацький (Канада) - став лише в липні цього року,  в той час як замах на життя Наталки Ковальової стався у липні 2006 року, а згадана публікація датована примірно пару років тому.

Тепер про послідовність подій. Спочатку було здійснено злодійський напад на Наталку Ковальову. (Справа так і не розкрита і навіть більше - вже закрита слідчими органами). Після цього на «Кобзі» була опублікована стаття Наталки Ковальової, де містилася критика керівництва ФНКАУР. Стаття ця досі на сайті стоїть, ніхто її не знімав. Так що ваш зв’язок між публікацією і нападом на пані Ковальову є брудним домислом. Наталка Ковальова після нападу кілька разів робила ревізійну перевірку ФНКАУР, тобто підтримувала нормальні робочі відносини із Валерієм Семененко.Крім того, саме керівництво ФНКАУР в лиці Валерія Семененка зверталося до влади із вимогою розслідування як нападу на Наталку Ковальову, так і нерозслідуване убивство її чоловіка Володимира Сенишина. І взагалі, як можна писати про статтю, яку ви в очі не бачили, судячи із вашого текту?

Тепер звернемо увагу на наступні фактологічні неточності. Ви заявляєте що ОУР є членом «директории североамериканского конгресса украинцев». Такої організації в природі не існує. Насправді ОУР є членом Світового Конгресу Українців.

Тепер про ваші висновки загального плану. Скажімо твердження «никогда официальные органы Российской Федерации не препятствовали деятельности украинских общественных организаций» не витримуює жодної критики. А якже із захопленням Богоявленського собору у Ногінську (жовтень 1997 р.), коли 100 п’яних ОМОНівців побили українских парафіян, наділи на архиєпископа Адріана (Старіна) наручники і повалили його на підлогу, захопили собор і все рухоме майно? А якже із багаторічним тиском на Українську бібліотеку у Москві (нагадаю що у грудні 2010 року представники міліції побили директора бібліотеки Наталю Шаріну).? А як трактувати, якщо не тиск на нашу громаду, три нерозслідуваних убивства українських активістів і побиття ще троьх? А як назвати закриття лужковською владою Освітнього українского центру у Москві – єдиної на всю столицю української недільної школи? А судова заборона проводити будь-які заходи як ОУР, так і ФНКАУР? А заборона на в’їзд у Росію згаданому вами заступнику голови ОУР Юрію Кононенку? А заява міністра Лаврова про те що ФНКАУР була закрита з політичних мотивів, в той час як сам Мінюст в суді таких мотивів не висував? А спроба влади у Новосибірську юридично ліквідувати місцеву українську НКУА? А відмови в виділенні земельних ділянок парафіям УПЦ КП в багатьох містах Росії? Всі ці факти є тиском на нашу громаду з боку властей. Якщо ви про згадані факти не знаєте, значить ви некомпетентні у темі свого доносу. Та й і сам стиль документа яскраво свідчить про атмосферу в нашій країні, де черговий погром починається із «стурбованого» листа громадян до влади.

Надєжда Мандельштам у своїй книзі спогадів «Вторая книга» згадує що її подруга і поетеса Ганна Ахматова вказувала на те, що є «корисні» стукачі. Серед них, зокрема, вона називала Лілю Брік. Ахматова розповідала, що якщо їй щось потрібно було донести до влади і щоб це було зроблено дослівно, вона ішла на чай до Лілі Брік і в розмові згадувала потрібну інформацію.Це означало що слова будуть донеснені на самий верх дослівно і без затримки.

Тепер подивіться на свій «документ». Скільки неточностей, емоцій і оцінок! «Правильні» стукачі так працюватии не повинні. Якщо ви взяли на себе функції дослівного грамотного доносу спочатку вивчіть предмет, зберіть факти і пишіть без емоційних висновків. Будьте скромніші, поменше нейротизму, пам’ятайте про чоловічу гідність, вірно пишіть назви організацій. В такому випадку це хоч у чомусь буде схоже на аналітичний критичний підхід, властивий науці, адже першим у вашій групі значиться все-таки академік!

Отже, вивчайте предмет, товаріщі, і стукайте «об’єктивно» – ось вам моє побажання.

Наразі маю пропозицію до організації «Київська Русь». Чи не пора зробити ребрендінг організації, прийнявши нову назву, що краще відповідає стилю її роботи? Можу запропонувати на вибір три назви: «Товариство донощиків ім. Лілі Брик», «Опрічніна ім. Івана Грозного», «Товариство наушніков ім. Олексія Петрова». Ось з такими назвами можна братися за великі справи!

І ще про громадське. 5 лютого цього року у посольстві України у Москві відбулася нарада, на якій обговорювалася переспектива реєстрації спільної організації, в яку війдуть як організації ОУР, так і земляцтв. На ній були присутні і представники бакланівської «Київської Русі». Цікаво, як академік Олег Бакланов уявляє створення єдиної організації після публікації подібних матеріалів? Чи це планується як оргагізація садо-мазохістського типу, де на кожну ідею відразу писатиметься нейротичний донос з розносом? Зроблю скромне припущення – працювати така організація не зможе.

Василь КОЛОМАЦЬКИЙ

Головний редактор «Кобза – українці Росії»

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

ГКЧП, Олег Бакланов крайній праворуч
ГКЧП, Олег Бакланов крайній праворуч

На світлинах: Василь Коломацький, демократ. ГКЧП 1991 р., Олег Бакланов крайній праворуч.

Додатки:

http://kobza.com.ua/content/view/2179/98/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка